Ухвала суду № 29487025, 13.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/7087/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-1670/7087/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 2081/1434 від 16.10.2012 року

29 листопада 2012 року позивач збільшив розмір позовних вимог та остаточно просив визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 2081/1434 від 16.10.2012р. і податкове повідомлення-рішення № 0036201702/24886 від 16.07.2012р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов заловолено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) зареєстрований Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, відповідно до копії свідоцтва Серії НОМЕР_3 (а.с.6). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) по питанню взаємовідносин з ПП "Промфінсервіс", код ЄДРПОУ 36836811, за період з 01.18.2010р. по 31.08.2010р. За результатами перевірки податковим органом 29.05.2012р. складено акт № 1482/17-311/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, в розмірі на загальну суму 8223грн., у тому числі за серпень 2010 року на суму 8223грн. (а.с.16-21).

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 16.07.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0036201702/24886, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8223,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4111,50грн. (а.с.24).

16 жовтня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкову вимогу № 2081/1434, в якій зазначено, що станом на 16.10.2012 року за позивачем рахується податковий борг в сумі 11355,56 грн. по узгодженому зобов'язанню (а.с.5).

Позивач не погодився з даними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою Кременчуцької ОДПІ та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з невідповідності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між ПП "Промфінсервіс" і ФОП ОСОБА_1 досягнуто усної домовленості, згідно якої ПП "Промфінсервіс" зобов'язалось передати у власність ФОП ОСОБА_1 автомобільні запчастини, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язався їх прийняти та оплатити.

На підтвердження реальності виконання умов досягнутої домовленості позивачем надано: рахунок-фактуру № СФ-0000154 від 20.08.2010р. (а.с.48), податкову накладну № 401 від 20.08.2010р. (а.с.49), видаткову накладну № РН-0000279 від 20.08.2010р. (а.с.50).

Податкова накладна 401 від 20.08.2010р. (а.с.49) підписана та скріплена печаткою Приватного підприємства "Промфінсервіс", яке на момент її виписування було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних свідоцтв (а.с.62,63); анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП "Промфінсервіс" за ініціативою податкової тільки 11.11.2010 року, тобто після здійснення спірної господарської операції.

До того ж, подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляє позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Здійснення оплати ФОП ОСОБА_1 за придбані у ПП "Промфінсервіс" автомобільні запчастини підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів № 164, № 168, № 167, № 165, № 166 (а.с.51).

Транспортування, придбаних ФОП ОСОБА_1 у ПП "Промфінсервіс" товарів, здійснювалось вантажним фургоном МАN, д.н. НОМЕР_4, який належить позивачу на праві власності, що підтверджується копіями товарно-транспортної накладної № 200810 від 20.08.2010р. (а.с.52)., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.53) та посвідчення водія (а.с.54).

Автомобільні запчастини були придбані позивачем для використання у господарській діяльності, зокрема для проведення капітального ремонту двигуна автомобіля МАЗ 54328, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.55) та акту списання № СпТ-000006 від 30.08.10р. (а.с.56). Даний автомобіль використовується ФОП ОСОБА_1 для перевезення небезпечних вантажів, на підтвердження чого позивачем надано копії ліцензії від 04.04.2007р. (а.с.57), свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (а.с.58) та свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (а.с.59).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ПП "Промфінсервіс".

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Отже, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

На підставі викладеного, колегією суддів встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ПП "Промфінсервіс".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

До того ж, колегія суддів зазначає, що податкове зобов'язання, нараховане оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є неузгодженим, а отже податкова вимога № 2081/1434 від 16.10.2012р. підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-1670/7087/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 18.02.2013 р.