Постанова № 29472098, 21.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2013 року Справа № 812/1261/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К.Ю., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Луганськвугілля» (відокремлений підрозділ ГЗФ «Слов'яносербська») про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2013 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» (відокремлений підрозділ ГЗФ «Слов'яносербська»), в якому просить стягнути кошти в сумі 9233,87 грн. з рахунків Державного підприємства «Луганськвугілля» (відокремлений підрозділ ГЗФ «Слов'яносербська») відкритих в установах банків на суму податкового боргу по податку на прибуток підприємств, який виник у зв'язку з порушенням термінів сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

Відповідач повідомлений належним чином про відкриття провадження у скороченому провадженні. Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що сума податкового боргу в розмірі 9233,87 по податку на прибуток підприємств дійсно існує, але у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства і неможливістю своєчасної сплати всіх податків відповідач позовні вимоги не визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ДП «Луганськвугілля» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 року (а.с.6).

Державне підприємство «Луганськвугілля» засноване на державній власності згідно з Наказом Мінпаливенерго України від 13.02.2003 року № 82 і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Відповідно до наказу ДП «Луганськвугілля» від 18.10.2010 року № 347 та наказу Мінвуглепрому України від 13.09.2010 року № 341 створено Відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська», який є відокремленим підрозділом ДП «Луганськвугілля» (а.с.7-11).

ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України без права юридичної особи, є платником окремих податків та перебуває на обліку в ДПІ в Слов'яносербському районі з 15.03.2011 року, номер реєстрації в ДПІ 29929 (а.с.12,13).

Внаслідок порушення термінів сплати самостійно визначених податкових зобов'язань позивачем винесено акт документальної перевірки податкової звітності від 14.11.2012 року № 71/15-36090220, на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення форми «Ш» від 14.11.2012 року № 0001231500, № 001221500 (а.с.16-19).

Відповідно до Закону України № 2181 органами державної податкової служби відповідачу було вручено першу податкову вимогу від 07.05.2009 року № 1/132 та вручено другу податкову вимогу від 11.06.2009 року № 2/156 (а.с.14,15).

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 6.2.3 ст. 6 Закону № 2181).

Відповідно до п.6.3.2 ст.6 Закону № 2181, у разі, коли після надіслання податкових вимог у боржника виникає новий податковий борг, то для цього боргу не потрібно виставляти окрему податкову вимогу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.п. 14.1.156 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 Податкового кодексу України у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до норм ст. 133 Податкового кодексу України відповідач являється платником податку на прибуток та самостійно нараховує податок відповідно до норм ст. 152 Податкового кодексу України.

На підставі п.152.1. ст. 152 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Згідно з п.п. 168.1.2 п. 168.1, 168.4.1. п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

На підставі п. 95.2 ст. 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Органами державної податкової служби відповідачу 07.05.2009 року було вручено першу податкову вимогу від 07.05.2009 року № 1/132 та 11.06.2009 року вручено другу податкову вимогу від 11.06.2009 року № 2/156 (а.с.14,15), тобто 60 днів з моменту надіслання минуло.

Відповідачем вищезазначені вимоги не оскаржені, не скасовані та є такими, що підлягають виконанню.

Сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 11, 17, 18, 94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Луганськвугілля» (відокремлений підрозділ ГЗФ «Слов'яносербська») про стягнення коштів за податковим боргом, - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» кошти у розмірі 9233,87 грн. (дев'ять тисяч двісті тридцять три гривні 87 коп.) з рахунків відкритих в установах банків, обслуговуючих платника податків на суму податкового боргу по податку на прибуток підприємств (код платежу 11020101 на розрахунковий рахунок № 31113002700298, одержувач УДКСУ у Слов'яносербському районі, код казначейства 37969169 банк ГУДКСУ в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013) .

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя К.Ю. Широка