Ухвала суду № 29488567, 18.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 р.Справа № 1570/5624/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізоіаної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства „Фірма Леда" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в подальшому уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що 10.09.2012 року відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах ДП „Фірма Леда" з ПП «Топтрейдінг» за період березень, квітень 2010 року, ПП «Продмаркет Груп» за період березень, травень та червень 2010 року, ПП «Сохо плюс» за період травень 2010 року та валових витрат за І та 2 квартал 2010 року. По результатам проведеної перевірки було складено акт №120/26-0/24761695/24. На підставі вищезазначеного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.09.2012 року №0000322600, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7389147,53грн. (4926098,35 грн. за основним платежем, 2463049,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000332600, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5911318,02грн. (3940878,68 грн. за основним платежем, 1970439,34грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Позивач зазначає, що СДПІ при складанні акту №120/26-0/24761695/24 від 10.09.2012 року в порушення ст.58 Конституції України посилався на Податковий Кодекс України, який набрав чинності 01.01.2011 року, тоді як перевірка проводилась за період березень-червень 2010 року, а тому правовідносини, які виникли у першому півріччі 2010 року регулюються Законом України від 03.04.97року № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» та іншими нормативно - правовими актами, що діяли на той час. Також позивач зазначає, що перевірка проведена в порушення вимог ПК України щодо порядку її проведення, без передбачених законодавством підстав та без вручення до її початку повідомлення та копії наказу, оскільки наказ та повідомлення від 05.09.2012 рок про проведення перевірки з 06.09.2012 року надішли йому поштою 10.09.2012 року, коли перевірка була вже здійснена, що позбавило його можливості надати первинні документи щодо підтвердження господарських відносин з вказаними контрагентами, а сама СДПІ жодного документа не витребовувала.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року позовні вимого задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП „Фірма Леда" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.12.2001 року, свідоцтво А00 №254745 (т.1 а.с.9). На податковому обліку в органах державної податкової служби з 14.12.2001 року, зареєстровано платником ПДВ з 18.12.2001 року.

Свідоцтво платника ПДВ від 18.12.2001 року № 22821599 анульовано 31.01.2010 року на підставі перереєстрації у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі. Свідоцтво платника ПДВ від 01.02.2010 року № 100266024, яке було дійсне з 01.02.2010 року по 05.06.2011 року, анульовано у зв'язку зі зміною юридичної адреси. На момент перевірки діє свідоцтво платника ПДВ від 06.06.2011 року № 100338554.

05.09.2012 року на підставі доповідної записки начальника відділу податкового супроводження підприємств оптової та роздрібної торгівлі Добрянської І.П. від 05.09.2012 року №234/26-0 СДПІ видало наказ №236 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ДП «Фірма Леда»на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75,п.79.2 ст.79 ПК України з 06.09.2012 року тривалістю 2 робочих дня. Також 05.09.2012 року оформлено повідомлення суб'єкта господарювання від 05.09.2012р. №44 про проведення невиїзної перевірки з 06.09.2012р. (т.4 а.с.237-241).

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Фірма Лєда»», з питань правових відносин з ПП «Топтрейдінг»за період березень, квітень 2010 року, ПП «Продмаркет Груп»за період березень, травень та червень 2010 року, ПП «Сохо плюс»за період травень 2010 року та валових витрат за І та П квартал 2010 року, за результатами якої складений акт № 120/26-0/24761695/24 від 10.09.2012 р. (т.1 а.с.37-51), в якому зафіксовано порушення вимог п.198.1,п.198.2,п.198.6 ст.198,201.10 ст.201 ПК України, було занижено ПДВ у березні-червні 2010 року на суму 3940878,68грн.; п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/04-ВР (далі Закон України №334/04-ВР), було занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на суму 4926098,35грн.

На підставі вищезазначеного акту СДПІ 21.09.2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення №0000332600, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5911318,02грн (3940878,68 грн. за основним платежем, 1970439,34грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені перевіркою порушення пп.«д»пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР) та №0000322600, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7389147,53грн (4926098,35 грн. за основним платежем, 2463049,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені перевіркою порушення п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/04-ВР ( т.1 а.с.35-36).

Судом першої інстанцій встановлено, що між ПП «Топтрейдінг», ПП «Продмаркет Груп» та ПП «Сахо Плюс» іменовані далі «Постачальник», та ДП «Фірма Леда», іменоване далі «Покупець», укладено договори поставки № 02/01 від 02.01.2009 року,(т.1 а.с. 124) № 07/05 від 01.05.2009 року (т.1 а.с.126), № 16/05 від 17.05.2010 року (т.1 а.с.122).

Дійшовши висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача, податковий орган вказав на відсутність доказів, які б підтверджували факт поставки товарно-матеріальних цінностей, а наявність первинних документів у позивача не є беззаперечним доказом того, що відбувався реальний продаж та передача товару покупцю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що висновок відповідача щодо порушення товариством вимог п пп.«д»пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Згідно з пп.«д»пп.7.2.1 п.7.2 Закону податкова накладна повинна містити, крім іншого, місце розташування юридичної особи, зареєстрованою як платник ПДВ.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР було встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пункт 5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/04-ВР, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначав поняття валових витрат -це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в акті перевірки відповідачем безпідставно та необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п пп.«д»пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Судом першої інстанцій встановлено, що на виконання вищезазначених договорів поставки позивачем були оформлені всі первинні документи, необхідні для здійснення господарських операцій: розрахунки, платіжні документи, накладні, та інші), які підтверджують здійснення господарських операцій за цими договорами; довідки АБ «Південний» про рух грошових коштів в кореспонденції з розрахунковими рахунками ПП «Топтрейдінг», ПП «Продмаркет Груп», ПП «Сохо плюс»(т.1 а.с.70-98), звіти про обіг номенклатури за перевіряємий період, податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні по виконанню договорів з ПП «Топтрейдінг», ПП «Продмаркет Груп», ПП «Сохо плюс»(т.1а.с.134-268, т.2 а.с.1-234, т.3 а.с.1-247, т.4 а.с.1-194, т.5 а.с.47-267); позивачем надані також картки складського обліку матеріалів форми М-12 (т.6 а.с.26-33).

В Акті перевірки відсутні посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку. Судом достовірно встановлено, що такі документи позивач був позбавлений права надати, оскільки повідомлення про перевірку отримав після її здійснення, а сама СДПІ такі документи не витребувала і не досліджувала. У самому Акті перевірки зазначено, що перевірка проведена на підставі даних, зазначених у наявних в інспекції інформаційних баз вибірковим методом, що не відповідає вимогам ПК України та Порядку №984.

Судом встановлено, що висновок акту перевірки СДПІ № 120/26-0/24761695/24 від 10.09.2012 року зроблено фактично лише на отриманих СДПІ актах відносно контрагентів позивача - ПП «Топтрейдінг», ПП «Продмаркет Груп», ПП «Сохо плюс», а саме актах ДПІ у Приморському районі м. Одеси: від 01.04.2011 року №430/23-5/35930936 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Топтрейдінг»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень-липень 2010 року»; від 04.04.2011 року №434/23-5 «Про неможливість проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Продмаркет Груп»з питань підтвердження відомостей , отриманих від ДП «Фірма Леда»за період березень 2010 року, ТОВ «РЕАЛІС», ПП «ІТАЛ КЕРАМІКА»за період квітень 2010 року, ДП «Фірма Леда», ПП «ІТАЛ КЕРАМІКА»за період травень 2010 року, ДП «Фірма Леда», ТОВ «БЕСЛЕР-УКРАЇНА»за період серпень 2010 року; від 04.04.2011 року №1788/23-5/36851176 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Сохо плюс»щодо підтвердження господарських відносин (податкові зобов'язання) з платниками податків: ДП «Фірма Леда»за податковий період травень 2010 року, ТОВ «НАШ ПРОДУКТ-1»за податковий період липень 2010 року, ПП «СУНВЕБШОП» за податковий період серпень, вересень 2010 року, ТОВ «МАКРО-ПРОДАКС»за податковий період липень 2010 року, ТОВ «ОРІН-ТОРГ»за податковий період серпень 2010 року, ТОВ «ПРОМЕНЕРГО ПІВДЕНЬ»за податковий період вересень 2010 року, ТОВ «ВПС-ЄС»за податковий період вересень 2010 року, ТОВ «ГЛОБАРТ»за податковий період серпень 2010 року».

Судом також встановлено, що згідно даних сайту ДПА всі контрагенти на час здійснення господарських операцій були зареєстрованими органами податкової служби платниками ПДВ. Також у ДП „Фірма Леда" наявні всі первинні документи щодо подальшого використання отриманих товарів в господарській діяльності.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 215 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення суд першої інстанцій обґрунтовано виходив з того, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізоіаної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства „Фірма Леда" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 21.02.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Джабурія О.В.

Суддя: Крусян А.В.