Рішення № 29492179, 22.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: №22-ц-790-839-2013 р. Гол. 1 інст. -Яремчик В.І.

Справа № 2-2027-5513-2012р. доповідач - Ларенок В.І.

Категорія : заробітна плата.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Ларенка В.І.

- суддів: Гальянової І.Г., Бородіна М.М.,

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Електрокомплект» міста Києва про витребування трудової книжки, про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, проведення остаточного розрахунку при звільненні, та про відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

23.10.2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з вказаним позовом до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з листопада 2009 року працював у ПП «Електрокомплекс» міста Києва, обіймаючи посаду директора Харківської філії.

Подав заяву про звільнення з 18.04.2012 року за власним бажанням. Однак трудову книжку при звільненні йому не видали і остаточний розрахунок з ним не проведений. Через відсутність трудової книжки не може працевлаштуватися і тому страждає матеріально та морально, моральну шкоду оцінює у 10 000 грн.

Він подавав скаргу на дії керівництва до територіальної державної інспекції праці у Харківської області, звідки скарга була переслана до інспекції у м. Києві та отримав відповідь про те, що спір належить розглядати у судовому порядку.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач працював директором Харківської філії ПП «Електрокомплекс» та 07.05.2012 року був звільнений на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин у зв'язку з тим, що із 18.04.2012 року по 07.05.2012 року включно був відсутній на роботі та не повідомив про причини невиходу на роботу. Підприємство направляло листи на домашню адресу позивача, але жодної відповіді не отримало. З заявою про звільнення з роботи позивач не звертався.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Наводить ті ж обставини, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона обґрунтована і підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, - суд першої інстанції виходив з того, що позивач всупереч ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів на підтвердження позовних вимог. Його право на отримання трудової книжки не порушувалось, для отримання трудової книжки позивачу належить з'явитися на підприємство, отримати трудову книжку та розписатися про її отримання у журналі обліку трудових книжок. Що при зверненні до суду позивач не звертався на підприємство з вимогою про видачу довідки про його середній заробіток та за відсутності цих відомостей настоював на розгляді справи по суті.

Судова колегія не погоджується з рішенням суду, тому, як воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходився в трудових відношеннях з відповідачем з листопада 2009 року і працював директором Харківської філії ПП «Електрокомплект».

Наказом від 7.05.2012 року він був звільнений з роботи на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Цій наказ позивач не оскаржує.

Згідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

По загальному правилу у випадку якщо робітник в день звільнення був відсутній на роботі, то власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відправити поштове повідомлення про необхідність отримати трудову книжку.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог посилається на те, що право позивача на отримання трудової книжки не порушувалось, тому що для отримання трудової книжки позивачу належить з'явитися на підприємство і отримати трудову книжку. Однак це твердження є помилковим.

У даному випадку відповідач, який знаходиться у м. Києві , повинен був направити позивачу поштове повідомлення про необхідність отримати трудову книжку. Однак він цього не зробив. Ксерокопія листа - інформування про звільнення з повідомленням про необхідність отримання трудової книжки, яка знаходиться в матеріалах справи на а.с. 43,44, не може бути підставою вважати, що відповідачем було направлене таке повідомлення, тому що відповідачем на вимогу апеляційного суду надати оригінал поштової квитанції по відправленню листів-повідомлень - надано не було. Позивач стверджує про те, що повідомлення він не отримував. Крім того трудова книжка до сього часу знаходиться у відповідача, про що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що право позивача на отримання трудової книжки не порушувалось, - зроблений помилково , суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. ОСОБА_2 був звільнений з роботи 7.05.2012 року і в день звільнення був відсутній на роботі, а тому власник або уповноважений ним орган був зобов'язаний відправити поштове повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, однак відповідач цього не зробив, чим порушив право позивача на отримання трудової книжки.

У зв'язку з викладеним, на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні позовних вимог. Необхідно зобов'язати відповідача видати позивачу належно оформлену трудову книжку та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 7.05.2012 року по день ухвалення рішення апеляційним судом 19.02.2013 року, тобто за 202 робочих дня у розмірі 13 948 грн. 10 коп.

Відповідно до ч.3,4 п.2 та ч.1 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

За останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, середньоденний заробіток складає 69 грн. 05 коп. ( 1450 грн. плюс 1540 грн. = 2 800 грн., ділиться на 42 робочих дня ). Цю середньоденну заробітну плату множимо на 202 робочих дня = 13 948 грн. 10 коп.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції неправильно відмовив у задоволенні цих вимог. У зв'язку з тим, що позивачу трудова книжка при звільненні видана не була, факт заподіяння позивачеві моральної шкоди вочевидь мали місце. Однак визначений позивачем розмір відшкодування цієї шкоди у даному конкретному випадку не відповідає вимогам ні розумності, ні справедливості, оскільки будь-яких об'єктивних переконливих доказів в підтвердження такого значного розміру відшкодування позивачем до суду надано не було, а тому судова колегія вважає доцільним зменшити розмір зазначеного стягнення до 1 500 грн., визнаючи, що така грошова сума є достатньою для компенсації позивачеві негативних наслідків, пов'язаних з невидачею трудової книжки.

З розміром суми - 1 545 грн. 64 коп., належної позивачу при звільненні, яка йому не була виплачена при звільненні, - сторони згодні. Спору про його розмір немає. А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути цю суму.

Посилання відповідача на те, що вказана сума була перерахована на пластикову картку позивача, про що він як підтвердження надав відомість №71 та платіжне доручення №35402 від 09.01.2013 року - не обґрунтовано. Позивач не визнав факт отримання вказаної суми. Крім того на платіжному дорученні не має підпису та печатки банку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного підприємства «Електрокомплект» про витребування трудової книжки, про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, проведення остаточного розрахунку при звільненні, та про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати приватне підприємство «Електрокомплект» (04074 Київ, Автозаводська,2) видати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) належно оформлену трудову книжку.

Стягнути з приватного підприємства «Електрокомплект» ( 04074 Київ, Автозаводська,2, КОД 30783141 СВ. 38259596, ІПН 307831426111, Р\Р 26000011610401 ПАТ «Альфа-банк» МФО 300346) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки 13 948 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім ) грн. 10 коп. та 1 545 грн. 64 коп. суми яка підлягала виплаті при звільненні, а всього 15 493 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн.. 74 коп..

Стягнути з приватного підприємства «Електрокомплект» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

Стягнути з приватного підприємства «Електрокомплект» на користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: