Постанова № 29491575, 30.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2013 року 2а-5959/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Рубан Л.П.,

від відповідача - Харченко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 № 0001322301 та № 0001332301.

Ухвалами суду від 7 грудня 2012 року було відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0001322301 та № 0001332301 та стягнути з державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору за розгляд адміністративного позову у даній справі.

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачем по справі було неправомірно донараховано оскаржуваними рішеннями податок на додану вартість (далі - ПДВ) та збільшено податок на прибуток приватних підприємств а висновки відповідача про нікчемність господарського договору, та безтоварність господарських операцій за ним є необґрунтованими, недоведеними та незаконними.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача подав до суду в письмовому вигляді, які і підтримав в судовому засіданні. В свою чергу, письмові заперечення представника відповідача є за змістом витягом з акта відповідача від 12 листопада 2012 року №201/22-011/00951770 і не містять жодних відомостей чи пояснень у порівнянні з зазначеним актом та у зв'язку з заявленим позовом безпосередньо. У зв'язку з зазначеним, суд звертає увагу на недобросовісність відповідача у виконанні свого процесуального обов'язку надавати пояснення безпосередньо щодо заявленого позову, який слідує з норми частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи при цьому на докази, які підтверджують такі пояснення відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як слідує із наведеного, відповідач обов'язку передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства не виконав.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Предмет позову в даній справі складають правовідносини з приводу правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

12 листопада 2012 року відповідач за наслідками проведеної ним перевірки позивача склав акт №201/22-011/00951770 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» код ЄДРПОУ 00951770, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Кристал-Г» код ЄДРПОУ 37151115 за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 р.» (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обув лені ними по правочинах здійснених з контрагентом - ПП «Кристал-Г», що призвело до порушення позивачем норм податкового законодавства.

В акті перевірки відповідач зазначає, що такого висновку дійшов у зв'язку з тим, що ПП «Кристал-Г» має стан -16 припинено (згідно акта від 17.10.2011 № 16/5009/4784 ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська). Як зазначає відповідач, ПП «Кристал-Г» постановою Господарського суду Запорізької області підприємство було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Посадовими особами ПП «Кристал-Г» до перевірки не надано документального підтвердження наявності власних офісних, складських приміщень, наявності виробничих потужностей, автотранспорту. На товарно-транспортних накладних, наданих Таврійською філією ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» відсутні дані, щодо автопідприємства, яке здійснювало перевезення, відсутні дані про замовника перевезення, не вказано пункт завантаження товару, відсутні вид перевезення, а також дані про подорожній лист (номер та дата), якщо товар перевозився автомобільним транспортом. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що операції здійснені позивачем з придбання жмиху соняшникового та соєвого у ПП «Кристал-Г» є безтоварними.

На підставі висновків Акта перевірки від 12.11.2012, відповідач 26 листопада 2012 року виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001322301 та № 0001332301, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 587237,10 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 510640,66 грн.

Підставу та порядок нарахування саме штрафних санкцій і зміст таких санкцій, а не донарахування сум завищеного ПДВ (яка згідно Акта перевірки складає 301 488 грн.) відповідач не називає ні в Акті перевірки, ні в запереченнях на позовну заяву. Також представник відповідача не назвав в судовому засіданні жодного джерела, яке могло бути оцінене судом як доказ правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій як таких, рівно, як і нарахування штрафних санкцій у розмірі 150 744 грн.

Разом з тим, суд дослідивши господарські операції між позивачем та ПП «Кристал-Г», які стали предметом перевірки відповідача та висновки щодо яких були викладені у Акті перевірки, встановив наступне.

28 березня 2011 року між позивачем та ПП «Кристал-Г» було укладено договір поставки №60 (далі - Договір поставки). За умовами цього договору постачальник (ПП «Кристал-Г») продав, а покупець (позивач) купив жмих соняшниковий та соєвий в кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях, видаткових та податкових накладних.

Для підтвердження дійсності проведення господарських операцій, і, зокрема, в перевіряємому періоді, представник позивача подав до суду:

- товарно-транспортні накладні, з яких слідує, що товар за Договором поставки був переміщений від ПП «Кристал-Г» до позивача транспортом на замовлення ПП «Кристал-Г», ПП Романюк, автомобіль - Камаз АЕ1272СР, МАН АЕ 9987 АТ, автопідприємством - ПП Харченко, ПП Гульвак, ПП Шульга, зазначені накладні містять достатні відомості для ідентифікації змісту товару, місць його відправлення і отримання, а також сторін відносин транспортування (копії товарно-транспортних накладних наявні в матеріалах справи);

- видаткові накладні, з яких слідує зміст, кількість та ціна товару, який був поставлений від ПП «Кристал-Г» позивачу (копії видаткових накидних наявні в матеріалах справи);

- податкові накладні від 01.04.2011 № 1; від 02.04.2011 № 6; від 04.04.2011 № 13; від 06.04.2011 № 29; від 07.04.2011 № 41; від 08.04.2011 № 51; від 10.04.2011 № 60; від 21.04.2011 № 160; від 29.04.2011 № 198; від 14.05.2011 № 103; від 22.05.2011 № 155; від 26.05.2011 № 178. Суми загальної вартості товару та суми ПДВ, визначені в податкових накладних відповідають сумам та датам, зазначеним у відповідних видаткових накладних (копії податкових накладених наявні в матеріалах справи).

Окрім того, на підтвердження оплати вартості товару відповідно до сум, визначених у видаткових а податкових накладних, представник позивача подав банківські виписки за 05.04.2011; 08.04.2011; 11.04.2011; 18.04.2011; 22.04.2011; 06.05.2011; 20.05.2011; 24.05.2011.

На підтвердження використання товару, придбаного у ПП «Кристал-Г» за Договором поставки, представник позивача подав до суду акти списання сировини у виробництво:

- №692 від 27 квітня 2011 року;

- №694 від 28 квітня 2011 року;

- №784 від 6 травня 2011 року;

- №789 від 7 травня 2011 року;

- №791 від 7 травня 2011 року;

- №854 від 15 травня 2011 року;

- №861 від 17 травня 2011 року;

- №863 від 17 травня 2011 року;

- №924 від 25 травня 2011 року;

- № 935 від 27 травня 2011 року;

- №937 від 27 травня 2011 року;

- №941 від 27 травня 2011 року;

- №951 від 29 травня 2011 року;

- №957 від 31 травня 2011 року;

- №559 від 1 квітня 2011 року;

- №563 від 2 квітня 2011 року;

- №561 від 2 квітня 2011 року;

- №567 від 3 квітня 2011 року;

- №569 від 4 квітня 2011 року;

- №571 від 4 квітня 2011 року;

- №577 від 5 квітня 2011 року;

- №579 від 5 квітня 2011 року;

- №575 від 5 квітня 2011 року;

- №583 від 6 квітня 2011 року;

- №585 від 6 квітня 2011 року;

- №587 від 6 квітня 2011 року;

- №589 від 7 квітня 2011 року;

- №593 від 8 квітня 2011 року;

- №597 від 9 квітня 2011 року;

- №601 від 10 квітня 2011 року;

- №603 від 10 квітня 2011 року;

- №611 від 11 квітня 2011 року;

- №613 від 12 квітня 2011 року;

- №615 від 12 квітня 2011 року;

- №627 від 14 квітня 2011 року;

- №634 від 16 квітня 2011 року;

- №636 від 17 квітня 2011 року;

- №657 від 20 квітня 2011 року.

В податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2011 року та травень 2011 року, подані до суду представником позивача, відображено господарські операції між позивачем та ПП «Кристал-Г» в порядку виконання Договору поставки в розділі «Операції з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту», з зазначенням суми ПДВ за такими операціями.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

З Акта перевірки та пояснень представника відповідача в суді слідує, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачем винятково на підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, щодо недійсності будь-яких договорів укладених невизначеним колом контрагентів з ПП «Кристал-Г», у зв'язку з тим, що посадовими особами ПП «Кристал-Г» до перевірки не надано документального підтвердження наявності власних офісних, складських приміщень, наявності виробничих потужностей, автотранспорту.

На підставі висновків ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо господарської діяльності ПП «Кристал-Г» відповідач дійшов висновку, що операції здійснені позивачем з придбання жмиху соняшникового та соєвого у ПП «Кристал-Г» є нікчемним правочином і безтоварними.

Однак, доказів чи пояснень безтоварності господарської операції, вчиненої позивачем в порядку виконання Договору поставки відповідач чи його представник суду не надали.

Окрім того, суд вважає недопустимими висновки щодо порушень позивача у зв'язку з діяльністю інших осіб та за принципом «ланцюгу постачання», оскільки прийняття таких висновків відповідача судом означало б порушення принципів, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, зокрема,

- принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - оскільки відповідач притягує до податкової відповідальності особу, не називаючи при цьому ніяких порушень вчинених безпосередньо цією особою та винятково у зв'язку з діяльністю іншої особи;

- презумпції правомірності рішень платника податку - оскільки відповідач притягнув позивача до податкової відповідальності лише на підставі непідтверджених суджень, а не на підставі прямих доказів та фактів.

Також, відповідач ґрунтує свої твердження на тому, що до Миронівської МДПІ надійшов акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 27.02.2012 № 594/23-2/37151115 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Кристал-Г» щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «ЗД Лінк» за січень-червень 2011 року, висновком якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за січень-червень 2011 року та ПП «Кристал-Г» визнано «податковою ямою».

В судовому засіданні представник відповідача, відповідаючи на запитання суду пояснив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, рівно як і при складенні Акта перевірки, не проводилось співставлення змісту товару у господарських відносинах ТОВ «ЗД Лінк», ПП «Кристал-Г» та позивача. Таким чином, відповідач в суді взагалі не підтвердив підставність свого висновку про застування до позивача податкової відповідальності як учасника господарських операцій «по ланцюгу постачальника».

Щодо висновку відповідача про застосування до Договору поставки статей 203, 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України у зв'язку з його нікчемністю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищезазначені норми статті 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку що порушення національного законодавства щодо укладення господарських договорів не може вважатись порушенням публічного порядку в розумінні частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд звертає увагу, що частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину

інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Із пояснень представника відповідача слідує, що позивач вчиняючи діяльність по укладенню та виконанню Договору поставки діяв всупереч інтересам держави. Таким чином, у разі встановлення відповідачем обставин вчинення при укладенні та виконанні правочину (договору) платником податку дій всупереч інтересам держави, - позивач не може вважати цей договір нікчемним, а лише може звернутись до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

В судовому засіданні не було встановлено, що судами було визнано Договір поставки недійсним, або що в провадженні судів перебуває справа щодо визнання зазначеного договору недійсним.

У зв'язку з зазначеним, суд не може вважати Договір поставки недійсним у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення щодо визнання цього договору недійсним та беручи до увагу ту обставину, що обставини, на які вказує відповідач в Акті перевірки у разі їх доведеності в суді можуть бути підставою для визнання договору недійним, але не можуть зумовлювати наслідків нікчемного правочину (договору).

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, застосував санкції податкового права без врахування правових підстав для такого застосування. Так обставини у зв'язку з якими відповідач виніс оскаржувані рішення є цивільними правовідносинами, тому і санкція за умов настання таких обставин передбачена цивільним законодавством.

Так статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На дату здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Кристал-Г», ПП «Кристал-Г» було належним чином зареєстроване як юридична особа та підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість, у зв'язку з чим мало право на видачу податкових накладних.

Як було зазначено вище, відповідач не вказав суду на будь-які ознаки безтоварності господарських операцій, проведених в порядку виконання Договору поставки, що унеможливлює обґрунтування оскаржуваного рішення у зв'язку з виявленням судом таких обставин.

Зважаючи на те, що позивач подав до суду податкові накладні, належність яких не була спростована відповідачем, то суд вважає право позивача на формування податкового кредиту, за правовідносинами між позивачем і ПП «Кристал-Г», - доведеними.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність та скасування оскаржуваних рішень відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, судовий збір у розмірі 2 146, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.11.2012 № 0001322301 та № 0001332301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 лютого 2013 р.