Постанова № 29493887, 22.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 р. Справа № 804/1257/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріМединська А.О. за участю: представника позивача представника відповідача не з'явився Галіцина О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробгицтві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування витрат

ВСТАНОВИВ:

23.01.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- включити суму заборгованості по наступним пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська :

- ОСОБА_4 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_5 на суму 6 857,75 грн.

- ОСОБА_6 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_7 на суму 6 804,00 грн.

на загальну суму 27 269,75 грн. в акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілим, якими виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування згідно з Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4;

- стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області суму заборгованості по наступним пенсіонерам , які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська :

- ОСОБА_4 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_5 на суму 6 857,75 грн.

- ОСОБА_6 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_7 на суму 6 804,00 грн.

на загальну суму заборгованості 27 269,75 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог на тій підставі, що відповідач не повинен відшкодовувати позивачу державну адресну допомогу та витрати на її доставку. Також відповідач наголосив на тому, що відшкодування має відбуватися на централізованому рівні.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Щодо заявленої позовної вимоги включити суму заборгованості по наступним пенсіонерам, які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська :

- ОСОБА_4 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_5 на суму 6 857,75 грн.

- ОСОБА_6 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_7 на суму 6 804,00 грн.

на загальну суму 27 269,75 грн. в акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілим, якими виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування, то суд зазначає наступне.

Суд, проаналізувавши зміст даної позовної вимоги, вважає обраний ним спосіб захисту (відновлення) порушеного права таким, що не відповідають змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на підписання акта звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписання цього акта.

Таку ж позицію займає і Верховний суд України у своїх постановах від 20 березня 2007 року у справах № 21-897во06 і № 21-1087во06, а також у постанові від 30 вересня 2008 року.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо заявленої позовної вимоги стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області суму заборгованості по наступним пенсіонерам , які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська :

- ОСОБА_4 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_5 на суму 6 857,75 грн.

- ОСОБА_6 на суму 6 804,00 грн.

- ОСОБА_7 на суму 6 804,00 грн.

на загальну суму заборгованості 27 269,75 грн., то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів про нещасні випадки на виробництві № 18 від квітня 1983 року, № 69 від 29.07.1978 року, б/д від 27 грудня 1981 року, № 5 від жовтня 1983 року пенсіонери ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали травми на виробництві на території колишніх республік СРСР.

В матеріалах справи знаходяться також довідки МСЕК від 01.04.1980 року, від 21.04.1982 року, від 22.06.1983 року та 11.04.2011 року про встановлення вказаними вище трьом пенсіонерам інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково, а пенсіонеру ОСОБА_4 до 1 травня 2013 року.

Як вбачається з довідки позивача, яка знаходяться у матеріалах справи, по пенсіонеру ОСОБА_7, останньому виплачено за період з травня по грудень 2012 року загалом 6 804,00 грн. Дана сума складається з пенсії у розмірі 452,48 грн., щомісячної цільової допомоги на прожиття 281,92 грн., державної адресної допомоги у розмірі 6069,60 грн.

Як вбачається з довідки позивача, яка знаходяться у матеріалах справи, по пенсіонеру ОСОБА_4, останньому виплачено за період з травня по грудень 2012 року загалом 6804,00 грн. Дана сума складається з пенсії у розмірі 1200,00 грн. та державної адресної допомоги у розмірі 5 604,00 грн.

Як вбачається з довідки позивача, яка знаходяться у матеріалах справи, по пенсіонеру ОСОБА_6, останній виплачено за період з травня по грудень 2012 року загалом 6804,00 грн. Дана сума складається з пенсії у розмірі 1200,00 грн. та державної адресної допомоги у розмірі 5 604,00 грн.

Як вбачається з довідки позивача, яка знаходяться у матеріалах справи, по пенсіонеру ОСОБА_5, останньому за період з травня по грудень 2012 року виплачено загалом 6 857,75 грн. Дана сума складається з пенсії у розмірі 922,96 грн., витрат на доставку пенсії у розмірі 7,28 грн., державної адресної допомоги у розмірі 5 881,04 грн. та витрат на доставку державної адресної допомоги у розмірі 46,47 грн.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

-пенсійне страхування;

-страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

-медичне страхування;

-страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

-страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

-пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

-пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

-медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

-допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

-профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

-відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

-допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

-пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом "соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 що, ГО Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Тобто, витрати Пенсійного фонду України з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СРСР, повинні відшкодовуватися Фондом.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ - відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у своїх постановах від 21.11.2011 року (номер у ЄДРСР 20014549), від 05.12.2011 року (номер у ЄДРСР 20533655) та від 28.11.2012 року по справі № 21-381а12.

На підставі викладеного суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсії пенсіонеру ОСОБА_7 у розмірі 452,48 грн., пенсіонеру ОСОБА_6 у розмірі 1200,00 грн., пенсіонеру ОСОБА_4 у розмірі 1200,00 грн. та пенсіонеру ОСОБА_5 у розмірі 922,96 грн. та витрати до доставку пенсії пенсіонеру ОСОБА_5 у розмірі 7,28 грн., загалом відповідач випонен відшкодувати відповідачу суму у розмірі 3 782,72 грн.

Щодо відшкодування виплаченої пенсіонеру ОСОБА_7 щомісячної допомоги на прожиття за період з травня по грудень 2012 року у розмірі 281,92 грн., то суд зазначає наступне.

У відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, зокрема, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію.

Враховуючи, що Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань спільно погодили відшкодування щомісячної цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, то відповідач повинен її відшкодувати позивачу.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у своїй постанові від 28.11.2012 року по справі № 21-381а12.

На підставі викладеного дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги пенсіонерам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то суд зазначає наступне.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд України у своїй постанові від 06.06.2011 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лисянському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у відображенні в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги пенсіонерам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: щодо стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 3 782,72 грн. та витрат на виплату пенсіонеру ОСОБА_7 щомісячної допомоги на прожиття за період з травня по грудень 2012 року у розмірі 281,92 грн., загалом 4064,64 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області суму заборгованості по наступним пенсіонерам , які перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська :

- ОСОБА_4 на суму 1200,00грн.

- ОСОБА_5 на суму930,24 грн.

- ОСОБА_6 на суму 1200,00 грн.

- ОСОБА_7 на суму 734,40 грн.

на загальну суму 4064,64 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 22.02.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін