Постанова № 29492674, 18.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" лютого 2013 р. Справа № 10/17-06

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Сініцина Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р.

у справі № 10/17-06 (суддя Даценко М.В.)

за скаргою: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

до відповідача ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про стягнення заборгованості за спожитий газ на суму 19 303 571,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мацегорін А.О.;

від відповідача: Мосьондз С.А.;

від органу ДВС: Іщук Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р. у справі № 10/17-06 наказ господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. по справі № 10/17-06 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення заборгованості за спожитий газ на суму 19 303 571,68 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закінчити виконавче провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06.

При винесенні вищевказаної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.06 р. видано наказ.

15.11.2012 року до місцевого господарського суду надійшла скарга № 07-15-3232 від 14.11.2012 р. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі № 10/17-06.

Судом першої інстанції було встановлено, що ПАТ "Вінницягаз" засіданням комісії з питань списання заборгованості (протокол № 12 від 06.09.2011 р.) було списано заборгованість, яка утворилась перед ДК "Газ України" за договором на постачання природного газу № 06/03-987ТЕ-1 від 24.01.2003р. в загальній сумі 12 625 906,53 грн.

З врахуванням положень п. 14 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції зазначив, що списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованоті, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Також, місцевим господарським судом було прийнято до уваги ту обставину, що у зв'язку із втратою чинності Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та п. 14 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", скаржником було подано письмове доповнення до скарги, в якому просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, а орган ДВС закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06.

Керуючись положеннями ст. ст. 115, 117, 121-2 ГПК України, ст. 1, 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ і електричну енергію", п. 4 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та приймаючи до уваги доводи Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", викладені у скарзі на бездіяльність органу ДВС та у доповненнях до скарги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. по справі № 10/17-06 є таким, що не підлягає виконанню, а орган ДВС слід зобов'язати закінчити виконавче провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, позивач - Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р. у справі № 10/17-06 та відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

При розгляді справи суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи та надав перевагу доказів однієї сторони, що є грубим порушенням ст. 43 ГПК України.

Згідно з приписвми ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, яка передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення наданими суду доказами, а суд лише створює їм умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Приймаючи лише доводи та докази сторони, на користь якої приймається рішення, суд допустив порушення вимог ст. 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було визнано наказ таким, що не підлягає виконанню, та зобов'язано орган ДВС закінчити виконавче провадження за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати, а в задоволенні скарги на дії органу ДВС відмовити.

Від відповідача - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує наступне.

"Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 р. № 894.

Пунктами 6 вказаного Порядку № 894 передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Відповідно до п. 8 Порядку № 894 учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Відповідач вказує на те, що, якщо учасник процедури списання має заборгованість за природний газ саме перед ДК "Газ України", остання списується в односторонньому порядку.

06.09.2011 року відбулось засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз" за договором №06/03-987 ТЕ-1 від 24.01.2003 році, укладеним між ВАТ "Вінницягаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", про що складено протокол № 12.

08.09.2011 року на адресу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» листом № 03/2-26-2458 скеровано повідомлення про списання заборгованості.

Таким чином, відповідач стверджує, що в даному випадку зобов'язання припинилося на підставі Закону України від 12 травня 2011 року № 3319-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" з моменту затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості ПАТ "Вінницягаз" від 06.09.2011 року № 1, тобто 06 вересня 2011 року.

На підставі вказаного вище, відповідач стверджує, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

18 лютого 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні даної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним вважає, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р. у справі № 10/17-06 слід скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає вимогам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник органу ДВС заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р. у справі №10/17-06 є цілком законною та обгрунтованою, а тому просить дану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що рішенням господарського суду Вінницької області від 26.04.2006 р. позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" - 11661928,10 грн. основного боргу, 718164,85грн. 3% річних, 2518976,46 грн. інфляційних нарахувань, 19681,65 грн. відшкодування витрат на держмито, 91 грн. 06 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу (а.с. 126-129 матеріалів справи).

На виконання вищевказаного рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2006 р. судом видано наказ від 25.05.2007 р. № 10/17-06 (а.с. 6 матеріалів справи).

19.07.2007 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06 (а.с. 60-61 матеріалів справи).

20.08.2007 р. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області № 10/17-06 від 25.05.2007 р. (а.с. 76-77 матеріалів справи).

Відповідно до наказу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" № 327 від 05.09.2011 р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" з метою проведення списання заборгованості за природний газ створено комісію з питань списання заборгованості (а.с. 8 матеріалів справи).

Згідно з протоколом № 12 засідання комісії з питань списання заборгованості Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" від 06.09.2011 р. вирішено списати заборгованість згідно з Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12.05.2011 р. за договором між ПАТ "Вінницягаз" та ДК "Газ України" № 06/03-987 ТЕ - 1 від 24.01.2003 р. у загальній сумі 12 625 906, 53 грн. (а.с. 9 матеріалів справи).

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до органу ДВС із заявою про закриття виконавчого провадження № 07-15-2916 від 10.10.2012 р. З урахуванням положень п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" боржник просить закінчити виконавче провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06 (а.с. 11-13 матеріалів справи).

Як вбачається з матеріалів справи, органом ДВС не було вжито заходів щодо закінчення виконавчого провадження у даній справі та не надано відповіді на подану стягувачем заяву про закриття виконавчого провадження.

15.11.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга № 07-15-3232 від 14.11.2012 р. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі № 10/17-06 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення заборгованості за спожитий газ на суму 19 303 571,68 грн. (а.с. 1-4).

06.12.2012 року до господарського суду Вінницької області від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшло заперечення на скаргу на бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС України в якому останній зазначає, що вказана скарга являється необґрунтованою та просить суд відмовити в задоволенні скарги (а.с. 5-7).

17 грудня 2012 року до суду першої інстанції надійшло доповнення до скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби № 07-15-3609 від 14.12.2012 р. В доповненні до скарги зазначено, що згідно із п. 4 ч.2 ст.117 ГПК України, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. На підставі вказаного ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" просить визнати наказ господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06 таким, що не підлягає виконанню та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закінчити виконавче провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007р. № 10/17-06 (а.с. 8-9).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р. у справі № 10/17-06 задоволено вимоги, викладені у скарзі та у доповненні до скарги на бездіяльність органу ДВС (а.с. 13-14).

Переглядаючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів господарських судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Отже, таку процесуальну дію як визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд може вчинити лише за заявою боржника або стягувача, тобто у порядку заявного провадження, що також підтверджується роз'ясненням Пленуму Вищого господарського суду України.

З матеріалів справи вбачається, що заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню ні стягувач, ні боржник суду не подавали.

Натомість, боржником було додано доповнення до скарги на бездіяльність органу ДВС, в якому просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Проте вказане доповнення до скарги та сама скарга на бездіяльність органу ДВС не можуть прийматися судом до уваги в якості заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в розумінні приписів статті 117 ГПК України.

З точки зору теорії процесуального права, ГПК України передбачає такі види проваджень, як: позовне (за позовними заявами), заявне (за заявами) та оскаржуване (за скаргами).

В даному випадку боржник звернувся до господарського суду в порядку оскаржуваного провадження, подавши скаргу на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби України, яку в подальшому доповнив вимогою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Однак, як вбачається з приписів наведеної вище ст. 117 ГПК України, господарський суд за заявою однією із сторін може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Отже, ГПК України передбачає подачу окремої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Тоді, як вбачається з матеріалів справи, заяви з такою вимогою боржником подано не було, у зв'язку з чим суд першої інстанції не вправі був розглядати вимогу про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в межах розгляду скарги на дії органу ДВС та спільно з нею, оскільки така вимога повинна бути розглянута лише за заявою сторони.

З огляду на вказане, ухвала суду першої інстанції в частині визнання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. по справі № 10/17-06 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення заборгованості за спожитий газ на суму 19 303 571,68 грн. таким, що не підлягає виконанню, винесена з порушенням норм процесуального права, що у порядку пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду в цій частині.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закінчити виконавче провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Таким чином, державний виконавець повинен здійснювати дії по виконавчому провадженню в порядку та в межах, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

04.06.2011 р. введено в дію Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12.05.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30 червня 2012 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Даний порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Враховуючи надане Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" право, ПАТ "Вінницягаз" засіданням комісії з питань списання заборгованості (протокол № 12 від 06.09.2011 р.) списало заборгованість, яка утворилась перед ДК "Газ України" за договором на постачання природного газу № 06/03-987ТЕ-1 від 24.01.2003 р. в загальній сумі 12 625 906, 53 грн.

При цьому, відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2006 р. у справі № 10/17-06 судом було встановлено, що відповідачем було проведено часткову оплату за спожитй газ, у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору комісії № 06/03-987 ТЕ-1 становила 11 661 928, 10 грн.

Таким чином, станом на дату прийняття Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованість за вищезазначеним договором на постачання природного газу обліковувалась на балансі боржника та не була сплачена.

Матеріалами справи стверджується той факт, що 10.10.2012 р. у відділ примусового виконання рішень надійшла заява ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" від 10.10.2012 р. за № 07-15-2916 про закінчення виконавчого провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06 на підставі п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому слід враховувати, що Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI (3319-17) втратив чинність 01.07.2012 р.

Частина 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" доповнена пунктом 14 згідно із Законом України №3319- VI (3319-17), у зв'язку з чим положення п. 14 вказаної статті припинили свою дію з 01.07.2012 р.

В силу приписів статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За наведених обставин у державного виконавця відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказана норма, втратила чинність і фактично не існує .

В той же час, звертаючись з вимогою про зобов'язання органу ДВС закінчити виконавче провадження, боржник посилається на положення п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, судова колегія вважає, що підстави для закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, з приписів наведеної статті вбачається така підстава для закінчення виконавчого провадження як визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, системний аналіз наведених вище положень діючого законодавства свідчить про те, що визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є передумовою для закінчення виконавчого провадження.

Натомість, господарський суд у даній справі не уповноважений був визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, оскільки визначені законом процесуальні підстави для розгляду цього питання відсутні. Вказане, в свою чергу, виключає ті обставини, за наявності яких державний виконавець зобов'язаний був би закінчити виконавче провадження.

Отже, встановлені вище обставини у даній справі та приписи діючого законодавства свідчать про відсутність визначених законом підстав для закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, підстави для задоволення вимог боржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закінчити виконавче провадження № 4240213 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.05.2007 р. № 10/17-06 відсутні.

Отже, місцевим господарським судом при винесенні ухвали від 17.01.2013 р. у справі № 10/17-06 було допущено порушення наведених вище норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З врахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та заявлені з дотриманням вимог закону, в зв'язку з чим ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р. у справі № 10/17-06 слід скасувати, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволити, в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на бездіяльність органу ДВС відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.01.2013 р. у справі № 10/17-06 скасувати.

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі № 10/17-06 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення заборгованості за спожитий газ на суму 19 303 571,68 грн. відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 573 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Справу № 10/17-06 надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.