Рішення № 29497827, 18.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.13 Справа № 19/5014/3244/2012

Провадження №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - НІКО"", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"", м. Алчевськ Луганської області,

про стягнення 123861 грн. 48 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія", м. Алчевськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - НІКО"", м. Київ, -

про стягнення 138255 грн. 97 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача (зустрічного відповідача) - Кисіль В.О. - представник, - довіреність №16/01/13 від 16.01.13 року;

від відповідача (зустрічного позивача) - Садовнікова А.О. - представник, - довіреність №б/н від 08.01.13 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - НІКО" (далі - ТОВ "ТД-НІКО") 18.12.12 року звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"" (далі - ТОВ "АЦ "Енергія"", - відповідач), у якому заявив вимогу про стягнення з останнього заборгованості за поставлений товар у сумі 123861,48 грн., пославшись на неналежне виконання з його боку умов договору №2013 на поставку запасних частин та аксесуарів до автомобілів "MITSUBISHI", укладеного між сторонами 31.12.11 року.

Одночасно з поданням позовної заяви ТОВ "ТД-НІКО"'' подало до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (вих. №121212/02 від 12.12.12 року) (том 1, а.с.74), - у задоволенні якої суд ухвалою від 18.12.12 року відмовив (том 1, а.с.1-3).

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №19/5014/3244/2012, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду було доручено судді Косенко Т.В.

У зв'язку з її відпусткою по пологах за результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України дана справа передана на розгляд судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України її розгляд було відкладено: з 10.01.13 року до 24.01.13 року - з метою надання відповідачу можливості подати зустрічний позов; з 24.01.13 року до 07.02.13 року - у зв'язку з поданням відповідачем зустрічного позову та необхідністю надання сторонам можливості подати додаткові докази; з 07.02.13 року до 18.02.13 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

.

24.01.13 року, через канцелярію суду, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"" надійшла зустрічна позовна заява від 24.01.13 року за вих. №34, - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НІКО"" заборгованості у сумі 138255,97 грн., нарахованої з посиланням на неналежне виконання останнім умов дилерського договору, укладеного між сторонами 31.12.11 року (том 2, а.с.15-17).

Дослідження судом її змісту показало, що заява відповідає вимогам чинного законодавства; встановлено, що дані два позови є взаємопов'язаними, а тому є підстави для їх спільного розгляду.

З урахуванням викладеного та приписів ч.5 ст. 22 та ст.60 ГПК України судом її прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.02.13 року, первісний позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (вих. №050213/2 від 05.02.13 року), згідно якій збільшив суму заявленого до стягнення основного боргу на 6888,00 грн., у зв'язку з чим його загальна сума склала 130749,48 грн. (том 2, а.с.135-136).

Розглянувши цю заяву, суд дійшов висновку, що вона не суперечить приписам частини 4 ст. 22 ГПК України, а тому прийняв її та врахував при вирішенні спору по суті.

Отже, з урахуванням вищезгаданої заяви ТОВ "ТД-НІКО" предметом первісного позову є сума основного боргу у розмірі 130749,48 грн.

До початку судового засідання 18.02.13 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні первісний позивач (зустрічний відповідач):

власні позовні вимоги (з урахуванням заяви про їх збільшення) підтримав у повному обсязі;

зустрічний позов визнав частково - на суму 21799,97 грн. (відзив на зустрічний позов від 05.02.13 року за вих. №050213/2 (том 3, а.с.23-25).

Первісний відповідач (зустрічний позивач):

первісний позов не визнав, посилаючись на неодноразове, на його думку, порушення з боку ТОВ ""ТД-НІКО" своїх зобов'язань за дилерським договором та іншими договорами, укладеними між ними в рамках дилерського договору, що призвело до скрутного фінансового становища первісного відповідача, у зв'язку з чим він неодноразово намагався дійти згоди з первісним позивачем щодо припинення взаємних господарських зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, але сторони не дійшли згоди (відзив на позовну заяву від 21.01.13 року за вих. №28) (том 1, а.с.145-150);

зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

Він заявив клопотання про виклик посадових осіб ТОВ "ТД-НІКО" для дачі пояснень (вих.№б/н від 08.02.13 року), проти задоволення якого заперечив первісний позивач.

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню як належним чином не обгрунтоване.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

1. 31.12.2011 року між ТОВ "ТД-НІКО" (дистриб'ютор) та ТОВ "Автоцентр "Енергія"" (дилер) у простій письмовій формі укладено дилерський договір, відповідно до якого дистриб'ютор надає право дилерові на території дилера на реалізацію контрактних продуктів, що поставляються дистриб'ютором, - кінцевим споживачам (п.1.1).

Дилер організовує діяльність із продажу контрактних продуктів і обслуговування автомобілів марки "MITSUBISHI" на території дилера, використовуючи потенціал ринку на цій території. На дилера покладаються обов'язки по ефективному обслуговуванню клієнтів і забезпеченню їх контрактними продуктами (п.1.2).

Дилер на умовах цього договору приймає на себе зобов'язання із продажу контрактних продуктів, що поставляються дистриб'ютором, від свого імені та за свій рахунок. Дилер приймає на себе зобов'язання по створенню й функціонуванню на території дилера дилерського центру "MITSUBISHI" із продажу автомобілів марки "MITSUBISHI", сервісному й гарантійному обслуговуванню автомобілів марки "MITSUBISHI", продажу мастильних матеріалів "Mobil" та "ESSO" (п.2.1).

Дилер організовує свою діяльність від свого імені та за свій рахунок. Ціноутворення, а також рівень винагороди для дилера встановлюється дистриб'ютором на підставі діючого прас-листа, що враховує кон'юнктуру ринку. Дистриб'ютор гарантує, що у випадку зміни цін на контрактні продукти, не будуть підлягати перегляду ціни на оформлені дилером замовлення, якщо останнім здійснена повна передоплата (за винятком випадків збільшення цін на контрактні продукти, пов'язаних із законодавчою зміною величин і порядку сплати податків. мита і інших обов'язкових платежів; збільшення курсів іноземних валют стосовно національної валюти України в введення штрафних санкцій за порушення дилером умов даного договору) (п.2.7).

Для виконання своїх зобов'язань за даним договором дилер організовує свою комерційну й представницьку діяльність відповідно до вимог "MITSUBISHI" та дистриб'ютора до продажу та обслуговування клієнтів і забезпечення оригінальними запасними частинами (п.3.1).

Дилер забезпечує загальну технічну й методичну підтримку дилера пари виконанні умов цього договору (п.6.1).

Продаж дистриб'ютором партії або окремих контрактних продуктів дилерові здійснюється на підставі окремих договорів (п.6.2).

Дистриб'ютор зобов'язаний: надавати допомогу в організації технологічного процесу на СТО дилерів; давати рекомендації з технічного оснащення й зовнішнього вигляду СТО дилера; на платній основі забезпечити дилера необхідним спеціальним інструментом, літературою й технічною документацією; на платній основі здійснювати періодичне навчання персоналу дилера; надавати інше технічну необхідну допомогу дилерові (п.6.4).

Дилер зобов'язаний:

викуповувати у дистриб'ютора автомобілі (на підставі окремого договору) у кількості, встановленій у попередньому замовленні дилера (п.7.6);

користуватися програмним забезпеченням АSА, наданим дистриб'ютором, яке призначене для підбору оригінальних запасних частин до автомобілів "MITSUBISHI" та визначення їх номерів у каталозі. Після закінчення дії даного договору дилер зобов'язується повернути дистриб'ютору апаратний ключ для програмного забезпечення АSА (п.7.11).

Дилер з метою ведення звітності про продані автомобілі, а також для обліку переміщення та складування автомобілів зобов'язаний користуватися програмним забезпеченням CarStock, наданим дистриб'ютором, у повному обсязі функціоналу програм (п.7.14).

Вартість користування програмним забезпеченням, згаданим у п.7.11 договору, включається до вартості запасних частин при поставці їх дилерам або за згодою сторін оформлюється окремим двостороннім договором (п.7.15)

Вартість користування програмним забезпеченням, згаданим у п.7.14 договору, включається до вартості запасних частин при поставці їх дилерам або за згодою сторін оформлюється окремим двостороннім договором (п.7.16).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 15.02.12 року (п.13.1).

Дистриб'ютор, у разі порушення дилером умов цього договору, має право на вчинення низки дій, у т.ч. - розірвати договір за умов, визначених у пунктах 13.2 та 13.3, а також достроково припинити дію договору за умов, визначених у п.13.4 (том 1, а.с.148-150; том 2, а.с. 1-7).

31.12.11 року сторони уклали додаткову угоду №3 до вище цитованого дилерського договору, яким врегулювали питання здійснення дилером гарантійного ремонту автомобілів "MITSUBISHI" (том 2, а.с. 26-29).

2. З метою реалізації домовленостей, досягнутих сторонами вищезгаданого дилерського договору, вони уклали низку інших договорів.

31.12.11 року ТОВ "ТД-НІКО" (дистриб'ютор) та ТОВ "АЦ "Енергія"'' (дилер) у простій письмовій формі уклали договір №2013 на поставку запасних частин та аксесуарів до автомобілів "MITSUBISHI", відповідно до якого дистриб'ютор зобов'язується поставляти , а дилер зобов'язується купувати й оплачувати запасні частини та аксесуари до автомобілів "MITSUBISHI" (надалі - товар) відповідно до затвердженого помісячного плану продажів на 2012 рік у кількості й за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах (п.1.1).

Дистриб'ютор забезпечує дилера прас-листом, у якому зазначені роздрібні (відпускні) ціни та товар (п.2.1).

Ціна товару, що поставляється дилерові на умовах даного договору, формується з урахуванням наданих знижок до роздрібних цін (п.2.2).

Оплата за товар, що поставляється дистриб'ютором за даним договором, здійснюється у гривнях відповідно до виставленого рахунку на умовах відстрочки платежу строком на 5 банківських днів з дати відвантаження товару дилерові (п.4.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 15.02.12 року, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання грошових зобов'язань (п.8.1).

Дослідження судом змісту договору показало, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших істотних його умов (том 1, а.с.10-12).

Сторони уклали низку додаткових угод до цього договору, якими продовжили термін його дії до 31.12.12 року (том 1, а.с.13-14; том 2, а.с.9).

На виконання умов цього договору ТОВ "ТД-НІКО'' поставило на користь ТОВ "АЦ ''Енергія'' товари (запчастини та ін.) в асортименті на загальну суму 125003,88 грн., на підтвердження чого надало до справи наступні документальні докази:

1)видаткові накладні за період з 09.10.12 року по 24.10.12 року, кожна з яких містить підпис особи, уповноваженої дилером на отримання товару:

№ВН13083 від 09.10.12 року на суму 20784,00 грн.;

№ВН13304 від 12.10.12 року на суму 571,20 грн.;

№ВН13311 від 12.10.12 року на суму 3054,00 грн.;

№ВН13326 від 12.10.12 року на суму 3670,68 грн.;

№ВН13379 від 15.10.12 року на суму 4200,00 грн.;

№ВН13380 від 15.10.12 року на суму 4147,20 грн., -

та інші - на загальну суму 125003,88 грн. (том 1, а.с.15-37);

2)рахунки на оплату отриманого товару:

№1014236 від 09.10.12 року на суму 20784,00 грн.;

№1014463 від 12.10.12 року на суму 571,20 грн.;

№1014482 від 12.10.12 року на суму 3054,00 грн.;

№1014497 від 12.10.12 року на суму 3670,68 грн.;

№1014565 від 15.10.12 року на суму 4200,00 грн.,

та інші на загальну суму 125003,88 грн. (том 1, а.с.38-58).

Первісний позивач стверджує, що ТОВ "АЦ "Енергія'' лише частково - на суму 1142,40 грн. (том 1, а.с.59 та 61) - сплатила вартість отриманого товару, у зв'язку з чим станом на 16.11.12 року виникла заборгованість у сумі 123861,48 грн. (125003,88 грн. - 1142,40 грн.).

З метою спонукання ТОВ "АЦ "Егнергія" до погашення цього боргу 16.11.12 року за вих. №121116/1 ТОВ "ТД-НІКО" спрямувало на його адресу претензію з пропозицією сплатити борг впродовж 3-х банківських днів (том 1, а.с.62;63).

Первісний відповідач не заперечив факт отримання цієї претензії, але, як вбачається з обставин справи, заходів до сплати боргу не вжив, пославшись на наявність у первісного позивача боргу перед ним у сумі 138255,97 грн. (том 2, а.с.15-17 та ін.).

2.1. Крім вищезгаданого договору, між ТОВ "ТД-НІКО" (дистриб'ютор) та ТОВ "АЦ "Енергія" (дилер) 31.12.11 року, у простій письмовій формі, укладено договір №2014 про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до якого дилер доручає, а дистриб'ютор зобов'язується надавати йому у відповідності до умов цього договору спеціальну інформацію та кваліфіковані консультації. Замовник зобов'язується приймати послуги та оплачувати їх (п.1.1).

Перелік інформаційно-консультаційних послуг сторони визначили у п.2.1 договору.

Дилер зобов'язаний вчасно оплачувати послуги (п.3.1).

Про надання послуг сторони складають акт наданих послуг (п.4.1).

Витрати дистриб'ютора відшкодовуються ним із винагороди, що виплачується дилером (п.4.2).

Оплата послуг здійснюється авансовим перерахуванням коштів на рахунок виконавця підставі його рахунку (п.5.1) протягом 3-х днів від дати отримання рахунку (п.5.2).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до лютого 2012 року (п.6.1).

Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами згідно з актом прийому-передачі наданих послуг (п.7.1).

Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов (том 2, а.с.138-139).

Сторони уклали низку додаткових угод до цього договору, якими термін його дії продовжили до 31.12.12 року (том 2, а.с.140-142).

На підтвердження факту виконання умов цього договору зі свого боку первісний позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані обома сторонами за договором:

№01/09 від 27.09.12 року на суму 648,00 грн.;

№39/09 від 27.09.12 року на суму 6240,00 грн., - а разом на суму 6888,00 грн. (том 2, а.с.143-144);

2)рахунки на оплату отриманих послуг:

№01/09 від 27.09.12 року на суму 648,00 грн.;

№27/09 від 27.09.12 року на суму 6240,00 грн. - а разом на суму 6888,00 грн. (том 2, а.с.145-146).

У зв'язку з тим, що первісний відповідач у визначений договором строк не сплатив вартість отриманих послуг, первісний позивач 28.01.13 року за вих. №280113/1 спрямував на його адресу претензію на суму 6888,00 грн., з пропозицією - сплатити борг протягом 2-х банківських днів (том 3, а.с.14;15-17).

ТОВ "АЦ "Енергія" не заперечило факт отримання цієї претензії, але заходів до сплати боргу не вжило в вищезазначених причин.

Сукупність вищевикладених обставин стала підставою для звернення первісного позивача - ТОВ "ТД-НІКО" до суду з первісним позовом на загальну суму 130749,48 грн. (123861,48 грн. + 6888,00 грн.).

Первісний відповідач - ТОВ "АЦ "Енергія"" позов не визнав.

3.Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази в частині зустрічного позову, суд встановив наступне.

3.1. На підставі вищезгаданого дилерського договору 31.12.11 року ТОВ "ТД "НІКО" (постачальник) та ТОВ "АЦ "Енергія"" (покупець) у простій письмовій формі уклали договір №TNAE03, відповідно до якого постачальник постачає, а покупець приймає у власність нові автомобілі виробництва компанії MITSUBISHI Motors Corporation (Японія) (надалі - товар) окремими партіями (п.1).

Вартість кожної партії товару та ціна за одиницю товару в ній зазначаються в додатках до цього договору при поставці кожної партії товару. Названі додатки є невід'ємною частиною цього договору (п.2).

Покупець сплачує вартість партії товару у термін, вказаний у відповідному додатку. Платежі за даним договором здійснюються згідно з виставленими рахунками шляхом оплати на рахунок постачальника (п.3).

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.03.12 року (п.10.3), з можливістю пролонгації його дії за згодою сторін (п.10.4).

Дослідження судом умов договору показало, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов (том 3, а.с.26-27;29).

31.03.12 року сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою продовжили термін його дії до 30.06.12 року (том 3, а.с.28).

На підтвердження факту здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-НІКО" нових автомобілів на користь ТОВ "АЦ "Енергія"" останнє надало до справи наступні документальні докази:

1)акти приймання-передачі транспортних засобів, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання та уповноваженим дилером:

№120620-002 від 20.06.12 року - на поставку автомобілів "MITSUBISHI" Lancer 2,0 MT Invite+;

№120723-010 від 23.07.12 року - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate;

№120613-006 від 13.06.12 року - поставку автомобілів "MITSUBISHI" Lancer 2,0 MT Invite+ та "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate;

№120724-008 від 24.07.12 року - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Navi;

№120925-017 від - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate;

№120725-002 від 25.07.12 року - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate;

№120612-005 від 12.06.12 року - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Navi;

№120827-011 від 27.08.12 року - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate;

№120411-004 від 11.04.12 року - на поставку 7 автомобілів "MITSUBISHI" різних моделей;

№120822-003 від 22.08.12 року - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Sport 2,5 TD AT Intense;

№120707-001 від 07.07.12 року - на поставку 5-ти автомобілів "MITSUBISHI" різних моделей;

№120618-010 від 18.06.12 року - на поставку автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate (том 2, а.с.55;61;73;79;85;91;97;103;109; 115;121);

2)видаткові накладні на ці транспортні засоби, з доказами їх отримання уповноваженою особою покупця (ТОВ "АЦ "Енергія""):

№120178//445 від 20.06.12 року на суму 174005,00 грн.;

№120183///734 від 23.07.12 року на суму 412135,00 грн.;

№121246/085 від 13.06.12 року на суму 412109,00 грн.;

№120672/446 від 24.07.12 року на суму 428361,00 грн.;

№123543/321 від 25.09.12 року на суму 308793,00 грн.;

№122852/986 від 25.07.12 року на суму 412135,00 грн.;

№120692//449 від 12.06.12 року на суму 428334,00 грн.;

№123433/037 від 27.08.12 року на суму 412135,00 грн.;

№120467/281 від 11.04.12 року - на суму 435798,00 грн.;

№123168/358 від 22.08.12 року на суму 306302,00 грн.;

№120203//491 від 07.07.12 року на суму 174005,00 грн.;

№122481/014 від 18.06.12 року на суму 412109,00 грн. (том 2, а.с.56;62;68;74;80;86;92;98;104; 110;116;122).

Зустрічний позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"" надало до справи документальні докази факту здійснення продажу поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД-НІКО" автомобілів кінцевим споживачам, а саме:

1) автомобіля "MITSUBISHI" Lancer 2,0 MT Invite+ - за 186324,00 грн. (том 2, а.с.57-60);

2)автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate - за 417000,00 грн. (том 2, а.с.63-66);

3)автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate - за 417000,00 грн. (том 2, а.с.69-72);

4) автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Navi - за 433250,00 грн. (том 2, а.с.75-78);

5) автомобіля "MITSUBISHI" Outlander 2,4 CVT Ultimate - за 336150,00 грн. (том 2, а.с. 81-84);

6)автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate - за 417025,00 грн. (том 2, а.с.87-90);

7) автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Navi - за 433225,00 грн. (том 2, а.с.93-96);

8)автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate - за 457041,00 грн. (том 2, а.с.99-102);

9) автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Navi - за 433225,00 грн. (том 2, а.с.105-108);

10)автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Sport 2,5 TD AT Intense - за 306275,00 грн. (том 2, а.с.111-114)

11) автомобіля "MITSUBISHI" Lancer 2,0 MT Invite+ - 176875,00 грн. (том 2, а.с.117-120);

12)автомобіля "MITSUBISHI" Pajero Wagon 3,2 AT Ultimate - за 417000,00 грн. (том 2, а.с.123-126).

З урахуванням викладеного зустрічний позивач, посилаючись на пункт 2.7 вищезгаданого дилерського договору від 31.12.11 року (том 1, а.с.148-150; том 2, а.с. 1-7), а також на прайс-лист, який, як він стверджує, йому був наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД-НІКО" з метою регулювання цін продажу вищезгаданих автомобілів та визначення націнки дилера (тобто винагороди у розумінні пункту 2.7 дилерського договору) (том 2, а.с.46), - надав до справи розрахунок суми заборгованості первісного позивача перед ним в частині відшкодування компенсації (дилерської націнки) від продажу вищезазначених 12 автомобілів у сумі 116456,00 грн.

Первісний позивач не визнав зустрічний позов у цій частині та заперечив факт надання Товариству "Автоцентр "Енергія"" прайс-листа у тому вигляді, у якому воно надало його до справи, - тобто без будь-яких ознак того, що він дійсно є документом, призначення якого - регулювати ціну продажу поставлених дистриб'ютором автомобілів, - при цьому первісний позивач акцентував увагу первісного відповідача та суду на тому, що цей прас-лист не має жодних ознак офіційного документа, а також доказів того, що він виходить саме від ТОВ "ТД-НІКО".

Дослідивши прайс-лист (том 2, а.с.46), враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,32-34,36 та 43 ГПК України, суд його оцінює критично та не вважає належним та допустимим доказом у справі.

Судом також звернуто увагу на те, що зустрічний позивач при складанні розрахунку суми позову в частині стягнення з первісного позивача відшкодування компенсації, передбаченої пунктом 2.7 згадуваного вище дилерського договору, - на його думку, - у сумі 116456,00 грн., - не дотримався приписів пункту 5 частини 2 ст. 54 ГПК України, згідно якому позивач зобов'язаний надати разом з позовом обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Наданий зустрічним позивачем до справи розрахунок суми позову щодо стягнення зазначеної суми не містить жодного посилання на підстави нарахування сум відшкодування компенсацій, - тобто: на договір, на підставі якого зустрічний позивач продав автомобіль; ціну, за якою здійснено продаж; розрахунок суми компенсації за кожним фактом продажу; підстави (з посиланням на той чи інший нормативний документ) для нарахування компенсації саме у розмірі, визначеному зустрічним позивачем, і т.д.

За таких обставин згаданий розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі.

3.2.На підставі вищезгаданого дилерського договору ТОВ "ТД-НІКО" (дистриб'ютор) та ТОВ "АЦ "Енергія"" (дилер) 31.12.11 року у простій письмовій формі уклали договір №2012 на виконання гарантійного ремонту автомобілів "MITSUBISHI" (гарантія дистриб'ютора), відповідно до якого дистриб'ютор доручає, а дилер зобов'язується здійснювати гарантійний ремонт автомобілів марки "MITSUBISHI" (далі - автомобілі) на умовах даного договору (п.1.1).

Вартість виконаних робіт розраховується, виходячи з норм часу на відповідні операції заводу-виробника; вартість нормо-години встановлюється у розмірі 134,00 грн.; вартість запасної частини відповідає відпускній ціні зі складу ТОВ "ТД-НІКО" (п.4.1).

Сума, що фігурує у акті виконаних робіт з гарантійних ремонтів, перераховується на розрахунковий рахунок дилера після підписання акту обома сторонами, надання дилером податкової накладної та виставляння рахунку на відповідну суму (п.4.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 15.02.12 року (п.8.5).

Зі змісту договору видно, що сторони врегулювали усі інші його істотні умови (том 2, а.с.30-31).

Сторони уклали до цього договору низку додаткових угод, якими термін його дії продовжили до 31.12.12 року (том 2, а.с.32-34).

На підтвердження виконання умов цього договору зі свого боку ТОВ "АЦ "Енергія"" надало до справи двосторонній акт здачі-приймання робіт до договору №2012 від 31.12.12 року, відповідно до якого первісний відповідач виконав обсяг гарантійних робіт на суму 8796,12 грн. (том 2, а.с.127).

Первісний позивач - ТОВ "ТД-НІКО" повністю визнав факт несплати ним на користь ТОВ "АЦ "Енергія"" вартості вищезгаданих робіт.

3.3. В рамках згадуваного у цьому рішенні дилерського договору 31.12.11 року між ТОВ "ТД-НІКО" (поклажодавець) та ТОВ "АЦ "Енергія"" (зберігач) у простій письмовій формі укладено договір №TNAE03, відповідно до якого зберігач зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, та повернути його поклажодавцеві у схоронності (п.1.1), - при цьому під товаром сторони розуміють нові автомобілі марки "MITSUBISHI", перелік, кількість і вартість та інші реквізити яких зазначаються в актах приймання на/із зберігання. Факт передачі-приймання на зберігання та зберігання підтверджується актами приймання-передачі на зберігання та із зберігання (надалі - акти) (п.2.1).

Поклажодавець повинен здійснити доставку товару на склад та зі складу зберігача своїм транспортом за власний рахунок (п.3.1).

Адреса місця зберігання: м. Луганськ, вул. Оборонна, 44-Б (п.3.2).

Поклажодавець зобов'язаний вносити зберігачеві плату за зберігання його речей відповідно до умов, визначених у розділі 6 цього договору (п.4.1).

Плата за зберігання за цим договором становить 1,00 грн. за добу зберігання за кожний автомобіль (п.6.1).

Поклажодавець повинен сплачувати зберігачеві плату за зберігання за кожний календарний місяць до 10 числа наступного місяця (п.6.2). Якщо поклажодавець після закінчення строку цього договору не забрав товар із зберігання, він повинен внести плату за весь фактичний час зберігання (п.6.4).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.03.12 року (п.8.1) (том 2, а.с.35-36).

На підтвердження факту виконання умов даного договору зі свого боку ТОВ "АЦ "Енергія"" надало до справи наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані обома сторонами:

№АЦ-0000065 від 30.06.12 року на суму 427,00 грн.;

№АЦ-0000081 від 31.07.12 року на суму 303,00 грн.;

№АЦ-0000099 від 31.08.12 року на суму 220,00 грн.;

№АЦ-0000132 від 29.09.12 року на суму 278,00 грн.;

№АЦ-0000148 від 31.10.12 року на суму 289,00 грн., - а разом на суму 1517,00 грн. (том 2, а.с.37-41).

Відповідач за зустрічним позовом - ТОВ "ТД-НІКО" повністю визнав факт несплати ним вартості послуг за договором зберігання на вищевказану суму.

3.4.Зустрічний позивач стверджує, що між ним та ТОВ "Торговий дім-НІКО" 31.12.11 року був укладений договір на ремонт транспортних засобів за №110120.

На цій підставі зустрічний позивач склав розрахунок зустрічного позову та визначив суму основного боргу за здійснений ремонт транспортних засобів у розмірі 11486,85 грн.

Відповідач за зустрічним позовом визнав зустрічний позов у цій частині.

Дослідивши його у цій частині, суд дійшов висновку, що зустрічний позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, не довів законність та обґрунтованість своїх вимог.

Так, зустрічний позивач не надав до справи:

1)договір №110120 від 31.12.11 року на ремонт транспортних засобів;

2)документальні докази факту його виконання з боку ТОВ "АЦ "Енергія"";

3)докази неналежного виконання цього договору з боку ТОВ "Торговий дім-НІКО";

4)обґрунтований розрахунок суми зустрічного позову у цій частині.

За таких обставин у суду відсутні фактичні та правові підстави для визнання зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ "ТД-НІКО" основного боргу за договором №110120 від 31.12.11 року за ремонт транспортних засобів у сумі 11486,85 грн. законними та обґрунтованими.

Отже, з урахуванням сукупності вищенаведених доводів, виходячи з обставин справи та наявних у ній доказів, підставами для звернення первісного та зустрічного позивачів з позовами по даній справі стали їх посилання на неналежне виконання іншою стороною умов вищезгаданих договорів.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), а зустрічний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.При вирішення спору суд керується наступними загальними нормами цивільного законодавства.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повному обсязі сплатив вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що первісний позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, повністю, а зустрічний позивач - частково довели наявність вини первісного (зустрічного) відповідача у невиконанні умов договорів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

2.При вирішенні первісного позову суд виходить з наступного.

2.1. Договір №2013 на поставку запасних частин та аксесуарів до автомобілів "MITSUBISHI", укладений між сторонами 31.12.11 року, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Термін оплати товару, отриманого відповідачем, визначено у п.4.1 договору №2013 від 31.12.11 року, і він є таким, що настав.

Суд дійшов висновку, що первісний позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 123861,48 грн., який нараховано з посиланням на неналежне виконання договору №2013 від 31.12.11 року, - а тому первісний позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

2.2.Договір №2014 про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладений між сторонами 31.12.11 року, належить до договорів про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши надані послуги, споживач (первісний відповідач у справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Однак первісний відповідач у визначений п.5.2 договору термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором, - тобто порушив зобов'язання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що первісний позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог в частині стягнення основного боргу за надані первісному відповідачу послуги за договором №2014 від 31.12.11 року, - а тому позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 6888,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню вцілому на загальну суму 130749,48 грн. (123861,48 грн. + 6888,00 грн.)

3.При вирішенні зустрічного позову суд виходить з наступного.

3.1.Договір №2012 на виконання гарантійного ремонту автомобілів "MITSUBISHI", укладений між сторонами 31.12.11 року, за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Кодексу підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Позивач документально довів факт виконання ним цієї вимоги закону.

Як сказано у частині 1 ст. 843 ЦКУ, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Матеріалми справи доведено факти прийняття замовником робіт за договором, що, у свою чергу, покладає на нього обов'язок виконати вимоги частини 1 ст. 854 ЦКУ, згідно якій якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отримавши виконані роботи, замовник (відповідач за зустрічним позовом) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 853 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Однак він у визначений договором термін вартість виконаних робіт не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 853 ЦКУ.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язання.

За таких обставин зустрічний позов в частині стягнення боргу у сумі 8796,12 грн. за договором №2012 на виконання гарантійного ремонту автомобілів "MITSUBISHI" від 31.12.11 року підлягає задоволенню у повному обсязі.

3.2. Договір зберігання №TNAE03, укладений між сторонами 31.12.11 року, належить до однойменних договорів.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцю у схоронності (частина 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Як сказано у частині 1 ст. 946 Кодексу, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання, - тобто цей договір є відплатним.

Зустрічний позивач належним чином довів факт ухилення первісного позивача від сплати вартості послуг зі зберігання його майна у сумі 1517,00 грн., які він зобов'язаний сплатити згідно вищезгаданому договору.

З огляду на викладене зустрічний позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

3.3.При вирішенні зустрічного позову в частині стягнення відшкодування компенсації, передбаченої п.2.7 дилерського договору від 31.12.11 року у сумі 116456,00 грн. та основного боргу у сумі 11846,85 грн. за договором №110120 від 31.12.11 року на ремонт транспортних засобів, - суд дійшов висновку, що позов у цій частині задоволенню не підлягає за недоведеністю цих вимог, - про що сказано вище у цьому рішенні.

З огляду на викладене суд, крім того, при вирішенні зустрічного спору у цій частині керується наступним.

Згідно ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 32 Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК), при цьому господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Отже, зустрічний позов підлягає задоволенню частково - на загальну суму 10313,12 грн. (8796,12 грн. + 1517,00 грн.) з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

При вирішенні питання про розподіл судового збору суд, керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, покладає його:

за первісним позовом - у повному обсязі на первісного відповідача - ТОВ "Автоцентр "Енергія"";

за зустрічним позовом - пропорційно сумі задоволених позовних вимог - покладає на відповідача за зустрічним позовом, а саме: у сумі 206,26 грн.; решта витрат по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладається на зустрічного позивача.

Судом встановлено, що первісний позивач, звертаючись з позовом до суду, крім позовної заяви, подав також заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (том 1, а.с.74-77), - при цьому він на підставі платіжного доручення №334 від 06.12.12 року сплатив на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позову майнового характеру у сумі 2477,23 грн. (том 1, а.с.9), а також на підставі платіжного доручення № 6904 від 04.02.13 року - 137,76 грн. (том 2, а.с.137), - тобто разом 2614,99 грн.

Крім того, на підставі платіжного доручення №6475 від 10.12.12 року за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову окремо сплатив судовий збір у сумі 1609,50 грн. (том 1, а.с.78).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.12.12 року по даній справі у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Згідно абзацу 3 частини 2 ст. 6 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі, якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

З вищевикладеного та обставин справи слідує, що первісний позивач зайво сплатив судовий збір у сумі 1609,50 грн.

За приписами пункту 1 частини 1 ст. 7 названого Закону судовий збір підлягає поверненню на підставі ухвали суду у разі, якщо його внесено у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-НІКО" підлягає поверненню судовий збір у сумі 1609,50 грн.

З цього приводу судом винесено спеціальну ухвалу.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 203, 509, 525-527, 529, 530, 626, 629, 655, 691, 837, 839, 843, 853, 901, 903, 936, 946 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32,34,36,43,44,49,54,55,60,69,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-НІКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"" - про стягнення 130749 грн. 48 коп. - задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія", 33157836, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Ленінградська, 3 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-НІКО", ідентифікаційний код 37045335, яке знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 5, - основний борг у сумі 130749 (сто тридцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 48 коп., а також судовий збір у сумі 2614 (дві тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 99 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-НІКО" - про стягнення 138255 грн. 97 коп. -задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-НІКО", ідентифікаційний код 37045335, яке знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 5, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія", 33157836, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Ленінградська, 3 Луганської області, - основний борг у сумі 10313 (десять тисяч триста тринадцять) грн. 12 коп., а також судовий збір у сумі 206 (двісті шість) грн. 26 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні решти вимог зустрічного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"" - відмовити.

6.Сплату решти судового збору за зустрічним позовом покласти на зустрічного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Енергія"".

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 18.02.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 22 лютого 2013 року.

Суддя А.П.Середа