Постанова № 29490944, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2013 року 14:10 № 2а-15062/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» до треті особиДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби Товариство з обмеженою відповідальністю "Маклай Юта", Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс"провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2012р.,за участю:

позивача -Хижня В.В., Божок Л.Д.

відповідач - Павліченко К.В.

треті особи - Роман Т.І., Воєводін Р.І.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.01.2012р. №0000082320, частково №0000092320 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 4 161 633грн., №0000102320 від 25.01.2012р. та №0000112320.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» за результатами якої 31.12.2011р. складено акт №535/23-205/33052684 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, 138.5.1 статті 138, п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 150.1 статті 150 ПК України, наказу ДПА України від 28.02.2011р. №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 379 657грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2011 року - 237 527грн., 2-3 квартал 2011 року - 1 379 657грн. (3 квартал 2011 року - 1 142 130грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 185 190грн., у тому числі по періодам: 2-3 квартал 2011 року - 4 185 190грн.; п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 232 563грн., в тому числі по періодам: травень 2011 року - 56 533грн., червень 2011 року - 176 030грн. та завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 455 700грн., в тому числі по періодам: вересень 2011 року - 455 700грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 25.01.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0000102320, яким за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено ПДВ в розмірі 232 564грн., в тому числі основний платіж - 232 563грн. та штрафні санкції - 1грн.; №0000092320, яким за порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, 138.5.1 статті 138, п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 150.1 статті 150 ПК України, наказу ДПА України від 28.02.2011р. №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4 185 190грн. за 2-3 квартали 2011 року; №0000082320, яким за порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, 138.5.1 статті 138, п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 150.1 статті 150 ПК України, наказу ДПА України від 28.02.2011р. №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 399 709грн., в тому числі основний платіж - 319 767грн. та штрафні санкції - 79 942грн. та №0000112320, яким за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 455 700грн. за вересень 2011 року.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін крім №0000082320, яке скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 79 942грн., а в іншій частині залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Маклай Юта» в особі директора Іонова С.В. (Орендодавець) укладено Договір №101/11-04ПВ від 07.02.2011.

Предмет договору №101/11-04ПВ від 07.02.2011: Орендодавець передає, а Орендатор приймає у тимчасове платне використання у своїй господарської діяльності, самостійно для транспортування вантажів, рухомий склад, кількість та реєстраційні номера, вказуються в актах приймання - передачі.

Відповідно п.4 договору орендна плата складає 320,00грн., в тому числі ПДВ 53,33грн. за добу.

Додатковою угодою № 1 від 18.05.2011 до договору №101/11-04ПВ від 07.02.2011 орендна плата складає 320,00грн., в тому числі ПДВ 53,33 грн. за добу.

Додатковою угодою № 2 від 01.06.2011 до договору №101/11-04ПВ від 07.02.2011 орендна плата складає 348,00 грн., в тому числі ПДВ 58,00 грн. за добу.

Додатковою угодою № 3 від 01.07.2011 до договору №101/11-04ПВ від 07.02.2011 орендна плата складає 420,00 грн., в тому числі ПДВ 70,00 грн. за добу.

Додатковою угодою № 4 від 01.06.2011 до договору №101/11-04ПВ від 07.02.2011 орендна плата складає 480,00 грн., в тому числі ПДВ 80,00 грн. за добу.

ТОВ «Маклай Юта» на адресу ТОВ "Центральна транспортна компанія" виписано наступні податкові накладні: №1 від 31.05.2011р. всього на суму з ПДВ 339 200грн., №1 від 06.06.2011р. на суму 835 200грн., №4 від 30.06.2011р. на суму 220 980грн., №1 від 08.07.2011р. на суму 569 020грн., №2 від 11.07.2011р. на суму 577 100грн., №3 від 31.07.2011р. на суму 220 980грн., №1 від 10.08.2011р. на суму 325 860грн., №2 від 11.08.2011р. на суму 546 840грн., №3 від 15.08.2011р. на суму 273 420грн., №5 від 31.08.2011р. на суму 220 980грн.

Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено витрати на оренду на піввагонів в сумі 688 263грн., в тому числі по періодам: травень 2011 року - 56533грн., червень 2011 року - 176030грн., липень 2011 року - 227850грн., серпень 2011 року - 227850грн.

Станом на 30.09.2011р. заборгованість позивача перед ТОВ «Маклай Юта» складає 243 898,35грн.

З Акту перевірки судом вбачається, що ТОВ «Маклай Юта» має стан платника 9 - до ЄДР внесено запис направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток та відсутність будь-яких нарахувань у деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування».

Відповідно Декларації з податку на доходи фізичних осіб підприємством на підприємстві рахується 1 особа.

Фактично ТОВ «Маклай Юта» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

В ході перевірки відповідачем направлено запит до Державної адміністрації залізничного транспорту України від 21.12.2011 №1837/9/23-215 з приводу надання інформації відносно власника вагонів, що передані ТОВ «Маклай Юта» в оренду ТОВ «Центральна транспортна компанія». Отримано, відповідь №ЦЗИ-12/2620 від 28.12.2011 (вх. ДПІ від 29.12.2011 №36105/10) в якій зазначено, що згідно з даними Єдиної електронної картотеки клієнтів залізничного транспорту Укрзалізниці (СЕКК УЗ) наведені у запиті вагони зареєстровані на ТОВ «Каміа плюс» (код 33646294).

ТОВ «Центральна транспортна компанія» до перевірки надано лист ТОВ «Каміа Плюс» від 10.02.2011 №123, в якому підтверджується право ТОВ «Маклай Юта» на передачу в оренду вагони, які є власністю ТОВ «Каміа Плюс».

Відповідачем направлений запит від 23.12.2011р. №24410/10/23-214 ТОВ «Каміа Плюс» щодо надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Маклай Юта».

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Маклай Юта» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому договір №101/11-04ПВ від 07.02.2011 є нікчемним по своїй суті.

В судові засідання суд неодноразово викликав директорів ТОВ «Маклай Юта» та ТОВ «Каміа Плюс» для надання пояснень, проте останні в судові засідання не з'явилися, прибули лише представники ТОВ «Каміа Плюс» та ТОВ «Маклай Юта».

Частиною першою статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, договори, укладені між позивачем та ТОВ «РІП» не спричиняли реального настання правових наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим дня виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України "... суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Відповідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України "Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, уразі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також - через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України згідно якого "... не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами... ".

Відповідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України «... Датою виникнення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків, або дата оприбуткування товарів, робіт (послуг)».

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 379 657грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2011 року - 237 527грн., 2-3 квартал 2011 року - 1 379 657грн. (3 квартал 2011 року - 1 142 130грн.) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 185 190грн., у тому числі по періодам: 2-3 квартал 2011 року - 4 185 190грн.; заниження ПДВ на загальну суму 232 563грн., в тому числі по періодам: травень 2011 року - 56 533грн., червень 2011 року - 176 030грн. та завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 455 700грн., в тому числі по періодам: вересень 2011 року - 455 700грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень - рішень.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 25.01.2012р. №0000082320, №0000092320, №0000102320 та №0000112320, а тому адміністративний позов Товариств з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 20.02.2013р.

Суддя В.В. Амельохін