Рішення № 29480138, 19.02.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 р. Справа № 923/137/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Бабіжаєві К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон,

до державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ Херсонської області,

про стягнення 203662,30 грн.

від позивача - Горбачевська К.В. представник, довіреність №30-17/1/196 від 27.12.2012р.; Анікєєва І.В., представник, довіреність №30-17/1/192 від 27.12.2012р.

від відповідача - Кобзар М.П., юрисконсульт, посвідчення № 439/10 від 06 грудня 2010р.

Суть спору: державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 198000,00 грн. та суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5662,30 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору про надання послуг морським буксиром № 216Р від 14.09.2012р. та положення ст.ст. 8, 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України.

19.02.2013р. представник відповідача через канцелярію суду надав суду витребувані ухвалою суду від 06.02.2013р. документи. Дані документи прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та надав відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 14.09.2012 року між державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (замовник) та державним підприємством "Скадовський морський торговельний порт" (виконавець) було укладено договір про надання послуг морським буксиром № 216Р (надалі договір).

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: буксирування крану плавучого СПК-20 "Бригадир Ковиза" в/п 150 т. з рейду п. Очаків в район рейду Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (якірне місце № 371), обслуговування крану плавучого СПК-20 під час стоянки на якірному місці № 371 та виконання вантажних робіт та буксирування СПК-20 у зворотному напрямку буксиром Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", а замовник зобов'язується оплачувати наданні послуги. Буксируваний об'єкт повинен бути у технічно справному стані із відповідними діючими документами, у т.ч. документами Регістра судноплавства України (п. 1.1).

Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 300000,00 грн. до початку надання послуг за цим договором, згідно рахунку виконавця (п. 3.3).

Остаточна оплата наданих послуг здійснюється замовником по закінченню надання послуг згідно виставленим рахункам виконавця, та на підставі підтверджуючих документів (нарядів, завдань, актів здавання-прийняття наданих послуг) (п. 3.4.).

На виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 674 від 14.09.2012р. на сплату передоплати за послуги по буксируванню на загальну суму 300000,00 грн. (а.с. 13).

Позивачем частково було сплачено вищезазначений рахунок відповідача в сумі 198000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2664 від 18.09.2012р. та № 2670 від 19.09.2012р. (а.с. 14).

Згідно п. 2.3 договору замовник зобов'язаний надати письмову заявку виконавцю на надання послуг з зазначенням терміну надання послуг.

Виконавець зобов'язаний за письмовим завданням (заявкою) замовника особисто надавати останньому визначені цим договором послуги в строк, зазначений в такій заявці (п. 2.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем письмової заявки на надання послуг відповідачу надано не було.

В свою чергу, відповідачем передоплата за послуги по буксируванню у розмірі 198000,00 грн. повернута не була.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача 12.11.2012 року за вих. № 30-05/1/57/647 надіслано претензію з вимогою повернути кошти в сумі 198000,00 грн. протягом 7 банківських днів (а.с. 15-16).

Заявлена претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом становить 198000,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 198000,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 198000,00 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5662,30 грн., то вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У випадку спірних правовідносин, після перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, вони знаходились у відповідача в користуванні.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом. Однак, розмір таких процентів ні укладеним між сторонами договором про надання послуг морським буксиром № 216Р від 14.09.2012р., ні положеннями Цивільного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, що регулюють відносини послуг, не передбачений.

Відповідно до розрахунку позивача, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами, що обчислюються від суми попередньої оплати (198000,00 грн.), яка підлягала поверненню позивачу, на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 18.09.2012р. по 04.02.2012р. у розмірі 2841,30 грн. та за період з 19.09.2012р. по 04.02.2012р. у розмірі 2821,00 грн.

Вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5662,30 грн. обґрунтована посиланням на положення ст. 1048 ЦК України, якою встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Проте, ані умовами договору про надання послуг морським буксиром № 216Р від 14.09.2012р., ані законом, зокрема, ст. ст. 536, 693, 1214 ЦК України, не визначено розмір процентів за користування продавцем чужими коштами, сплаченими позивачем в якості передоплати за послуги по буксируванню.

В свою чергу, ч. 1 ст. 8 ЦК України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Водночас, висновок позивача про те, що подібність відносин послуги і позики полягає у користуванні грошовими коштами не відповідає змісту ст. ст. 712, 1046, 1048 ЦК України.

Так, згідно частини 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.

Тобто чинним законодавством не визначено, що до договору про надання послуг застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього договором про надання послуг морським буксиром № 216Р від 14.09.2012р. та статтями 1046-1049 ЦК України, якими врегульовано відносини позики. Не випливає цього із характеру спірних (консенсуальних) відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (ст. ст. 1048, 1049 ЦК України), за договором про надання послуг кошти перераховувалися в рахунок оплати надання послуг.

Таким чином, договори про надання послуг і позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в зв'язку з чим застосування позивачем положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що у даній справі обов'язок повернення коштів є грошовим зобов'язанням, відповідальність за порушення якого встановлена ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак вищезазначені вимоги позивача не заявлялись, а тому суд не має підстав для їх задоволення.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеним позовним вимогам, що дорівнює 3960,00 грн.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (75700, м. Скадовськ, вул. Пролетарська, 2, код ЄДРПОУ - 01125703) на користь державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 4, код ЄДРПОУ - 01125695) суму боргу у розмірі 198000,00 грн. та 3960,00 грн. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми процентів за користування чужими коштами у розмірі 5662,30 грн.

Повне рішення складено 21.02.2013 р.

Суддя С.В. Нікітенко