Рішення № 29480374, 12.02.2013, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2-128/11

п/с 2/174/13/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю представника позивача Тогоєвої О.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

представника третьої особи виконкому Сукач Л.О.

представника третьої особи ДСГП Левченко О.М.

прокурора Селецького А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вільногірську цивільну справу за позовом КП «Жилсервіс» до ОСОБА_2 (треті особи - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області) про виселення з жилого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, КП «Жилсервіс» про визнання права користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось КП «Жилсервіс» з позовом до ОСОБА_2 про виселення з жилого приміщення (ар.с.3), який у подальшому був уточнений (ар.с.93), де зазначає наступне.

12.03.1995р. між КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська», правонаступником якого є КП «Жилсервіс», та ОСОБА_6 був укладений договір найму жилого приміщення у АДРЕСА_1. Квартиронаймач ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, крім нього у зазначеній квартирі ніхто не був зареєстрований. Квартира приватизована не була, є власністю територіальної громади м.Вільногірська і підлягає розподіленню в порядку черговості особам, які потребують поліпшення житлових умов.

При обстеженні зазначеного житлового приміщення 17.03.2010р. було виявлено, що у квартирі мешкають ОСОБА_2 з двома неповнолітніми дітьми - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. Будь-які документи, які б давали право на заняття квартири, у відповідача відсутні, тобто квартира зайнята нею самовільно, місце реєстрації ОСОБА_2 та її дітей невідомо. Крім цього, ОСОБА_2 жодного разу не сплатила за житлово-комунальні послуги, які фактично отримує, послугами по водозабезпеченню і водовідведенню користується безобліково, по квартирі зростає заборгованість у підприємствах міста, які надають житлово-комунальні послуги.

ОСОБА_2 тривалий час вела аморальний спосіб життя, зловживала спиртними напоями, порушувала громадський порядок і спокій, сусіди відповідача неодноразово скаржилися на її поведінку до органів міліції. Також своїми діями ОСОБА_2 порушує Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки не проживає за місцем своєї реєстрації.

На цей час старша дочка позивача ОСОБА_7 досягла повнолітня та вийшла заміж, мешкає окремою сім'єю зі своїм чоловіком та не має наміру повертатися у спірну квартиру.

Відповідно до ч.1 ст.109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку, згідно з ч.3 ст.116 Житлового кодексу УРСР; осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Позивач просить виселити ОСОБА_2 та її неповнолітню дочку ОСОБА_8 з квартири у АДРЕСА_1, відшкодувати за її рахунок судові витрати, понесені при подачі позовної заяви.

Відповідач у попередньому судовому засіданні позов не визнала і звернулась до суду із зустрічним позовом до виконавчого комітету Вільногірської міської ради та КП «Жилсервіс» про визнання за нею права користування спірним жилим приміщенням (ар.с.17), де зазначає, що спірна квартира була надана її чоловікові - ОСОБА_6, з яким 12.03.1995р. було укладено договір найму жилого приміщення на вказану квартиру, квартира є неприватизованою і перебуває у комунальній власності. У 1996р. вона стала проживати з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в органах РАГС і з того часу переїхала до нього для подружнього життя, ІНФОРМАЦІЯ_4. у них народилась дочка ОСОБА_9.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 38 років її чоловік помер, після його смерті вона з дитиною продовжувала проживати у вказаній квартирі постійно і проживає в ній до теперішнього часу.

Виходячи з фактичних обставин проживання в квартирі як члена сім'ї, відсутності іншого житла і положень законодавства України, зокрема ст.29 ЦК України, позивач вважає, що набула право користування спірною квартирою, оскільки вселилась в квартиру за згодою свого чоловіка і постійно проживає в ній з 1996р. до теперішнього часу, народила від чоловіка доньку, вела з ним спільне господарство, вони мали спільний сімейний бюджет, разом проводили поточний ремонт. Спірна квартира стала її постійним місцем проживання, ніякого іншого належного їй житла вона не має, на квартирному обліку на поліпшення житлових умов у Вільногірському виконкомі не стоїть.

В зв'язку з поганим матеріальним становищем сім'ї чоловік не реєстрував їх з донькою у квартирі, так як вони не змогли б у повному обсязі здійснювати платежі за комунальні послуги, але факт наявності чи відсутності реєстрації в квартирі не є сам по собі підставою для виселення, а також не є перешкодою для задоволення її позовних вимог. Позивач та її чоловік бажали зареєструвати шлюб, коли фінансове становище сім'ї покращиться, і не думали, що чоловік помре у віці 38 років.

Відповідач ОСОБА_2 у зустрічному позові просить визнати за нею право користування спірною квартирою та зобов'язати КП «Жилсервіс» укласти з нею договір найму жилого приміщення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, зустрічні позовні вимоги відповідача не визнала, посилаючись на те, що відсутні підстави для визнання за відповідачем та її неповнолітньою дитиною права користування спірною квартирою, оскільки вона не має ордеру на вселення, не прописана у спірному житлі, тобто зайняла його самоправно, тому підлягає виселенню без надання іншого житла.

Відповідач позов не визнала, підтримала свої зустрічні позовні вимоги, була допитана в якості свідка, суду показала, що у березні 1996р. разом зі своєю дочкою від першого шлюбу ОСОБА_7 вселилась до свого співмешканця ОСОБА_6 для спільного проживання, вони вели сумісне господарство. У 1998р. народилась їх спільна дочка ОСОБА_9, ОСОБА_6 визнав своє батьківство щодо дитини, вони усі разом проживали спільно однією сім'єю, відповідач працювала та навчалась, ОСОБА_6 вдома доглядав за дітьми. Чоловік пропонував їй та дітям прописатись у квартирі, однак вона вирішила цього не робити, щоб не збільшувати нарахування по комунальних платежах. Після смерті ОСОБА_6 вона за порадою секретаря міської ради звернулась до суду для вирішення питання щодо визнання за нею та дітьми права користування квартирою, справа розглядалась і була закрита, однак у подальшому КП «Жилсервіс» звернувся до суду з позовом про виселення її та дітей з квартири. Відповідач та її діти зареєстровані за паспортним обліком у жилому приміщенні у с.Водяне Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл., яке належить її матері ОСОБА_10, усього там зареєстровано 10 осіб, іншого житла вона не має. По спірній квартирі відповідач оплачує послуги з газо- та електропостачання, має дохід у вигляді пенсії по інвалідності та пенсії на дитину по втраті годувальника. Відповідач вважає, що вона та дочка є членами сім'ї померлого ОСОБА_6 і мають право користування спірною квартирою, де постійно проживають.

Представник третьої особи за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської обл. - підтримала позов, не визнала зустрічні позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач не перебувала у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_6, не має документів, які б давали їй право проживати у спрій квартирі, тому підлягає виселенню.

Представник третьої особи за первісним позовом - департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської обл. як органу опіки та піклування - підтримала зустрічні позовні вимоги відповідача ОСОБА_2, вважаючи, що відповідач вселилась до спірного житла не самоправно, а з дозволу квартиронаймача ОСОБА_6 як член його сім'ї, має з ним спільну дочку, тому існують підстави для визнання за нею права користування житлом, виселення відповідача завдасть шкоди інтересам її неповнолітньої дитини.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, з урахуванням думки прокурора, який приймав участь у розгляді справи, суд доходить висновку, що у позові КП «Жилсервіс» слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.ст.57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів тощо; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У підтвердження позову позивач надав типовий договір найму жилого приміщення, укладений 12.03.1995р. з ОСОБА_6 (ар.с.5-6), акт від 17.03.2010р., складений депутатом Вільногірської міської ради за участю сусідів, згідно якого у спірній квартирі проживає ОСОБА_2 зі своїми двома дочками (ар.с.7), свідоцтво про смерть ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис №298 від 05.11.2008р.(ар.с.7звор.), довідку №794 від 01.04.2010р. житлового органу у тім, що за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований (ар.с.8), ордер №0324 серії 6 від 11.03.1991р., виданий ОСОБА_11 на право заняття однокімнатної квартири на сім'ю з 4 осіб: ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13.(ар.с.55), матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 про притягнення до адмінвідповідальності за ч.1 ст.182 КУпАП у квітні 2010р. (ар.с.64-69).

Відповідач в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог надала свідоцтво про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. (ар.с.20), квитанції про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (ар.с.57,58), довідку Верхньодніпровського РВ ГУМВС про паспортну реєстрацію ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 (ар.с.59), довідку УІТ ГУМВС України, згідно якої ОСОБА_2 станом на 01.10.2010р. в розшуку не знаходиться та до кримінальної відповідальності не притягалась (ар.с.60), лист Вільногірського МВ ГУМВС, яким констатується, що ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягалась (ар.с.61), акт від 09.07.2010р., складений депутатом Вільногірської міської ради за участю сусідів, згідно якого у спірній квартирі проживають ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, квартира знаходиться в охайному стані (ар.с.62), лист виконавчого комітету Вільногірської міської ради, де зазначено, що ОСОБА_2 в списку громадян, які користуються правом отримання житлових приміщень при виконавчому комітеті Вільногірської міської ради, станом на 01.02.2011р. не значиться (ар.с.63), рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.11.2011р. по справі №22ц-11459/11, згідно якого ОСОБА_2 поновлено батьківські права відносно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4., яка знаходилась на повному державному утриманні в Нікопольській школі-інтернаті №1 для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків «Гармонія» (ар.с.103), довідку з місця навчання неповнолітньої ОСОБА_8 - Вільногірської загальноосвітньої школи I-III ступенів №4 Вільногірської міської ради Дніпропетровської обл. (ар.с.105), довідку КП «Верхньодніпровське БТІ», згідно якої за ОСОБА_2 станом на 23.11.2012р. право власності на нерухоме майно по Верхньодніпровському району не зареєстровано (ар.с.130), акт від 18.04.2012р. обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_10, складений працівниками Водянської сільської ради, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані дев'ять осіб: ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, але ОСОБА_2 разом зі своїми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фактично за вказаною адресою не проживають (ар.с.137).

Свідки ОСОБА_19 та неповнолітня ОСОБА_8, діти відповідача, показали, що постійно проживали у спірній квартирі разом з ОСОБА_6 однією сім'єю, мати працювала, вела домашнє господарство.

Згідно матеріалів цивільної справи №2-36/09 за позовом ОСОБА_2 до КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська», виконавчого комітету Вільногірської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням і заключення договору найму житлового приміщення та зустрічним позовом виконавчого комітету Вільногірської міської ради до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення, які були оглянуті у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача, 10.04.2006р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до КП «ВО ЖКГ», виконавчого комітету Вільногірської міської ради, де просила встановити факт того, що вона та її діти, ОСОБА_20 і ОСОБА_8, були членами сім'ї ОСОБА_6 і постійно проживали за адресою АДРЕСА_1, на протязі 8-10 років; визнати за нею та за її дітьми право користування спірною квартирою; зобов'язати КП «ВО ЖГГ» укласти з нею договір найму житлового приміщення та зареєструвати її з двома дітьми за реєстраційним обліком по квартирі (ар.с.4-5), 22.06.2006р. виконавчий комітет Вільногірської міської ради подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про виселення її та її неповнолітніх дітей зі спірного житла (ар.с.21-22), ухвалою суду від 19.06.2009р. позов ОСОБА_2 та зустрічний позов виконавчого комітету Вільногірської міської ради були залишені без розгляду у зв'язку з повторною неявкою сторін до суду (ар.с.136).

Аналізуючи обставини справи, підтверджені відповідними доказами, та надаючи їм юридичну оцінку, суд доходить наступних висновків.

Підставами для виселення відповідача та її неповнолітньої дитини зі спірної квартири позивач зазначає положення ст.ст.109,116 Житлового кодексу УРСР, які регламентують виселення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення.

Однак з цими доводами, на думку суду, погодитись не можна.

У відповідності до ст.64,65 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти, батьки, членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство; наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб, на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно; особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членам його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

З показань відповідача ОСОБА_2 як свідка, які були підтверджені показаннями інших свідків та письмовими матеріалами справи, встановлено, що відповідач вселилась до спірної квартири у 1996р. як співмешканка квартиронаймача ОСОБА_6 для подальшого сумісного проживання, під час спільного життя у них народилась дочка ОСОБА_8, протягом 9 років, до смерті ОСОБА_6, вони постійно проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, тобто відповідач та її неповнолітня дочка набули статус членів сім'ї наймача спірної квартири, тому мають право користування жилим приміщенням. Доказів того, що відповідач самоправно вселилась до спірного житла, судом не здобуто.

Крім того, згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (п.15) відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для відмови у визнанні права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача приміщення.

Протягом 2006-2009р.р. відповідач ОСОБА_2 намагалась у судовому порядку вирішити питання щодо визнання за нею права користування спірною квартирою, однак з певних причин справа по суті розглянута не була.

Суд також погоджується з думкою представника органу опіки та піклування і прокурора, які висловились за те, що виселенням відповідача з її неповнолітньою дочкою без надання іншого житла буде завдано суттєвої шкоди інтересам та правам неповнолітньої дитини.

Принципами 2,4 Декларації прав дитини від 20.11.1959р. проголошується, що дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості і сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватись фізично, розумово, морально, духовно і у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності; дитина повинна користуватись благами соціального забезпечення, їй повинно належати право на здоровий ріст і розвиток, дитині повинно належати право на належне харчування, житло, розваги та медичне обслуговування.

Ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», яка регламентує право дитини на житло, передбачає, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку; діти - член сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватись займаним привішенням нарівні з власником або наймачем.

Неповнолітня дочка відповідача ОСОБА_8 з народження проживала у спірній квартирі, наймач квартири ОСОБА_6 є її рідним батьком, тому вона має повне і законне право на користування спірним житлом.

Таким чином, позовні вимоги КП «Жилсервіс» є безпідставними, а заперечення відповідача проти позову, викладені у формі зустрічного позову, виявились обґрунтованими та такими, що знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду справи, за відповідачем та її неповнолітньою дочкою необхідно визнати право користування спірною квартирою, що є підставою для укладення відповідного договору найму жилого приміщення.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати відповідача ОСОБА_2, на користь якої винесено рішення суду, підтверджені документально в частині оплати судового збору у сумі 8грн.50коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37грн. (ар.с.16) і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів солідарно.

Судові витрати позивача не відшкодовуються, оскільки у задоволенні позову відмовляється.

Керуючись ст.ст.10,11,58-60,209,212, 213,215,218 ЦПК України, ст.61-65 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову КП «Жилсервіс» до ОСОБА_2 про виселення з жилого приміщення відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, КП «Жилсервіс» про визнання права користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4., право користування квартирою у АДРЕСА_1.

Зобов'язати КП «Жилсервіс» укласти з ОСОБА_2 договір найму жилого приміщення у АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з виконавчого комітету Вільногірської міської ради (м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Варена, 15, р/р 35427096000242, в ГУДКСУ у Дніпропетровській обл., МФО 805012, код ЄДРПОУ 04052614) та КП «Жилсервіс» (м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.Ленінського Комсомолу, 53, р/р 26002060243574, в Вільногірському відділенні ДРУ КБ ЗАТ «ПриватБанк», МФО 305299, ОКПО 36489096) на користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 45грн.50коп. у відшкодування судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію повного рішення в порядку ст.222 ЦПК України направити особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

СУДДЯ М.Б. БОЛОНІНА