Постанова № 29474537, 13.02.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

13 лютого 2013 року Справа № 823/174/13-а

13 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

при секретарі судового засідання Кулику О.П.,

за участю представників позивача - Ніколенко О.П.,Перехрест Н.В.- за довіреностями,

представників відповідача - Литвиненко І.П., Трояна Ю.О. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот» до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У січні 2012 року до суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інфоазот» до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті планової виїзної документальної перевірки Звенигородської МДПІ від 14.12.2012 № 642/22-018/13918691 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, за результатами якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що при проведенні перевірки працівники Звенигородської МДПІ перевищили свої повноваження та дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про господарську діяльність підприємства з підстав укладення та виконання умов договорів по придбанню товарів, робіт, послуг від ПП «Река», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Арікон», ТОВ «Вікар». Зокрема, позивач зауважує, що перевіряючими не враховані положення діючого законодавства і безпідставно зроблені висновки про сумнівність здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг та відсутність правових підстав взаємовідносин із зазначеними постачальниками, в результаті чого перевіряючими виключено зі складу податкового кредиту з ПДВ та зі складу витрат операційної діяльності позивача витрати, понесені на придбання та використання у господарській діяльності товарів, робіт, послуг від ПП «Река», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Арікон», ТОВ «Вікар». Таким чином у позивача наявні всі первинні бухгалтерські та податкові документи, що засвідчують факт здійснення купівлі-продажу продукції (послуг) у даних підприємств, документи по транспортуванню продукції, проведення розрахунків за продукцію та транспортні послуги, а отже, є всі підстави щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях за перевірені податкові періоди. Проведеною перевіркою не заперечувалася правильність оформлення документів по даних господарських операціях та відповідність їх поняттю «первинний документ» у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украіїні».

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представники Звенигордської МДПІ проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 19.11.2012 по 07.12.2012 державними податковими ревізорами проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інфоазот» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складений акт від 14.12.2012 № 642/22-018/13918691, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року № 1957-1V «Про внесення змін до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 6 підрозділу 4 розділу XX , п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 550436 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 79583 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 179123 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 150215 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 135869 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 1882 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 3764 грн;

пункту 6 підрозділу 4 розділу XX, п. 145.1.2, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 65200 грн. ;

п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, та ст. 185, ст.. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 404669,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року на суму 50667 грн., за лютий 2011 року - 12500 грн., за квітень 2011 року - 49225 грн., за травень 2011 року - 63251 грн.. за червень 2011 року - 13333 грн., за липень 2011 року - 25000 грн., за серпень 2011 року - за вересень 2011 року - 33600 грн., за жовтень 2011 року - 107000 грн., за вересень 2012 року - 140 грн.

На підставі акту перевірки від 14.12.2012 № 642/22-018/13918691 відповідачем винесені наступні податкові повідомлення - рішення від 10.01.2013 року:

- № 0000012301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобовязання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 404669 грн., у тому числі за основним платежем та 66591 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000022301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 550436 грн., штрафна санкція - 4687 грн.;

- № 0000032301, яким позивачу зменшено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року у розмірі 62500 грн.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період (01.10.2010 - 31.03.2012) позивач задекларував валові витрати у сумі 46308021 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за даний період встановлено завищення суми валових витрат у розмірі 315833 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 253333 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 62500 грн.

Судом встановлено, у 4 кварталі 2010 року господарські операції відбувалися між позивачем та ПП «Река» (код ЄДРПОУ 36919740). Зокрема, у 4 кварталі 2010р. позивачем придбано у ПП «Река» рідкий аміак на загальну суму 304000грн., в тому числі ПДВ 50667 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною №201 від 09.11.2010р., податковою накладною № 204 від 09.11.2010 р. на суму 190000 грн., видатковою накладною № 803 від 24.11.2010р., податковою накладною № 803 від 24.11.2010р. на суму 114000 гривень. Перевезення аміаку на склад покупця здійснено спецтранспортом ТОВ «Інфоазот» по товарно-транспортних накладних від 09.11.2010р. № 64, від 10.11.10 № 66, від 11.11.10 №67, від 12.11.10 № 68, від 13.11.10 № 73, від 24.11.2010р. № 91, від 25.11.10 № 94, від 26.11.10 №95. Договір купівлі-продажу рідкого аміаку укладено в спрощений спосіб. Доручення на отримання даного товару не виписувалось, оскільки, його отримував директор підприємства Буковський В.Є..

Суд зауважує, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - закон № 996-14) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені статтею 9 закону № 996-14: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з аналізу документів, наданих суду вбачається, що видаткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14).

Згідно положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - закон №168/97) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 закону №168/97-ВР. (пп.7.2.4 Закон №168/97).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, (пп.7.2.3 Закону №168/97).

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні №204 від 09.11.2010р. та №803 від 24.11.2010р. (виписані ТОВ «Река») оформлені згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають її вимогам, тому мають право бути у складі податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Як свідчать первинні бухгалтерські документи , рідкий аміак, придбаний у ТОВ «Река» у 4 кварталі 2010 року, був використаний для виробництва та реалізації аміачної води, а тому стосуються господарської діяльності підприємства.

Як вбачається із акту перевірки, перевіряючими для підтвердження реальності господарської операції, зокрема факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (рідкого аміаку), від позивача вимагалися товарно-транспортні накладні. Суд зауважує, що законодавець не ставить в залежність наявність транспортних документів на перевезення вантажу з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ. Крім того, товарно-транспортна накладна не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію з перевезення.

Однак, у ТОВ «Інфоазот» наявні товарно-транспортні накладні по перевезенню продукції, придбаної у ПП «Река», копії яких додаються до позовної заяви.

Таким чином, враховуючи вище наведене, наявні у позивача податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій. В них чітко вказано, який саме товар був поставлений контрагентом та отриманий ТОВ «Інфоазот». Таким чином, з їх змісту прослідковується як конкретний підхід до виконання договору так і факт його виконання.

В акті перевірки податковим органом безпідставно не підтверджено факт реальності здійснення операцій по придбанню позивачем рідкого аміаку у ПП «Река» на суму 253333,0 грн. та ПДВ на суму 50667,0 грн. і, в зв'язку з цим виключено зі складу витрат 4 кварталу 2010 р. дане придбання, в результаті чого збільшено відповідно оподаткований прибуток в декларації з податку на прибуток підприємства за 4 кв. 2010 р. на 253333,0 гривень, та зменшено податковий кредит в декларації з ПДВ за листопад 2010 року на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) за отриманий рідкий аміак, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за даний період в сумі 50667,0 гривень.

Далі, судом встановлено, що у І кварталі 2011 року між позивачем та ТОВ «Пелопс» (код ЄДРПОУ 37270428) відбулися господарські операції. Зокрема позивачем придбано у ТОВ «Пелопс» рельси Р50 на загальну суму 75000,0 грн., в тому числі ПДВ 12500,0 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною № 00011 від 14.02.2011р., податковою накладною № 96 від 22.02.2011р. на суму 75000 гривень. Перевезення даного товару на склад покупця здійснено перевізником - ФОП ОСОБА_6 згідно товарно-транспортної накладної ПЛ № 65 від 14.02.2011 згідно договору про надання послуг №ДГ-00002 від 01.02.2011р., що підтверджується актом № ОУ-0000002 здачі-прийняття (надання послуг) від 14.02.2011року. Доручення на отримання даного товару не виписувалось, оскільки його отримував директор підприємства Буковський В.Є.. Оплата за отримані рельси здійснена позивачем з новим кредитором - ТОВ «ВТПК Аверс», відповідно до укладеного договору про відступлення права вимоги №Пр-02 від 17.02.2011р., платіжним дорученням № 263 від 23.02.2011 року. Придбані рельси було використано для ремонтів під'їздних залізничних колій складів рідкого аміаку, які розташовані на станції Росішки Христинівського району Черкаської області та станції Лисянка Лисянського району та рахуються на балансі позивача. Ремонти (заміна шпал, заміна стрілочного переводу на колію, виправка колії в плані та ін.) проводились МВКПП «Промінь», що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт за відповідні періоди 2011року.

Як вбачається із акту перевірки податковим органом не підтверджено факт реальності здійснення операцій по придбанню позивачем у 1 кв. 2011 р. рельс у ТОВ «Пелопс» на суму 62500,0 грн. та ПДВ -12500,0 грн. і, в зв'язку з цим виключено зі складу витрат 1 кварталу 2011р. дане придбання, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2011р. на 62500,0 гривень, та зменшено податковий кредит в декларації з ПДВ за лютий місяць 2011 року на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) за отримані рельси, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за даний період в сумі 12500,0 гривень.

Суд зауважує, що наявні у ТОВ «Інфоазот» податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні відповідають вимогам, визначеним Податковим кодексом України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій. В них чітко зазначено, який саме товар був поставлений контрагентом та отриманий ТОВ «Інфоазот». З їх змісту прослідковується як конкретний підхід до виконання договору так і факт його виконання, а тому позивач мав право включити дане придбання до валових витрат та податкового кредиту в податкових деклараціях відповідних періодів.

Далі судом встановлено, що у 2-3 кварталах 2011 року позивач мав господарські відносини із ПП «Арікон» (код ЄДРПОУ 37156815) . Зокрема, у червні - липні 2011 року позивачем згідно договору №19 від 01.06.2011року, придбано у ПП «Арікон» шпали дерев'яні просочені типу 1 в кількості 650 штук на загальну суму 130000,0 грн., в тому числі ПДВ 21666,0 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною № 000295 від 22.06.2011р., податковою накладною № 291 від 22.06.2011р. на суму 80000 грн., в тому числі ПДВ 13333,33грн.; видатковою накладною № 307 від 28.07.2011р., податковою накладною № 309 від 28.07.2011р. на суму 50000грн., в тому числі ПДВ 8333,33 гривень. Перевезення даного товару на склад покупця здійснено тим же перевізником - ФОП ОСОБА_6 згідно договору про надання послуг №ДГ-00002 від 01.02.2011р., що підтверджується актом №ОУ-0000055 здачі-прийняття (надання послуг) від 28.07.2011р. та товарно-транспортними накладними: №053163 від 22.06.2011р., №053164 від 23.06.2011р., №053175 від 28.07.2011 року. Доручення на отримання даного товару не виписувалось, оскільки його отримував директор підприємства Буковський В.Є.. Оплата за отримані шпали дерев'яні здійснена позивачем платіжним дорученням № 133 від 22.06.11р. на суму 80000,0 грн. та платіжним дорученням № 202 від 28.07.11р. на суму 50000,0гривень. Придбані шпали дерев'яні просочені використано для ремонтів під'їздних залізничних колій складів рідкого аміаку, які розташовані на станціях Росішки та Лисянка Черкаської області та рахуються на балансі позивача. Ремонти (заміна шпал, заміна стрілочного переводу на колію, виправка колії в плані та ін.) проводились також МВКПП «Промінь», що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт за відповідні періоди 2011 року.

В акті перевірки податковим органом не підтверджено факт реальності здійснення операцій по придбанню позивачем шпал дерев'яних просочених у ПП «Арікон» у червні 2011 р. вартістю 66667,0 грн. та ПДВ -13333,0 грн. і в зв'язку з цим виключено зі складу витрат 2 кварталу 2011р. дане придбання, в результаті чого збільшено об'єкт оподаткування в декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 р. на 66667,0 грн.; зменшено податковий кредит в декларації з ПДВ за червень місяць 2011року на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) за отримані шпали, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за даний період в сумі 13333,0 гривень.

Суд зауважує, що наявні у ТОВ «Інфоазот» податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні відповідають вимогам, визначеним Податковим кодексом України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій,які використані в його господарській діяльності, а тому позивач мав право включити дане придбання до валових витрат та податкового кредиту в податкових деклараціях за відповідні періоди.

Далі, судом встановлено, що у 2-4 кварталах 2011 року між позивачем та ТОВ «Вікар» (код ЄДРПОУ 31988652) відбулися господарські операції, зокрема у травні 2011 року позивачем у ТОВ «Вікар» придбано щебінь на загальну суму 87008,49 грн., в т.ч. ПДВ 14501,42 грн. згідно договору № 50 від 01.05.2011 року, що підтверджено видатковою накладною № ВР-0000158 від 25.05.2011р. та податковою накладною №45 від 25.05.2011 року. Даний товар не перевозився на склад позивача, оскільки був переданий на зберігання продавцю відповідно до акту прийому-передачі від 25.05.2011 року на зберігання щебеню. Вищезазначені первинні бухгалтерські та податкові документи надали право позивачу включити вартість придбаного товару - щебеню до валових витрат декларації з податку на прибуток за II кв. 2011р., а відповідну суму нарахованого ПДВ - до складу податкового кредиту декларації за травень місяць 2011 року.

Судом встановлено, що у січні 2012 року, відповідно до усної домовленості між ТОВ «Інфоазот» та ТОВ «Вікар», позивач приймає відповідно до акту прийому-передачі від 23.01.2012р. зі зберігання щебінь і реалізує його останньому в повному обсязі та вартості. На операцію продажу щебеню позивачем виписано покупцю - ТОВ «Вікар» видаткову накладну № РН-0000001 від 23.01.2012р., податкову накладну №1 від 23.01.2012р. та відображено у складі валових доходів декларації з податку на прибуток за І квартал 2012р. і включено до податкового зобов'язання декларації з ПДВ за січень 2012 року.

В акті перевірки безпідставно не підтверджено факт здійснення даної операції та виключено витрати з придбання щебеню в сумі 72507 грн. із обсягу витрат операційної діяльності декларації по податку на прибуток підприємства за II кв. 2011р. та нараховану суму 14501,42 грн. податку на додану вартість - зі складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Також протягом ІІ-ІУ кварталів 2011 року позивач придбавав у ТОВ «Вікар» на виконання умов договору купівлі-продажу № 48 від 19.04.2011р. та додаткових угод до нього (№ 1 від 15.08.2011р., № 2 від 10.09.2011р., № 3 від 25.10.2011р., № 4 від 26.10.2011р.) мінеральне добриво - аміак рідкий ГОСТу 6221-90, що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями на здійснення розрахунків.

Суд зауважує, що основним видом діяльності позивача є виробництво аміачної води та реалізація їі сільськогосподарським товаровиробникам, а тому рідкий аміак є важливою складовою (більше 80 відсотків) для виробництва аміачної води.

Серед основних постачальників позивача рідкого аміаку протягом 2011-2012 років, крім інших, були ТОВ «Вікар» та ПАТ «Азот» (м.Черкаси).

Судом встановлено, що між ТОВ «Інфоазот» та ТОВ «Вікар», крім взаємовідносин з купівлі-продажу рідкого аміаку згідно договору № 48 від 19.04.2011р., протягом 2011 року здійснювались господарські відносини згідно договору № 7 від 20.03.2011р., де виконавцем виступав позивач та проводив технологічні операції з прийому, подачі, повернення цистерн рідкого аміаку власнику (замовнику), вивантаження рідкого аміаку власника (замовника) з транспортного засобу (найнятого чи особистого) у ємкості підрядника та наступним завантаженням автотранспорту. Зазначені послуги ТОВ «Інфоазот» мав можливість надавати завдяки наявності відповідних складів для зберігання рідкого аміаку з під'їздними залізничними коліями на станціях Лисянка та Росішки в м. Христинівка, відповідної спецтехніки для перевалки (перевантаження та перевезення) рідкого аміаку.

Суд зауважує, що рідкий аміак, який придбавався ТОВ «Вікар» у виробників, в тому числі і в ПАТ «Азот» м.Черкаси, залізничним сполученням перевозився на залізничну станцію м. Христинівка та ст. Богачево в м. Ватутіне (з під'їздною колією до ст. Лисянка), де його отримання та перевалку здійснював ТОВ «Інфоазот» відповідно до договору № 7 від 20.03.2011 року. Відправник - постачальник даного товару, в тому числі і ПАТ «Азот», в залізничних накладних зазначає у графі «Одержувач» не власника, а фактичного одержувача на відповідній станції, а саме ТОВ «Інфоазот».

В підтвердження того, що ТОВ «Вікар» був власником та платником рідкого аміаку, є договір купівлі-продажу між ПАТ «Азот» (м.Черкаси) та ТОВ «Вікар»(м.Київ) №301-414 від 09.03.2011 року. Згідно з умовами даного договору ПАТ «Азот» протягом березня-серпня 2011р. реалізував ТОВ «Вікар» рідкий азот, який відправлявся залізничними цистернами по залізничних накладних, де вказано станції прибуття вантажу - ст. Христинівка та ст.Богачово.

ТОВ «Інфоазот», як отримувач даного вантажу, відповідно до договору № 7, здійснював комплекс технологічних операцій по його отриманню, вивантаженню у транспорт покупців ТОВ «Вікар», а при потребі (за замовленням власника) - надавав послуги по зберіганню рідкого аміаку у своїх сховищах. Залізничні накладні, отримані на залізничних станціях при прийомі рідкого аміаку, передавались позивачем його власнику - ТОВ «Вікар» (м. Київ). Даний факт підтверджується листом-відповіддю ПАТ «Азот» м.Черкаси від 09.01.2013р. №414-16/32 ( а.с. 101), наданим на запит ТОВ «Вікар» від 04.01.2013 р. №0004 (ініційований ТОВ «Інфоазот» в зв'язку з отриманням акту перевірки №642/22-018).

Рідкий аміак, отриманий на залізничних станціях в межах договору з ТОВ «Вікар», реалізовувався останнім, в числі інших покупців, і позивачу. В зв'язку з цим, товарно-транспортні накладні від ТОВ «Вікар до ТОВ «Інфоазот» не складались, так як відсутнє транспортування даного товару.

В акті перевірки (а.с. 24, 34) Звенигородською ОДПІ не підтверджено взаємовідносини та факт здійснення операцій з придбання позивачем рідкого аміаку у ТОВ «Вікар» на підставі того, що відсутні товарно-транспортні накладні на поставку. Тобто, податковий орган витребовує документи на транспортування, яке не здійснювалось. Таким чином, податковий орган перевищив свої повноваження, вимагаючи підтвердити факт перевезення рідкого аміаку від ТОВ «Вікар» до ТОВ «Інфоазот», в транспортуванні якого не було потреби, і на підставі цього виключила зі складу витрат декларацій з податку на прибуток за ІІ-ІУ квартали 2011року витрати на придбання даного товару, а саме: зі складу витрат операційної діяльності декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011року знято витрати на придбання рідкого аміаку на загальну суму 487750,0грн., отримання якого підтверджено видатковими накладними № 105 від 30.04.2011р., № 126 від 27.04.2011р., № 274 від 29.06.2011р. та платіжними дорученнями № 9 від 19.04.2011р., № 71 від 13.05.2011р., № 79 від 18.05.2011р.; зі складу витрат операційної діяльності декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2011року знято витрати на придбання рідкого аміаку на загальну суму 543000,0 грн., отримання якого підтверджено видатковими накладними № 307 від 26.08.2011р., № 393 від 31.10.2011р., № 390 від 31.10.2011р. та платіжними дорученнями № 167 від 08.07.2011р., № 235 від 26.08.2011р., № 270 від 16.09.2011р.; зі складу витрат операційної діяльності декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року знято витрати на придбання рідкого аміаку на загальну суму 535000,0 грн., отримання якого підтверджено видатковими накладними № 391 від 07.11.2011р., № 392 від 08.11.2011р. та платіжними дорученнями № 25 від 14.10.2011р., № 34 від 20.10.2011 року.

Також, на підставі вище викладеного, податковим органом зменшено податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) на вартість придбаного рідкого аміаку у ТОВ «Вікар» згідно податкових накладних:

- в декларації з ПДВ за квітень 2011р. виключено з податкового кредиту податкову накладну № 29 від 19.04.11р. на суму ПДВ 33750,0 грн. та податкову накладну № 42 від 30.04.2011 р. на суму ПДВ 15000,0 грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48750,0 грн.;

- в декларації з ПДВ за травень 2011р. виключено з податкового кредиту податкову накладну № 22 від 13.05.11р. на суму ПДВ 48750,0 грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48750,0 грн.;

- в декларації з ПДВ за липень 2011р. виключено з податкового кредиту податкову накладну № 32 від 08.07.11р. на суму ПДВ 25000,0грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25000,0 грн.;

- в декларації з ПДВ за серпень 2011р. виключено з податкового кредиту податкову накладну № 1 від 26.08.11р. на суму ПДВ 49953,33грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49953,33 грн.;

- в декларації з ПДВ за вересень 2011р. виключено з податкового кредиту податкову накладну № 1 від 16.09.11р. на суму ПДВ 33600,0 грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33600,0 грн.;

- в декларації з ПДВ за жовтень 2011р. виключено з податкового кредиту податкову накладну №1 від 14.10.11р. на суму ПДВ 40000,0грн. та податкову накладну №3 від 20.10.11р. на суму ПДВ 67000,0грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107000,0 гривень.

Суд повторно наголошує, що наявні у ТОВ «Інфоазот» податкові та видаткові накладні, платіжні доручення відповідають вимогам, визначеним Податковим кодексом України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій, які використані в його господарській діяльності. Таким чином, позивач мав право включити дане придбання до валових витрат та податкового кредиту в податкових деклараціях за відповідні періоди.

Судом встановлено, що в пункті 3.1.3. (а.с. 21 на звороті) акту перевірки податковим органом зазначено, що в декларації з податку на прибуток за 2010 рік (ІУ квартал) ТОВ «Інфоазот» занижено валові витрати в рядку 04.13. «інші витрати» в результаті невідображення в їх складі суми поворотної фінансової допомоги (надалі - ПФД), повернутої позичальникам Буковському В.Є. та ОСОБА_7 на загальну суму 112000,0 гривень.

Суд зауважує, що позивач погоджується з таким висновком акту перевірки, оскільки, Буковському В.Є., відповідно до договорів б\н від 04.06.2010р. та від 05.07.2010р. було повернуто частину ПФД через касу підприємства по видаткових касових ордерах від 15.10.2010р., від 12.11.10р., від 16.11.10р., від 22.11.10р. на загальну суму 35000,0 гривень. ОСОБА_7 поворотну фінансову допомогу було повернуто позивачем через розрахунковий рахунок по платіжному дорученню № 73 від 13.10.10р. та № 123 від 24.11.10 р. на загальну суму 77000,0 гривень.

Проте, при визначенні суми оподатковуваного прибутку та податку на прибуток за 4 квартал 2010 року за результатами перевірки, податковим органом не враховано дану суму заниження в рядку 04.13. «інші витрати» таблиці «Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток » (а.с. 28-29). Так, в таблиці зазначено (а.с. 28), що за даними декларації прибуток за 2010р. (ІУ кв.), який підлягає оподаткуванню, складає 135832,0 грн., за даними перевірки (а.с. 29) прибуток, який підлягає оподаткуванню за ІУ кв. 2010р., становить 454165,0 грн., тобто перевіркою збільшено оподатковуваний прибуток підприємства за даний період на 318333,0грн. (454165,0 - 135832,0) та донараховано податок на прибуток в сумі 79583,0 грн. (318333,0 *25%). Визначена податковим органом сума збільшення оподатковуваного прибутку за 4 кв. 2010р. на 318333,0 грн. (65000,0 + 253333,0) складається із: донарахованого валового доходу в пункті 3.1.1. акту перевірки (неповернута ПФД позичальнику) в розмірі 65000,0 грн. та зменшення витрат на придбання рідкого аміаку під ПП «Река» в сумі 253333,0 грн. Отже, заниження позивачем витрат з повернення ПФД у ІV кв. 2010р. в сумі 112000,0 грн. не враховано перевіряючими при обчисленні за результатами перевірки розміру прибутку до оподаткування.

Далі судом встановлено, що планова перевірка підприємства проводилася з 19.11.2012 по 07.12.2012. В той же час 19.11.2012, в перший день перевірки, перевіряючі надали позивачу запит № 8149/22-030 ( а.с. 145) про надання копій документів щодо відносин із контрагентами на підставі п.п. 20.1.2 та пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 20.1.2 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 затверджено «Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок). Зокрема, пунктом 5.2 Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Суд зауважує, що в разі невиготовлення та ненадання позивачем копій певних документів, які відповідач вважає відсутніми і на підставі чого зроблений висновок про нереальність господарських операцій, відповідач повинен був відібрати відповідні пояснення у посадових осіб підприємства та зазначити про це в акті перевірки.

Із аналізу акту перевірки вбачається, що відповідач не вимагав письмові пояснення щодо причин невиготовлення документів від позивача, а тому відповідач діяв всупереч вимогам вищезазначеного Порядку.

Судом встановлено, що на запит № 8149/22-030 від 19.11.2012 року позивачем виготовлені та надані перевіряючим 295 копій документів (а.с. 148).

Підсумовуючи вищевикладене, суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на спірні суми валових витрат не має.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Податкового кодексу України унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем спірних сум валових витрат за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит у спірний період відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на відображення спірних сум в складі податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржувані рішення не враховують фактичних обставин та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Натомість, суд звертає увагу, що позивачем невірно визначено спосіб захисту його порушеного права, оскільки вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним лише індивідуального акта.

Вимоги про визнання протиправним, недійсним, незаконним, неправомірним, скасування індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах, разом з тим суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення -рішення від 10.01.2013 року № 0000012301, № 0000022301, № 0000032301, прийняті Звенигородською МДПІ є необґрунтованими, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Інфоазот» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судоваий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 10 січня 2013 року № 0000012301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 10 січня 2013 року № 0000032301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 10 січня 2013 року № 0000022301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот» (ідентифікаційний код 13918691) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) ) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 18 лютого 2013 року