Постанова № 29487898, 19.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року справа №2а/0570/16227/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Нікуліна О.А., Попова В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/16227/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" до Комунального підприємства "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.06.2012 року проведено державну реєстрацію припинення (перетворення) ТОВ «ЦЗФ «Узлівська» та зареєстровано створення шляхом перетворення в ПАТ «ЦЗФ «Узлівська». Відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості (комплекс будівель за актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу позивача) цілісного майнового комплексу, однак рішенням відповідача від 27.09.2012 року відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю гаражу літ. «И-1» площею 361,7 кв.м. з антресолями літ. «и1», літ. «и2», оглядовими ямами літ. «и3», літ. «и4», будівлю гаражу літ. «К-1» площею 42,1 кв.м. з погребом літ. «к1», оглядовою ямою літ. «к2», будову літ. «С», які входять до складу комплексу будівель по вул. Знатна, 41, у зв'язку з відсутністю правових підстав для реєстрації, оскільки майно не прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Позивач вважає таку відмову протиправною з підстав того, що акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності.

Просив визнати нечинним рішення про відмову у державній реєстрації права власності від 27.09.2012 року, зобов'язати провести державну реєстрацію права власності на будівлю гаражу літ. «И-1» площею 361,7 кв.м. з антресолями літ. «и1», літ. «и2», оглядовими ямами літ. «и3», літ. «и4», будівлю гаражу літ. «К-1» площею 42,1 кв.м. з погребом літ. «к1», оглядовою ямою літ. «к2», будову літ. «С», які входять до складу комплексу будівель по вул. Знатна, 41.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач з підстав порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» звернулось до Комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» із заявою про проведення державної реєстрації права власності на комплекс будівель за адресою: м. Горлівка, вул. Знатна, 41.

Рішенням реєстратора Комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» від 27.09.2012 року відмовлено у здійсненні реєстрації права власності на будівлю гаражу літ. «И-1» площею 361,7 кв.м. з антресолями літ. «и1», літ. «и2», оглядовими ямами літ. «и3», літ. «и4», будівлю гаражу літ. «К-1» площею 42,1 кв.м. з погребом літ. «к1», оглядовою ямою літ. «к2», будову літ. «С», які входять до складу комплексу будівель по вул. Знатна, 41. Підставою відмови визначений п. 3.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, у зв'язку з відсутністю правових підстав для здійснення реєстрації. Крім того, відмова у здійсненні реєстрації права власності містить посилання на п. 1.6 Тимчасового положення, відповідно до якого державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

На момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення реєстратора від 27 вересня 2012 року, діяло Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 p., зареєстрованого в Міністерством юстиції 18.02.2002 р. за № 157/6445, (далі - Тимчасове положення), відповідно до п.1.5. якого державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно:

1) житлові будинки;

2) квартири;

3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо:

4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій;

5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Згідно з пунктом 1.7 зазначеного Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

Пунктом 2.1. зазначеного Тимчасового положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Разом з цим відповідно до пункту 2.2. Тимчасового положення заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).

Додатком 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав встановлений Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, серед яких (п.12) - рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна наданий засновником чи державним органом приватизації.

Згідно з пунктом 2.5. Тимчасового положення для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, які виникли відповідно до правочинів, що не підлягають нотаріальному посвідченню, заявником (заявниками) подаються витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке діяло під час прийняття Відповідачем рішення про відмову в реєстрації права власності від 27 вересня 2012 року не вимагало подання Позивачем документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію будівлі гаражу літ. «И-1» площею 361,7 кв.м, будівлі гаражу літ. «К-1» площею 42,1 кв.м, та будови літ «С».

Крім того, при прийнятті рішення, що оскаржується, відповідачем не взято до уваги, що рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2011 р. по справі № 39/135пн, який міститься в матеріалах справи, визнано за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України право власності на об'єкти нерухомості, які складають невід'ємну частину цілісного майнового комплексу Центральної збагачувальної фабрики «Узлівська», а саем: гараж площею 52,6 кв.м, гараж площею 362,0 кв.м, навіс (тимчасовий) площею 4,3 кв.м, будову площею 22,1 кв.м, які розташовані на території Центральної збагачувальної фабрики «Узлівська» за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул.. Знатна, 6.41. Зазначене рішення суду обґрунтовано висновком будівельно-технічної експертизи № 36861591.11.03, відповідно до якого спірні об'єкти нерухомості відповідають приписам чинних будівельних норм та правил, придатні для подальшої експлуатації за призначенням, є складовою частиною цілісного майнового комплексу центральної збагачувальної фабрики «Узлівська».

Судом першої інстанції не з'ясовано, чи є об'єкти нерухомості, право власності на які визнано рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2011 р. по справі № 39/135пн, тими самими об'єктами на які відповідач відмовив в реєстрації права власності.

Крім того, згідно з п. З.1. Тимчасового положення з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;

відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;

відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 3.5. Тимчасового положення встановлено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:

3.5.1 заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;

3.5.2 із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;

3.5.3 об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;

3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

3.5.5 заявлене право вже зареєстроване;

3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;

3.5.7 право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;

3.5.8 право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;

3.5.9 відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;

3.5.10 у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Таким чином, на момент прийняття Відповідачем рішення про відмову в реєстрації права власності, нормативним актом, який в той період визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, в якості підстави відмови в державній реєстрації права власності відсутність документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості не передбачалась. Більше того, законодавство України, що діяло в період прийняття рішення, що оскаржується, взагалі не передбачено надання таких документів відповідачу та право останнього їх вимагати.

16.03.2010 набрав чинності Закон України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України», яким передбачається створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вказаним Законом визначено новий концептуальний підхід до побудови системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за принципом «єдиного вікна», який полягає в тому, що проведення державної реєстрації речових прав як на земельні ділянки, гак і на об'єкти нерухомого майна, розміщені на них» а також обтяжень таких речових прав повинно здійснюватися в одному державному реєстрі.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.

Безпосереднє здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно покладено на районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (підпункт 4.33 пункту 4 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за№ 760/19498).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження як на земельні ділянки, так і на об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, зокрема право власності, право володіння, право користування (сервітут), право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотека, інші речові права відповідно до закону.

Статтею 3 Закону визначені наступні засади державної реєстрації прав:

обов'язковість державної реєстрації прав;

гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно;

виникнення права на нерухоме майно, яке піддягає державній реєстрації відповідно до цього Закону, з моменту такої реєстрації;

можливість укладення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) за умови державної реєстрації прав на це майно згідно з вимогами Закону;

визнання дійсності права на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, за умов, що ним визначені;

публічність державної реєстрації прав;

проведення державної реєстрації прав за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Пунктом 2 розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів Укреши» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 № 4152-VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 01.01.2013.

Відповідно до пункту 3 розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону до 01.01.2013 державна реєстрація:

права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами: бюро технічної інвентаризації;

створеними до набрання чинності дим Законом та підключеними до Реєстру драв власності на нерухоме майно:

права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів у державному реєстрі земель:

правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України, відповідно у Державному реєстрі правочинів, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Отже, в теперішній час функції реєстратора прав власності на нерухоме майно відповідач не здійснює, тому можливість здійснити реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості з боку відповідача відсутня.

З огляду на вищенаведене та приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення , апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» підлягає задоволенню частково, в частині скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про визнання нечинним рішення відповідача про відмову в реєстрації права власності від 27.09.2012 року .

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 3 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 по справі № 2а/0570/16227/2012 скасувати.

Визнати рішення Комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» про відмову в реєстрації права власності від 27.09.2012 нечинним.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.П. Лях

О.А. Нікулін

В.В. Попов