Рішення № 29473455, 21.02.2013, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 0528/16232/2012

Провадження № 2/234/228/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Груіцької Л.О., при секретарях: Товмасян І.А., Ридош Г.О.,за участю позивача ОСОБА_1, представника ТОВ «Донмехтранс» - Самохіної Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс»», ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення усіх сум, що належать йому при звільненні, про стягнення пені, інфляційних сум та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення усіх сум, що належать йому при звільненні, про стягнення пені, інфляційних сум та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтував тим, що він перебував з відповідачем в трудових відносинах, працюючи майстром виробничої ділянки. Наказом директора підприємства від 03 травня 2012 року його було звільнено за ст.38 КЗОТ України за власним бажанням. Але заяви про звільнення він не писав, а увесь час працював й знаходився у відрядженні в Курахівській центральній збагачувальній фабриці та Жовтневій збагачувальній фабриці с. Беліцьке Добропільського району до 6 серпня 2012 року.

З 21 червня 2012 року по 6 серпня 2012 року він не отримав заробітну плату, яка щомісяця складала 3500грн. Трудову книжку він отримав 9 жовтня 2012 року. Посилаючись на ст.ст.115, 116, 117, 237-1 КЗОТ України просив суд: поновити його на роботі в якості майстра виробничої дільниці у відповідача, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс», на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.06.2012 року по день поновлення на роботі, пеню у сумі 1986грн., збиток від інфляції в сумі 5300грн., у тому числі заборгованість по заробітній платі, моральну шкоду у сумі 10000грн., стягнути з директора підприємства - ОСОБА_3, яку обґрунтував тим, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача він страждав, хвилювався з приводу того, що його сім'я та він були позбавлені права нормального життєвого спілкування з близькими людьми. Він додавав додаткових зусиль для організації свого життя, вимушений був брати гроші у борг, був позбавлений постійних звичок, а саме водити онуку до крамниці та купувати морозиво, іграшки на день народження.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, та попросив суд його задовольнити, вказуючи на те, що наказ про звільнення ОСОБА_1 у якості машиніста бульдозера він підписав 6 серпня 2012 року, дату підпису не ставив, й вважав, що ОСОБА_3 помилилася, бо він не був машиністом бульдозера й вважав, що працює у відповідача, а звільнили машиніста бульдозера. Про те, що його дійсно звільнили, він дізнався тільки 9 жовтня 2012 року, коли йому нарешті видали трудову книжку. До цього часу директор вела з ним бесіди й обіцяла заплатити йому за час його роботи, тобто до 6 серпня 2012 року. Вважає, що строк звернення пропустив через те, що ОСОБА_3 увесь час вводила його в оману, обіцяла заплатити гроші, по заборгованості по заробітній платі, а він їй вірив.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс» - Самохіна Т.Л., позов не визнала. В обґрунтування позову суду вказала на те, що ОСОБА_1 звільнено відповідно до діючого законодавства, відповідно до його заяви. На час звільнення заборгованості перед позивачем підприємство не мало. Про час звільнення він знав, про що свідчить його підпис на наказі про звільнення та у видатковому касовому ордері від 3 травня 2012 року. Заяву позивача про звільнення за власним бажанням надати суду не може, бо підприємство відповідно до наказу від 30 вересня 2012 року утилізувало його заяву разом з другими документами у зв'язку з переходом на електронну систему документообігу. Вважає, що позивач з позовом до суду звернувся з пропуском встановленого законом строку. Просила у позові відмовити.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Правовідносини по позові регулюються Кодексом України про працю.

Згідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності зі ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно до ст.48 КЗпП України Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року №58 прийнятого згідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27.04.93 року №301, Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N514 від 16.05.2001, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконуються власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис і повинні точно відповідати оригіналу наказу. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами у тому числі: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що позивач працював в ТОВ «Донмехтранс» майстром виробничої ділянки з 19 жовтня 2011 року /а.с.7, 10, 21, 41/.

Як вбачається із запису №31 від19.10.2011 року у трудовій книжці ОСОБА_1 та наказу про прийняття на роботу, його прийнято на майстром виробничої ділянки, згідно до наказу від19 жовтня 2011 року №36 /а.с.10/.

Відповідно до право установчих документів /а.с.15, 43-47/ відповідач ТОВ «Донмехтранс» є юридичною особою та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до Наказу №1/02 від 16 травня 2002 року, директором підприємства є ОСОБА_3 /а.с.42/.

Відповідно до наказу №31/2 від 3 травня 2012 року позивача ОСОБА_1 - машиніста бульдозера, звільнено з травня 2012 року за власним бажанням /а.с.11/.

Згідно до запису під №32 від 3 травня 2012 року у трудовій книжці ОСОБА_1 внесено запис про звільнення позивача за ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу про звільнення №31/2 від 3 травня 2012 року /а.с.7/.

Відповідно до наказу від 3 травня 2012 року №31/3 внесені виправлення до наказу у частині звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничої ділянки /а.с.22/.

Як вбачається з табелю відповідача по ЦОФ «Кураховская» на майстра дільниці ОСОБА_1, останній працював у відповідача по 3 травня 2012 року. Працював повний 8 годинний робочий день. Відміток про те, що він був у відрядженні суду не надано /а.с.14, а.с.23/.

Відповідно до видаткового касового ордеру №108 від 3 травня 2012 року ОСОБА_1 отримав 3 травня 2012 року заробітну плату за квітень та розрахункові при звільненні, усього у сумі 3500грн. У цьому ордері є підпис ОСОБА_1 /а.с.26/.

Як убачається з бухгалтерської довідки /а.с.25/, 3500грн., які отримав ОСОБА_1 це заробітна плата за березень 2012 року, заробітна плата за квітень 2012 року, розрахункові при звільненні, та відшкодування витрат.

Як вбачається з пояснень позивача, відповідач з ним повністю розрахувався по заробітній платі по травень 2012 року. Претензій по заробітній платі по травень 2012 року у нього до відповідача немає. Вважає, що борг по заробітній платі є з 21 червня по 6 серпня 2012 року, який просив стягнути з відповідача.

Відповідно до наданих суду письмових доказів наданих відповідачем /а.с.14, 23, 31-40/ ОСОБА_1 у відрядженні не знаходився.

Відповідно до відповіді ПАТ «ДТЕК Октябрьська ЦЗФ» /а.с.63 /, ОСОБА_1 з травня по серпень 2012 року у відрядженні у їх підприємстві не знаходився.

Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі з пропуском строку звернення. У якості поважності пропуску строку звернення вказував на те, що про звільнення його з посади майстра виробничої ділянки він дізнався тільки 09 жовтня 2012 року, коли отримав трудову книжку. Про те, що трудову книжку він отримав 09 жовтня 2012 року, представник відповідача у суді не спростував вказану інформацію. Директор увесь час вводила його в оману, обіцяла поновити його на роботі та сплатити не отриману ним заробітну плату. Він вважав, що так і буде, бо заяви про звільнення з власного бажання він не писав.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Оцінюючи поважність пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, суд вважає, що позивач не ставився зневажливо до питання захисту своїх прав пропускаючи строк звернення до суду, бо його зверненню до суду перешкоджала поведінка посадових осіб відповідача, яким він вірив /прийняття наказу про звільнення з помилками, які ввели в оману позивача, а саме звільнили його з посади, яку він не займав на підприємстві, не віддавали трудову книжку, обіцяли розрахуватися та таке інше/, тобто проявили неповагу до працівника.

Враховуючи положення ст.43 Конституції України де йдеться про те, що кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею… громадянам гарантується захист від незаконного звільнення,а також п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, де йдеться про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, суд вважає, за доцільне поновити позивачу строк звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі у відповідача.

Аналізуючи, прийнятий відповідачем наказ про звільнення ОСОБА_1 від 3 травня 2012 року за власним бажанням, суд приходить до висновку, що звільнення зроблено не законно, бо позивач заяву про звільнення його за власним бажанням не писав, тобто у відповідача не було підстав звільняти його за власним бажанням.

Суд не взяв до уваги в обґрунтування заперечень проти позову, той факт, що ОСОБА_1 писав заяву про звільнення його за власним бажанням, але заява була знищена /а.с.53-54/, та відноситься до цих стверджень критично, бо відповідно до наказу №30/09-3 від 30 вересня 2012 року знищено усі особливі картки звільнених за термін з 16.09.2009 року по 30.09.2012 року та заяви про прийом та звільнення за цей період, але представник відповідача надала суду заяву ОСОБА_1 про прийом його на роботу та особову картку ОСОБА_1 /а.с.21, 41/.

Тобто суд прийшов до висновку, що знищення документів, відповідно до наданого суду наказу /а.с.53/, проводилося вибірково й з цих підстав не бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 було звільнено законно.

Позивач просить суд про поновлення його на роботі у зв'язку з незаконним звільненням, тому що заяву про звільнення він не писав, а увесь час працював.

Суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню, бо судом встановлено, що позивач заяви про звільнення його за власним бажанням не писав, тому його звільнення за ст.38 КЗпП України є незаконним.

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до ст.235 КЗпП України зобов'язати відповідача рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі виконати негайно.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв'язку з незаконним звільненням.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 16368грн. 76коп. за термін з 3 травня 2012 року по 21 лютого 2013 року, виходячи з розрахунку за відрахуванням усіх необхідних платежів:

Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки /а.с.24/ склав 79грн. 46коп.

Кол. днів вимушено прогулу - 206

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: 79грн. 46коп. х 206 днів = 16368грн. 76коп.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 10000грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс».

Звільнення ОСОБА_1 з підприємства у якому вона є директором судом визнано незаконним. Але враховуючи, що відповідно до ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, а не моральну шкоду, як того просить позивач, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у сумі 10000грн. не підлягає задоволенню. Позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс» про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 не заявив.

Позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс» на його користь пеню у сумі 1986грн., та збиток від інфляції в сумі 5300грн. у тому числі й заборгованість у сумі 3500грн. Суд вважає, що позов у частині стягнення пені не підлягає задоволенню як такий що не ґрунтується на законі, а позов у частині стягнення збитку від інфляції не підлягає задоволенню, бо судом також встановлено, що позивач не надав суду доказів про те, що працював у відповідача до 6 серпня 2012 року, і його доводи спростовуються наданою довідкою ПАТ «ДТЕК Октябрьська ЦОФ» /а.с.63/, та поясненнями відповідача ї його письмовими доказами, які суд узяв до уваги /а.с.27-40/, відповідно до яких ОСОБА_1 у відрядженні у ПАТ «ДТЕК Октябрьська ЦОФ» не перебував.

Тобто судом встановлено, що заборгованості по заробітній платі на час звільнення у відповідача перед позивачем не було й нарахування інфляції є безпідставним.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-214 ЦПК України, ст.ст.3, 21, 38, 48, 115, 116, 117, 232, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс»», ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення усіх сум, що належать йому при звільненні, пені, інфляційних сум та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Барвінкове Харківської області (ІНН НОМЕР_1) за власним бажанням, відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс» від 3 травня 2012 року.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Барвінкове, Харківської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на роботі у якості майстра виробничої одиниці у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмехтранс» /ідентифікаційний код 30983124, місце знаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, проспект Миру, 6/ на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Барвінкове, Харківської області, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 16368грн. 76коп. за відрахуванням усіх необхідних платежів.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 виконати негайно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Рішення ухвалене в дорадчій кімнаті та надруковане у єдиному примірнику.

Суддя