Рішення № 29469711, 11.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/18060-2012 11.02.13

За позовомПриватного підприємства "Арлан"ДоПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"Простягнення 275 352,74 грн. Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Бут Л. І. - директор; Князєв С. В.- дов. № 5 від 08.01.2013р.;

від відповідача: Філімонова Г. Б. - дов. № 5 від 10.01.2012р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Арлан" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" про стягнення 275 352,74 грн.

Ухвалою від 10.12.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.01.2013 року.

18.01.2013 року представник позивача в судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 18.01.2013 року в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, а також усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечив та попросив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке суд розглянув та задовольнив.

В судовому засіданні 18.01.2013 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.02.2013 року.

01.02.2013 року представник позивача подав до канцелярії суду заперечення на відзив.

Представник відповідача 04.02.2013 року подав до канцелярії суду доповнення до відзиву по даній справі.

В судовому засіданні 11.02.2013 року представник позивача надав документи на виконання вимоги ухвали суду та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечив та просив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.02.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2012 року між Приватним підприємством «Арлан» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» (замовник) було укладено договір № 246/12 про надання послуг із перепускного режиму, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується власними силами та засобами надавати замовнику послуги із забезпечення перепускного режиму на території об'єктів, що належать замовнику (надалі - об'єкт або об'єкти), перелік яких наведений в Додатку №1 даного договору,а замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У п. 1.2 договору зазначений перелік послуг, що надає виконавець, а саме: чергування біля воріт об'єктів, в тому числі пропуск працівників, відвідувачів, автотранспорту на територію об'єктів і назад після пред'явлення ними відповідних документів та з дозволу замовника ( п. 1.2.1 ); звіряння супровідних документів з фактичною наявністю вантажу, відкривання і закривання воріт ( п. 1.2.2 ); приймання і здача чергування з відповідним записом у журналі (п. 1.2.3 ); підтримання приміщення прохідної в належному санітарному стані ( п. 1.2.4 ).

Відповідно до п. 2.1 даного договору вартість послуг виконавця за договором визначається сторонами на підставі розрахунку вартості послуг за договором, вказаному в Додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата наданих виконавцем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на надання послуг за цим договором у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, згідно рахунку-фактури, протягом 5 ( п'яти ) банківських днів з дати підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 2.3 Акт приймання виконаних робіт складається сторонами щомісяця, але не пізніше 30-го числа поточного місяця. Акт приймання виконаних робіт надається виконавцем замовникові для підписання.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 246/12 на надання послуг із перепускного режиму від 01.06.2012 року та додатків до нього, позивач надав відповідачу послуги із перепускного режиму у період з 01.06.2012 р. до 14.08.2012 р. на суму 244 720, 00 грн.

14.08.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлені для підписання акти здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000023 від 30.06.2012 р., № ОУ-0000029 від 31.07.2012р. та № ОУ-0000031 від 14.08.2012р. та виставлено на оплату рахунки-фактури № СФ-0000023 від 30.06.2012р., № СФ-0000029 від 31.07.2012р. та № СФ-0000031 від 14.08.2012р.

Відповідач, в порушення умов договору, акти не підписав та не повернув, надані послуги не оплатив, мотивованих заперечень не надав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 244 720, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 244 720,00грн. основного боргу, 12 771, 53 грн. інфляційної складової боргу, 14 884,34 грн. пені, 2 976, 87 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В пункті 2.2 договору сторони погодили, що оплата послуг має проводитися замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на надання послуг за договором у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, згідно розрахунку-фактури, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу 14.08.2012 р. направлені для підписання акти здачі-прийняття робіт (на дання послуг) та виставлено на оплату наступні рахунки-фактури №СФ-0000023 від 30.06.2012 року, №СФ-0000029 від 31.07.2012 року, та №СФ-0000031 від 14.08.2012 року на суму 244 720, 00 грн. Враховуючи строки встановлені для пересилання поштових відправлень та умови п. 2.2 договору суд приходить до висновку, що відповідач мав оплатити надані послуги у строк до 24.08.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у строки передбачені умовами договору не розрахувався, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу підлягають задоволенню повністю у розмірі 244 720, 00 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 246/12 від 01.06.2012 р. у зв'язку зі здійсненням крадіжки майна на об'єкті на якому надавалися послуги по чергуванню, оскільки за умовами вказаного договору позивач не надавав послуги з охорони майна, а забезпечував лише перепускний режим осіб на об'єктах відповідача. Крім того, вирок по кримінальній справі відсутній.

Приватне підприємство «Арлан» просить суд також стягнути з відповідача 12 771,53 грн. інфляційної складової боргу та 2 976,87 грн. три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1 991,28 грн. перерахунок яких здійснено за період з 25.08.2012 р. до 01.12.2012 р., а в частині стягнення інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на те, що сумарний індекс інфляції за заявлений до нарахування період є меншим від одиниці.

Крім того, позивач керуючись частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за час користування чужими коштами в сумі 14 884,34 грн. за період з 05.07.2012 року по 01.12.2012 року.

З положень статті 217 ГК України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, Солом'янський р-н, пр-т Повітрофлотський, буд. 54, код ЄДРПОУ 31169745) на користь Приватного підприємства «Арлан» (місцезнаходження: 38714, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Івашки, код ЄДРПОУ 33203253) 244 720 (двісті сорок чотири тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп. боргу, 1 991 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 28 коп. 3% річних, та 4 934 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 23 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.02.2013 р.

Суддя Спичак О.М.