Постанова № 29497918, 06.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.13 Справа № 5015/3139/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради № 1104/вих.-1627 від 04.12.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2012р.

у справі № 5015/3139/12

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів,

до відповідача 1: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: Львівської міської ради, м. Львів,

про визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача 1: Крикус В.В.-представник

від відповідача 2: Серватяк Л.З.-представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2012р. у справі №5015/3139/12 (суддя Рим Т.) задоволено позовні вимоги частково: визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 право власності на 80/100 нежитлового приміщення (споруди) літ "Б" площею 215,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнено з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 123,44 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Львівською міською радою подано апеляційну скаргу .№1104/вих.-1627 від 04.12.2012р., в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, прийняте з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що внаслідок відмови у судовому захисті права органу місцевого самоврядування приймати рішення з питання, яке входить до виключної компетенції міської ради - розпорядження майном комунальної форми власності, яке передбачене п.30 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», завдано шкоди власнику комунальної власності - територіальній громаді міста Львова, законним представником якої є Львівська міська рада. Також скаржник зазначає, що позивач не звертався до Львівської міської ради в поядку встановленому чинним законодавством щодо бажання позивача реалізувати своє переважне право на придбання об»єкту оренди шляхом його викупу період дії договору оренди або щодо отримання компенсації вартості здійснених поліпшень об»єкта оренди.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради є правонаступником Управління комунального майна Львівської міської ради, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1205 від 27.10.2006р.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що між ФО-П ОСОБА_2, м. Львів та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 04.06.2005 р. укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) б/н, за яким позивач отримав в оренду спірне приміщення (т.ІІ а.с.92-93).

Однак, фактично приміщення використовувалось ЛКП "Листопадове", що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2008 р. у справі №21/183 за позовом прокурора Галицького району в інтересах Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ЛКП "Листопадове" за участю третьої особи -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та виселення. Зазначеним рішенням позов було задоволено, вирішено розірвати договір оренди №Ф-2113-4 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 13.07.2004 р., укладений між ЛКП "Листопадове" та Управлінням комунальної власності; виселено ЛКП "Листопадове" з нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1. Судом також було встановлено факт порушення ЛКП "Листопадове" умов договору оренди в частині утримання орендованого майна та його своєчасного ремонту, факт незадовільного стану об'єкту.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2008 р. у справі №13/228 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до ЛКП "Листопадове" про витребування майна з чужого незаконного володіння, позов було задоволено та витребувано від ЛКП "Листопадове" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 нежитлове приміщення (споруду) літ. "Б" площею 215,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2009р. у справі №6/276 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про спонукання до вчинення дій було встановлено, що після вступу в законну силу зазначених рішень, для позивача настала обумовлена відкладальна обставина щодо договору оренди від 04.06.2005 р. Цим рішенням було зобов'язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вчинити дії щодо укладення з позивачем договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 04.06.2005 р. в новій редакції відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова від 06.07.2007 р..

На виконання зазначеного рішення між ФО-П ОСОБА_2 та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укладено договір оренди №Ф-7402-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 16.12.2009 р., за яким відповідач - 1 (орендодавець) передав позивачу (орендарю) в оренду спірне приміщення інвентаризаційною оцінкою 32 586 грн. та ринковою вартістю 249 760,00 грн. (п. п. 1.1., 1.3., 1.4. договору). У разі припинення або розірвання договору, покращення об'єкта оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об'єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення -власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості об'єкта оренди в результаті зазначених невід'ємних покращень вирішуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 4.6). При цьому, відповідно до п. 6.4. договору, орендодавець зобов'язався відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невід'ємних покращень об'єкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості об'єкта оренди в результаті таких поліпшень.

Як убачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.2009 р. (тІ а.с.18), внаслідок використання приміщення ЛКП "Листопадове", до дати укладення договору оренди із позивачем, відсоток зносу споруди становив 69%.

Листом №14 від 09.02.2010 р. позивач звертався до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради за отриманням згоди на проведення капітального ремонту згідно наданого кошторису. До листа додано: копія договору оренди, копія витягу з реєстру права власності на нерухоме майно та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (т.І а.с.28).

Листом №2302-440 від 18.02.2010 р. "Про надання погодження на здійснення ремонтних робіт", така згода була позивачу надана із застереженням про те, що компенсація ремонтних робіт зі сторони орендодавця проводитись не буде (т.І а.с.68).

Як убачається із листа від 26.07.2010 р. позивачем надіслано відповідачу 1 ескізний проект ремонту споруди з перебудованою під майстерню по ремонту електроустаткування (т.І а.с.69).

Із технічного висновку ПП "Універсал Проект" Оцінка технічного стану будівлі майстерні по ремонту електроустаткування вулиці АДРЕСА_1 вбачається, що будівля майстерні збудована на земельній АДРЕСА_1 у відповідності до діючих будівельних норм і правил, загальний технічний стан будинку - задовільний (т.ІІ а.с.78-91).

У відповідності до звіту про оцінку майна (т. 2, а.с. 29-74), виконаного приватним підприємством "Експерт-тур-проект", ринкова вартість реконструйованого майна за станом на 31 жовтня 2010 року визначена з застосуванням витратного та дохідного методичних підходів (без урахування вартості земельної ділянки) становить 109 200 грн. без ПДВ.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1048/1049 від 30.11.2011р. (т. 2 а.с. 6 -16), встановити, яким був технічний стан приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на дату до початку реконструкції, станом на час проведення дослідження, не надається можливим; у відповідності до "Нормативних документів з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель та споруд", затверджених та введених в дію спільними наказами Держбуду та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 року №32/288 та від 30.03.1998 року № 62/48, технічний стан незавершеної будівництвом будівлі АДРЕСА_1, після реконструкції відноситься до ІІ-групи і класифікується, як задовільний; вартість незавершеного будівництвом об'єкту оцінки, розташованого по АДРЕСА_1 може становити - 106 699,00 грн. Відсоток здійснених покращень в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 може становити - 80,0 %; досліджуваний об'єкт, майстерня по ремонту електрообладнання автомобілів по АДРЕСА_1 містить ряд перелічених ознак, а саме: проведені покращені роботи характерні для робіт по новому будівництву; змінилося функціональне призначення об'єкта оренди; вартість проведених покращень істотно перевищує вартість об'єкта, переданого в оренду до початку робіт тому його можна віднести до "нової речі".

Суд враховує положення статі 35 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти комунального майна, до спірних відносин належить застосувати перш за все норми Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на що звернуто увагу Вищим господарським судом України.

Згідно із частиною третьою статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із статтею 23 вказаного закону, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Однак, згідно із частиною четвертою цієї статті, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору оренди інше передбачено не було. Так, питання компенсації орендодавцем збільшення вартості об'єкта оренди в результаті зазначених невід'ємних покращень вирішуються не лише відповідно до умов цього договору, а й відповідно до чинного законодавства України (п. 4.6 договору).

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що та обставина, що відповідно до п. 6.4 договору, орендодавець зобов'язався відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невід'ємних покращень об'єкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості об'єкта оренди в результаті таких поліпшень (серед інших обов'язків), не встановлює іншого положення ніж те, що міститься у частині четвертій статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та стосується іншого випадку: наявності невід'ємних покращень орендованого майна, а не фактичного створення нової речі.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктом цивільних прав є речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 Цивільного кодексу України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (стаття 181 Цивільного кодексу України). Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (стаття 184 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу передано Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської в оренду спірне приміщення інвентаризаційною оцінкою 32 586 грн. площею 215,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Внаслідок використання приміщення ЛКП "Листопадове", до дати укладення договору оренди із позивачем, відсоток зносу споруди становив 69% (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.2009 р.). Сторони вказану обставину в ході розгляду справи не заперечували. Наведеними індивідуально визначеними ознаками приміщення характеризувалось на час переходу в оренду до позивача.

Як зазначалось вище, внаслідок матеріальних затрат, понесених позивачем було суттєво змінено індивідуалізуючі ознаки речі (об'єкта оренди). Із технічного висновку ПП "Універсал Проект" "Оцінка технічного стану будівлі майстерні по ремонту електроустаткування на АДРЕСА_1" вбачається, що будівля майстерні збудована на земельній ділянці АДРЕСА_1 у відповідності до діючих будівельних норм і правил, загальний технічний стан -задовільний. У відповідності до звіту про оцінку майна, виконаного приватним підприємством "Експерт-тур-проект", ринкова вартість реконструйованого майна станом на 31.10.2010 р. становить 109 200,00грн. без ПДВ. У висновку судової будівельно-технічної експертизи зазначено, що будівля під літ. АДРЕСА_1 була фактично знищеною, а внаслідок проведених позивачем покращень була створена нова річ. Вартість таких покращень становить 106 699,00 грн. - 80% вартості майна. Зазначене свідчить про встановлення нових індивідуально визначених ознак об'єкта оренди.

Враховуючи наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що внаслідок здійснених позивачем будівельних робіт (які попередньо погоджені з відповідачем (орендодавцем)) змінився об'єкт оренди та у підсумку проведених позивачем істотних змін до нерухомого майна, право на новозбудований об'єкт породжує новий об'єкт права власності, що підлягає державній реєстрації. Отже в силу положень статті 331 Цивілнього кодексу України особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що укладаючи спірний договір оренди позивач тим самим визнавав право власності територіальної громади м.Львова на це приміщення та усвідомлював, що всі здійснені ним у майбутньому поліпшення будуть належати тільки орендодавцю не береться судовою колегією до уваги, оскільки дане твердження скаржника стосується поліпшень об'єкта оренди. Проте судом встановлено факт створення нового об'єкта права з індивідуально визначеними ознаками.

Згідно зі статтею 356 Цивільного кодексу України, суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково -в межах частки, встановленої висновком судової експертизи - 80%.

Що стосується дослідження приналежності та правового титулу земельної ділянки, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, то в матеріадах справи відсутні відповідні правовстановлюючі документи. Разом з тим, враховуючи особливості набуття права власності орендарем на об'єкт нерухомості внаслідок створення нової речі, у позивача відсутні правові підстави претендувати на таку земельну ділянку до моменту встановлення судом права власності на будівлю.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі та додаткові документи, надані скаржником в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не є належними доказами в спростування заявлених позовних вимог та висновків суду першої інстанції у зв»язку із чим не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. ст..99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2012р. у справі №5015/3139/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.02.2013р.

Головуючий - суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.