Ухвала суду № 29494944, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2977/12 Головуючий у 1-й інстанції: : Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецький І. О. , Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земледар 2020» до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Земледар 2020» до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Держаної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: скасовано податкові повідомлення - рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 07 липня 2012 року №0000242210, №0000252210, №0000262210, №0000272210.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав порушення при її прийнятті норм матеріального права , та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем до суду були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як таку, що прийнята без порушень матеріального та процесуального права, при повному і всебічному дослідженні матеріалів справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Бахмацькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.12.2010 р. по 31.03.2012 р.

За результатом перевірки відповідачем складено Акт від 21.06.2012 р. за №202/22/37400692 (далі - Акт перевірки) в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 227750, 00 грн. та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 650681,00 грн.

За результатом розгляду Акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення : № 0000242210 від 07 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 227750, 00 грн., №0000252210 від 07 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 813351, 25 грн. (за основним платежем - 650681,00 грн., за штрафними санкціями - 162670,25 грн.), №0000262210 від 07 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 170,00 грн. (штрафні санкції), №0000272210 від 07 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 510,00 грн. (штрафні санкції).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. позивач був зареєстрований платником єдиного податку з юридичних осіб. В свою чергу, для ведення своєї господарської діяльності, позивачем було укладено 409 договорів оренди земельних часток (паїв).У серпні та вересні 2011 року орендна плата за земельні ділянки фізичним особам вносилась позивачем в натуральній формі (цукром, кукурудзою, вівсом та ін. ), видавши при цьому протягом серпня 2011 року зернових культур на загальну вартість 164199,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Згідно ст. 5 вище зазначеного Указу Президента, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що розрахунки між орендарем та орендодавцем за право на користування земельною ділянкою не можна вважати продукцією.

Так, відповідно ст. 1 до Закону України «Про захист прав споживачів» продукція - це будь - який виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» товаром вважається будь - яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Слід зазначити, що укладені позивачем договори оренди землі не передбачають передачі у власність будь - якого товару, продукції чи послуги, що в свою чергу, не зобов'язує позивача проводити розрахунки за такими договорами виключно коштами у готівковій або безготівковій формах.

Крім того, Законом України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата може справлятися не тільки у грошовій, а й у натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо неправомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Так, п. 185.1 ст. 185 ПКУ наведено перелік операцій платників податку які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Стаття 134 ПКУ надає визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток. Проте, як вже було зазначено вище, в період проведення розрахунків з орендодавцями, позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування та не був платником податку на додану вартість і платником податку на прибуток, а висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», за наявності яких позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, не знайшли свого підтвердження.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної держаної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.