Постанова № 29488219, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/59642/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Гупало К.П., Трута Д.В.,

представника прокуратури Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року

у справі № 2а-3378/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»(далі -позивач, ТОВ «АТ Каргілл»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва)

за участю Прокуратури міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «АТ Каргілл»звернулось у березні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2011 року № 0000140703 про визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року адміністративний позов задоволено повністю: скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.02.2011 року № 0000140703.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Прокуратура міста Києва надала до суду заяву про приєднання та підтримання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «АТ Каргілл»(правонаступником якого є ТОВ «АТ Каргілл») з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», за результатами якої складено Акт № 7/07-03/20010397 від 08.02.2011 року, яким встановлено порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в вересні 2010 року в розмірі 353 554,57 грн. та в жовтні 2010 року в розмірі 2 727 064,94 грн. без фактичного придбання товару.

Перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ заявленої ЗАТ «АТ Каргілл»до відшкодування з бюджету за жовтень 2010 року на суму ПДВ 353 554,57 грн. та за листопад 2010 року на суму ПДВ 2 727 064,94 грн., яка підлягає зменшенню.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «АТ Каргілл»з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними, - по правочинах, вчинених з ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд». Тому, заявлений позивачем податковий кредит не підтверджений по ланцюгу постачання ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та його контрагентами ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна». Операції з поставки по зазначеному ланцюгу постачання не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 23.02.2011 року № 0000140703, яким, за порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 080 619,51 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки, висновок відповідача ґрунтується на аналізі договірних відносин по другому ланцюгу постачання (між контрагентом позивача ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та його контрагентами ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»).

На підтвердження факту отримання проведених за спірними договорами ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» позивачем надані копії договорів поставки насіння соняшника 2010 року врожаю українського походження, кукурудзи врожаю 2010 року українського походження, продовольчої пшениці 2 та 3 класу врожаю 2010 року українського походження, фуражного ячменю врожаю 2010 року українського походження, пшеницю 4, 5, 6 класу врожаю 2010 року українського походження.

Також, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договорів поставки, сторонами було складено та підписано наступні документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, виписки з рахунку ПАТ «КІБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ», товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, довідки про рух зерна, накладні на отримання пшениці 3-го класу, довіреності на отримання пшениці 3-го класу, вантажно-митні декларації, контракти, звіти по прийнятим продуктам, договори складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна з додатками, вагові відомості, акти приймання-передачі, перелік прибуткових реєстрів, журнал реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийомі зерна, звіт про рух хлібопродуктів, картки аналізу зерна, відомості про рух зерна по номенклатурі «Пшениця 6-й клас. По урожаю «2010», відомості про рух зерна по номенклатурі «Пшениця 5-й клас. По урожаю «2010», відомості про рух зерна по номенклатурі «Ячмінь 3-й клас. По урожаю «2010», відомості про рух зерна по номенклатурі «Кукурудза 3-й клас. По урожаю «2010».

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). В даній нормі Закону зазначена підстава, за якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, - це відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону), які підтверджують сплату ПДВ.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг). При цьому, докази, на які послалися суди попередніх інстанцій, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), оскільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарська операція, що відбулася оформлена лише документально.

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду»у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, частина п'ята передбачає, що правочин має бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Колегія суддів вважає, що позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, а тому укладені позивачем правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Відтак, в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості товарів які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля насіння соняшника), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України на загальну суму 3 080 619,51 гривень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року у справі № 2а-3378/11/2670 -скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько