Постанова № 29486711, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5023/2764/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого, Жукової Л.В., Студенця В.І.розглянувши касаційну скаргуПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року господарського суду Харківської області від 23.08.2012 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" простягнення 90445598,01 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Єфременко О.О.- відповідача:Сивак А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" про стягнення 74456575,51 грн. боргу за поставлений природний газ, 3755441,03 грн. пені, 10929645,02 грн. 7% штрафу, 565588,99 грн. інфляційних втрат та 738347,45 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 64886867,94 грн. боргу та 47161,53 грн. судових витрат, в частині стягнення 1369000,00 грн. боргу провадження у справі припинено, в стягненні 8200707,57 грн., боргу відмовлено. В частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та 7% штрафу - позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року рішення місцевого господарського суду від 23.08.2012 року в частині стягнення 147000,00 грн. боргу скасовано та в цій частині провадження позовних вимог припинено. В іншій частині рішення залишено залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2012 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" (споживач) був укладений договір №14/2262/11 на імпортування природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався передати у власність споживачу у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 296000 тис. куб. м.

Пунктом 2.1.2 передбачено, що допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі "+" "-" 5% (плюс - мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Пунктом 6.1 договору встановлено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30-ти відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується відповідачем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 договору встановлено строк його дії, а саме, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на загальну суму 201988612,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач лише частково оплатив вартість отриманого природного газу, у зв'язку з чим сума заборгованості за цей газ складає 66255867,94 грн.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно

відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи вищевикладене, приписи статей 525, 526 ЦК України, а також неналежне виконання відповідачем умов договору, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 66255867,94 грн. боргу за отриманий природний газ.

Оскільки позивач наголошував на тому, що заборгованість відповідача за договором №14/2262/11 становить 74456575,51 грн. та вимагав стягнення саме цієї суми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог в частині стягнення 8200707,57 грн. боргу, та про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 1369000,00 грн. згідно платіжних доручень, що свідчить про відсутність між сторонами предмету спору в даній частині позовних вимог та з врахуванням п.1-1 ст. 80 ГПК України судами попередніх інстанцій правомірно було припинено провадження в цій частині позовних вимог.

Скасовуючи рішення першої інстанції в частині стягнення з відповідача 147000,00 грн. апеляційний господарський суд правомірно встановив, що рішення першої інстанції винесено без врахування здійсненої відповідачем часткової оплати існуючого боргу згідно платіжного доручення №2288 від 21.08.2012 року.

Таким чином, апеляційним господарським судом правомірно припинено провадженням в частині 147000,00 грн. боргу, оскільки відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 64739867,94 грн. заборгованості.

Щодо решти позовних вимог, які судом були залишені без розгляду, то колегія суддів не погоджується з висновками судів в цій частині виходячи з наступного.

Залишаючи без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України позовні вимоги про стягнення 565588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені та 10929645,02 грн. 7% штрафу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неможливість розгляду цих вимог у зв'язку з ненаданням позивачем обґрунтованого їх розрахунку.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Стаття 75 ГПК України передбачає, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами справи.

Статтею 82 ГПК України встановлено, що при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Згідно п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, яка визначає основні вимоги до змісту судового рішення, у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Тобто, у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин, або без повідомлення причин, матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (аналогічна правова позиція викладена в п.3 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, із змінами та доповненнями).

За переконанням колегії суддів, при вирішенні питання щодо залишення позовних вимог без розгляду на підставі вищенаведеної правової норми - неподання витребуваних документів без поважних причин, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини, в зв'язку з якими вимоги суду щодо надання документів не можуть бути виконані та об'єктивно оцінити їх поважність. Отже, обов'язковою умовою застосування вказаної норми процесуального права (п. 5 ст. 81 ГПК України) є не лише відсутність поважних причин неподання витребуваних судом матеріалів, а і необхідність їх для вирішення спору.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Судова колегія вважає за необхідне вказати, що доказами є будь-які відомості про певні факти, або відомості про певні обставини (обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору).

Тобто, при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них, або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення сум заборгованості за природний газ та нарахованих на цю заборгованість штрафних та фінансових санкцій. Обґрунтовуючи заявлений розмір цих вимог, позивачем в якості доказів надані договір, акти виконаних робіт, документи про стан розрахунків відповідачем, письмову вимогу, тощо.

Поряд з цим, з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, відповідно до якої суд залишив без розгляду частину позовних вимог, не вбачається, що судом надано належне обґрунтування неможливості розгляду цих вимог за наявними в справі документами та не зазначено чому відсутність витребуваного розрахунку перешкоджає розгляду заявлених вимог. При цьому, як вбачається із тексту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3755441,03 грн. пені, 10929645,02 грн. 7% штрафу (нарахованих на підставі п.7.2 наявного у справі договору), 565588,99 грн. інфляційних втрат та 738347,45 грн. 3% річних (нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України), які нараховані відповідачем на суму простроченого грошового зобов'язання.

На зазначені обставини апеляційний господарський суд уваги не звернув, враховуючи його повноваження, передбачені ст.ст.99, 101 ГПК України, згідно яких, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно переглядає справу. При цьому, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у ХІІ розділі ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Не врахування та не дослідження зазначених вище обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, призвело до прийняття судами попередніх інстанцій передчасних висновків про наявність правових підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, судова колегія приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанова апеляційного суду є повною, законною і об'єктивною, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, без порушень норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Щодо інших доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2012 року у справі №5023/2764/12 в частині залишення без розгляду стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних скасувати.

В скасованій частині справу №5023/2764/12 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 ГПК України.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І.Студенець