Постанова № 29490326, 18.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2013 р. №2а- 820/444/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника відповідача - Малахової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах до Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення" про застосування арешту рахунків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у у м. Сумах, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення", в якому просив суд застосувати арешт рахунків Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення".

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що у зв'язку з тим що відповідач не допустив до проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства представників податкової інспекції, податковим органом було складено відповідний акт №1027 та згодом 26.11.2012 року начальником Державної податкової інспекції у м. Суми прийнято рішення №0008 про застосування умовного адміністративного арешту майна ПП "Бюджетні Інтер'єрні рішення". Посилаючись на п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України позивач просить застосувати арешт рахунків відповідача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Суми до Приватного підприємства "Бюджетні інтер'єрні рішення" передано Харківському окружному адміністративному суду для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Суми до Приватного підприємства "Бюджетні інтер'єрні рішення" про застосування арешту рахунків Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення" - прийнято до провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні та в письмових запереченнях наданих до суду проти позову заперечував, зазначивши, що ДПІ у м. Сумах, протиправно просить суд застосувати арешт коштів на рахунках платника податків, оскільки позивачем не надано до суду ані доказів наявності у платника податків податкового боргу, ані доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів наявності у відповідача майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача відповідно до приписів п.п. 20.1.17 п 20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Бюджетні Інтер'єрні рішення" зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської міської ради, місцезнаходження підприємства: 61037, Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, проспект Московський, будинок 131 "А", офіс 49.

26.10.2012 р. начальником Державної податкової інспекції у м. Суми видано наказ №1988 "Про організацію документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення", та направлення на перевірку від 26.10.2012 року №2527 та №2528.

З вищезазначеним наказом та направленнями на перевірку того ж дня ознайомлено керівника платника податків, що підтверджується особистим підписом Рожко Маргарити Вікторівни (а.с. 9-10).

У зв'язку з недопуском до проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства, представниками податкової інспекції 01.11.2012 р. було складено відповідний акт №1027 (а.с.11). Крім того, 26.11.2012 року начальником Державної податкової інспекції у м. Суми прийнято рішення №0008 про застосування умовного адміністративного арешту майна ПП "Бюджетні Інтер'єрні рішення" (код ЄДРПОУ 37187953), яке знаходиться за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, буд. 1.

В подальшому 26.11.2012 року податковий орган звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним щодо застосування арешту рахунків Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення".

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про застосування арешту рахунків платника податків, тобто вимога, яка передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З приписів вказаної норми Кодексу слідує, що судом може бути накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки перелічені підстави не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст.94 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку, що арешт розрахункових рахунків в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст.94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Також суд звертає увагу на те, що ст.94 Податкового кодексу України не передбачено звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом предметом якого є застосування арешту рахунків боржника.

Розв'язуючи спір, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не надав доказів того що у платника податків взагалі є податковий борг або якщо такий борг існує то відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції, адже не подав до суду доказів вжиття передбачених законом дій з проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Оскільки судовим розглядом виявлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про застосування арешту рахунків платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав, то в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ані в описовій ані в прохальній частині адміністративного позову податковий орган не вказав суму коштів щодо якої позивач просить накласти арешт та в яких банківських установах, а також взагалі не посилався на те що у відповідача існує податковий борг, що є однією з обов'язкових умов, згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом про застосування арешту рахунків платника податків .

Щодо твердження позивача про те, що у зв'язку з відмовою платника податків від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки Приватним підприємством "Бюджетні Інтер'єрні рішення" було порушено вимоги п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, та відповідно до п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України може бути застосовано арешт майна, суд зазначає наступне.

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не передбачено звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом про застосування арешту рахунків платника податків у зв'язку з тим що платник платник податків відмовив від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Суми до Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення" про застосування арешту рахунків не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сумах до Приватного підприємства "Бюджетні Інтер'єрні рішення" про застосування арешту рахунків - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлено 22.02.2013 року.