Постанова № 29492518, 01.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 лютого 2013 року Справа № 814/213/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54018

простягнення податкового боргу в сумі 13794,39 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (позивач) звернулась з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) на користь Держави податкового боргу в сумі 13794,39 грн. (орендна плата за земельні ділянки).

Позивач надав клопотання відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, яким підтримав позовні вимоги повністю (ар.с. 15).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином (ар.с. 14). Відповідно до частини 4 статті 128 у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради 29.03.1995.

Відповідно до п. 288.1, п. 288.2, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідач як орендар земельної ділянки є платником податку і повинен сплачувати орендну плату з фізичних осіб.

Як вбачається з наданих матеріалів, відповідач 30.01.2012 подав до органу державної податкової служби податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2012 рік, у якій самостійно визначив суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальному розмірі 4598,13 грн. на місяць (ар.с. 9-10).

Відповідно до п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В порушення вимог податкового законодавства відповідач у добровільному порядку повністю не сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання, в результаті чого заборгованість позивача з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з вересня по листопад 2012 становить 13794,39 грн.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54018, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг в сумі 13794,39 грн. (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні 39 копійок) на користь Державного бюджету України (р/р 34128999700003, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник