Рішення № 29476509, 12.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.13р. Справа № 13/5005/10953/2012

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 072 грн. 00 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі -Позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Відповідач) суму 5 753 грн. 22 коп. - основної заборгованості, 318 грн. 78 коп. - пені за порушення виконання зобов'язань по договору № 050715 від 09.01.04 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем Договору № 050715 від 09.01.2004 року.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.01.2013 року.

Відповідач у судові засідання 21.01.2013 року, 04.02.2013 року та 13.02.2013 року не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, відзив на позовну заяву та витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Поштовий конверт (а. с. 45) з ухвалою суду, яка направлялись на адресу Відповідача повернувся з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

09.01.2004 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - Позивач/Постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Споживач) був укладений договір № 050715 про постачання теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з Енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону Споживач до мереж теплопостачання підключений не буде (п.3.2.2 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно п.7.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Відповідно до п. 7.3 Договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п.7.4 Договору).

Як свідчить з матеріалів справи, Позивач на виконання умов Договору протягом опалювального періоду 01.10.2011 року по 01.05.2012 року поставив на об'єкт Відповідача теплову енергію на загальну суму 5 753 грн. 22 коп., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за спірний період (а.с. 25-31).

Позивач у позовній заяві зазначає, що внаслідок неналежного виконання умов договору у Відповідача за період з 01.10.2011 року по 01.05.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 5 753 грн. 22 коп.

Відповідачем доказів оплати за отриману теплову енергію у розмірі 5 753 грн. 22 коп. на момент розгляду спору не надано.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт постачання позивачем теплової енергії і заборгованість останнього по її оплаті в сумі 5 753 грн. 22 коп. за період з 01 жовтня 2011 року по 01 травня 2012 року підтверджується виставленими рахунками на оплату (а.с. 17-23), щомісячними актами прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 26-31), а також актом звірки взаєморозрахунків від 30.05.2012 року., які знаходяться в матеріалах справи.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 5 753 грн. 22 коп.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.8.2.3 Договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

За несвоєчасну оплату наданих послуг постачальник, на підставі п. 8.2.3 Договору, Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 318 грн. 78 коп. за період з 01 жовтня 2011 року по 01 травня 2012 року.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, судом встановлено, що пеня за період з з 01 жовтня 2011 року по 01 травня 2012 року складає 337 грн. 13 коп., тобто більша за заявлену позивачем, але так як, суд не має права виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає пеня у розмірі 318 грн. 78 коп. за період з 01 жовтня 2011 року по 01 травня 2012 року.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач не належним чином виконав свої, встановлені Договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати отриманої теплової енергії, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з споживача суми 5 753 грн. 22 коп. - основного боргу та 318 грн. 78 коп. пені, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37, ЄДРПОУ 32082770) суму основної заборгованості у розмірі 5 753 грн. 22 коп., суму пені у розмірі 318 грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин

Повне рішення складено 18.02.2013 року.