Рішення № 29492586, 21.02.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 р. Справа № 923/123/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", м. Херсон

про стягнення 3 596 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Бережок С.І. представник, дов. № 14-7 від 08.01.2013р.;

від відповідача - Руденко І.С. представник, дов. № 4938/08 від 25.12.2012р.

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", просило стягнути з відповідача 581,66 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, пеню у розмірі 2 525,58 грн., 3% річних у сумі 488,82 грн., посилаючись на порушення строків розрахування за отриманий природний газ відповідно до умов договору, укладеному між сторонами 30.09.2011 року.

Справа розглядалась у судових засіданнях 14.02.2013 року та 21.02.2013 року.

21.02.2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про виправлення описки в позовній заяві, відповідно до якої позивач просить вважати вірним прізвище уповноваженої особи, що підписала позовну заяву - Куницький, який діє на підставі довіреності виданої 16.03.2012 року №14-335.

З відзиву публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" вбачається, що останній виконав умови пункту 6.1 договору щодо оплати за газ, надавши суду реєстр розрахунків релігійної організації, відповідно до якого остання систематично розраховувалась, навіть мають місце переплати. Заперечуючи проти нарахування інфляційних збитків та 3% річних відповідач зазначив про відсутність можливості користування коштами позивача, посилаючись на постанову НКРЕ №1529 від 25.12.2008 року.

Однак, 21.02.2013 року представником відповідача було надано розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань по договору від 30.09.2011 року, відповідно до якого пеня складає - 559,92 грн., 3% річних - 467,50 грн., інфляційні втрати - 581,66 грн. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача просила застосувати строк позовної давності до розрахунку пені позивача.

Крім викладеного судом встановлено, що між сторонами 30.09.2011 року укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2032/11, доповнений додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 року, №2 від 31.01.2012 року. Згідно з цим договором, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" (правонаступник публічне акціонерне товариство "Херсонгаз") зобов'язане приймати та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), далі - споживачам покупця.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Положеннями п.3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до вимог п.6.1. договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Згідно пункту 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця, згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.

Так, пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Доказами належного виконання умов договору позивачем є надані останнім акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року на суму 65 912,92 грн., від 31.12.2011 року на суму 64 712,72 грн., від 31.01.2012 року на суму 95 490,82 грн., від 29.02.2012 року на суму 135 873,48 грн., які підписані та мають печатку відповідача (а.с. 16-19).

У судовому засіданні сторони підтвердили, що відповідач розрахувався за поставлений природний газ, про що свідчить наданий позивачем реєстр прийнятих платежів на користь НАК "Нафтогаз України" від ПАТ «Херсонгаз» за період з 26.11.2010 року по 20.12.2012 року. Представник відповідача, у судовому засіданні 14.02.2013 року підтвердила, що саме 04.01.2012 року була проплата 65 912,92 грн., 21.02.2012 року - 160 203,54 грн., 14.03.2012 року - 135 873,48 грн.

Статтею 18 Закону України від 08.07.2010 року № 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи договір купівлі - продажу природного газу, суд зазначає, що обов'язок відповідача розрахуватися за отриманий газ виникає саме протягом того місяця у якому було поставлено газ, підтвердженням чого слугує акт приймання - передачі газу. Вищенаведене узгоджується з наступним пунктом договору (п. 6.2), який визначає термін остаточного розрахунку, що не може перевищувати 10 число місяця наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, остаточний розрахунок за отриманий газ за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року повинен складати до 10.12.2011 року, за актом від 31.12.2011 року - до 10.01.2012 року, за актом від 31.01.2012 року - до 10.02.2012 року, за актом від 29.02.2012 року - до 10.03.2012 року.

Оскільки відповідачем було прострочено розрахунок за отриманий газ позивач був змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення втрат від інфляційних процесів, 3% річних, пеню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 488,82 грн. та 581,66 грн. інфляційні витрати відповідно до розрахунку (а.с. 8), у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Судом під час перевірки розрахунку індексу інфляції враховувались положення пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок позивача та відповідача. З розрахунку інфляційних витрат відповідача вбачається, що він відповідає розрахунку позивача та складає 581,66 грн.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки сторін щодо нарахування 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних складає 488,82 грн. Розрахунок 3% річних здійснювався за формулою: сума заборгованості х 3% х (дні прострочки) : (365) 366 (кількість днів у поточному році) = 3%. Так, за період з 10.12.2011 року по 03.01.2012 року сума заборгованості складала 65 912,92 грн. та розрахунок має наступний вигляд: 65 912,92 грн. (сума заборгованості) х 3% х 22 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у поточному році) = 119,19 грн.; 65 912,92 грн. (сума заборгованості) х 3% х 3 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) = 16,21 грн. (119,19 грн.+16,21=135,39 грн.). Аналогічний розрахунок був здійснений судом за інші періоди.

За таких обставин вимоги про стягнення 3% річних у сумі 488,82 грн. були перевірені судом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 2 525,58 грн., відповідно до пункту 7.2 договору від 30.09.2011 року №14/2032/11, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені у розмірі 2 525,58 грн., нарахованих на суму заборгованості, (перевіривши його відповідно до вимог чинного законодавства за формулою: (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ х (дні прострочки) : 100 = пеня, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок є правомірним.

Однак, у судовому засіданні 21.02.2013 року представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені, та представник позивача просив залишити його на розсуд суду. Суд перевірив розрахунки сторін, з врахування строку позовної давності та надходження позовної заяви до суду 01.02.2013 року та зазначає, що сума пені за періоди з 10.02.2012 року по 20.02.2012 року та з 10.03.2012 року по 13.03.2012 року складає 675,01 грн.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування пені є неспроможними, оскільки, наданий реєстр розрахунків релігійних організацій за спожитий природний газ не може свідчити про належне виконання відповідачем зобов'язань щодо розрахування за отриманий газ.

Посилання відповідача на постанову НКРЕ від 25.12.2008 року №1529 (яка була чинною на час договірних відносин) (без зазначення його конкретного пункту) є неспроможними, оскільки останньою встановлено, що положення цього Алгоритму не включає питання, пов'язані з усуненням заборгованості споживачів за спожитий природний газ та остаточного розрахунку газопостачальних підприємств із власником природного газу/газотранспортними організаціями відповідно до умов укладених договорів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доведення обставин як на підставу вимог та заперечень покладається на сторони.

Разом з тим, в порушення наведеного відповідач не обґрунтував жодними належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами належне виконання умов пункту 6.1 договору, що спричинило звернення позивача з позовом.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 3, код ЄДРПОУ 03355353) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, Код ЄДРПОУ 20077720) 581,66 грн. втрат від інфляційних процесів, пеню у розмірі 675,01 грн., 3% річних у розмірі 488,82 грн. та 835,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 22 лютого 2013 року

Суддя О.С.Грицай