Ухвала суду № 29488296, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/56916/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Малюги Ю.В.

представників:

позивача: Харитонової А.О.

відповідача: Північук Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року

у справі № 2а-15325/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Національного комплексу «Експоцентр України»

про стягнення податкової заборгованості у розмірі 8 347 323, 07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ) звернулась з позовом до Національного комплексу «Експоцентр України»(далі по тексту -відповідач, НК «Експоцентр України») про стягнення податкової заборгованості у розмірі 8 347 323, 07 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року апеляційну скаргу НК «Експоцентр України»залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що НК «Експоцентр України»є юридичною особою, що зареєстрована 28.10.1999 року за реєстраційним номером: 10000585156, ідентифікаційний код: 21710384, місцезнаходження: 03680, м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, буд.1. НК «Експоцентр України»перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та є платником податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що НК «Експоцентр України»до податкового органу було подано звітний податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно з яким, нараховано податку за поточний рік 3 458 713, 03 грн. (вх. ДПІ від 27.01.2009 року № 460) та уточнюючі податкові розрахунки земельного податку.

Відповідачем до податкового органу було подано звітний податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік, згідно з яким нараховано податку за поточний рік 3 601 774, 94 грн. (вх. ДПІ № 87 від 19.01.2010 року) та уточнюючі податкові розрахунки земельного податку, також було подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік від 28.01.2011 року, згідно з якою нараховано земельного податку на 2011 рік 3 127 308, 19 грн. (вх. реєстрації № 3921 від 31.01.2010 року) та уточнюючі податкові декларації з плати за землю.

Згідно з пп. 1.11 ст. 1 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" що діяв на час спірних правовідносин (далі - Закон № 2181 -III) під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого, здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. "а" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 -III).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 -III).

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац другий п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 -III).

Абзацом першим пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 - III передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року № 2535 -XII (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2535 -XII), який визначав розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Частиною першою ст. 17 Закону № 2535 -XII передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Самостійно визначені суми податкового зобов'язання з земельного податку відповідачем у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були, тому вони відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 - III вважаються податковим боргом.

НК «Експоцентр України»було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість з розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ; липень 2010 року від 18.08.2010 року з розрахунком коригування сум ПДВ податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року; серпень 2010 року від 16.09.2010 року з розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року; вересень 2010 року від 18.10.2010 року на суму 352 226 грн. (вх. № 289016 від 18.10.2010 року); жовтень 2010 року від 18.11.2010 року на суму 259 684 грн.; листопад 2010 року від 17.12.2010 року на суму 205 421 грн. (вх. №373613 від 17.12.2010 року); грудень 2010 року від 18.01.2011 року на суму 135 876 грн. (вх. № 412895); січень 2011 року від 17.02.2011 року на суму 104 360 грн. (вх. № 13478); лютий 2011 року від 17.03.2011 року на суму 143 693 грн. (вх. № 51182); березень 2011 року від 15.04.2011 року на суму 206 977 грн. (вх. № 135514); квітень 2011 року від 18.05.2011 року на суму 145 616 грн. (вх. № 9003296015).

Також, відповідачем до податкового органу було надано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.04.2010 року за лютий 2010 року (вх. № 47260); від 06.04.2010 року за січень 2010 року (вх. № 47256); від 17.06.2010 року за квітень 2010 року (вх. №13528).

Самостійно визначені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були, тому вони відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 - III вважаються податковим боргом.

В акті про результати невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету НК «Експоцентр України»від 27.08.2010 року № 1523-15/20-213 зазначено, що відповідачем порушено п.п. 5.3.1, п. 5.3, ст. 5 Закону № 2181-111 та винесено наступні податкові повідомлення - рішення: № 0029811520/0 від 27.08.2010 року за якими сума штрафу склала 432 319, 04 грн.; № 0029101520/0 від 27.08.2010 року на суму 1186, 8 грн.; № 0029091520/0 від 27.08.2010 року на суму 19 114, 20 грн.

Як вбачається з акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2009 року НК «Експоцентр України»від 24.09.2009 року № 418/42-50/21710384, ДПІ зазначено, що відповідачем порушено п.п.5.3.1, п.5.3, ст. 5 Закону № 2181 платником несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за червень 2009 року та винесено податкове повідомлення рішення № 0000514250/0 від 02.10.2009 року, сума штрафу за яким склала 6988, 23 грн.

В акті за результатами перевірки проведеної 10.11.2009 року, зазначено, що НК «Експоцентр України»порушено п.п. 5.3.1, п. 5.3., ст. 5 Закону України № 2181 та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000824250/0 від 18.11.2009 року сума штрафу за яким склала 51 600,58 грн.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181-111 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 № 2181 - ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, вищевказані податкові повідомлення-рішення було вручено відповідачу під розписку (генеральному директору -ППР № 0029811520/0 від 27.08.2010 року; № 0029101520/0 від 27.08.2010 року; № 0029091520/0 від 27.08.2010 року; головному бухгалтеру - ППР № 0000514250/0 від 02.10.2009 року; № 0000824250/0 від 18.11.2009 року).

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону № 2181 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" -"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

При цьому, виходячи із змісту статті 16 Закону України 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно пп. 6.2.1 п. 6.1 статті 6 Закону № 2181-111 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181- ІІІ, 27.04.2009 року відповідачу було вручено першу податкову вимогу від 02.04.2009 року № 1/21 та надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення другу податкову вимогу від 02.06.2009 року № 2/32, яка отримана ним 09.06.2009 року. Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги у встановленому законодавством порядку не оскаржені.

Відповідно до вимог пп. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що самостійно визначені суми податкового зобов'язання з земельного податку та самостійно визначені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року залишенню без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.09.2012 року при відкритті касаційного провадження було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року до закінчення касаційного провадження.

З зв'язку з закінченням касаційного провадження, колегія суду вважає за необхідне поновити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Національного комплексу «Експоцентр України»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року -залишити без змін.

Поновити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов