Рішення № 29469533, 12.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/232/13 12.02.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна Фірма "Рома, ЛТД" До Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРУМ МЕНЕДЖМЕНТ"Простягнення 59 263,00 грн.Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачаКузнецова А.С. (дов. б/н від 11.02.2013 року)Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна Фірма "Рома, ЛТД" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРУМ МЕНЕДЖМЕНТ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 59 263, 00 грн. заборгованості за договором поставки № 107/2012 від 25.04.2012 року, з яких 52 414, 72 грн. сума основного боргу, 3 179, 25 грн. сума пені за договором, 3 669, 03 грн. сума штрафу за договором, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/232/13, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

11.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі представника та відзив на позовну заяву.

В судове засідання 12.02.2013 року представник відповідача не з'явився.

Представником позивача в судовому засіданні 12.02.2013 року надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено 25.04.2012 року Договір поставки № 107/2012 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця комп'ютерну техніку (надалі - товар), у кількості, асортиментах і за ціною, зазначених у додатках до договору (специфікації), які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає та оплачує такий товар відповідно до умов даного договору.

Розрахунки за даним договором між постачальником та покупцем здійснюються у наступній послідовності:

А) 30 % вартості товару, яка зазначається у відповідних додатках до договору (специфікації), покупець сплачує на протязі 10 календарних днів з дати підписання додатку до договору специфікації;

Б) остаточний розрахунок за товар, вартість якого зазначається у відповідних додатках до договору (специфікації), покупець сплачує на протязі 30 календарних днів з дати поставки товару (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору при порушенні терміну оплати товару по п. 4.1. б договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення по оплаті. У разі прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми невиконаного в строк зобов'язання по оплаті.

Відповідно до п. 4.1. а договору відповідач здійснив передплату у розмірі 30 % від вартості товару за договором (18.05.2012 р. - оплачено 4 028, 40 грн., 21.05.2012 р. - оплачено 10 000, 00 грн., 23.05.2012 р. - оплачено 8 434, 88 грн.)

Відповідно до умов договору в травні та липні 2012 року відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 74 877, 60 грн., що підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2012 року - 01.09.2012 року та за період 01.01.2012 року - 01.10.2012 року, належним чином завірені копії яких додані позивачем до позовної заяви.

За твердженням позивача, виходячи із умов договору остаточний розрахунок за поставлений товар відповідач мав здійснити 27.06.2012 року по накладних № 2805.2, № 2805.3 від 28.05.2012 року та 13.08.2012 року по накладній №1207.5 від 12.07.2012 року. Проте, відповідач остаточний розрахунок за договором у строки встановлені договором не здійснив.

28 вересня 2012 року позивачем була направлена відповідачу претензія за вих. № 1438 з вимогою про сплату боргу та неустойки за договором.

Станом на момент звернення з позовною заявою заборгованість за поставлений товар відповідачем сплачена не була.

Відповідно до Відзиву на позовну заяву Вих. № 2013/02-08/1 від 08 лютого 2013 року станом на 08 лютого 2013 року відповідачем підтверджується наявність грошового зобов'язання в розмірі 52 414, 32 грн., а не 52 414, 72 грн., як зазначено в позовній заяві.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає про неправильне нарахування пені (застосовано невірну ставку НБУ, неправильно розраховано кількість днів прострочки) за договором, що підлягає стягненню. За розрахунком відповідача розмір пені, що підлягає стягненню за договором не може перевищувати 2 382, 64 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Також, за відзивом позивач здійснив неправильний розрахунок 7 % штрафу за договором.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд задовольнити позов частково та розподілити судові витрати між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір поставки №107/2012 від 25.04.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 74 877, 60 грн., що підтверджується актами звірки підписаними між позивачем та відповідачем, наявними в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 22 463, 28 грн., що підтверджується матеріалами справи, та відзивом відповідача.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 52 414, 32 грн. (74 877, 60 грн. вартість поставленого товару - 22 463, 28 грн. часткова оплата = 52 414, 32 грн.), а не 52 414, 72 грн., як вказано позивачем у позовній заяві.

Заборгованість в розмірі 52 414, 32 грн. відповідача перед позивачем, підтверджується матеріалами справи та відповідачем відповідно до відзиву, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 80 п.1 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки, в акті звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2012 року по 01.10.2012 року, сторони зафіксували суму грошового зобов'язання відповідача за договором в розмірі 52 414, 32 грн., предмет спору між сторонами щодо стягнення 0, 40 грн. за договором відсутній, відповідно провадження в цій частині підлягає припиненню, відповідно до п.1. ст. 80 ГПК України.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 52 414, 32 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 52 414, 32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем підтверджений, строк оплати товару, у відповідності до п.4.1. б договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 52 414, 32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми сплати основного боргу за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 179, 25 грн., відповідно до розрахунку наведеного в позовній заяві та штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості відповідно до п. 6.3. договору, що становить 3 669, 03 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, в розмірі встановленому зазначеним законом, також передбачається п. 6.3. договору.

Як справедливо зазначає відповідач у своєму відзиві, позивач здійснив розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язань за договором із суми боргу 52 414, 72 грн., ставки НБУ в розмірі 7, 75 % річних та зарахування 30 % передплати пропорційно по кожній видатковій накладній окремо, що не відповідає діючому законодавству та умовам договору.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар по договору складає 52 414, 32 грн., що діюча ставка НБУ у спірний період 7, 5 % річних та що договором не обумовлювалася сторонами умова зарахування 30 % попередньої оплати від загальної вартості договору пропорційно по кожній видатковій накладній окремо, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення грошового зобов'язання за договором із розрахунку відповідача (судом перевірено розрахунок та визнано правильним), в сумі 2 382, 64 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Договором укладеним між сторонами передбачено накладення на відповідача штрафу в розмірі 7 % від суми невиконаного зобов'язання (п. 6.3. договору), отже вимоги позивача щодо стягнення штрафу згідно п. 6.3. договору в цілому правомірні.

Проте, позивачем невірно розрахована сума штрафу що підлягає стягненню (3 669, 03 грн.), оскільки розрахунок був здійснений із суми боргу 52414, 72 грн., а не 52414, 32 грн. За розрахунком відповідача та суду, 7 % штрафу від суми невиконаного зобов'язання - 52 414, 32 грн., складає суму 3669, 00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 0, 40 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріум Менеджмент» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 55, 6 - й поверх; код ЄДРПОУ 34696097; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича - комерційна фірма «Рома, ЛТД» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39; код ЄДРПОУ 23855495) 52414 (п'ятдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 32 коп. основної заборгованості, 2382 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 64 коп. пені, 3 669 (три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. штрафу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко