Постанова № 29493949, 04.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/12366/12 м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Кудріна Д.А. Самсоненка Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» 18 жовтня 2012 року звернулось до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000531504 від 20.09.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 327867,00 грн. та застосування до ПП «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» штрафних (фінансових) санкцій на суму 163933,00 грн.;

стягнути на користь ПП «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2236,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., на загальну суму 5236,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки ПП «НВП «Центросталь» було надано працівникам ДПІ всю необхідну документацію, всі первинні документи щодо господарської діяльності із контрагентами. Всі договори, укладені між контрагентами, мали на меті настання реальних наслідків. Однак, за цих обставин працівниками ДПІ був зроблений висновок, що ПП «НВП «Центросталь» навмисно здійснено діяльність з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ. Також позивач зазначає, що будь-якими законодавчими актами не передбачений обов'язок платників податків щодо перевірки справжності підписів посадових осіб - контрагентів, дійсності та справжності статутних, облікових та інших документів, що були видані відповідними державними органами. Доводи щодо наявності обставин нікчемності договору не випливають з вимог закону. Крім того, застосування наслідків нікчемності договору, відповідно до ст. 216 ЦК України, є виключною компетенцією суду. ПП «НВП «Центросталь» як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У своїх письмових запереченнях зазначила, що в частині здійснення операцій купівлі-продажу відходів цинку та послуг ПП «НВП «Центросталь» здійснювало завідомо збиткову діяльність, що направлена не на отримання прибутку, тобто придбання даної продукції та її подальшої реалізації, а на навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з постачальниками, які значно наростили вартість проданих товарів у порівнянні з придбаною сировиною та згорнули власні податкові зобов'язання за рахунок інших «сумнівних» контрагентів.

Також представник відповідача зазначає, що згідно з проведеним аналізом контрагентів, що надали «сумнівний» податковий кредит квітня 2012 року вбачається, що основним видом діяльності контрагентів є діяльність у сфері вантажних перевезень. Отже, усі транспортні послуги, надані ПП «НВП «Центросталь» також є «сумнівними». На думку представника відповідача фінансово-господарська діяльність ПП «НВП «Центросталь» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «НВП «Центросталь». Фінансово-господарські відносини між ПП «НВП «Центросталь» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423) зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 770781 /а.с. 32, том 1/.

ПП «НВП «Центросталь» 02 лютого 2007 року отримало Свідоцтво № 100018789 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 065121 /а.с. 31, том 1/.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 14 вересня 2012 року було складено акт № 2349/152/34884423 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ПП «НВП «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад-грудень 2011 року, січень-травень 2012 року /а.с. 14-30, том 1/. Відповідно до висновків даного акту перевіркою було встановлено порушення ч.1 ст.67 Конституції України, ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України, пунктів 198.1 та 198.3 ст.198, пунктів 200.1, 200.3 і 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, п.п.4.6 п.4 розділу V, п.13 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 лютого 2011 року №197/18935, ПП НВП «Центросталь» завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в Декларації за листопад 2011 року в сумі 64900,00 грн., за грудень 2011 року у сумі 93454,00 грн., за січень 2012 року у сумі 50993,00 грн., за травень 2012 року у сумі 186867,00 грн.

На підставі акту перевірки № 2349/152/34884423 від 14 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було винесено відносно ПП «НВП «Центросталь» податкове повідомлення-рішення № 0000531504 від 20 вересня 2012 року форми «В1», щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 327867,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 163933,00 грн. /а.с. 13, том 1/.

ПП «НВП «Центросталь» надало суду наступну первинну документацію по правовідносинам між ним та контрагентами.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ПП «Інтер-транс груп» було укладено договір №29/12 від 09.04.2012 про транспортно-експедиторське обслуговування /а.с. 33-35, том 1/ та виписано податкову накладну 27.04.2012 на суму з ПДВ 20000,00 грн. /а.с. 36, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ПАТ «Маріупольський Металургійний комбінат ім. Ілліча» було укладено контракт № 834/13/11 від 06.07.2011 /а.с. 37, том 1/ та виписано податкову накладну 24.10.2011 на суму з ПДВ 389400,00 грн. /а.с. 38, том 1/, накладну на відпущення матеріалів на сторону від 27.10.2011 /а.с. 39, том 1/, товарно-транспортну накладну від 27.10.2011 /а.с. 40, том 1/, накладку на відпущення матеріалів на сторону від 25.10.2011 /а.с. 41, том 1/, товарно-транспортну накладну від 25.10.2011 /а.с. 42, том 1/, накладні на відпущення матеріалів на сторону від 24.10.2011 /а.с. 43, 45, 47, том 1/, товарно-транспортні накладні від 24.10.2011 /а.с. 44, 46, 48, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ПАТ «ПО «Стальканат-Сілур» було укладено договір № 335 купівлі-продажу оптової партії товарів від 24.06.2010 /а.с. 49, том 1/, до якого було укладено додаткову угоду № 1 /а.с. 50, том 1/ та виписано податкову накладну від 07.11.2011 на суму з ПДВ 19246,83 грн. /а.с. 51, том 1/, накладну № 456 від 09.11.2011 /а.с. 52, том 1/, товарно-транспортну накладну від 09.11.2011 /а.с. 53, том 1/, накладну № 503 від 01.11.2011 /а.с. 54, том 1/, товарно-транспортну накладну від 01.11.2011 /а.с. 55, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ТОВ «Завод металевих виробів» було укладено договір № 0401/11 від 04.01.2011 /а.с. 56, том 1/ та виписано податкову накладену від 16.11.2011 на суму з ПДВ 23052,96 грн. /а.с. 57, том 1/, податкову накладну від 09.11.2011 на суму з ПДВ 369764,26 грн. /а.с. 58, том 1/, видаткову накладну № РН-0001446 від 11.11.2011 /а.с. 59, том 1/, товарно-транспортну накладну від 11.11.2011 /а.с. 60, том 1/, видаткову накладну № РН-0001464 від 16.11.2011 /а.с. 61, том 1/, товарно-транспорту накладну від 16.11.2011 /а.с. 62, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ПП «Завод «Імекс сплав» було укладено договір № 21/11 купівлі-продажу від 14.11.2011 /а.с. 63, том 1/ та виписано податкову накладну від 30.11.2011 на суму з ПДВ 32000,00 грн. /а.с. 64, том 1/, податкову накладну від 17.11.2011 на суму з ПДВ 74592,00 грн. /а.с. 65, том 1/, податкову накладну від 21.11.2011 на суму з ПДВ 14100,00 грн. /а.с. 67, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ТОВ «Оствінд-Транспорт» було укладено договір № 17/08 на організацію перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 31.10.2008 /а.с. 69-70, том 1/ та виписано податкові накладні від 27.04.2012 на суми з ПДВ 12600,00 грн., 12600,00 грн., 12600,00 грн., 12600,00 грн., 12600,00 грн. /а.с. 71-75, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ПАТ «Гарант метиз інвест» було укладено договір купівлі-продажу № 01/02-01 від 01.02.2009 /а.с. 76, том 1/ та додаткову угоду до нього № 3 від 30.12.2011 /а.с. 77, том 1/, а також виписано податкову накладну від 09.12.2011 на суму з ПДВ 187811,36 грн. /а.с. 78, том 1/, видаткову накладну № 9/12-0000004 від 09.12.2011 /а.с. 79, том 1/, видаткову накладну № 9/12-0000003 від 09.12.2011 /а.с. 80, том 1/, товарно-транспортні накладні від 09.12.2011 /а.с. 81-82, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» було укладено договір поставки № 240 від 11.05.2011 /а.с. 83, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ТОВ «Дніпро-сервіс плюс» було укладено договір поставки № 31/05 від 31.05.2011 /а.с. 84, том 1/ та виписано податкову накладну від 23.12.2011 на суму з ПДВ 65670,00 грн. /а.с. 85, том 1/, податкову накладну від 24.10.2011 на суму з ПДВ 141600,00 грн. /а.с. 86, том 1/, податкову накладну на 25.10.2011 на суму з ПДВ 87000,00 грн. /а.с. 87, том 1/, видаткову накладну № 3566 від 23.12.2011 /а.с. 88, том 1/, товарно-транспортну накладну від 23.12.2011 /а.с. 89, том 1/, видаткову накладну № 2519 від 25.10.2011 /а.с. 90, том 1/, товарно-транспортну накладну від 25.10.2011 /а.с. 91, том 1/, видаткову накладну № 2538 від 24.10.2011 /а.с. 92, том 1/, товарно-транспортну накладну на суму 24.10.2011 /а.с. 93, том 1/.

Між ПП «НВП «Центросталь» та ТОВ «Ружик 70» було укладено договір № 2107 про виконання послуг по перепакуванню від 21.07.2011 /а.с. 94, том 1/ та виписано податкову накладну від 28.12.2011 на суму з ПДВ 54120,00 грн. /а.с. 95, том 1/, підписано акт 2330 приймання-передачі робіт від 28.12.2011 /а.с. 96, том 1/, виписано податкову накладну від 31.10.2011 на суму з ПДВ 61693,80 грн. /а.с. 97, том 1/, підписано акт 3110 приймання-передачі робіт від 31.10.2011 /а.с. 98, том 1/.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну перевірку: документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно вимог п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1 (а), 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Крім того, як зазначено в п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідна правова позиція відображена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000531504 від 20 вересня 2012 року.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Щодо обґрунтування позовних вимог з приводу стягнення на користь ПП «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2236,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., на загальну суму 5236,00 грн. позивач надав суду наступні докази.

Так, між приватним підприємцем ОСОБА_3, з однієї сторони та ПП «НВП «Центросталь», з другої сторони, 10 жовтня 2012 року було укладено Договір № 10/04 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 4.2 якого гонорар виконавця складає 3000,00 грн. /а.с. 99-101, том 1/.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 по договору № 10/04 від 10 жовтня 2012 року виконавець ОСОБА_3 надав послуги на 3000,00 грн. /а.с. 101зв., том 1/.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2) 15.11.2007 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 № 576946 /а.с. 102, том 1/.

ПП «НВП «Центросталь» перерахувало на ім'я ОСОБА_3 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 730 від 15.10.2012 /а.с. 121, том 1/.

ФОП ОСОБА_3 надав розрахунок до договору про надання юридичних послуг № 10/04 від 10.10.2012 /а.с. 180, том. 1/, відповідно до якого визначив, що на виконання своїх зобов'язань було витрачено наступну кількість часу:

- вивчення наданих ПП «НВП «Центросталь» установчих документів підприємства; акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПП «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад-грудень 2011 року, січень, травень 2012 року; повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000531504 від 20.09.2012, первинної документації, щодо господарської діяльності ПП «НВП «Центросталь» за листопад-грудень 2011 року, січень, травень 2012 року - 3,5 години;

- проведення консультативної роботи з керівництвом ПП «НВП «Центросталь», щодо можливості оскарження повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000531504 від 20.09.2012 року - 1,5 години;

- підготовка, аналізування нормативно-правової бази, щодо правовідносин, що склалися між ПП «НВП «Центросталь» та державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Складання процесуальних документів (позовна заява з додатками на 73 арк.) про визнання повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000531504 від 20.09.2012 року протиправним та скасування останнього - 4 години;

- подання в Дніпропетровський окружний адміністративний суд сформованого адміністративного позову з додатками, належним чином оформленого відповідно до умов процесуального законодавства України - 0,5 години.

У ч.ч. 1, 3 статті 90 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 97 КАС України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Проаналізувавши дану норму, суд приходить до висновку, що у тексті даної норми законодавцем вжито словосполучення «правову допомогу у цивільних справах» та не конкретизовано щодо правової допомоги у адміністративних справах, проте, у преамбулі Закону визначено, що цей Закон встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, у зв'язку з чим дана норма повинна бути застосована для визначення також граничного розміру компенсаційних витрат в адміністративних правах.

Також суд вважає, що у статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» законодавцем надано виключний перелік обставин, за які законом передбачено компенсацію витрат на правову допомогу особі, яка її надавала, а саме:

участь особи у судовому засіданні;

участь особи під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням;

участь особи під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Суд вважає, що до окремих процесуальних дій належать дії суду поза судовим засіданням, такі як, наприклад, огляд доказів на місці, передбачений статтею 147 КАС України.

З огляду на викладене, вивчення наданих установчих документів підприємства, акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, проведення консультативної роботи, підготовка, аналізування нормативно-правової бази, подання сформованого адміністративного позову - не належать до підстав, на які б поширювалась дія норми ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», у зв'язку з чим, суд не може врахувати вказані представником позивача годити роботи для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Оскільки адміністративний позов було подано у жовтні 2012 року, то в даному випадку необхідно використовувати розмір прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-VI та розмір прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» 06.12.2012 № 5515-VI.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Отже, з 01 жовтня 2012 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні не може перевищувати 40 відсотків від 1118,00 грн., тобто 447,20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Оскільки година роботи оцінюється максимально з 01 жовтня 2012 року у 447,20 грн., то в даному випадку хвилина роботи максимально може оплачуватись у розмірі 7,45 грн.

У період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/12366/12 відбулось одне судове засідання 05 листопада 2012 року, яке тривало з 15:13 год. до 15:59 год. /а.с. 122-123, том 1/, тобто 46 хв., окремих процесуальних дій поза судовим засіданням не відбувалось, представник позивача з матеріалами справи в суді не ознайомлювався.

З огляду на вартісну оцінку хвилини роботи особи, яка надає правову допомогу, то 46 хв. у судовому засіданні 05 листопада 2012 року повинні бути оплачені правнику у розмірі 342,70 грн.

З 01 грудня 2012 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні не може перевищувати 40 відсотків від 1134,00 грн., тобто 453,60 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Оскільки година роботи оцінюється максимально з 01 грудня 2012 року у 453,60 грн., то в даному випадку хвилина роботи максимально може оплачуватись у розмірі 7,56 грн.

У період з 01 грудня 2012 року по 01 січня 2013 року у справі № 2а/0470/12366/12 відбулось два судових засідання: 10 грудня 2012 року, яке тривало з 13:53 год. до 14:09 год. /а.с. 181-182, том 1/, тобто 16 хв., 20 грудня 2012 року, яке тривало з 14:57 год. до 15:41 год. /а.с. 204-206, том 1/, тобто 80 хв., окремих процесуальних дій поза судовим засіданням не відбувалось, представник позивача з матеріалами справи в суді не ознайомлювався.

З огляду на вартісну оцінку хвилини роботи особи, яка надає правову допомогу, то 96 хв. у судовому засіданні 10 грудня 2012 року та 20 грудня 2012 року повинні бути оплачені правнику у розмірі 725,76 грн.

З 01 січня 2013 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні не може перевищувати 40 відсотків від 1147,00 грн., тобто 458,80 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Оскільки година роботи оцінюється максимально з 01 січня 2013 року у 458,80 грн., то в даному випадку хвилина роботи максимально може оплачуватись у розмірі 7,65 грн.

У період з 01 січня 2013 року по 04 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/12366/12 відбулись два судових засідання: 28 січня 2013 року, яке тривало з 10:56 год. до 11:04 год. /а.с. 39-40, том 2/, тобто 8 хв., 04 лютого 2013 року, яке тривало з 14:01 год. по 15:29 год. /а.с. 43-44, том 2/, тобто 88 хв., окремих процесуальних дій поза судовим засіданням не відбувалось, представник позивача з матеріалами справи в суді не ознайомлювався.

З огляду на вартісну оцінку хвилини роботи особи, яка надає правову допомогу, то 96 хв. у судовому засіданні 28 січня 2013 року та 04 лютого 2013 року повинні бути оплачені правнику у розмірі 734,40 грн.

Підсумовуючи викладене, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 2а/0470/12366/12 позивачу ПП «НВП «Центросталь» за участь у судових засіданнях представника ОСОБА_3 повинен складати: 342,70 грн. + 725,76 грн. +734,40 грн. = 1802,86 грн. Проте, оскільки суд видалився до нарадчої кімнати 04 лютого 2013 року о 14:28 год. і судове засідання на той момент тривало 27 хв., що в грошовому еквіваленті становить 206,55 грн., то суд не міг встановити на майбутнє точний період часу, який буде знаходить у нарадчій кімнаті, у зв'язку з чим судом було вирахувано приблизне середнє значення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у сумі 1512,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000531504 від 20 вересня 2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі акту перевірки № 2349/152/34884423 від 14 вересня 2012 року, відносно Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423), щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 327867,00 грн. (триста двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 00 копійок) та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 163933,00 грн. (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот тридцять три гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423) витрати на правову допомогу у розмірі 1512,00 грн. (одна тисяча п'ятсот дванадцять гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2013 року.

Суддя (підпис) Д.О. Власенко