Рішення № 29474258, 04.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.13 р. Справа № 5006/6/158/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс", с. Суворовське АР Крим

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Луганське", м. Донецьк

про стягнення 86 146,23 грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Приходько В.В. - представник по довіреності від 17.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс", с. Суворовське АР Крим звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Луганське", м. Донецьк заборгованості у розмірі 79 200 грн., пені у розмірі 6 102,29грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №460/3-2012 від 21.03.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації №2 до нього, копію видаткової накладної №РН-0001074 від 28.04.2012р., копію довіреності №18 від 28.04.2012р.

14.01.13р. через канцелярію суду до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.01.13р., в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що позивачем всупереч вимогам договору, а саме п.2.2 не були представлені належні докази надання послуг відповідачу фахівця - консультанта для дотримання технологічних норм і правил. По-друге, позивачем не представлені докази виставлення рахунку згідно п.3.4 договору та докази узгодження сторонами інших строків поставки товару відповідно п.3 специфікації №2.

Ухвалою від 16.01.2013р. господарський суд повернув Товариству з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс" заяву вих.№329 від 26.12.12р. та додані до неї документи без розгляду, так як заявником не було дотримано вимог ч.2 ст.6 ЗУ «Про судовий збір».

Слухання справи відкладалось, у зв»язку з неявкою сторін у засідання суду, а також для представлення сторонами витребуваних документів по справі.

28 січня 2013р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява вих.№9 від 18.01.2013р. в порядку ст.22 ГПК України, з підстав здійснення позивачем перерахунку розміру пені за період з 30.03.2012р. по 29.10.2012р. У зв»язку з чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Луганське" заборгованість у розмірі 79 200 грн. та пеню у розмірі 6 946,23 грн. (Усього 86 146,23 грн.) Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Разом з цим, позивачем надано заяву вих.№8 від 18.01.2013р. про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.

Позивач у засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

21 березня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс", с. Суворовське АР Крим (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Луганське", м. Донецьк (далі по тексту-Покупець), був укладений договір поставки №460/3-2012, згідно умов якого Постачальник зобов"язався передати у власність Покупця біологічні препарати й інші засоби у кількості й асортименті, згідно зі специфікаціями, видатковими накладними, а останній зобов»язався прийняти препарат і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №460/3-2012 від 21.03.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація №2 від 21.03.2012р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку продукції із зазначенням умов її поставки, найменування, кількості, якісних показників.

Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків сторін, оплати штрафних санкцій та гарантійних зобов»язань до повного їх здійснення.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

У відповідності до вище вказаних специфікацій, на виконання умов Договору, за видатковою накладною №РН-0001074 від 28.04.2012р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 79 200 грн.

Поставлену згідно означеної видаткової накладної продукцію на підставі довіреності №18 від 28.04.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Стосовно заперечень відповідача про ненадання позивачем фахівця-консультанта для дотримання технологічних норм і правил, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

При прийманні продукції, відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено. Означене свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідач посилається на письмове повідомлення від 10.01.2013р. згідно якого він нібито запропонував позивачу забрати поставлений товар на суму 79 000 грн. Проте, таке повідомлення та докази його надіслання або вручення відповідачем суду не представлені. Якщо навіть припусти, що таке повідомлення було надіслано на адресу Постачальника, то воно було надіслано вже після звернення позивача до суду з позовною заявою. Разом з цим, при отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №460/3-2012 від 21.03.2012р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві спірного товару за вищевказаною видатковою накладною, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Що ж стосується заперечення відповідача щодо не отримання ним рахунку в супереч вимогам п.3.4 договору, суд вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими що суперечать матеріалам справи з огляду на наступне.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.4 договору Покупець зобов»язався здійснити оплату Постачальникові за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно з виставленим рахунком у порядку 100% передоплати, якщо інше не передбачено специфікацією, що є невід»ємною частиною цього договору.

Згідно п.5 вищевказаної специфікації оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем в наступному порядку:

- 50% від суми зазначеної в специфікації - 39 600 грн. до 29.03.2012р.;

- 50% від суми зазначеної в специфікації - 39 600 грн. до 20.05.2012р.

Таким чином, обов»язок щодо виставлення позивачем рахунку відповідачу відсутній, умовами специфікації чітко визначено строки оплати одержаного товару Покупцем.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм, а також умов Договору оплату вартості отриманого товару в сумі 79 200 грн. не здійснив, заявлені позовні вимоги в цій частині з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 79 200 грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 6 946,23 грн. пені за прострочення оплати товару відповідно до п. 7.3 договору.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.3 Договору сторони встановили, що покупець за порушення терміну розрахунків сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день затримки від суми заборгованості за весь період прострочення (до моменту повної виплати). Сторони дійшли згоди не застосовувати приписи п.6 ст.232 ГК України.

Отже, сторонами самостійно узгоджено, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов»язань.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня за період з 30.03.2012р. по 29.10.2012р. складає 6 946,23 грн.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

При поданні позову до суду та під час розгляду справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 732грн., платіжними дорученнями №324 від 08.11.2012р., №760 від 18.01.2013р., що суперечить на момент звернення з позовом до суду, вимогам Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. N 3674-VI, який набрав законної сили 01.11.2011р. згідно якого із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору -2% від суми позову (але не менше 1 609,50грн. та не більше 64 380грн.), тобто позивачем внесено судовий збір на 9,08 грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 9,08 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", ст. 526, 546, 549, 629, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс", с. Суворовське АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Луганське", м. Донецьк про стягнення 86 146,23 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Луганське", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс", с.Суворовське АР Крим заборгованість у розмірі 79 200 грн., пеню у розмірі 6 946,23 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1722,92 грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю „Біонасервіс", (96526, с. Суворовське, АР Крим, Сакський район, Красноярське шосе, 4км, р/р 26007054905240 в КРУ КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 35813154) зайво сплачений судовий збір у розмірі 9,08 грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №760 від 18.01.2013р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2013р.

Суддя Подколзіна Л.Д.