ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2013 р. Справа № 915/153/13-г
м. Миколаїв
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (54001, АДРЕСА_2), код НОМЕР_1
до відповідачів:
1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54044, АДРЕСА_1), код НОМЕР_2
2. Приватного підприємства «Югресурси» (54044, пр. Миру, 17/2, м. Миколаїв), код 20916758
про: стягнення 368 496 грн. 15 коп.
суддя В.Д. Фролов
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1
від відповідачів: представники не заявилися
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пред'явлено позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Югресурси» в солідарному порядку заборгованості в загальній сумі 368 496 грн. 15 коп., з яких: 367 000 грн. 00 коп. основний борг, 241 грн. 31 грн. - 3% річних, 1 254 грн. 84 коп. - пеня та судових витрат, з посиланням на те, що Відповідач 1, усупереч умовам укладеного між ними договору позики від 08.01.2012 р., порушив свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів у встановлений договором строк, унаслідок чого виникла заборгованість у спірній сумі.
Такі вимоги позивач підтримав у судовому засіданні з підстав, вказаних у позові.
Представники відповідачів повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, проте від них до суду 20.02.2012 р. надійшли відзиви на позовну заяву, в яких позовні вимоги визнають повністю, пояснюючи, що заборгованість за договором виникла через відсутність грошових коштів та тяжким матеріальним становищем.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:
Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 08 січня 2011 року укладено договір позики. Відповідно до п. 1.1., 2.1 договору ФОП ОСОБА_1 передала, а ФОП ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 367 000 грн. Згідно п. 5.1 Договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язався повернути зазначені кошти до 08.01.2012 р.
На виконання умов указаного договору ФОП ОСОБА_1 надала Відповідачу 1 обумовлену договором позику в сумі 367 000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 08.01.2011 р. № 1-11.
04 січня 2012 року Позивач та Відповідач 1 уклали додаткову угоду до договору позики, якою продовжили строк дії договору позики до 03.01.2013 р.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, між Позивачем та ПП «Югресурси» 08.01.2011 р. було укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого та п. 1 додаткової угоди від 04.01.2012 р. до договору поруки ПП «Югресурси» поручилось за належне виконання ФОП ОСОБА_2, взятих на себе зобов'язань, що витікають із договору позики від 08.01.2011 р., а саме повернення позики у сумі 367 000 грн. у строк до 03.01.2013 р.
Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 даного договору, самостійно виконати зазначений обов'язок перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в триденний строк
з моменту отримання вимоги.
Згідно п. 3 договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язання, вказаного у п. 1.1 даного договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
У визначений в укладеному договорі позики та додаткової угоди до нього строк ФОП ОСОБА_2 не повернув суму отриманої позики. Позивач, відповідно до п. 3.1 договору поруки, вручив 04.01.2013 р. поручителю вимогу про оплату 367 000 грн.
У зв'язку з не поверненням Відповідачем 1 суми позики, ФОП ОСОБА_1 в порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, було вручену претензію ФОП ОСОБА_2 від 04.01.2013 р. про повернення позики в сумі 367 000 грн.
Згідно ст. 7 ГПК - претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Листом від 09. 01.2013 р. ФОП ОСОБА_2 повідомив Позивача, що не може повернути позику у зв'язку із відсутністю грошових коштів та не отриманням прибутку.
Частинною 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1,2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разу порушення боржником зобов'язання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.3 договору позики визначено, що у випадку несвоєчасного повернення суми визначеної в п. 2.1 даного договору позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прос рочки виконання платежу.
У зв'язку із зазначеним Позивачем нараховану пеню у сумі 1 254 грн. 84 коп. та 3 % річних у сумі 241 грн. 31 коп.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги законні, матеріалами справи обґрунтовані, Відповідачами визнані, а тому підлягають задоволенню.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову - на відповідачів.
Керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54044, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) та Приватного підприємства «Югресурси» (54044, пр. Миру, 17/2, м. Миколаїв, код 20916758) в солідарному порядку на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (54001, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) грошові кошти в загальній сумі 368 496 (триста шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 15 коп., з яких: 367 000 (триста шістдесят сім тисяч) грн. - основний борг, 241 (двісті сорок одна) грн. 31 коп. - 3% річних, 1254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн. 84 коп. -пеня, а також кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 7369 (сім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 93 коп.
Суддя В.Д. Фролов
Судове рішення № 29490740, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 20.02.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 915/153/13-г. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: