Рішення № 29469605, 20.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/23-2013 20.02.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхової компанії» «АХА Страхування»ДоПриватного акціонерного товариства Страхової компанії «Лафорт»Простягнення 20 435,79 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Лисов О.О.Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «АХА Страхування» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Лафорт» про стягнення 20 435,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.01.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 30.01.2013 р.

21.01.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем до регресної вимоги всупереч вимогам ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не додано фотографій зафіксованих пошкоджень автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА на електронному носії (оптичному диску, флешпам'ять), акту виконаних робіт стосовно ремонту автомобіля, інформації стосовно страхових подій пов'язаних із зазначеним транспортним засобом. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно п. 36.2 ст. 36 зазначеного Закону строк на прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу не настав, а отже на момент звернення позивача із позовом до суду, порушення його законних прав або охоронюваних інтересів не існує.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 20.02.2013 р.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012 р. між Позивачем та Савонік Олександрою Вікторівною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0023а/12к/п, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останньої, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Renault Megan», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА.

09.06.2012 р. о 21 год. 15 хв. громадянин Пономарчук В.М., керуючи автомобілем «Fiat», державний реєстраційний номер ВК 0623 ВС, в м. Києві по пр. Повітрофлотський, 11, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Megan», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, що підтверджується довідкою СОМДТП Солом'янського ВДАІ РУ ГУМВС України в м. Києві.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.07.2012 р. у справі №3-5313/12 водія Пономарчук В.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №5094 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 03.07.2012 р., вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Renault Megan», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 20 903,06 грн.

Згідно рахунку фактури №12061204 від 12.06.2012 р., складеного ТОВ «Кий «Авто Холдинг» (СТО), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Megan», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА становить 20 935,79 грн.

Страховим актом №2012/V/MOD05094/VESKO 16678 від 19.07.2012 р.РРорориороОолор пошкодження транспортного засобу марки «Renault Megan», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА внаслідок ДТП, яка сталася 09.06.2012 р. о 21 год. 15 хв. в м. Києві по пр. Повітрофлотський, 11 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20 935,79 грн.

Позивач виконуючи зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування на рахунок ТОВ «Кий «Авто Холдинг» (СТО) у розмірі 20 935,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №34373 від 23.07.2012 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 20 935,79 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу марки «Fiat», державний реєстраційний номер ВК 0623 ВС, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/3241286, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України 'Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Fiat», державний реєстраційний номер ВК 0623 ВС застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/3241286, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до п.36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 12.11.2012 р. звернувся до відповідача із заявою, до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП на суму 20 935,79 грн.

05.12.2012 р. відповідач листом №3104 повідомив позивача, що за надісланими останнім документами, відповідач не може відшкодувати завдані збитки, та для визначення події страховою та виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регрессу, окрім наданих позивачем документів, останній просить позивача надіслати фотографії зафіксованих пошкоджень автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА на електронному носії (оптичному диску, флеш пам'ять), акту виконаних робіт стосовно ремонту автомобіля, інформації стосовно страхових подій пов'язаних із зазначеним транспортним засобом.

За змістом відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач як на підстави своїх заперечень у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, також посилається на обставини викладені у листі №3104 від 05.12.2012 р., а саме на не надання позивачем всупереч вимогам ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вищевказаних документів.

Проте, суд зазначає, що посилання відповідача на недодання до претензії перелічених у листі №3104 від 05.12.2012 р. та відзиві на позовну заяву документів не ґрунтуються на положеннях ст. 35 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не входять до переліку документів, що є необхідними для отримання страхового відшкодування, з огляду наведеної відповідачем статті Закону.

Крім того, відповідач за змістом відзиву відзначив, що позивач звернувся до нього з із заявою про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП 12.11.2012 р., а з позовом до суду 29.12.2012 р., тобто до спливу 90-денного строку, передбаченого п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній після набрання чинності Закону №3045 від 17.02.2011 р., а тому строк на виконання грошового зобов'язання відповідача на момент звернення із позовом не настав.

Проте суд зазначає, що статтею 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відтак, звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача, як страховика винної у ДТП особи, страхового відшкодування в порядку регресу, позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав, що спростовує твердження відповідача про передчасність звернення позивача із позовом до суду.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України від 30.11.2012 р. у справі 5011-67/3351-2012 та постанова Верховного Суду України №12/050 від 28.08.2012 р. у справі 23/279.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи (звітом експерта) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Renault Megan», державний реєстраційний номер ВК 1049 ВА з урахуванням фізичного зносу внаслідок спірного ДТП становить 20 903,06 грн., а позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 20 435,79 грн., що розрахована 20 935,79 грн. (фактичний розмір витрат згідно рахунку СТО №12061204 від 12.06.2012 р.) - 500,00 грн. франшизи передбаченої полісом №АВ/3241286.

Оскільки розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема, приписами ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме: вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди згідно рахунку СТО, то правомірним є стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування визначеного звітом експерта №5094 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 03.07.2012 р. за вирахуванням франшизи передбаченої полісом №АВ/3241286.

Полісом №АВ/3241286 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу у розмірі 500,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відтак, розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом АВ/3241286 становить 500,00 грн.

Враховуючи визначені полісом АВ/3241286 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20 403,06 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу визначених звітом експерта 20 903,06 грн. - 500,00 грн. франшизи).

В іншій частині заявлено до стягнення страхового відшкодування у розмірі 32,73 грн. необхідно відмовити з огляду положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії» «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 20 403,06 грн. (двадцять тисяч чотириста три) грн. 06 коп. страхового відшкодування та 1 606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 20.02.2013 р.