Постанова № 29472155, 08.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/22277/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:50

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - ЗаднепровськійВ.О.,

за участю представників

від позивача не з'явився

представника відповідача Фатьянов Р.О., Курига О.І., Челюкіна Н.В.

від прокуратури Вартанова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби за участю прокуратури про визнання протиправним податкових повідомлень - рішення -

встановив:

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс» звернувся з позовними заявами до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення від 19.07.2011 №0000602342 згідно з яким сума донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток складає 3673985 грн., у тому числі за основним платежем 2939188 грн., за штрафними санкціями 734797 грн., від 02.09.2011 №0000962342 згідно з яким сума грошового зобов'язання з податку на прибуток збільшена на загальну суму 12714 грн., в тому числі за основним платежем на 10171 грн., за штрафними санкціями на 2543 грн., та від 02.09.2011 №0000972342 згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 2206827 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00грн. Ухвалами суду від 28.11.11 справам № 2а/0570/22277/2012 та від 07.12.12 по справі №2а/0570/22740/2011 було відкрито провадження по справі. Ухвалою суду від 28.11.11 від 18.01.12 по справі № 2а/0570/22277/2012 ці дві справи були об'єднані в одне провадження, та залишено номер справи 2а/0570/22277/2012. (т.3 а.с. 210). Під час судового розгляду справи, у зв'язку із зміною назви позивача, було замінено на відповідного позивача Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат». За клопотанням відповідача, у зв'язку із зміною назви, було замінено відповідача на належного відповідача Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби. Розгляд справи відбувався за участю прокурора. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Згідно з п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» критерієм визнання витрат звітного періоду є зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке приводить до зменшення власного капіталу підприємства. В часі витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони понесені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони зроблені.

Позивач не погоджується з висновком відповідача, що були завищені валові витрати, при списанні кредиторської заборгованості після збігу строку позовної давності оскільки не було скориговано валові витрати на суму раніше задекларованих валових витрат на підставі того, що підприємство не понесло будь-яких витрат в грошовій матеріальній і нематеріальній формах в оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). Позивач зазначає що законодавством не встановлено обов'язок щодо коригування валових витрат. У податковому обліку валові витрати визнаються за правилом «першої події», і у разі нарахування витрат факт здійснення (або не здійснення) надалі компенсації вартості отриманих товарів жодним чином не змінює їх статус. Списання кредиторської заборгованості - це вже інша операція (економічна сутність якої трактується як сторнування раніше визнаних (нарахованих) витрат), що здійснюється в іншому звітному періоді і приводить до нових податкових наслідків - виникнення валових доходів.

Щодо завищення валових витрат, у зв'язку з включенням до складу валових витрат, сум витрат сплачених протягом звітного періоду у зв'язку із взаємовідносинами з ТОВ «Авто-Сплінт» та ТОВ «Дніпро-Бріг» позивач зазначає, що вчинення недійсного правочину на одному з ланцюгів постачань автоматично не означає, що є нереальною господарська операція за участю останнього в ланцюзі покупця, позаяк намір ухилитися від оподаткування шляхом створення відповідного ланцюга. Позивач зазначає що у нього наявні всі первинні документи, наявний зв'язок із господарською діяльністю.

З порушення вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду, позивач не погоджується, оскільки, на момент складання акту перевірки від 29.06.11 №794/23/00290601, висновок податкового органу про неправомірне включення до складу валових витрат сум, які були зменшені за наслідками попередніх перевірок, був передчасним та неправомірним.

З порушенням вимог п.5.3.9 п.5.3 та пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму нарахованих відсотків без документів, що підтверджують нарахування та сплату відсотків за борговими зобов'язаннями, позивач не погоджується оскільки вказане порушення актом не встановлено, та виникло вже під час розгляду заперечень, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав надав заперечення у яких зазначив, що під час перевірки було встановлено, порушення вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валові доходи на 22 621 грн., у зв'язку з не включенням до складу валових доходів сум безповоротної фінансової допомоги. Перевіркою встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2010 обліковується кредиторська заборгованість перед ПП АОЗТ «Техмаш» у сумі 22500,00 грн. дата виникнення грудень 2007 та станом на 31.03.2011 обліковується кредиторська заборгованість перед ДП «Сантехкомплект» у сумі 121,37 грн. дата виникнення січень 2008 по яким закінчився термін позовної давності перед суб'єктами господарювання. Порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТДВ «Лафарж гіпс» завищено валові витрати, при списанні кредиторської заборгованості після збігу строку позовної давності останнім не було скориговано валові витрати на суму раніше задекларованих валових витрат на підставі того, що підприємство не понесло будь-яких витрат в грошовій матеріальній і нематеріальній формах в оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). Порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТДВ «Лафарж гіпс» завищено валові витрати, у зв'язку з включенням до складу валових витрат, сум витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, по взаємовідносинам з ТОВ «Авто-Сплінт» та ТОВ «Дніпро-Бріг». Порушення вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду. Порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу інших витрат нарахованих сум відсотків по займу, які пов'язані з будівництвом, створенням, виготовленням, придбанням основних засобів. Рішенням ДПА у Донецькій області від 30.07.2011 № 16039/10/25-113-1 про результати розгляду скарги ТДВ «Лафарж гіпс» суть порушення змінено та встановлено порушення п.5.3.9 п.5.3 та пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму нарахованих відсотків без документів, що підтверджують нарахування та сплату відсотків за борговими зобов'язаннями. На підставі викладеного просив у задоволенні позовної заяви відмовити.

З метою забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду адміністративної справи ухвалою суду від 08.02.12 було призначено судово-економічну експертизу. За результатами проведення експертних досліджень суду було надано висновок від 11.12.12 № 24/1 (т.9 а.с. 1)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Синіат» є юридичною особою відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру АБ №665656 від 21.01.13 (т.9 а.с.)

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11. Під час перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення.

Порушення вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валові доходи на 22 621 грн., у зв'язку з не включенням до складу валових доходів сум безповоротної фінансової допомоги. Перевіркою встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2010 обліковується кредиторська заборгованість перед ПП АОЗТ «Техмаш» у сумі 22500,00 грн. дата виникнення грудень 2007 та станом на 31.03.2011 обліковується кредиторська заборгованість перед ДП «Сантехкомплект» у сумі 121,37 грн. дата виникнення січень 2008 по яким закінчився термін позовної давності перед суб'єктами господарювання.

Порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТДВ «Лафарж гіпс» завищено валові витрати, при списанні кредиторської заборгованості після збігу строку позовної давності останнім не було скориговано валові витрати на суму раніше задекларованих валових витрат на підставі того, що підприємство не понесло будь-яких витрат в грошовій матеріальній і нематеріальній формах в оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТДВ «Лафарж гіпс» завищено валові витрати, у зв'язку з включенням до складу валових витрат, сум витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, по взаємовідносинам з ТОВ «Авто-Сплінт» та ТОВ «Дніпро-Бріг».

Порушення вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду.

Порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу інших витрат нарахованих сум відсотків по займу, які пов'язані з будівництвом, створенням, виготовленням, придбанням основних засобів. Рішенням ДПА у Донецькій області від 30.07.2011 № 16039/10/25-113-1 про результати розгляду скарги ТДВ «Лафарж гіпс» суть порушення змінено та встановлено порушення п.5.3.9 п.5.3 та пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму нарахованих відсотків без документів, що підтверджують нарахування та сплату відсотків за борговими зобов'язаннями.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 29.06.11 №794/23/00290601 (т.1 а.с. 90), та прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.07.2011 №0000602342 та №0000622342.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА у Донецькій області про результати розгляду скарги №16039/10/25-113-1 від 13.08.2011 скарга залишена без задоволення, а сума грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000602342 від 19.07.2011 збільшена на 10171 грн. та винесено повідомлення рішення на суму збільшення від 02.09.2011 №0000962342, у свою чергу суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток зменшено на 41250 грн., у зв'язку з чим згідно податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000972342 зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток складає 2 206 827 грн. В результаті подальшого адміністративного оскарження рішенням ДПС України про результати розгляду скарг №5295/6/10-2115 від 11.11.2011 повідомлення-рішення з урахуванням висновків ДПА у Донецькій області були залишені без змін. (т.1 а.с. 72, 80).

Таким чином, позивачем оскаржуються повідомлення-рішення від 19.07.2011 №0000602342 згідно з яким сума донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток складає 3673985 грн., у тому числі за основним платежем 2939188 грн., за штрафними санкціями 734797 грн., від 02.09.2011 №0000962342 згідно з яким сума грошового зобов'язання з податку на прибуток збільшена на загальну суму 12714 грн., в тому числі за основним платежем на 10171 грн., за штрафними санкціями на 2543 грн., від 02.09.2011 №0000972342 згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 2206827 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00грн. (т. 1 а.с. 70,71 т.3 а.с. 27).

Щодо встановленого порушення вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валові доходи на 22 621 грн., у зв'язку з не включенням до складу валових доходів сум безповоротної фінансової допомоги суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 31.12.2010 обліковується кредиторська заборгованість перед ПП АОЗТ «Техмаш» у сумі 22500,00 грн. дата виникнення грудень 2007 та станом на 31.03.2011 обліковується кредиторська заборгованість перед ДП «Сантехкомплект» у сумі 121,37 грн. дата виникнення січень 2008 по яким закінчився термін позовної давності перед суб'єктами господарювання.

Пунктом 1.25 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Строк позовної давності, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав чи інтересів. Загальна позовна давність відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України встановлена тривалістю у 3 роки.

Якщо по закінченню терміну позовної давності боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, включаються до складу доходів з інших джерел.

У судовому засіданні представником позивача вказане порушення було визнано, тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат, у зв'язку з відсутністю компенсації товарів, які були отримані.

Перевіркою встановлено, що ТДВ «Лафарж гіпс» здійснювалося списання кредиторської заборгованості. В акті перевірки зазначено, що заборгованість за товари (роботи, послуги) за якими минув строк позовної давності, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел по наступним контрагентам: у ІІ кварталі 2010 року ТОВ ПІБ «Земпроект» - 83,64 грн., АОЗТ «Самміт» - 35,73 грн., ТОВ «Компанія Українське будівництво» - 71,00 грн.; у ІІІ кварталі 2010 року ТОВ «Асстра Україна» - 252,50 грн, ТОВ ІБЦ «Консалтинг та партнери» - 1500,00 грн., СПД ОСОБА_7 - 260,00 грн., ПП «Кедр» - 1800,00 грн.; у IV кварталі 2010 року ПП ОСОБА_8 - 40,00 грн, ПП АОЗТ «Техмаш» - 18750,00 грн ;у І кварталі 2011 року ТОВ «Артемівськ енергія» - 7198,83 грн., ДП «Сантехкомплект» - 101,14 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано акт від 09.11.07 №12-1 прийомки виконаних робіт з АТЗТ ПП «Техмаш», акт від 27.07.07 № ОУ-0000307 здачі-прийняття виконаних робіт з ТОВ «ІБЦ Консалтинг і партнери», акт від 12.07.07 здачі-прийняття виконаних робіт з СПД ОСОБА_7 (т.4 а.с.45,132,133).

Позивачем було самостійно віднесено до складу валових доходів вказану кредиторську заборгованість.

Спір виник у зв'язку з тим, що позивачем не були відкориговані у сторону зменшення валові витрати у разі наявності кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою по закінченню строку позовної давності.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових доходів включаються суми безповоротної допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Пунктом 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 5.1 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз правових норм свідчить, що у законі відсутні вимоги про обов'язок платника податків коригувати у сторону зменшення валові витрати у разі наявності кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою по закінченню строку позовної давності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТДВ «Лафарж гіпс» завищено валові витрати, у зв'язку з включенням до складу валових витрат, сум витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, по взаємовідносинам з ТОВ «Авто-Сплінт» та ТОВ «Дніпро-Бріг» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно Договору поставки від 04.01.2010 року №1, укладеного між ТОВ «Авто-Сплінт» (Продавець) та ЗАТ «Лафарж Гіпс» (Покупець), Продавець продає, а Покупець придбаває товар у відповідності до специфікацій, які додаються до даного Договору (Додатки) та є невід'ємною його частиною, на умовах передбачених даним договором. Загальна кількість товару, його асортимент, номенклатура - згідно Специфікацій. Поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP, м.Артемівськ (Інкотермс-2000). Право власності та усі ризики на партію товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару згідно з видатковою накладною. Вартість товару визначена у гривнях і зафіксована у додатку 1 до договору. У ціну входить вартість товару, а також вартість доставки та пакування. Загальна вартість договору без ПДВ складає 20000 грн, ПДВ - 4000 грн, разом з ПДВ - 24000 грн. Оплата за товар проводиться Покупцем у гривнях протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару та приймання покупцем. Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010 року, а у частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання (т. 1 а.с. 205).

В той же час, вказаний договір не фіксує фактичне здійснення господарської операції, та не є первинним документом, цей документ визначає прийняття сторонами відповідних прав та зобов'язань у процесі реалізації договору.

Дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань (купівля або продаж товарів, надання послуг, тощо), власному капіталі підприємства, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (далі - Закон України №996), є господарською операцією.

На підтвердження фактичного виконання договору позивачем надано наступні докази.

Специфікація від 04.01.10 №1 до договору на гранітний відсів кількістю 200т. на загальну суму 24000 без ПДВ. (т.1. а.с. 208). Накладні від 04.01.10 №030110, від 15.01.10 №072115, від15.02.10 №120 (т.1 а.с. 209-911). Податкові накладні від 15.02.10 №120,від 01.01.10 №030110,від 15.01.10 №072115 (т.1 а.с. 215-217). Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 1 квартал 2011року, та за 2011рік (т.2 а.с.70-83).

Згідно банківських виписок та платіжних доручень оплата за даним договором була проведена шляхом перерахування грошових коштів у сумі 15000 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто-сплінт», а саме: 11.02.2010 платіжне доручення 1747 - 4800,00 грн, 11.02.2010 платіжне доручення 1748 - 6000,00 грн, 04.03.2010 платіжне доручення 2896- 4200,00 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт поставки товару, не надані. ДПІ у Київському районі м. Донецька надано інформацію про не можливість проведення перевірки ТОВ «Авто-Сплінт» з питань підтвердження отриманих відомостей від позивача, ТОВ «Авто-Сплінт» не знаходиться за юридичною адресою. Відповідач посилається на пояснення, копія яких знаходиться у матеріалах справи, директора ТОВ «Авто-Сплинт» ОСОБА_9, відповідно до яких вона пояснює, що їй відомо що вона є директором, але ніякого відношення до діяльності не має, жодних бухгалтерських документів не підписувала. (т.4 а.с. 10). Також у матеріалах справи є копія довідки про встановлення фактичного місцезнаходження (місце проживання) платника податків від 25.08.10№177/64, згідно з якою підприємство відсутнє за юридичною адресою (т.4 а.с. 11). Постановою Господарського суду Донецької області від 29.06.2010 по справі №45/135Б ТОВ «Авто-Сплинт» визнано банкрутом, 25.08.2010 до ЄДР було внесено запис №12661170004030909 про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. На підставі викладеного відповідач зробив висновок про «нікчемність» правочину з ТОВ «Авто-Сплинт».

Згідно прибуткових ордерів наданих ТДВ «Лафарж Гіпс» було оприбутковано на рахунок 209 від ТОВ «Авто-сплінт» запасів на суму 12500,00 грн. без ПДВ. При цьому кількість та сума оприбуткованих матеріальних цінностей (запасів) відповідає кількості та сумі матеріальних цінностей зазначених у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п.3 ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291 «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» передбачено, що облік розрахунків з вітчизняними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності ведеться на рахунку 631. Пунктом 4 статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Журнал-ордер та відомість по рахунку 631 мають назву, період, прізвища і підписи осіб, що брали участь у їх складанні та приймаються у якості доказів.

Відповідно до Договору поставки №РМ-10/11 від 01.02.2010 року, укладеного між ТОВ «Дніпро-бріг» (Продавець) та ЗАТ «Лафарж Гіпс» (Покупець), Продавець продає, а Покупець придбаває витратні матеріали (товар) у відповідності до специфікацій, які додаються до даного Договору (Додатки) та є невід'ємною його частиною, на умовах передбачених даним договором. Загальна кількість товару, його асортимент, номенклатура - згідно специфікацій. Поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP, м. Артемівськ. Право власності на партію товару переходить від постачальника до покупця після завершення розрахунків. Умови оплати - передплата. Вартість товару визначена у гривнях і зафіксована у додатку 1 до договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010 року. Договором визначено, що Покупець та Продавець є платниками податку на прибуток на загальних підставах. Згідно специфікації до договору поставки №РМ-10/11 від 01.02.2010 р. предметом договору є чорнила TS2A001 у кількості 200 л. на загальну суму 158610 грн. (т.1 а.с. 199-102).

Як вже зазначалось, договір не фіксує фактичне здійснення господарської операції, та не є первинним документом, цей документ визначає прийняття сторонами відповідних прав та зобов'язань у процесі реалізації договору, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань (купівля або продаж товарів, надання послуг, тощо), власному капіталі підприємства.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано. Накладні від 14.10.10 №14/10-01, від 04.08.10 №04.08.10 (т.1 203). Податкові накладні від 09.07.10 №090703, від 14.10.10 №141001, від 04.08.10 №040801(т.1 а.с. 212-214).

Отримані від ТОВ «Дніпро-бріг» ТМЦ, саме чорнила TS2A001 в подальшому ТДВ «Лафарж Гіпс» були використані при виробництві гіпсокартонних листів, що підтверджується картками складського обліку матеріалів та відомостями переміщення ТМЦ, а також технічними умовами виробництва листів гіпсокартонних. Дослідження наданих ТДВ «Лафарж Гіпс» документів щодо використання у господарській діяльності ТМЦ отриманих від ТОВ «Дніпро-бріг» у ІІІ, IV кв-ли 2010 року. Таким чином встановлено, що отримані ТДВ «Лафарж Гіпс» від ТОВ «Дніпро-бріг» запаси були використані ТДВ «Лафарж Гіпс» в господарській діяльності. (т.4 а.с. 89, 119-131).

Згідно банківських виписок та платіжних доручень оплата за даним договором була проведена шляхом перерахування грошових коштів у сумі 158610 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок ТОВ «Дніпро-бріг» з розрахункового рахунку ТДВ «Лафарж Гіпс», а саме: 10.08.2010 платіжне доручення 11910 - 78450 грн, 14.10.2010 платіжне доручення 15222 - 80160 грн.

Відповідач обґрунтовує «нікчемність» вказаного договору тим, що ТОВ «Дніпро-бріг», визнано банкрутом, відомості про зняття з обліку №5005/5039/2011 від 28.04.2011. Крім цього в акті перевірки встановлено, що у ТДВ «Лафарж гіпс» відсутня первинна транспортна документація (товарно-транспортні накладні) щодо даної поставки.

Положення ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ", яка визначає правила ведення податкового обліку, не встановлюють вимог до форми та виду документів, які підтверджують понесення підприємством витрат при здійсненні господарської діяльності. Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. У зв'язку з чим, порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення й зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не включаються до складу валових витрат) по операціях з ТОВ «Дніпро-бріг» та ТОВ «Авто-Сплинт» зазначене у акті перевірки документально не обґрунтоване.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств " передбачено, що умовою для виникнення права у платника податку на декларування валових витрат є їх зв'язок з його господарською діяльністю, що передбачено пунктом 5.1 ст.5, а саме : «… валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності» та підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, а саме : «до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті».

Придбання ТМЦ, а саме чорнил TS2A001 та гранвідсіву, не входить до обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.11 ст.5 вищевказаного Закону зазначено, що: " установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється ". Визначення терміну господарської операції наведено у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У перевіряємому періоді бланк товарно-транспортної накладної був виключений із переліку бланків суворої звітності, у зв'язку з втратою чинності Наказу Міністерства статистики та Міністерства транспорту від 07.08.1996 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи ".

Крім того, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджена спільним наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" не є обов'язковою, оскільки вказаний Наказ не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України та носить міжвідомчий характер. Вищезазначене свідчить про обов'язковість виконання вимог Наказу № 448/346 від 29.12.1995 підприємствами, що входять у сферу управління органу, який видав даний нормативно-правовий акт.

Згідно довідки державного комітету статистики України №24802611 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТДВ «Лафарж Гіпс» не відноситься до сфери управління Міністерства транспорту.

Відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У зв'язку з чим суд не приймає посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Авто-Сплінт» , оскільки не відомо за яких обставин воно було написано. Інших доказів відповідачем не надано. При з'ясуванні питання про наявність обвинувального вироку відносно директора ТОВ «Авто-Сплінт», відповідачем було зазначено що вирок відсутній. Щодо керівників підприємства ТОВ «Дніпро-Бріг» також кримінальні справи відсутні.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та вказаних підприємств правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо порушення вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завишення валових витрат на суму 818 540 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду.

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, враховуючи що сума збитків 2008 року була зменшена в повному розмірі за результатами акту планової перевірки від 09.07.2009 №2610/23/00290601, суб'єкт господарювання не має права на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду. Також в акті перевірки зазначено, що ТДВ «Лафарж Гіпс» в березні 2010 року надано адміністративний позов до Донецького окружного адміністративного суду до Артемівської ОДПІ про визнання не дійсним рішення Артемівської ОДПІ від 22.07.09 №000602342/0.Розгляд позовної заяви на дату здійснення перевірки триває, рішення не прийнято.

Судом встановлено, що позивачем було оскаржено податкове повідомлення рішення від 04.02.10 №0000602342/3/3372/10/15-1623/3, яке було винесено на підставі акту перевірки від 09.07.09 №2610/23/00290601 та за результатами апеляційного оскарження. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2001 року по справі 2а-7823/10/0570 позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, вказане податкове повідомлення - рішення було визнано протиправним та недійсним. Вказана Постанова була залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.12. (т. а.с.).

В постанові Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2001 року по справі 2а-7823/10/0570 вказано, що в акті перевірки від 09.07.09 №2610/23/00290601 перевіряючими було зазначено, що у зв'язку із тим, що сума збитків за 3 квартали 2007р. в сумі 818 540 грн. була зменшена в повному розмірі за результатами акту попередньої планової перевірки від 17.04.2008р. №962/23/00290601, ЗАТ «Лафарж Гіпс» не має права на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду.

Тобто збитки на суму 818 540 грн., які виникли внаслідок відображення в декларації з податку на прибуток підприємств по рядку 04.9 від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 1235653,00 грн. - збитків сформованих у 2007 році, відповідачем були зменшені податковим повідомленням - рішенням вже втрете.

Відповідно до п. 1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, який був чинний на момент проведення перевірки, встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням податкового органу, що зобов'язує платника податків здійснити певні дії або утриматись вії їх вчинення, натомість є підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 17.04.2008р. №962/23/00290601 Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2008р. №0000662342/0, яке оскаржувалось у адміністративному порядку. Прийняте за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008р. №0001202342/3 на момент складання акту перевірки від 09.07.2009р. № 2610/23/00290601 та акту від 29.06.11 №794/23/00290601 оскаржувалось у судовому порядку.

Підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент прийняття спірного у цій справі рішення, встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, на момент складання акту перевірки від 29.06.11 №794/23/00290601, висновок податкового органу про неправомірне включення до складу валових витрат сум, які були зменшені за наслідками попередніх перевірок, був передчасним та неправомірним.

Відповідно до п.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких

беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо встановленого порушення п.5.3.9 п.5.3 та пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму нарахованих відсотків без документів, що підтверджують нарахування та сплату відсотків за борговими зобов'язаннями, суд зазначає наступне.

В акті перевірки вказано, що позивачем завишенні валові витрати на суму 12 988 337 грн. на порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу інших витрат нарахованих сум відсотків по займу, які пов'язані з будівництвом, створенням, виготовленням, придбанням основних засобів. Рішенням ДПА у Донецькій області від 30.07.2011 № 16039/10/25-113-1 про результати розгляду скарги ТДВ «Лафарж гіпс» суть порушення змінено на порушення п.5.3.9 п.5.3 та пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму нарахованих відсотків без документів, що підтверджують нарахування та сплату відсотків за борговими зобов'язаннями.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державна податкова адміністрація, від 22.12.2010, № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Порядком передбачено, що у висновку акту перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Як вже зазначалось, відповідачем в акті перевірки вказано, що позивачем завишенні валові витрати на суму 12 988 337 грн. на порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу інших витрат нарахованих сум відсотків по займу, які пов'язані з будівництвом, створенням, виготовленням, придбанням основних засобів.

Порушення п.5.3.9 п.5.3 та пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму нарахованих відсотків без документів, що підтверджують нарахування та сплату відсотків за борговими зобов'язаннями виникло за наслідками розгляду скарги ДПА у Донецькій області від 30.07.2011 № 16039/10/25-113-1.

Таким чином, відповідачем було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення що не було встановлено при перевірці та не відображено в акті перевірки.

Судом встановлено, що між компанією Компанією Lafarge SA (Франція) в особі г-на ОСОБА_10 - позикодавцем та ЗАТ «Лафарж Гіпс»в особі ОСОБА_11 - позичальником укладено договір займа б/н від 12.05.2008. До договору укладені додаткові угоди №1 від 27.10.2008, №1/2 від 28.11.2009, №1/3 від 26.11.2010, №1/4 від 15.04.2011. Предмет договору - отримання позики у сумі 56 000 000 дол.США(т.3 а.с.161).

Статтею 1 даного договору визначено, що останній строк (день) погашення займу - день в який основна сума займу разом з нарахованими відсотками повинна бути повернута Позикодавцю. День сплати відсотків - 28.11.2011 (згідно додаткових угод перенесений на 25.11.2011), якщо вказана дата не є робочим днем, то у перший робочий день після такої дати, який є останнім днем сплати відсотків. Маржа - 3% річних. Ставка-орієнтир - відповідна доларова ставка ЛИБОР відповідно до відсоткового періоду.

Позикодавець надає позику позичальнику з ціллю фінансування загальних корпоративних задач. Позика може бути надана позичальнику позикодавцем шляхом здійснення декількох знімань грошових коштів, загальна сума яких не може перевищувати суми позики.

Статтею 5 договору займу б/н від 12.05.2008 передбачено, що отримувач займу погашає основну суму займу одним платежем 28.11.2008 (згідно додаткових угод перенесений на 25.11.2011), яка є останнім днем погашення займу та нарахованих відсотків. Статтею 6 даного договору також передбачено: п.6.1 На займані кошти нараховуються відсотки за ставкою, яка дорівнює сумі Ставки-орієнтира та маржі. Пунктом 6.2 передбачено, що відсотки нараховуються з першого дня (включно) відсоткового періоду до останнього дня (виключаючи) такого відсоткового періоду та розраховуються з розрахунку 360 днів у рік та фактичної кількості днів що минули.

Згідно із визначенням термінів наведених в даному договорі:

Відсотковий період (у відношенні до зняття грошових коштів) з урахуванням додаткових угод - період 3 місяця, що починаються в день зняття грошових коштів. Процентний період не може бути більшим останнього дня погашення займу.

Зняття грошових коштів означає основну суму виплати, що здійснена позикодавцем за договором займу (т.1 а.с. 218).

Даний договір з додатковими угодами зареєстровано в НБУ, у відповідності до вимог постанови НБУ від 17.06.2004 № 270, реєстраційне свідоцтво №9133.

Згідно даного договору ТДВ «Лафарж гіпс» грошові кошти отримує не від банку або фінансової установи, таким чином даний договір є позикою та регулюються нормами ст.1046 ЦКУ. При цьому згідно ст.1048 ЦКУ позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У вищезазначеному договорі визначено розмір та порядок одержання відсотків.

Щодо завищення валових витрат на суму нарахованих відсотків без документів, що підтверджують нарахування та сплату відсотків за борговими зобов'язаннями, судом досліджено

Щодо первинних документів по нарахуванню відсотків. Проценти це не товари та не послуги, а пасивні доходи. Оформлення нарахування відсотків по договору займу, укладеному між двома підприємствами, первинними бухгалтерськими документами, як наприклад накладними чи актами, не передбачено діючим законодавством.

Даний договір підпадає під визначення фінансового кредиту, згідно з вимогами пп.1.11.1. п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отримання грошових коштів у вигляді фінансового кредиту є операцією особливого вигляду, оподаткування якої здійснюється згідно вимогам п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як операції з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Щодо процентів, що сплачуються позикодавцем згідно з вимогами договору позики, то їх сума включається до складу валових витрат, як витрати пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку на підставі п.5.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку з тим, що більше 50 відсотків статутного фонду ТДВ «Лафарж гіпс» перебуває у власності нерезидента при віднесенні суми відсотків нарахованих за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями діє обмеження, що встановлено пп.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Пунктом 5.5.4 п.5.5 ст.5 визначений алгоритм розрахунку для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваного прибутку, так оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із виплатою процентів. Відповідно до розрахунку, який було зроблено експертом позивач мав право віднести до складу валових витрат витрати пов'язані з нарахуванням відсотків лише у наступних періодах : 9 місяців 2010 не більш 5 269 728 грн., 2010 рік не більш 14 443 080 грн. (т.9 а.с. 32)

У зв'язку з тим, що позикодавець є нерезидентом на підставі пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової). В даному випадку у зв'язку з тим, що проценти це не товари та не послуги, а пасивні доходи відповідно до пп.7.11.13 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат є дата нарахування відсотків по договору займу.

Згідно даних підприємства відсотки по договору займу б/н від 12.05.2008 за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 підприємством нараховувалися щоквартально, як передбачено договором займу, а саме п.6.2 договору: відсотки нараховуються з першого дня (включно) відсоткового періоду до останнього дня (виключаючи) такого відсоткового періоду та розраховуються з розрахунку 360 днів у рік та фактичної кількості днів що минули. Згідно із визначенням термінів наведених в даному договорі: відсотковий період (у відношенні до зняття грошових коштів) - період 3 місяця, що починаються в день зняття грошових коштів. Процентний період не може бути більшим останнього дня погашення займу(додаткова угода №1/3 до договору).Зняття грошових коштів означає основну суму виплати, що здійснена позикодавцем за договором займу.

Щодо первинних документів по нарахуванню відсотків. Проценти це не товари та не послуги, а пасивні доходи. Оформлення нарахування відсотків по договору займу, укладеному між двома підприємствами, первинними бухгалтерськими документами, як наприклад накладними чи актами, не передбачено діючим законодавством.

Виплата відсотків за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 по даному договору не здійснювалась. Згідно банківських виписок по рахункам відсотки по даному договору були сплачені 27.11.2008 та 28.11.2008 у сумі 7400905,64 грн. (з урахуванням податку на репатріацію).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Сторонами визнаються, експертизою підтверджуються ті обставини, що позивач за І кв-л 2010, півріччя 2010, 9 місяців 2010, І кв-л 2011, позивачем суми відсотків за позикою на валові витрати не відносив. До складу валових витрат відсотки за позикою були віднесені лише в декларації за 2010 рік у сумі 7 400 906 грн., що не більше розрахованої суми оподатковуваного прибутку за 2010 рік (14 443 080 грн). Також встановлено, що до складу валових витрат підприємством віднесено відсотки не лише нараховані, а й сплачені, що підтверджується вищенаведеними банківськими виписками, які є первинними бухгалтерськими документами.

Так, згідно з пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати (нарахування) здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, спеціальною правовою нормою, яка призначена для визначення складу витрат платника податку у разі сплати (нарахування) процентів за борговими зобов'язаннями, передбачено, що витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за будь-якими кредитами, відносяться до складу валових витрат протягом звітного періоду. При цьому встановлено лише одну умову, дотримання якої необхідно для віднесення таких витрат до складу валових витрат - це їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. Інших умов та обмежень не передбачено.

Судом встановлено, що дана позика використана підприємством для погашення заборгованості по раніше отриманим кредитам від банків-резидентів, а саме кредитів отриманих від АКБ «Сітібанк (Україна), кредитний договір №292 від 20.12.2006, АКБ «Сітібанк (Україна), генеральний договір про короткострокові кредити №326 від 18.12.2007, АКБ «Сітібанк (Україна), генеральний договір про короткострокові кредити № 274 від 03.04.2006, АБ «ІНГ Банк України», кредитний договір №06/184 від 30.03.2007 (т.2 19-44).

Погашення одного кредиту іншим не суперечить визначенню господарської діяльністю.

Щодо порушення підприємством пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання, самостійне виготовлення основних фондів та проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. При цьому навіть коли платник отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», то мають місце дві окремі господарські операції, а саме перша - отримання кредиту, а друга - придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів. Виплата (нарахування) відсотків за кредитом пов'язана безпосередньо із залученням кредитних коштів і не має відношення до операції з придбання, ремонту основних фондів.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Висновки суду, також підтверджуються висновками експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат » до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби за участю прокуратури про визнання протиправним податкове повідомлення - рішення від 19.07.2011 №0000602342 згідно з яким сума донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток складає 3673985 грн., у тому числі за основним платежем 2939188 грн., за штрафними санкціями 734797 грн., від 02.09.2011 №0000962342 згідно з яким сума грошового зобов'язання з податку на прибуток збільшена на загальну суму 12714 грн., в тому числі за основним платежем на 10171 грн., за штрафними санкціями на 2543 грн., від 02.09.2011 №0000972342 згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 2206827 грн., задовольнити частково.

Визнати частково протиправним податкове повідомлення - рішення від 19.07.2011 №0000602342 в сумі донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3666953,8 грн., з яких основний платіж 2933563,00грн. штрафні (фінансові) санкції 733390,85 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення від 02.09.2011 №0000962342 згідно з яким сума грошового зобов'язання з податку на прибуток збільшена на загальну суму 12714 грн., в тому числі за основним платежем на 10171 грн., за штрафними санкціями на 2543 грн..

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення від 02.09.2011 №0000972342 згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 2206827 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сініат» витрати по сплаті судового збору у розмірі 49,1 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 08 лютого 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 13 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.