Постанова № 29492445, 07.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р. (15:57) Справа №801/679/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача - Нанікашвілі І.А., довіреність б/н від 29.01.13р., представника відповідача - Жукової О.М., довіреність № 55/10-0 від 31.07.12р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Союз-Світло Юг»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Союз-Світло Юг» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012р. № 0010722204, № 0010772204, № 0010732204.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на безпідставність висновків перевірки відповідача щодо нікчемності господарських операцій позивача із ТОВ «Олімп-Пром» з огляду на підтвердження первинними документи податкового та бухгалтерського обліку фактичного постачання, отримання та використання у господарській діяльності товарів, поставлених цим контрагентом, та, відповідно, правомірності нарахування податкового кредиту. Крім того, позивач вважає безпідставними висновки податкової щодо нікчемності господарських операцій лише на підставі даних податкових перевірок контрагента, оскільки судом встановлено безпідставність висновків цих перевірок.

У зв'язку із зазначеним позивач просить позов задовольнити та скасувати винесені податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Ухвалами суду від 14.01.2013 р. провадження у справі відкрито та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, що в ньому зазначені.

До початку розгляду справи по суті позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, у зв'язку із тим, що за скаргою позивача в порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Державної податкової службою АР Крим прийнято рішення про зменшення від'ємного значення з ПДВ у розмірі 2151 грн. та про збільшення зобов'язання з ПДВ на суму 2191,25 грн., зокрема, за основним платежем - 1753 грн., за штрафними санкціями - 438,25 грн. На підставі висновків ДПС АР Крим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000602204 від 14.01.13р. та № 0000612204 від 14.01.13р., які позивач просить суд також визнати нечинними та скасувати. Зі змісту заяви також вбачається, що позивач не просить суд вирішувати спір відносно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0010772204 від 27.11.12р.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідно до висновків проведеної перевірки Переяслав-Хмельницької ОДПІ встановлено, що у ТОВ «Олімп-Пром» відсутні основні фонди, трудові ресурси та підприємство не знаходиться на місцем розташування. Відтак, укладені із цим підприємством договори позивача носять фіктивний характер, тобто укладені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, податковий кредит позивача за період ІІІ-ІV вкартал 2011 року сформований на підставі безтоварних операцій. Відтак, винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищезазначені обставини, дослідивши надані докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Союз-Світло Юг» (ЄДРПОУ 37517265) зареєстровано 03.04.2009р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується статутом підприємства, випискою з ЄДР серії ААВ № 856404.

Судом встановлено, що ПП «Союз-Світло Юг» є платником податків, у тому числі податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100336691 від 13.05.11р.

На підставі наказу № 2682/22-3 від 24.10.12р., відповідно до повідомлення № 1037/22-3 від 24.10.12р., ревізором-інспектором ДПІ у м. Сімферополь була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Союз-Світло Юг» з питань достовірності декларування податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2011року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІІ-ІV квартал 2011р., при здійснені взаємовідносин із ТОВ «Олімп-пром», про що складено акт від 07.11.2012р. № 8766/22-3/36393509 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ПП «Союз-Світло Юг» порушено вимоги Податкового кодексу України (п.п. 14.1.191 ст. 14, ст. 138, ст. 139) щодо правильності визначення витрат за господарськими операціями із ТОВ «Олімп-Пром», у зв'язку із чим підлягають нарахуванню податкові зобов'язання із податку з податку на прибуток підприємств в розмірі 95848 грн.: за 3 квартал - 39065 грн., за 4 квартал - 56783 грн. Також, перевіркою встановлено порушення вимог ПК України щодо підстав формування податкового кредиту, в результаті донараховано ПДВ в розмірі 79442 грн., у тому числі, за вересень 2011р. - 30065 грн., за жовтень 2011 р. - 34989 грн., за листопад 2011р. - 14387 грн., та зменшено значення рядка 24 (від'ємного значення) податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 р. на суму 3904 грн.

Таких висновків перевіряючий дійшов на підставі наданої інформації Переяслав-Хмельницької ОДПІ, згідно із якою актом перевірки № 5/23-1/37517256 від 16.01.12р. встановлено, що у ТОВ «Олімп-Пром» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість; під час перевірки не підтверджено наявність поставок товарів покупцям ТОВ «Олімп-Пром». Виходячи з цього, ТОВ «Олімп-Пром» здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третіх осіб.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС винесено два податкових повідомлення-рішення: № 0010732204 від 27.11.12 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 79 441 грн. та штрафними санкціями - 19 860,25 грн.; та № 0010772204 від 27.11.12р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3904 грн.; № 0010722204 від 27.11.12р. про збільшення податку на прибуток підприємств на суму 95 848 грн.

Згідно із рішенням ДПС в АР Крим від 29.12.12р. про результати розгляду первинної скарги залишені без змін податкові повідомлення-рішення № 0010732204 та № 0010772204 від 27.11.12р.; скасовано ППР № 0010772204 в частині зменшення від'ємного значення у сумі 1753 грн.; збільшено на 2191,25 грн. суму грошового зобов'язання (1753 грн. - ПДВ, та 438,25 грн. - штрафні санкції), визначену у ППР № 0010732204.

У зв'язку із цим ДПІ у м. Сімферополь АРК прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000602204 від 14.01.13р. про визначення суми завищення від'ємного значення з ПДВ в розмірі 2151 грн. та № 0000612204 від 14.01.13р. про збільшено грошового зобов'язання з ПДВ на 2191,25 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з висновків акту перевірки завищення суми податкового кредиту ПП «Союз-Світло Юг» в розмірі 83 346 грн. відбулось внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого у ціні за поставлені товари ТОВ «Олімп-Пром» на загальну суму 416 730 грн. Зазначене призвело до заниження ПП «Союз-Світло Юг» податку на додану вартість в сумі 79 442 грн., у тому числі за вересень 2011р. в розмірі 30065,14 грн., за жовтень 2011р. - 34 989, 43 грн., за листопад 2011р. - 14 387, 40 грн.

Судом залучено до матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, а саме:

- № 6 від 01.09.11р. на суму 41 463,29 грн., сума ПДВ - 8292, 66 грн.;

- № 36 від 05.09.11р. на суму 61 569, 25 грн., сума ПДВ - 12319,25 грн.;

- № 71 від 13.09.11р. на суму 26333,77 грн., сума ПДВ - 5266,75 грн.;

- № 97 від 24.09.11р. на суму 40452,38 грн., сума ПДВ - 8090,48 грн.;

- № 21 від 04.10.11р. на суму 64383,07 грн., сума ПДВ - 12876,61 грн.;

- № 60 від 05.10.11р. на суму 63876,77 грн., сума ПДВ - 12775,35 грн.;

- № 78 від 21.10.1р. на суму 46687,32 грн., сума ПДВ - 9337,46 грн.;

- № 3 від 01.11.11р. на суму 53 064,30 грн., сума ПДВ - 10612,86 грн.;

- № 46 від 14.11.11р. на суму 18872,72 грн., сума ПДВ - 3774,54 грн. (а.с.94-134,т. І)

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ТОВ «Олімп-Пром», оскільки не підтверджено перевіркою Переяслав-Хмельницької ОДПІ фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ПП «Союз-Світло Юг» та ТОВ «Олімп-Пром» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

01.09.2011 року між ТОВ «Олімп-Пром» (Продавець) та ПП «Союз-Світло Юг» (Покупець) укладено договір № 149, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити електротехнічну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та купити товар на умовах, визначених цим договором. Найменування, ціна, асортимент товару визначається у рахунках-фактурах, специфікаціях, накладних, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 58, 59).

Відповідно до цього договору позивач отримав від ТОВ «Олімп-Пром» електротехнічну продукцію на загальну суму 416730 грн, в тому числі ПДВ 83346грн., що підтверджено видатковими накладними (а.с. 39-57, т. І).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 142, 143, 152-165, т. І).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

У вересні-листопаді 2011р. ПП «Союз-Світло Юг» були поставлені електротехнічні товари отримані від ТОВ «Олімп-Пром» контрагентам за договорами постачання, а саме:

- ТОВ «Союзпромторг» (договір № 2/211 від 04.01.11р.);

- ТОВ «Промелектроконтакт» (договір № 1/211 від 04.01.11р.);

- ВАТ «Сімферопольський моторний завод» (договір № 48-2011 від 01.09.11р.);

- ВКФ «Крим Інвест Електро» (договір № 9-2011 від 10.01.11р.);

- ПАТ «Агрофірма «Чорноморець» (договір № 30-2011 від 14.03.11р.);

- ФОП ОСОБА_3 (договір № 49/2011 від 20.09.11р.) та іншим підприємцям (а.с. 60-93, т. І).

До матеріалів справи залучені видаткові накладні у підтвердження факту отримання зазначеними контрагентами товарів, а також довіреності осіб, які були уповноваженими на отримання поставок. Більш того, позивачем виписані податкові накладні на проданий товар.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод податковий орган мотивує тим, що згідно із акту перевірки Переяслав-Хмельницької ОДПІ встановлена нікчемність угод ТОВ «Олімп-Пром» зі своїми контрагентами.

Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Податковим повідомленням-рішенням № 0010732204 від 27.11.12р. позивачу нараховано податок на додану вартість в розмірі 79441 грн. При цьому наступним податковим рішенням № 0000612204 від 14.01.13р. зазначений податок збільшено на суму 1753 грн., а від'ємне значення суми ПДВ зменшено на 2151 грн. згідно із рішенням № 0000602204 від 14.01.13р.

Отже, загальна розмір нарахованих позивачу податкових зобов'язань із ПДВ та зменшення від'ємного значення складає 83345 грн.

Судом досліджено документи, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача в розмірі 83346 грн., та встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства.

Оскільки нарахування позивачу таких податкових зобов'язань суд знайшов безпідставним, застосування у при цьому штрафних санкцій в порядку ст. 123 ПК України також є необґрунтованим.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0010732204 від 27.11.2012р., № 0000612204 від 14.01.13р. та № 0000602204 від 14.01.13р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0010722204 від 27.11.12р. про нарахування позивачу податку на прибуток підприємств в розмірі 95 848 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0010772204 від 27.11.12 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1978,23 грн., які сплачені до бюджету згідно платіжного доручення № 2 від 11.01.2013р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.02.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 12.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0010732204 від 27.11.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі у сумі 99 301, 25 грн., у тому числі, за основним платежем - 79 441, 00 грн., штрафними санкціями - 19 860, 25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000612204 від 14.01.13р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2191, 25 грн., у тому числі, за основним платежем - 1753, 00 грн., штрафними санкціями - 438, 25 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000602204 від 14.01.13р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 2151, 00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0010722204 від 27.11.12р. про збільшення податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств в сумі 95 848 грн.

6. Стягнути на користь Приватного підприємства «Союз-Світло Юг» (ЄДРПОУ 37517265) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1978,23 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залкі, буд.1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.