Постанова № 29472167, 18.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/323/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - Губаренка Ю.М., Алєксєєва Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальістю "Псьол ЛТД" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.11 статті 138 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу витрат сум, сплачених ТОВ "Ространснафтопродукт". Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину порушення, які фактично не мали місця в його господарській діяльності. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів з придбання ПММ первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до валових витрат позивача.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено заниження податку на прибуток підприємства від діяльності, що підлягає патентуванню, на загальну суму 209478,00 грн. внаслідок віднесення позивачем до складу витрат суми вартості придбаних нафтопродуктів у постачальника, діяльність якого має ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Псьол ЛТД" 20 лютого 2002 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31913519) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (том І а.с. 16-17). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 12 листопада 2012 року по 21 грудня 2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки 08 січня 2013 року складено акт № 35/22.2-11/31913519 (том І а.с. 21-68), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.11 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств від діяльності, що підлягає патентуванню, на загальну суму -209478,00 грн. у тому числі за 4 квартал 2011 року - 209478,00 грн.

На підставі акта перевірки від 08 січня 2013 року № 35/22.2-11/31913519 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108 (том І а.с. 15), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 209478,00 грн.

ТОВ "Псьол ЛТД", вважаючи висновки викладені в акті від 08 січня 2013 року № 35/22.2-11/31913519 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходить за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 22 січня 2013 року № 0000622301/108, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ "Ространснафтопродукт" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаного підприємства витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Псьол ЛТД" (Покупець) та ТОВ "Ространснафтопродукт" (Постачальник) 18 жовтня 2011 року укладено договір № 18/10 (том І а.с. 75-81) згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, за цінами, у строк відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього, що є його невід'ємною частиною.

В межах виконання умов Договору від 18 жовтня 2011 року № 18/10 Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 19 жовтня 2011 року (том І а.с. 82) та Додаткову угоду № 2 від 02 листопада 2011 року (том І а.с. 83).

На підставі Договору від 18 жовтня 2011 року № 18/10 ТОВ "Ространснафтопродукт" здійснено поставку, а позивачем оплачено нафтопродукти на загальну суму 4107093,06 грн.

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 96-108), підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі видаткових накладних (том І а.с. 84, 86, 88), накладних (том І а.с. 85, 87, 89-90) належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Ространснафтопродукт".

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТОВ "Ространснафтопродукт" складено податкові накладні (том І а.с. 93, 95). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Якість придбаного за Договором від 18 жовтня 2011 року № 18/10 товару підтверджується сертифікатами відповідності (том І а.с. 151-153), паспортами якості (том І а.с. 154-156).

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується належним чином завіреними залізничною накладною від 25 жовтня 2011 року, а також належним чином оформленими ТТН на відпуск нафтопродуктів форми 1-ТТН (нафтопродукти) та накладними на відпуск матеріалів (том І а.с. 190-250, том ІІ а.с. 1-38).

Наказом Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (далі за текстом - Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України") передбачено, що уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.

Актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП (том І а.с. 172-177) та Журналом обліку надходження нафти і нафтопродуктів ТОВ "Псьол ЛТД" форми № 6-НП (том І а.с. 178-180) підтверджено факт прийняття нафтопродуктів на виконання господарсько-правового договору від 18 жовтня 2011 року № 18/10.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Ространснафтопродукт") підтверджується договором, додатковими угодами, залізничними накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, витягом з книги обліку довіреностей (том І а.с 169-171), актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми № 5-НП, Журналом обліку надходження нафти і нафтопродуктів ТОВ "Псьол ЛТД" форми № 6-НП, розпорядженням щодо проведення інвентаризації цінностей та розрахунків (том І а.с. 181), прибутковими ордерами, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання нафтопродуктів у ТОВ "Ространснафтопродукт" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ТОВ "Ространснафтопродукт", що стала підставою для формування витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Ространснафтопродукт" товар безпосередньо у власній господарській діяльності шляхом реалізації останнього іншим суб'єктам господарювання та фізичним особам через власну мережу АЗС. Зазначений факт судом оцінюється як логічний та послідовний з урахуванням того, що оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами (КВЕД-2010 46.71) є одним з основних видів господарської діяльності підприємства позивача. В матеріалах справи наявні витяги з Журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП (том ІІ а.с. 39-85), обов'язковість ведення яких передбачена пунктом 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України". Зазначеними документами підтверджено факт надходження нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Ространснафтопродукт ", на АЗС позивача.

Судом встановлено, що ТОВ "Ространснафтопродукт" на момент укладення договорів та складення податкових накладних значилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та на момент здійснення господарських операцій знаходилось за юридичною адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 57, літ. "Б", що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 арк.с. 92-105).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентом позивача ТОВ "Ространснафтопродукт" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Псьол ЛТД".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного оформлення позивачем первинних бухгалтерських документів, складених ТОВ "Ространснафтопродукт" на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги статей 138-139 Податкового кодексу України суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу витрат за господарськими операціями з ТОВ "Ространснафтопродукт" в періоді, охопленому перевіркою.

Суд вважає посилання податкового органу на той факт, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Ространснафтопродукт" є нікчемною, оскільки суперечить інтересам держави та суспільства неправомірними, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Для ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. (ч.2. ст.228 ЦК).

Частиною 3 ст.228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної норми Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Однак суд вважає необхідним зазначити, що визначений позивачем спосіб захисту як вимога "визнати нечинним податкове повідомлення-рішення" є некоректною - такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним) може стосуватись лише нормативно-правового акта, який набуває статусу нечинного, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту може стосуватися вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Зважаючи на вищевикладене, оспорюване податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року № 0000622301/108.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 січня 2013 року № 0000622301/108.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" (ідентифікаційний код 31913519) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова