Постанова № 29496541, 20.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року 810/647/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С, розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер"

про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер" про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 6798,45 грн. (податкова вимога від 05.10.2012 № 170).

Податкова заборгованість виникла у таких сумах і з таких підстав:

754,00 грн. - податкові зобов'язання, що визначені відповідачем самостійно на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (від 11.09.2012 № 9054657043);

129,00 грн. - податкові зобов'язання, що визначені відповідачем самостійно на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року (від 10.10.2012 № 9061773459);

6061,00 грн. - податкові зобов'язання, що визначені відповідачу податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2012 № 2115/0000502230;

659,31 грн. - пеня;

170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, що застосовані податковим органом до відповідача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2012 № 3082/15-2/23420437/421.

Таким чином, загальний розмір грошових зобов'язань відповідача з податку на додану вартість становить суму 7773,31 грн. Частину заборгованості у сумі 974,86 грн. відповідач сплатив самостійно, залишок непогашеної заборгованості становить 6798,45 грн.

Крім того, в якості самостійної позовної вимоги позивач також просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер", що знаходяться на рахунках в банках.

На день судового розгляду відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, але вони повернулись до суду з позначкою підприємства зв'язку про відсутність адресата за адресою відправлення. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Наявність у відповідача податкового боргу підтверджується наявними у справі доказами: копіями податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, довідками і розрахунками, наданими податковим органом а також витягом з облікової картки платника податків за відповідним видом податку.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення податкового боргу підлягають задоволенню частково.

З приводу позовних вимог про накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер", що знаходяться на рахунках в банках, в якості самостійної позовної вимоги, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимоги про накладення арешту на кошти платника податків податковий орган зазначив, що у відповідача утворився податковий борг. Оскільки у позивача відсутні транспортні засоби, земельні ділянки та інше нерухоме майно, продаж якого податковий орган міг би здійснити в рахунок погашення податкового боргу, податковий орган, посилаючись на положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, заявив також вимогу про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, в межах податкового боргу, додатково до вимоги про стягнення заборгованості.

Даний позов розглянуто судом у порядку скороченого провадження, передбаченого статтею 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, вимогу про стягнення грошових сум судом задоволено.

В силу пункту 8 частини шостої статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України постанова про стягнення з відповідача суми податкового боргу підлягає негайному виконанню.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (стаття 257 КАСУ).

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке належить виконати негайно, видається виконавчий лист.

Це означає, що судове рішення про стягнення з боржника коштів, яке підлягає негайному виконанню і з цього приводу судом видано виконавчий лист, є самодостатнім для забезпечення стягнення з боржника коштів і не потребує застосування інших заходів забезпечення.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що з метою погашення податкового боргу орган стягнення (державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України) звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

В силу статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Крім того, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна), підстави і порядок застосування якого визначені статтею 94 Податкового кодексу України, зокрема, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз наведених вище норм у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку про те, що основними завданнями державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, виконанням платниками податків податкових обов'язків, а також погашення (стягнення) податкового боргу.

При цьому, способами примусового погашення податкового боргу платника податків є: звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу (пп. 87.11 ст. 87, пп. 91.1, 91.3 ст. 91 ПК України); звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп. 91.3 ст. 91 ПК України).

Щодо адміністративного арешту майна платника податків (арешт майна), то як вже зазначалось, даний інститут є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який застосовується з виключних підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Застосування арешту майна платника податків, суть якого полягає в обмеженні права особи щодо володіння, користування та розпорядження її майном, в якості самостійного способу захисту порушеного права, способу погашення податкового боргу, форми захисту державних інтересів або виду відповідальності платників податків ні Податковим кодексом України, ні іншими законами України не передбачено.

Таким чином, вимоги податкового органу про накладення арешту на кошти платника податків в якості самостійної позовної вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 67 Конституції України, підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20, пункт 36.1 статті 36, підпункту 41.5 статті 41, пунктів 57.1, 57.3 статті 57, статтей 120, 126, 180, 185, 200, 203 Податкового кодексу України, керуючись статтями 11, 14, 33, 70, 71, 72, 86, 94, 1832, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер" до Державного бюджету податковий борг у сумі 6798 (шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 45 коп.

В частині позовних вимог про накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер", що знаходяться на рахунках в банках, - в задоволенні позову відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.