Рішення № 29480756, 14.02.2013, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/10/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря - Тріфонової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 гривень щомісячно до її одужання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2007 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка зазначає, що з 2008 року по теперішній час дочка страждає на хронічні захворювання: ЧДБ, респіраторний аллергоз, вторинний іммунодіфіцит, а також аденоїди 2 стадії, перебуває на обліку, і відповідно до медичної довідки дочка потребує дієти та проходження двічі на рік, у весні та восени, реабілітаційної терапії у м. Сімферополь, яка включає медичні препарати, у зв'язку з чим позивачка витрачає приблизно 1 000 гривень на місяць. Вказуючи на те, що через хворобу дитини позивачка не має можливості працювати та вимушена здійснювати догляд за дитиною, а відповідач неофіційно працює у іншому місці на території України, аліменти сплачує як безробітний у розмірі 360 гривень на місяць, його матеріальне становище дозволяє приймати учать у додаткових витратах на дитину, які викликані її хворобою, проте від свого обов'язку відмовляється, що послужило підставою звернення до суду.

Позивачка ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час місце розгляду справи сповіщені належним чином, від позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності через неможливість з'явитися до суду, в якій у тому числі наполягала на задоволенні позовних вимог, від відповідача також до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначав, що позовні вимоги визнає частково і не заперечував проти стягнення з нього на користь позивачки на утримання дочки 375 гривень.

У судове засідання, призначене на 14 січня 2013 року відповідачем надано до суду письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що позовні вимоги відповідач визнає частково у сумі 375 гривень зі сплатою цієї суми разово за фактично понесені позивачкою витрати на ліки, вказуючи на те, що позивачкою в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог.

Так, відповідач зазначає, що він є безробітним, постійного доходу не отримує, його дохід щомісячно складає 1 500 - 2 000 гривень, з яких він сплачує аліменти на користь позивачки на утримання дочки, що суперечить твердженням позивачки про його можливість надавати додаткову матеріальну допомогу на утримання дитини.

Заперечував проти того, що дочка потребує двічі на рік реабілітаційного лікування, оскільки ці обставини позивачкою не доведені. Адже, згідно документів, які надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог, для хворої дочки лише встановлені лікувальні та трудові рекомендації, саме, домашній режим, а не стаціонарне лікування. Крім того, згідно висновку ЛКК 160 від 05 листопада 2012 року строк догляду за дитиною встановлений на один рік.

Зазначав на те, що позивачка просить стягнути щомісячно 1 000 гривень, при цьому на підтвердження своїх витрат надала суду квитанції на придбання ліків лише на суму 746 гривень 13 копійок, які вона придбала у листопаді 2012 року, проте стверджує, що цих витрат вона зазнає щомісячно, не підтвердив ці обставини будь-якими доказами.

За вказаних обставин вважав, що стягненню підлягають витрати одноразово, як то передбачено ч. 2 ст. 185 СК України, а саме, після їх фактичного понесення, оскільки позивачка не несе ці витрати постійно.

За таких обставин відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає спосіб його захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України захисту підлягає лише порушене право особи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 4).

На теперішній час сторони проживають окремо, малолітня дочка проживає разом із позивачкою у м. Керч (а.с. 5).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 за рішенням Керченського міського суду АР Крим є платником аліментів на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_3, розмір яких встановлено у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист за виконанням вищевказаного рішення суду знаходиться на виконанні у ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим та за період з 01 травня 2012 року по 31 жовтня 2012 року боржником сплачено аліменти у розмірі 2 100 гривень (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Зі змісту цієї норми витікає, що підставою для звернення до суду з відповідним позовом є витрати на дитину, які обумовлені саме особливими обставинами, які не пов'язані з щоденними витратами на утримання дитини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина сторін перебуває на «Д» обліку у поліклініці Керченської лікарні № 2, часто в амбулаторних умовах отримує лікування з приводу обструктивного синдрому, крім того, страждає на респіраторний аллергоз, бронхіт з обструктивним синдромом, атопічний дерматит, персистенцію герпетичної інфекції (а.с. 6 - 10, 28).

Позивачка дійсно зазнає додаткових витрат, пов'язаних із лікуванням дочки, оскільки ці витрати не пов'язані з щоденними витратами на утримання дитини.

Отже, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний брати участь у додаткових витратах, пов'язаних із лікуванням дитини.

Статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 - 59 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експерта. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування, а також які одержані в порушення порядку, встановленого законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійною (абз. 2 ч. 2 ст. 185СК України).

Отже, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Так, на підтвердження тривалості та тяжкості лікування дитини та необхідність реабілітаційного лікування позивачкою надано суду виписки з амбулаторної карти дитини, а також довідки поліклініки Керченської лікарні № 2 (а.с. 6 - 10, 28).

При цьому, з вищевказаних документів не вбачається, що додаткові витрати, обумовлені триваючими причинами, оскільки як вбачається з цих документів малолітня дочка сторін потребує гіпоалергічної дієти, домашнього режиму та індивідуального догляду матері строком на один рік.

До того ж, згідно наданих квитанцій позивачкою у період листопада 2012 року придбалися ліки на загальну суму 746 гривень 13 копійок (а.с. 13). Будь-яких доказів на підтвердження додаткових витрат за минулі періоди, що свідчило би про тривалість та систематичність цих витрат та послужило би підставою постійного щомісячного їх стягнення позивачкою суду не надано.

Позивачка, всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України також не надала суду будь-яких відомостей щодо розміру передбачуваних додаткових витрат, жодних розрахунків, чи якихось інших доказів на підтвердження розміру витрат на лікування дитини у майбутньому.

Тому, оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, приймаючи до уваги, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про те, що позивачка не довела наявність особливих обставин в розумінні ст. 185 СК України, які зумовлюють необхідність участі батька у додаткових витратах на дитину щомісячно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 1 000 гривень щомісячно до видужання дитини необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути додаткові витрати, які фактично зазнала позивачка внаслідок лікування дитини у листопаді 2012 року, у межах суми цих витрат, які знайшли своє підтвердження у матеріалах справи згідно наданих ОСОБА_1 квитанцій у сумі 746 гривень 13 копійок.

При цьому, суд виходить з рівності обов'язку батьків в утримуванні дитини, як то передбачено ст. 180 СК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки додаткові витрати на придбання ліків у сумі 375 гривень, що складає 1/2 частину фактичних витрат, яка у тому числі визнавалася відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо стороні, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114 гривень 70 копійок.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 180, 185 СК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 14, 57 - 60, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, додаткові витрати на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 375 (триста сімдесят п'ять) гривень.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок у Державний бюджет Совєтського району на р/р 31211206700290, одержувач: УДКСУ у Совєтському районі АРК, код ЄДРПОУ № 37590738, МФО 824026, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір, Код 22030001 Пункт 1.1».

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Петрова