Постанова № 29493895, 14.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7479/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м.Одеса

10год.41хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Маліновської І.В.

Від позивача: Шкурка О.І. - за довіреністю від 08.01.2013р. №01-2-07/40

Від відповідачів: не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Держземагенства у м.Одесі Одеської області до Одеської міської ради, ТОВ «Глорі Плюс» про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Управління Держземагенства у м.Одесі Одеської області (надалі - Управління), в якій позивач просить суд скасувати рішення Одеської міської ради від 24.07.2012 р. № 2415-VI про надання згоди TOB «ГЛОРІ ПЛЮС» на об'єднання земельних ділянок та розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, при об'єднанні земельних ділянок, які знаходяться в оренді TOB «ГЛОРІ ПЛЮС», за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60, для будівництва, реконструкції та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення Одеської міської ради (ОМР), як такого, що прийнято з порушенням ст.20 ЗК України та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, з огляду на те, що даними технічної документації із землеустрою змінюється цільове призначення земельної ділянки, проте порядок зміни цільового призначення земельної ділянки не дотримано. ОМР повинна була надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не на розробку технічної документації.

Відповідач - Одеська міська рада, позов не визнає, посилаючись на наступне. Позивач не наділений законом повноваженнями на звернення до суду з таким позовом. Зміна цільового призначення означеної земельної ділянки оскарженим рішенням не відбувалася та питання про об'єднання земельних ділянок без зміни їх цільового призначення органи місцевого самоврядування вирішують самостійно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представники відповідачів проти позову заперечували.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Рішенням Одеської міської ради від 13.07.2010р. №6015-V TOB «ГЛОРІ ПЛЮС» надано у довгострокову оренду, терміном на 49 років, земельні ділянки, загальною площею 14,0509га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60, а саме: - земельну ділянку площею 11,7316га, для реконструкції та будівництва об'єктів санаторного підприємства; - земельну ділянку площею 2,3193га, для створення озелененої території загального користування; вирішено затвердити договір оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ „ГЛОРІ ПЛЮС".

На підставі вказаного рішення між Одеською міською радою та TOB «ГЛОРІ ПЛЮС» був укладений договір оренди землі від 07.10.2010р. №3567, посвідчений нотаріально.

24.07.2012р. рішенням Одеської міської ради №2415-VI надано згоду TOB «ГЛОРІ ПЛЮС» на об'єднання земельних ділянок, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Французький бульвар, 60 та розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, при об'єднанні земельних ділянок площею 11,7316 га та 2,3193 га, які знаходяться в оренді ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮС», згідно з договором оренди землі від 07.10.2010р., зареєстрованим в Одеському міському відділі ОРФ ДП «ЦДЗК» від 18.11.2010р. №041050500093, в Приморському районі, за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 60, для будівництва, реконструкції та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ОМР, позивач оскаржив його до суду, вказуючи на його протиправність.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову Управління виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Пунктами 2, 6 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 1 та 5 ст.20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статей 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, позивач вбачає порушення вимог законодавства в зв'язку із прийняттям оскарженого рішення ОМР в тому, що надаючи згоду на об'єднання земельних ділянок, що перебувають в оренді, ОМР фактично змінила їх цільове призначення, тому згідно ст.20 ЗК України така зміна потребує надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не згоди на розробку технічної документації із землеустрою.

Управління вважає, що наділено повноваженнями з контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, у т.ч. щодо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, тому має підстави та право звернення до адміністративного суду з позовом.

Проте така позиція є помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.8 ст.3 КАС України позивачем в адміністративному позові може бути особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Позивачем не наведено та судом не встановлено положень Конституції України або законів України, якими би визначались повноваження його як суб'єкта владних повноважень на звернення до суду з таким позовом.

У своїх поясненнях представник позивача зазначив, що Управління звернулося до суду з даним позовом керуючись п.4.27 Положення про Управління Держземагенства у м.Одесі Одеської області для уникнення порушення законодавства у вчиненні покладених на управління завдань.

Відповідно до п.4.27 Положення про Управління Держземагенства у м.Одесі Одеської області Управління звертається до суду з позовами за захистом своїх прав та з питань, що належать до компетенції Управління.

Проте, позивачем не зазначено, які саме його права порушені оскарженим рішенням ОМР, або з яких саме питань, що відносяться до компетенції Управління, подано вказаний позов та на виконання яких повноважень.

Посилання Управління на подання позову з метою уникнення (запобігання) порушення чинного законодавства у зв'язку із прийняттям оскарженого рішення ОМР суд вважає безпредметним, оскільки Управління не є контролюючим або наглядовим органом по відношенню до рішень відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для надання правової оцінки оскаржуваному рішенню Одеської міської ради за позовом особи, яка не має повноважень на його подання та права якої оскаржене рішення не порушує, в даній справі відсутні.

Разом з цим, суд зауважує, що за змістом оскаржуваного рішення ОМР від 24.07.2012р. №2415-VI та з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що при об'єднанні земельних ділянок відбувається зміна виду використання земельних ділянок в межах однієї категорії земель, а саме - категорії земель рекреаційного призначення, а не зміна цільового призначення земельних ділянок, як зазначає позивач по справі. Аналогічна правова позиція викладена в листі Державного комітету України по земельним ресурсам від 27.12.2006р. №14-17-7/9942.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Управління Держземагенства у м.Одесі Одеської області задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Управління Держземагенства у м.Одесі Одеської області до Одеської міської ради, ТОВ «Глорі Плюс» про скасування рішення відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2013р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

У задоволенні адміністративного позову Управління Держземагенства у м.Одесі Одеської області до Одеської міської ради, ТОВ «Глорі Плюс» про скасування рішення відмовити.

14 лютого 2013 року

.