Постанова № 29482144, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5017/2067/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився Королік В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ"на рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 26 вересня 2012 року Одеського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2012 рокуу справі№ 5017/2067/2012за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЛСВ"дотовариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ"про визнання угоди недійсною ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 р., укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИВЛСВ" і товариством з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ".

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2012 р. (суддя - Никифорчук М.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 р. (головуючий - Будішевська Л.О., судді - Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.), позов задоволено.

Визнано недійсною, укладену між сторонами угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 р.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, 27.09.2007 р. між ТОВ "ЖИВЛСВ" (позикодавець) і TOB "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-3" (позичальник) було укладено договір позики, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність заводу грошові кошти в сумі 7 880 000,00 грн., а останній мав повернути їх позивачу протягом 60 банківських днів після завершення одного року з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Позика в сумі 7 880 000,00 грн. була надана заводу в повному обсязі окремими платежами, починаючи з 05.10.2007 р. по 15.05.2008 р.

30.05.2008 р. позичальник повернув позивачу частину отриманих грошових коштів в сумі 2 000,00 грн. і сума зобов'язання заводу перед позивачем склала 7 878 000, 00 грн., які завод мав повернути не пізніше 26.12.2008 р.

18.07.2008 р., внаслідок реорганізації, шляхом виділення із TOB "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-3" було створено ТОВ "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" (відповідач), який був зареєстрований на підставі рішення його засновників - громадян України Желяско Валерія Івановича, Желяско Віталія Івановича та Желяско Івана Петровича, яке оформлене протоколом № 1 від 11.07.2008 р.

На момент державної реєстрації статутний капітал відповідача був сформований в повному обсязі за рахунок поділу статутного капіталу заводу і станом на 31.05.2008 р. його розподільчий баланс складав 9 930 000,00 грн.

Відповідачу, як правонаступнику заводу, перейшла заборгованість заводу перед позивачем за договором позики від 27.09.2007 р. в розмірі 7 878 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.07.2008 р. між ТОВ "ЖИВЛСВ" і ТОВ "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" було укладено угоду про заміну сторони в договорі позики від 27.09.2007 р.

10.09.2008 р. сторони уклали договір позики, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн., а останній мав їх повернути позивачу протягом 60 банківських днів після закінчення 18 місяців з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Додатковою угодою від 18.05.2011 р. до договору від 10.09.2008 р. сума позики була збільшена до 4 600 000,00 грн., яку позивач розпочав вносити на розрахунковий рахунок відповідача окремими платежами з 10.09.2008 р.

Станом на 27.07.2009 р. позивачем було передано відповідачу за договором позики від 10.09.2008 р. грошові кошти в сумі 2 509 700,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем складала 10 387 700,00 грн. (за договором позики від 27.09.2007 р. - 7 878 000, 00 грн. та за договором позики від 10.09.2008 р. - 2 509 700,00 грн.)

Строк виконання грошового зобов'язання за договором позики від 27.09.2007 р. на суму 7 878 000, 00 грн. наступав 26.12.2008 р., а за договором від 10.09.2008 р. на суму 2 509 700,00 грн. - 02.06.2010 р.

Як вбачається із матеріалів справи, загальними зборами учасників аеропорту, які відбулися 23.07.2009 р., було прийнято рішення, оформлене протоколом № 2 про прийняття до складу учасників товариства Желяскова Олександра Леонідовича і ТОВ "ЖИВЛСВ" та збільшено, за рахунок вкладів новоприйнятих учасників, статутний капітал до 20 817 700,00 грн.

27.07.2009 р. Статут відповідача був зареєстрований в новій редакції, в якому були відображені зміни складу учасників та статутного капіталу товариства.

Станом на 27.07.2009 р. учасниками аеропорту були Желяско Валерій Іванович, Желяско Віталій Іванович, Желяско Іван Петрович, Желясков Олександр Леонідович і ТОВ "ЖИВЛСВ".

Частки учасників Желяска Валерія Івановича, Желяска Віталія Івановича і Желяска Івана Петровича в статутному капіталі відповідача були сформовані в повному обсязі під час реєстрації товариства за рахунок поділу статутного капіталу заводу.

Згідно п. 22.2. Статуту ТОВ "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ", Желясков Олександр Леонідович та ТОВ "ЖИВЛСВ" мали повністю внести свої вклади до статутного капіталу товариства протягом одного року з моменту державної реєстрації нової редакції статуту, тобто, не пізніше 27.07.2010 р.

27.07.2009 р. між сторонами була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої зобов'язання позивача перед відповідачем за договором позики від 27.09.2007 р., угодою від 23.07.2008 р. і договором позики від 10.09.2008 р. на загальну суму 10 387 700,00 грн., та зобов'язання позивача перед відповідачем з внесення свого вкладу до статутного капіталу останнього в сумі 10 387 700,00 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України недійсною, укладену між сторонами угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 р.

Відповідно до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У зв'язку з тим, що на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 р. були припиненні зобов'язання щодо внесення вкладу до статутного капіталу та зобов'язання за договором позики від 10.09.2008 р. на суму 2 509 700,00 грн., строк виконання яких був встановлений, але не настав, то господарські суди прийшли до правильного висновку про те, що при укладенні оспорюваної угоди не було дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 601 ЦК України, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання такої угоди недійсною.

При цьому, господарські суди також прийшли до обґрунтованого висновку, що норми цивільного законодавства України, зокрема ст. 144 ЦК України містить пряму заборону щодо припинення шляхом зарахування вимог до товариства зобов'язання учасника товариства з обмеженою відповідальністю щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують, а тому підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26 вересня 2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2012 року у справі за № 5017/2067/2012 - без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко