Рішення № 29479958, 14.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.13р. Справа № 22/5005/10192/2012За позовом Дочірнього підприємства "Завод Залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", м. Світловодськ Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівник", с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення 50 111 грн. 56 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Цуркань Р.І. - представник, дов. від 02.01.2013 № 4;

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 50 111 грн. 56 коп., що складає 49 000 грн. 00 коп. - основного боргу за товар, поставлений за домовленістю про виготовлення залізобетонних виробів та їх поставку та 1 111 грн. 56 коп. - 3% річних.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, правом на направлення свого представника на участь у судовому засіданні не скористався, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Справа згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивачем - Дочірнім підприємством "Завод Залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", було виставлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „Містобудівник" на оплату рахунок-фактуру від 29.09.2011р. №СФГ-001234 на суму 237 650 грн. 00 коп.

В подальшому на підставі рахунку-фактури від 29.09.2011р. №СФГ-001234 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 149 530 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними від 29.09.2011р. №РНГ-002028 на суму 12 470 грн. 00 коп., від 04.10.2011р. №РНГ-002076 на суму 18 590 грн. 00 коп., від 06.10.2011р. №РНГ-002110 на суму 18 590 грн. 00 коп., від 10.10.2011р. №РНГ-002125 на суму 18 590 грн. 00 коп., від 10.10.2011р. №РНГ-002134 на суму 12 760грн. 00 коп., від 13.10.2011р. №РНГ-002177 на суму 18 590 грн. 00 коп., від 13.10.2011р. №РНГ-002179 на суму 18 590 грн. 00 коп., від 14.10.2011р. №РНГ-002190 на суму 18 590 грн. 00 коп., від 24.10.2011р. №РНГ-002237 на суму 12 760грн. 00 коп., довіреностями відповідача.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші право чини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті товару, обумовленого у видаткових накладних від 29.09.2011р. №РНГ-002028, від 04.10.2011р. №РНГ-002076, від 06.10.2011р. №РНГ-002110, від 10.10.2011р. №РНГ-002125, від 10.10.2011р. №РНГ-002134, від 13.10.2011р. №РНГ-002177, від 13.10.2011р. №РНГ-002179, від 14.10.2011р. №РНГ-002190 та від 24.10.2011р. №РНГ-002237.

Враховуючи, що сторонами термін виконання зобов'язання - оплати товару не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Форма вимоги законом не встановлена.

Як вбачається позивачем відповідачу було спрямовано претензію від 12.04.2012р. №282 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. Про спрямування відповідачу претензії свідчать фіскальний чек „Укрпошта" від 12.04.2012р. №8646 та список №72 згрупованих поштових відправлень (а.с. 28).

Отже, з урахуванням поштового пробігу претензії з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар відповідач повинен був здійснити розрахунки до 26.04.2012р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 100 530 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення від 01.12.2011р. №514, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 49 000 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, після перерахунку річні становлять 514 грн. 10 коп. (з 27.04.2012р. по 01.09.2012р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Містобудівник" (53020, с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, вул.Леніна, 135; ідентифікаційний код 05784779) на користь Дочірнього підприємства "Завод Залізобетонних виробів" Товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (27500, м. Світловодськ Кіровоградської області , вул. Комсомольська,29; ідентифікаційний код 05784779) 49 000 грн. 00 коп.- заборгованості, 514 грн. 10 коп. - річних та 1 609 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„19„ лютого 2013р.