Постанова № 29482120, 18.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5013/1137/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач - Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Єременко Р.І.

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р.

у справі № 5013/1137/12 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 25423,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 25423,82 гривень двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії в грудні 2011 року.

Рішенням господарського суду від 25.10.2012р. (суддя Мохонько К.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. (судді: Швець В.В., Науменко І.М., Павловський П.П.), позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача 25423,82 гривень двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії в грудні 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

31 березня 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №1179 про постачання електричної енергії, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач взяв на себе обов'язок оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору №1179 та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 1 додатку №1 "Порядок розрахунків" до договору №1179, розрахунковим періодом вважається період з 24 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

В пункті 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Додатком №2 до договору договірна величина споживання для відповідача на грудень 2011 року встановлена в розмірі 1500 кВт/год.

16.11.2012р. відповідач звернувся до позивача із заявою про коригування договірних величин споживання електричної енергії на грудень 2012 року.

Задовольняючи в повному обсязі позов про стягнення з відповідача 25423,82 гривень двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії, господарські суди виходили з того, що заява про коригування договірних величин споживання електричної енергії на розрахунковий період грудень 2011 року була подана відповідачем у строк, що не відповідає вимогам п. 4.4 Правил користування електричною енергією та обумовленому договором.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновком судів попередніх інстанцій, вважаючи його таким, що зроблений всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи.

Положеннями частин 1, 2 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач із заявою про коригування договірних величин споживання електричної енергії на грудень 2012 року звернувся 16 листопада 2012 року.

За приписами п. 4.4 Правил користування електричною енергією споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

З приписів наведених правових норм вбачається, що пропозиції споживача щодо кількості електроенергії є пріоритетними, а сукупними необхідними умовами для здійснення енергопостачальником коригування договірної величини споживання електричної енергії є подання споживачем відповідної заяви не пізніше встановленого ч. 1 п. 4.4 Правил користування електричною енергією строку, попередньої оплати заявлених обсягів активної електричної енергії, а також відсутність заборгованості за спожиту електроенергію.

Отже, вирішуючи спір у даній справі, господарським судам необхідно було дослідити обставини щодо строків звернення відповідача із заявою про коригування договірних величин електроенергії у розумінні змісту наведених норм, величини обсягів електроенергії, яку просив скоригувати споживач, наявності виробничих можливостей енергопостачальника для відпуску скоригованих обсягів електроенергії, а також обставини щодо попередньої оплати заявлених обсягів активної електричної енергії та наявності чи відсутності заборгованості за спожиту електроенергію у попередні періоди. Крім того потребують дослідження обставини щодо стану розрахунків за спожиту електроенергію у спірний період.

Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди попередніх інстанцій на приписи вищенаведених правових норм уваги не звернули та відповідні обставини, які необхідні для вирішення даного спору, не досліджували.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. у справі № 5013/1137/12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.