Постанова № 29474253, 18.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа № 5015/4985/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників

від позивача: Оприск Л.Є.;

від відповідача: Сивий Ю.Б.,

розглянув матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Агросоюз-захід", б/н та б/д (вх.№191 від 29.01.2013р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року

у справі №5015/4985/12, суддя Бортник О.Ю.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Украгросвіт", м. Львів

до Приватного підприємства "Агросоюз-захід", м. Львів

про стягнення 206981, 82 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.01.2013 р. у справі № 5015/4985/12 позов задоволено частково. З Приватного підприємства "Агросоюз-захід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Украгросвіт" стягнуто 187 322,5 грн. основного боргу, 3 892,69 грн. трьох процентів річних, 14 243,22 грн. пені та 4109,17 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП "Агросоюз-захід" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2013 р. у даній справі скасувати в частині стягнення з його рахунку 14 243,22 грн. пені та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що видаткова накладна № 1/5 від 09.03.2012р. не містить посилання на договір купівлі-продажу на підставі якого заявлено позов у даній справі.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 29.01.2013р. справу за №5015/4985/12 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 30.01.2013р. у склад колегії для розгляду справи №5015/4985/12 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою суду від 31.01.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.02.2013р.

На виконання ухвали суду від 31.01.2013р. позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав необґрунтованості доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Місцевим господарським судом встановлено, що 2 березня 2012 р. між сторонами у справі укладено Договір № 05/03/12 купівлі-продажу, відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 2.3., 4.1., 4.4., 6.2. якого позивач зобов'язувався систематично передавати у власність відповідача м'ясо сировину - свинину, а відповідач - приймати цей товар та оплачувати його вартість протягом десяти банківських днів з моменту поставки товару на склад, шляхом перерахування коштів з банківського рахунку на поточний рахунок позивача. Датою поставки вважається дата передачі товару і відповідних супроводжуючих документів. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару відповідачу по видатковій накладній. За несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України за кожний прострочений день від неоплаченої суми.

На виконання умов договору № 05/03/12 позивач на підставі накладної № 1/5 від 5 березня 2012 р. передав, а відповідач прийняв півтуші охолодженої свинини вартістю 507 322, 5 грн.

За отриманий по договору № 05/03/12 від 02.03.2012 р. товар відповідач розрахувався частково, перерахувавши позивачу за період з 13.03.2012 р. по 17.04.2012 р. 320 000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 12,13).

У зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Окрім суми основного боргу в розмірі 187 322,5 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 15 516, 94 грн. пені та 4 142, 38 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд, провівши перерахунок заявлених до стягнення пені та 3% річних, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, вказавши про те, зокрема, що порушення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце з 24.03.2012 р., а не з 15.03.2012 р., як про це стверджує позивач.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, оскільки відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити вартість отриманого товару протягом десяти банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно ж до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України, яка кореспондується зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549).

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Судова колегія вважає, що проведені позивачем нарахування штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення є правомірними, оскільки умовами укладеного сторонами договору передбачено відповідальність покупця за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар, а в силу Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Доводи скаржника про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені, з покликанням, при цьому, на те, що видаткова накладна № 1/5 від 09.03.2012р. не містить посилання на договір купівлі-продажу на підставі якого заявлено позов у даній справі, є безпідставними, оскільки з наявної в матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку позивача (а.с. 12,13) вбачається, що відповідач, при перерахуванні коштів на рахунок позивача в призначенні платежу вказував: «оплата за мясосировину згідно договору № 05/03/12 від 02.03.2012р.».

Відтак, враховуючи те, що позивачем в підтвердження заявлених вимог, згідно положень ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено належними і допустимими доказами факт відпуску товару відповідачу, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та беззаперечних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги скаржником суду апеляційної інстанції не подано.

З врахуванням викладеного в сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2013 р. у справі № 5015/4985/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційому порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 21 лютого 2013 року.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.