Постанова № 29469792, 19.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа № 5015/2540/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-бельгійського підприємства у

формі товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери Україна", м. Львів

на ухвалу господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року

у справі № 5015/2540/11

за первісним позовом: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "АС",

м.Львів

до відповідача: Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери Україна", м.Львів

про стягнення в сумі 672 690,63 грн.

за зустрічним позовом: Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери Україна", м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "АС", м. Львів

про стягнення в сумі 395 840 грн.

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Червонюк С.Л. (довіреність б/н від 14.02.2013 року);

від відповідача: Крижанівський І.І. (довіреність б/н від 08.06.2012 року);

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року у справі №5015/2540/11 (суддя О.Запотічняк) призначено у справі нову та повторну судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Відповідач за первісним позовом - Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери Україна" не погодившись із винесеною ухвалою подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає зокрема, що місцевий господарський суд за відсутності клопотання сторін, при винесенні оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, оскільки, в задоволенні клопотання позивача від 08.10.2012 року №32-10/12 про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, ухвалою суду від 09.10.2012 року відмовлено, а тому, враховуючи те, що інших клопотань про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи сторонами не подано, вважає, що суд безпідставно задоволив клопотання позивача про проведення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи. Окрім того, покликаючись на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4, зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд не визнав необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи або таким, що викликає сумнів у його правильності, або мали місце істотні порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, що на його думку виключає можливість призначення у справі нової та повторної експертизи. Разом з тим, апелянт ставить під сумнів доцільність надання експертом відповідей на питання, визначені в ухвалі господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року. Відтак, вважає, що оскільки, при прийнятті оскаржуваної ухвали були відсутні підстави для призначення у даній справі нової та повторної судової будівельно-технічної експертизи, то відповідно у місцевого господарського суду були відсутні підстави для зупинення провадження у справі №5015/2540/11.

Позивач за первісним позовом - приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "АС", заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу зазначає зокрема, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 06.12.2012 року, винесена з урахуванням поданого ПП ВКФ «АС» клопотання від 06.12.2012 року про призначення по справі повторної експертизи, яке міститься в матеріалах справи. Разом із тим, вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що судом не надано критичної оцінки висновку експерта, оскільки, протилежне вбачається із змісту оскаржуваної ухвали. Окрім того, також зазначає, що всупереч норм статті 104 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом не визначено підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а згідно із ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апелянт не наділений процесуальним правом на скарження ухвали про призначення повторної і нової експертизи окремо від рішення суду, що на його думку є підставою для відмови в задоволенні вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року у справі №5015/2540/11- залишити без змін, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.06.2011 року провадження у даній справі зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. 14.08.12р. на адресу господарського суду Львівської області повернулися матеріали справи №5015/2540/11 із висновком експертизи, у зв'язку із цим, ухвалою від 17.08.2012 року місцевий господарський суд поновив провадження у даній справі.

Згідно із ч. ч.3, 4 ст.42 Господарського процесуального кодексу України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року у справі №5015/2540/11 призначено у справі нову та повторну судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено.

Як вбачається із змісту протоколу судового засідання, проведеного місцевим господарським судом 06.12.2012 року, позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак, 06.12.2012 року через канцелярію суду подав клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься клопотання позивача за первісним позовом (б/н від 06.12.2012 року), яке згідно із відміткою вхідної кореспонденції на зазначеному клопотанні, зареєстроване господарським судом Львівської області 06.12.2012 року (а.с.88, т.5), відомості про яке також зазначено в оскаржуваній ухвалі. Таким чином, доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи зазначеного клопотання є необґрунтованими, оскільки, спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд право має зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. При цьому, зупиняючи провадження на підставі наведеної статті, суд повинен в обов'язковому порядку дотримуватись вимог чинного законодавства щодо призначення судової експертизи.

З наведеного вбачається, що зупиняючи провадження у справі у зв'язку із призначенням судової експертизи, господарський суд використовує право, надане йому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

З матеріалів справи встановлено, що місцевий господарський суд за наявності, передбачених чинним законодавством підстав, зупинив провадження у даній справі для забезпечення змагальності учасникам судового процесу, а також можливості реалізувати процесуальні права сторін з метою підтвердження та/або спростування обставин, покладених в основу відповідних доводів та заперечень, вживаючи таким чином, заходи для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. Тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, реалізувавши своє право, відповідно до вимог ст. ст. 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для зупинення провадження у справі на підставі п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, що не спростовано скаржником в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи скаржника щодо невідповідності оскаржуваної ухвали в частині призначення у справі №5015/2540/11 нової та повторної судової будівельно-технічної експертизи вимогам чинного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 19 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи» ГПК не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи. Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке.Якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 ГПК не може бути розглянута господарським судом.У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Отже, право на оскарження апелянтом ухвали про призначення у справі судової експертизи окремо від рішення місцевого господарського суду законодавством не передбачено, а відтак, доводи щодо невідповідності оскаржуваної ухвали в частині призначення у справі №5015/2540/11 нової та повторної судової будівельно-технічної експертизи вимогам чинного законодавства, в даному випадку розгляду не підлягають.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, і висновку місцевого господарського суду не спростовують, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц і партнери Україна", м. Львів відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року у справі №5015/2540/11 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 20.02.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.