Постанова № 29492687, 06.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.13 Справа № 5015/3681/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Гідроресурс", м.Львів №3-1а від 14.01.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012 р.

у справі № 5015/3681/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд", м. Львів

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Гідроресурс", м.Львів

про стягнення 1 126 174грн. 47 коп. (з яких: 917 041,55 грн. - основний борг; 68 645,21 грн. - пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 13 644,32 грн. - 3% річних; 85 093,39 грн. - пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 41 750,00 грн. - збитки)

За участю представників сторін:(за первісним позовом):

від позивача: Просалова О.Є.- представник

від відповідачів: не з»явились

Права та обов'язки представнику позивача відповідно до ст. ст..20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі №5015/3681/12 (суддя Цікало А.І.) позов ТОВ "Унікредит Лізинг» задоволено: стягнено солідарно з ТОВ "Кварталбуд", м.Львіва та з ТОВ "ТКС Гідроресурс", м. Львів на користь ТОВ "Унікредит Лізинг",м.Київ - 1 126 174 грн. 47 коп. (з яких: 917 041,55 грн. -основний борг; 68 645,21 грн. -пеня за прострочення сплати лізингових платежів; 13 644,32 грн. - 3% річних; 85 093,39 грн. -пеня за прострочення повернення предмету лізингу; 41 750,00 грн. -збитки) та 22 525 грн. 00 коп. -судового збору.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ТОВ "Кварталбуд" договірних зобов'язань по сплаті лізингових платежів, чим спричинено виникнення заборгованості перед ТОВ "Унікредит Лізинг" по сплаті лізингових платежів за період з жовтня 2011р. по липень 2012р. в розмірі 917 041,55грн., а оскільки виконання зобов'язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу забезпечене порукою, поручителем за якою являється відповідач-2, відтак, заборгованість правомірно заявлена до стягнення солідарно з обох відповідачів. Також суд зазначив, що позивач реалізував своє право на відмову від договору, однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили повернення відповідачем-1 предмета лізингу у встановлений договором строк, у зв'язку з чим, позивач змушений був звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису щодо примусового виконання договору фінансового лізингу, та оплатити вартість послуг нотаріуса в розмірі 3000грн., які кваліфіковані позивачем як збитки.

ТОВ «ТКС-Гідроресурс» подано апеляційну скаргу №3-1а від 14.01.2013 р., в якій просить скасувати рішення суду частково в частині стягнення 85 093,39грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів і прийняти нове рішення, посилаючись на те, що рішення прийнято за невідповідності висновків матеріалам та обставинам справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що в задоволенні вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення предмета лізингу слід відмовити, оскільки за відсутності повідомлення наймодавця про відмову від договору фінансового лізингу такий договір не є розірваним. Також, вказує, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до ТОВ "ТКС Гідроресурс" (поручителя), встановлений законом, що кореспондується з вимогами ч. 1 ст. 631 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що позивач не вчинив дій для належного повідомлення відповідача-1 про дострокове припинення договору у спосіб, визначений та погоджений сторонами договору, внаслідок чого договір фінансового лізингу продовжує діяти, а тому у відповідача-1 не виникло обов'язку повернути предмет лізингу на умовах, визначених договором.

ТОВ "Унікредит Лізинг" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначив, що повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу направлялось на адресу відповідача-1, вказану у договорі, яка й станом на сьогодні є його місцезнаходженням згідно витягу з ЄДРЮОФОП. Вказує про безпідставність тверджень апелянта про припинення поруки в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки обов'язок поручителя припиняється з наступного дня повного виконання лізингоодержувачем (відповідачем-1) або поручителем (відповідачем-2) своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Відповідач-1 вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2013р. не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2013р. адресатам.

За відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія ухвалила розглянути справу без участі представників відповідачів згідно наявних матеріалів справи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

12.08.2010 року між ТОВ "Унікредит Лізинг" (лізингодавець по договору, позивач у справі) та ТОВ "Кварталбуд" (лізингоодержувач по договору, відповідач-1 у справі) було укладено договір фінансового лізингу № 1912L10/00 , за умовами якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема, у додатку № 1 до договору фінансового лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (а.с. 26-32, том І).

Згідно розділу "Визначення" договір фінансового лізингу означає загальні умови договору фінансового лізингу, спеціальні умови договору фінансового лізингу, додаток №1 до договору фінансового лізингу, додаток № 2 до договору фінансового лізингу та інші додатки, які будуть підписані сторонами.

Спеціальними умовами № 1912L10/00 та додатку № 1 до спеціальних умов №1912L10/01 визначено предметом лізингу навантажувач JCB 540-140 - 1 (одна) одиниця за ціною 503 211,58 грн. Відповідно до спеціальних умов № 1912L10/02 від 12.08.2010 р. до договору фінансового лізингу та додатку № 1 спеціальних умов № 1912L10/02 предметом лізингу є тягач MAZ 642208-232 - 1 (одна) одиниця за ціною 260 370,00 грн. Відповідно до спеціальних умов № 1912L10/03 від 12.08.2010 р. до договору фінансового лізингу та додатку № 1 спеціальних умов № 1912L10/03 предметом лізингу є ґрунтовий стабілізатор BOMAG MPH 122-2 - 1 (одна) одиниця за ціною 2 557 136,38 грн. Відповідно до спеціальних умов № 1912L10/04 від 12.08.2010 р. до договору фінансового лізингу та додатку № 1 спеціальних умов № 1912L10/04 предметом лізингу є самоскид MAN TGA 33.350 6х4- 1 (одна) одиниця за ціною 831 839,54 грн. (а.с.33-40 т.І).

Відповідно до п. 2.1. договору, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в додатку № 2 до договору фінансового лізингу, якщо інше не передбачено умовами договору фінансового лізингу.

Сторони договору фінансового лізингу погодили, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною (п.7.1 договору).

12.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 були підписані графіки лізингових платежів додатки № 2 до спеціальних умов № № 1912L10/01, 1912L10/02, 1912L10/03, 1912L10/04 від 12.08.2010 р. до договору фінансового лізингу № 1912L10/00 від 12.08.2010р., згідно яких відповідач-1 зобов'язався здійснювати періодичні лізингові платежі у визначеній сумі кожного 15 числа відповідного місяця.

26.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 1912L10/00 від 12.08.2010 р., згідно якої сторони домовились встановити дату періодичного лізингового платежу на 25 число кожного місяця протягом всього терміну фінансового лізингу за додатками № 2 до спеціальних умов № № 1912L10/01, 1912L10/02, 1912L10/03, 1912L10/04 (а.с.41 т.І).

Пунктом 8.2.1. договору передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем у належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

У випадку несплати лізингоодержувачем лізингових та інших платежів у встановлений договором фінансового лізингу строк, лізингодавець направляє йому повідомлення про необхідність сплати простроченої заборгованості (п. 8.3. договору).

У відповідності до п. 11.1. договору, невиконання платіжних зобов'язань (лізингоодержувач не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен сплатити за будь-яким з фінансових документів у визначених для сплати місці та валюті, в тому числі суми передбачені п. 8.3 цього договору) вважається випадком невиконання, незалежно від того чи стався він внаслідок будь-якої причини поза контролем лізингоодержувача або будь-якої іншої особи.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що в будь-який час його дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово), направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу, вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомленні; призупинити або припинити виконання своїх зобов'язань за фінансовими документами; заявити, що всі ще несплачені за договором фінансового лізингу лізингові платежі та інші платежі належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншими платежами, передбаченими договором фінансового лізингу, після чого право власності переходить від лізингодавця до лізингоодержувача; негайно вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (у т.ч., але не виключно, тимчасово); розірвати договір фінансового лізингу в порядку, передбаченому діючим законодавством України; використовувати будь-які і всі наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване.

Відповідно до п. 11.4 договору, лізингодавець на свій розсуд має право, зокрема, в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця.

При настанні випадку невиконання та припиненні дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом трьох робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення (п. 11.5 договору).

Згідно п. 13.4 договору, повідомлення та інша інформація за договором фінансового лізингу повинні бути виконані письмово та надіслані, в межах можливого поштою, телеграмою або факсом сторонам цього договору на їх відповідні адреси, вказані нижче в розділі 15 цього договору (або інші, повідомлені стороною іншій стороні письмово), при цьому повідомлення лізингоодержувача набувають чинності з моменту їх отримання лізингодавцем. Будь-яке надіслане за допомогою факсимільного зв'язку повідомлення повинне супроводжуватись поштою, але лізингодавець може послатись на таке факсимільне повідомлення як на оригінал.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу. Одностороння відмова від цього договору та договору фінансового лізингу повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором. Лізингодавець має право відмовитись від договору фінансового лізингу шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу, зокрема, у випадку, передбаченому п. 11.4 цього договору (якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше одного місяця) (п. 13.8 договору).

07.09.2010 року сторони договору підписали додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу № 1912L10/00, якою, зокрема, змінили ціну предмета лізингу та встановили, що ціна предмета лізингу, що наведена у спеціальних умовах № 1912L10/01 еквівалента 49 000,00 Євро, що становить 503 211,58грн., у спеціальних умовах № 1912L10/02 еквівалента 33 000,00 Євро, що становить 260 370,00грн., у спеціальних умовах №1912L10/03 еквівалента 249 000,00 Євро, що становить 2 557 136,38грн., у спеціальних умовах № 1912L10/04 еквівалента 81 000,00 Євро, що становить 831 839,54грн. (а.с.41-43 т.І).

Договір фінансового лізингу № 1912L10/00 від 12.08.2010р. та додаткова угода до нього підписані і скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов договору.

В забезпечення виконання договірних зобов'язань за договором фінансового лізингу, 12.08.2010р. між ТзОВ "Унікредит Лізинг" (лізингодавець), ТзОВ "Кварталбуд"" (лізингоодержувач) та ТзОВ "ТКС Гідроресурс" (поручитель) укладено договори поруки №1912L10/01/SUR №1912L10/02/SUR №1912L10/03/SUR №1912L10/04/SUR (а.с. 60-71,том І), відповідно до умов яких, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Згідно з п. 1.2 договорів поруки, поручитель зобов'язувався сплатити платежі, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання), протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані у вимозі.

Поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором (п.1.3. договорів поруки).

Пунктом 2.2 договорів поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний відповідати перед лізингодавцем за виконання зобов'язань лізингоодержувача, що вказані в договорі фінансового лізингу в тому ж обсязі, що й лізингоодержувач, та виконувати будь-які та всі інші умови цього договору.

Згідно п. 3.8. договори поруки вступають в силу з дати їх підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняють свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу або поручителем за цими договорами.

26.08.2010 р. між ТОВ "Унікредит Лізинг"(позивач) та ТОВ (відповідач-1) були підписані акти приймання-передачі, згідно яких позивач передав предмети лізингу відповідачу-1 у фінансовий лізинг відповідно до спеціальних умов № № 1912L10/01, 1912L10/02, 1912L10/03, 1912L10/04 від 12.08.2010 р. до договору фінансового лізингу, а відповідач-1 підтвердив фізичне прийняття предметів лізингу в стані та комплектності відповідно до специфікацій. Також, у зазначених актах приймання-передачі, відповідач-1 визнав право власності позивача на предмети лізингу та підтвердив, що йому надається виключно право володіння та користування предметами лізингу відповідно до положень договору (а.с.44-47 том І).

Як вбачається з розрахунків суми боргу по сплаті лізингових платежів за зобов'язаннями у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 грошових зобов'язань за лізинговими платежами у нього по спеціальних умовах № № 1912L10/01, 1912L10/02, 1912L10/03, 1912L10/04 від 12.08.2010 р. у період з жовтня 2011р. по липень 2012р. виникла заборгованість в сумі 917 041,55грн.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача-1 з повідомленнями від 26.06.2012р.№ 1353, 1354, 1355, 1356, якими позивач у зв'язку з простроченою відповідачем-1 заборгованістю, яка триває більше 30 днів, повідомив відповідачу-1 про відмову від спеціальних умов № № 1912L10/01, 1912L10/02, 1912L10/03, 1912L10/04 від 12.08.2010 р. до договору фінансового лізингу №1912L10/00 від 12.08.2010р. в односторонньому порядку та припинення дії договору, починаючи з 05.07.2012р. Одночасно, позивач вимагав повернути предмети лізингу (а.с.43, том І).

27.06.2012р. повідомлення надіслані відповідачу-1 на адресу, вказану в договорі фінансового лізингу та спеціальних умовах до нього, що підтверджується завіреними копіями опису вкладення у цінний лист, відомості про відправлення цінної поштової кореспонденції від 27.06.2012р. та фіскального чеку №6821 від 27.06.2012р. (а.с.48-59, том І).

12 липня 2012 року позивач надіслав поручителю вимоги за №1452, №1453, 1454, 1455 від 06.07.2012р., якими повідомив про те, що станом на 06.07.2012р. заборгованість лізингоодержувача по договору фінансового лізингу відповідно до договорів поруки №1912L10/01/SUR становить 137 429,22грн, №1912L10/02/SUR становить 77 268,46грн., №1912L10/03/SUR становить 585 518,85грн., №1912L10/04/SUR становить 234 611,33грн.,; вимагав від поручителя протягом 5 днів з дати отримання даної вимоги сплатити прострочену заборгованість лізингоодержувача по договору фінансового лізингу на рахунок ТОВ "Унікредит Лізинг" № 26008000000593 в ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Києві (а.с.72-75, том І).

17.07.2012р. відповідач-2 отримав вимоги позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407017941618 (а.с.76, том І).

Дані вимоги позивача залишені відповідачами без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ТзОВ "Унікредит Лізинг" з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 917 041,55грн. - основного боргу,68 645,21грн. - пені за прострочення сплати лізингових платежів, 13 644,32грн. - 3% річних, 85 093,39грн.- пені за прострочення повернення предмету лізингу.

Заявою за вх.№24360/12 від 30.10.2012р. позивачем збільшено позовні вимоги, зокрема, додатково до первісних позовних вимог заявлено до стягнення 41 750,00грн. збитків.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору фінансового лізингу, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 50, 58 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України, Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов договору.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Істотними умовами договору лізингу, в силу ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони укладаючи договір фінансового лізингу на свій розсуд, погодили всі його істотні умови та взяли на себе зобов'язання з їх виконання.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

На виконання умов договору фінансового лізингу від 12.08.2010р. за № 1912L10/00 позивач передав, а відповідач-1 прийняв у користування предмети лізингу (навантажувач JCB 540-140 - 1 за ціною 503 211,58 грн.; тягач MAZ 642208-232 - 1 за ціною 260 370,00 грн.; ґрунтовий стабілізатор BOMAG MPH 122-2 - 1 (за ціною 2 557 136,38 грн.; самоскид MAN TGA 33.350 6х4- 1 за ціною 831 839,54 грн.

Факт порушення відповідачем-1 умов договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів за період з жовтня 2011року по липень 2012р. в сумі 917 041,55грн. підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано відповідачами.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем в позовній заяві розрахунку вбачається, що сума 3% річних станом на 29.08.2012р. складає 13 644,32грн., відтак, перевіривши наявний розрахунок позовних вимог судова колегія зазначає, що такі позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи та правомірно задоволені судом першої інстанції.

В частині позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення слати лізингоодержувачем лізингових платежів в сумі 68 645,21грн. станом на 29.08.2012р., оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, враховуючи наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 договору фінансового лізингу, у випадку несплати лізингоодержувачем у належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Таким чином, сторонами в договорі погоджено період для нарахування пені, що перевищує шестимісячний строк, і це узгоджується із нормою ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, відповідач-1 не підтвердив належними та допустимими доказами виконання свого зобов'язання щодо повернення предмета лізингу у встановлений договором строк.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 11.5 договору фінансового лізингу його сторони погодили, що при настанні випадку невиконання та припинення дії договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 (трьох) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язується сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

З наявного в позовній заяві розрахунку вбачається, що неустойка за прострочення повернення предмету лізингу становить 85 093,39грн. за період з 11.07.2012р. по 29.08.2012р.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України, відповідачами не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження апелянта про те, що договір фінансового лізингу не є припиненим, позивач не вчинив дій для належного повідомлення відповідача-1 про припинення договору, з огляду на наступне:

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачем повідомлення відповідачу-1 про відмову від договору фінансового лізингу. Дане повідомлення надіслане за адресою, вказаною в договорі.

Колегія суддів констатує, що відповідач-1 мав можливість отримати адресоване йому повідомлення при вчиненні певних дій, яких вчинено не було, натомість позивач діяв у спосіб, передбачений договором фінансового лізингу (надіслав повідомлення).

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання скаржника про те, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки:

Згідно п. 3.8. договорів поруки договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

Отже, строк припинення поруки визначений вказівкою на подію - повне виконання лізингоодержувачем або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням, що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 4 ст.559 ЦК України.

Що стосується стягнення 41 750,00грн. збитків - витрат, понесених позивачем при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису щодо примусового виконання договору фінансового лізингу в частині повернення предмета лізингу, витрат на повернення та транспортування предмету лізингу до м.Київа в сумі 8 750,00грн. (транспортні послуги за одну одиницю предмету лізингу) та 30 000,00грн. послуги з повернення предметів лізингу, то судова колегія зазначає, що вказані витрати документально підтверджені належними доказами, а саме, виконавчим написом від 31.08.2012р., угодою-рахунком № 313 від 31.08.2012 р. та відповідними банківськими виписками, відтак, на підставі п.п.8.1., 11.5. договору фінансового лізингу, правомірно задоволені судом першої інстанції.

За договорами поруки №1912L10/01/SUR №1912L10/02/SUR №1912L10/03/SUR №1912L10/04/SUR ом поруки № 1920L10/00/SUR від 13.08.2010р. відповідач-2 виступив поручителем перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Пунктом 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В ст. 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.1.1 договору поруки, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу.

З урахуванням вищенаведених приписів ЦК України та змісту договору поруки колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по договору фінансового лізингу та договору поруки.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2012р. у справі №5015/3681/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.02.2013р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.