Рішення № 29497749, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/17849-2012 18.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія

"Інго-Україна"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 22 259,12 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Голоднюк О.Г. за довіреністю № 402 від 28.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 22 259,12 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.01.2013 р. на 12:00 год.

24.12.2012 р. через відділ діловодства суду надійшов лист у відповідь на запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 33195/7-3-11 від 20.12.2012 р. з додатком про страхове покриття.

В судове засідання, призначене на 21.01.2013 р. представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання, призначене на 21.01.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.12.2012 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: заяви про відсутність спору; засвідченої копії Довідки АА № 275052 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на ПрАТ «АСК «Інго-Україна»; засвідченої копії витягу № 23-07/22-28 з ЄДРПОУ від 10.01.2013 р.

Клопотання судом задоволено і передано до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.01.2013 р., подав клопотання про продовження строку вирішення справи. Клопотання судом задоволено і було передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п.2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. було продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 18.02.2013 р. об 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 18.02.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.01.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Крім того, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 18.02.2013 р. відповідач суду не подав та не надіслав.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом та про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.02.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 18.02.2013 р., з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.02.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (позивач, страховик), та Чорнєй Вітою Володимирівною (страхувальник) було укладено договір (поліс) добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № 250533380.11 (надалі - Поліс № 250533380.11 від 28.11.2011 р.), застрахований транспортний засіб за вказаним полісом - автомобіль "Lexus RX 350", реєстраційний номер АА 1558 КР. Строк дії полісу з 00:00 год. 28.11.2011 р. до 24:00 год 27.11.2012 р.

28.11.2011 р. в м. Києві по вул. О. Гончара, 57Б сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Пежо", реєстраційний номер АА 7956 ОМ, яким керував власник Мидловець Олександр Олегович, та автомобіля "Лексус", реєстраційний номер АА 1558 КР, що належить Чорнєй Віті Володимирівні, яким керував Підгурський Валерій Віталійович. Наведене підтверджується відомостями № 8920222 про дорожньо-транспортну пригоду, виданими Відділом ДАІ з обслуговування Шевченківського району, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталася в результаті порушення Мидловцем Олександром Олеговичем п. 10.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2011 р. з урахуванням постанови Шевченківського районного суду від 16.02 2012 р. пр. виправлення описки в постанові від 12.12.2011 р. у справі № 3-11919/11, відповідно до якої Мидловця Олександра Олеговича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Як стверджує позивач, в результаті протиправних дій Мидловця Олександра Олеговича - водія відповідача, отримав пошкодження транспортний засіб - автомобіль "Лексус", реєстраційний номер АА 1558 КР, власником якого є Чорнєй Віта Володимирівна.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля "Лексус", реєстраційний номер АА 1558 КР, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 03С/12/11 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження, що був складений 02.12.2011 р. спеціалістом Прокіпчуком Р.А. (свідоцтво № 6330, видане ФДМУ 04.10.2008 р., сертифікат Фонду державного майна України № 12095/11 від 17.06.2011 р.) та Вілько О.Г. (свідоцтво № 3633 від 11.06.2005 р. та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 112-ПК від 25.06.2011 р.) становить 22259,12 грн. (надалі -звіт про оцінку вартості збитку № 03С/12/11 від 23.11.2011 р.).

Згідно складеного страхового акту № 61265 за страховим випадком згідно з Полісом № 250533380.11 від 28.11.2011 р., позивачем було визначене страхове відшкодування в розмірі 23 518,75 грн. Чорнєй Віті Володимирівні - потерпілій особі у ДТП, що сталася 28.11.2011 р. у м. Києві за участю в тому числі Мідловця Олександра Олеговича, якого було визнано винним у спірній ДТП. При цьому, як вбачається з умов Полісу № 25053338.11 від 28.11.2011 р., сума франшизи становить 0,00 грн.

Виплата позивачем страхового відшкодування Чорнєй Віті Володимирівні в сумі 23518,75 грн. підтверджується платіжним дорученням № 11742 від 16.12.2011 р. на вказану суму.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.11.2011 р.) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування менша, ніж була виплачена позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, а сааме оцінена шкода

Відповідачем на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. та від 21.01.2013 р. не представлено договору (полісу № АВ/1080251) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № АВ/1080251), проте факт укладення зазначеного полісу підтверджується матеріалами справи, а саме витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо вказаного полісу, що надана МТСБУ листом № 33195/7-3-11 від 20.12.12 р. у відповідь на запит суду.

Відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» (відповідачем), про що укладено поліс № АВ/1080251 (договір І типу), страхувальником за даним полісом визначен Мидловець Олександр Олегович, ліміт відповідальності по майну 50 000,00 грн, франшиза 1000,00 грн., строк дії даного полісу з 17.11.2011 р. по 16.11.2012 р., отже станом на 28.11.2011 р. (скоєння ДТП) наведений поліс був діючим. Зокрема, до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанов Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2011 р. та 16.02.2012 р. у справі № 3-11919/11 визнано Мидловця Олександра Олеговича.

З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АВ/1080251, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 03С/12/11 від 02.12.2011 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена такими висновком.

За встановлених судом обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної у ДТП особи (Мидловець Олександр Олегович), належить сума 21 259,12 грн. (22 259,12 грн. (сума матеріального збитку, підтверджена звітом № 03С/12/11 від 02.12.2011 р.) - 1000,00 грн. (франшиза)).

Судом також враховано, що випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011 р. та яка застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.11.2011 р.), відповідно до ст. 35 (п. 35.1) Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 0906 від 30.08.2012 р., яка отримана відповідачем 03.09.2012 р. (копія заяви наявна в матеріалах справи).

Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 22 259,12 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 259,12 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню лише частково в сумі 21 259,12 грн., тоді як в іншій частині в сумі 1000,00 грн. (франшиза, на яку не було зменшене страхове відшкодування) позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, як на особу, з вини якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10; ідентифікаційний код 25005889), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) 21 259,12 грн. (двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят дев'ять гривень 12 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2013 р.

Суддя Гумега О. В.