Рішення № 29469519, 11.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.13 р. Справа № 5006/16/128/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Інкор" м.Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк

про стягнення 208722грн.45коп.

та за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Інкор" м.Дніпропетровськ

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 112 543грн.20коп. за договором підряду №4500004988 від 12.10.2011р.,

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Мозгова І.В. за довіреністю 05/09-1 від 05.09.2012р.,

від відповідача (за первісним позовом): Фокін С.О. за довіреністю №54 від 03.10.2012р.

у судовому засіданні 08.02.2013року оголошувалась перерва на 11.02.2013року о 14год.00хв.

СУТЬ СПРАВИ:

26.09.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інкор» м.Дніпропетровськ (далі - ТОВ НВП «Інкор») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк (далі - ПрАТ «ДЕМЗ») з вимогами про стягнення 208722грн.45коп., у тому числі: основної заборгованості в сумі 201000грн.00коп., інфляційних нарахувань в сумі 1675грн.80коп, 3%річних в сумі 6046грн.65коп.

Ухвалою від 28.09.2012року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ НВП«Інкор» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/128/2012.

08.10.2012р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява ПрАТ «ДЕМЗ» до ТОВ НВП «Інкор» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 112 543грн.20коп. за договором підряду №4500004988 від 12.10.2011р.

Ухвалою від 09.10.2012року господарським судом Донецької області зустрічна позовна заява ПрАТ «ДЕМЗ» прийнята до спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №5006/16/128/2012.

Ухвалою від 22.11.2012року на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд Донецької області призначив судову технічну експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.79 ГПК України господарський суд ухвалою від 22.11.2012р. зупинив провадження по справі.

17.01.2013р. на адресу господарського суду за супровідним листом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №5913/14 від 10.01.2013р. справа №5006/16/128/2012 повернута разом з висновком експерта №5913/14 від 10.01.2013р.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №5006/16/128/2012, господарський суд Донецької області ухвалою від 21.01.2013р. поновив провадження по справі на підставі ст.79 ГПК України.

21.01.2013р. ухвалою суду строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів по 11.02.2013р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач за первісним позовом посилається на те, що на підставі укладеного договору підряду №4500004988 від 12.10.2011року позивачем за первісним позовом належним чином виконані роботи з поточного ремонту вузла нижнього ролика правильної машини №1 обтискового цеху ПрАТ «ДЕМЗ», між сторонами договору підписано відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт №2 від 06.12.2011року та №1 від 26.12.2011року на загальну суму 441000грн.00коп., відповідач за первісним позовом здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт, однак, у порушення умов договору інша частина вартості виконаних робіт на суму 201 000грн.00коп. відповідачем за первісним позовом не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом щодо стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач за первісним позовом надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №4500004988 від 12.10.2011року, додатку №1 до договору, актів здачі - приймання виконаних робіт №2 від 06.12.2011року та №1 від 26.12.2011року, платіжних доручень №3962 від 28.04.2012року, №5409 від 07.06.2012року, №5373 від 08.06.2012року, №6094 від 22.06.2012року, №6503 від 06.07.2012року, №6797 від 16.07.2012року, №8111 від 16.08.2012року, претензії №3 від 11.07.2012року, акту звірки взаємних розрахунків станом на 11.07.2012року, що підписаний тільки позивачем за первісним позовом, платіжних вимог №0000001, №0000002 від 11.07.2012року, квитанції «Кур'єрської служби доставки» №4257352 та опису вкладення у лист, статутних документів ТОВ НВП «Інкор».

Нормативно свої вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує статтями 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 6, 7, 8, 54 - 57 ГПК України.

25.10.2012року ТОВ НВП «Інкор» звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій, не змінюючи підстави або предмету заявлених позовних вимог, просить стягнути з відповідача за первісним позовом суму основної заборгованості в розмірі 201000грн.00коп., інфляційні нарахування в сумі 1675грн.80коп, 3%річних в сумі 6046грн.65коп.(сума заявлених позовних вимог не змінюється),але інфляційні нарахування позивач за первісним позовом просить стягнути за період з 07.02.2012року по 28.04.2012року щодо суми заборгованості 176400грн.00коп.; за період з 25.02.2012року по 28.04.2012року - щодо заборгованості в сумі 264600грн.00коп. Позивачем за первісним позовом надані докази направлення зазначеної заяви відповідачу за первісним позовом, а саме, фіскальний чек ДП «Укрпошта» №6247 від31.10.2012року та відповідний опис вкладення у цінний лист.

Суд, розглянувши зазначену заяву, приймає її до розгляду та розглядає первісні позовні вимоги з її урахуванням.

Відповідач за первісним позовом у відзиві №48-17 від 05.10.2012року на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за платіжним дорученням №3962 від 28.04.2012року, в графі «призначення платежу» якого відсутнє посилання на конкретний акт здачі - приймання виконаних робіт, сплачувалась частина вартості робіт у розмірі 40000грн., виконаних за актом №2 від 06.12.2011року, що підтверджується листом №48-17/452 від 02.10.2012року, відповідно позивачем за первісним позовом невірно здійснений розрахунок 3% річних та індексу інфляції.

У письмових поясненнях від 25.10.2012року позивач за первісним позовом зазначає, що лист відповідача за первісним позовом №48-17/452 від 02.10.2012року щодо зміни призначення платежу направлено після порушення провадження у справі, раніше відповідач не надавав своїх заперечень стосовно порядку зарахування сум, які сплачені, відповідно листом №24/10-1 від 24.10.2012року у здійсненні такої заміни відмовлено. ТОВ НВП «Інкор» зазначає, що відповідачем за первісним позовом порушений порядок підписання акту №1, передбачений договором, оскільки фактично обладнання на склад ПрАТ «ДЕМЗ», ремонт якого виконувався за актом № 1, разом з актом передано на склад відповідача за первісним позовом 30.11.2011року, про що свідчить акт приймання-передачі матеріальних активів від 30.11.2011року та видаткова накладна №0/11-2 від 30.11.2011року, копії означених документів долучені до матеріалів справи, однак відповідач за первісним позовом у порушення п.2.8 договору акт №1 від 30.11.2011року не підписав або не повернув зазначений акт протягом трьох днів з відповідними запереченнями.

ПрАТ «ДЕМЗ» у зустрічній позовній заяві просить стягнути з ТОВ НВП «Інкор» штрафні санкції за договором підряду №4500004988 від 12.10.2011р. у розмірі 112 543грн.20коп., зокрема, на підставі п.6.2 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань за актом здачі - приймання виконаних робіт №2 від 06.12.2011року пеню в сумі 14 112грн.00коп., відповідно за актом здачі - приймання виконаних робіт №1 від 26.12.2011року - пеню в сумі 52920грн.0коп.; згідно ч.1 п.6.6 договору штраф за виявлення браку(недоробок) протягом гарантійного строку у розмірі 35280грн.00коп.; відповідно ч.2 п.6.6 договору пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань з гарантійного ремонту в розмірі 10 231грн.20коп.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ПрАТ «ДЕМЗ» посилається на порушення ТОВ НВП «Інкор» строків проведення ремонту обладнання, факт виявлення протягом гарантійного строку, встановленого договором, браку (недоробок), що спричинило необхідність гарантійного ремонту обладнання, порушення строків проведення гарантійного ремонту.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач за зустрічним позовом надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №4500004988 від 12.10.2011року, додатку №1 до договору, актів здачі - приймання виконаних робіт №2 від 06.12.2011року та №1 від 26.12.2011року, актів приймання -передачі матеріальних активів від 21.10.2011року, 06.12.2011року, 17.10.2011року, 26.12.2011року, 15.02.2012року, 28.05.2012року, акту технічного огляду від 24.01.2012року, протоколу випробування хімічного складу №5 від 25.01.2012року, свідоцтва про атестацію №06544-5-2-26-ГОМС від 06.10.2009року, листа №48-17/452 від 02.10.2012року, статутних документів ПрАТ «ДЕМЗ».

В якості нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на ст. ст. 509, 526, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 1, 44, 49, 54, 60 ГПК України.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ НВП «Інкор» просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що умовами договору передбачений строк виконання робіт та строк доставки відремонтованого обладнання на склад Замовника, у даному випадку ТОВ НВП «Інкор» був прострочений строк доставки відремонтованого обладнання, відповідальність Підрядника за дане порушення умовами договору не встановлена; обов'язок сплатити пеню, передбачений п. 6.2 договору, встановлений за порушення термінів виконання робіт, тоді як ч.3 ст. 549 ЦК України передбачає, що пеня стягується виключно за порушення грошових зобов'язань; після отримання ТОВ НВП «Інкор» обладнання для здійснення гарантійного ремонту було встановлено факт зруйнування зовнішньої обойми підшипника на одному з роликів, внаслідок чого листом №20/02-2 від 20.02.2012року був викликаний представник ПрАТ «ДЕМЗ» для посвідчення дефекту та складання відповідного акту, але позивач за зустрічним позовом не направив свого представника, що стало причиною порушення строку проведення ремонту. Відповідач за зустрічним позовом вважає, що зазначені ремонтні роботи не відносяться до гарантійного ремонту за договором, так як висновком Національної металургійної академії України №178/16-02 від 16.07.2012року встановлено, що при експлуатації правильної машини були допущені грубі порушення технологічної інструкції та правил експлуатації правильної машини, що призвело до виходу із строю роликів, вина ТОВ НВП «Інкор» відсутня.

В підтвердження заперечень, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, відповідачем за зустрічним позовом надано належним чином засвідчені копії: листа №20/02-2 від 20.02.2012року, висновку Національної металургійної академії України №178/16-02 від 16.07.2012року, акту дефектації від 17.02.2012року, листів №22/06-2 від 22.06.2012року, №02/07-1 від 02.07.2012року, службових записок від 16.11.2011року та 21.11.2011року, протоколу від 27.07.2012року, листа №12/07-1 від 12.07.2012року.

ПрАТ «ДЕМЗ» у письмових поясненнях №48-17/516 від 22.11.2012року спростовує заперечення відповідача за зустрічним позовом посилаючись на те, що згідно п. 2.8 договору строк виконання робіт підліковується саме з дати підписання сторонами актів здачі - приймання виконаних робіт. Щодо заперечень відносно віднесення спірних ремонтних робіт до гарантійного ремонту, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що відповідно до акту від 24.01.2012року, підписаного представниками сторін, у випадку виявлення відповідності марки сталі роликів 50 ТОВ НВП «Інкор» виконує гарантійний ремонт згідно п.4.2 договору; протоколом №5 від 25.01.2012року випробування хімічного складу, підтверджено відповідність марки Сталі50; у акті приймання - передачі матеріальних активів від 15.02.2012року міститься посилання, що обладнання передається на гарантійний ремонт; листом Національної металургійної академії України №7/1 від 11.10.2012року повідомлено, що вказаний вище висновок не надавався. ПрАТ «ДЕМЗ» до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії листа Національної металургійної академії України №7/1 від 11.10.2012року, претензії №43-17/79 від 10.04.2012року.

У письмових поясненнях №48-17/73 від 11.02.2012року позивач за зустрічним позовом зазначає, що гарантійний ремонт здійснювався щодо нижнього ролика правильної машини №1, який первісно ремонтувався за актом №2 від 06.12.2011року, ролики, які первісно ремонтувались, були введені в експлуатацію 15.01.2012року, що підтверджується витягом з Агрегатного журналу РПМ№1, копія якого залучена до матеріалів справи. Крім того, позивачем за зустрічним позовом надані до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наказу ПрАТ «ДЕМЗ» №214 від 16.07.2010року про прийняття на роботу Стрелець О.М., робочої інструкції РІ-45-100-11 від 01.03.2011року, довіреності ААГ №139557, листа від 11.02.2013року.

На виконання ухвали господарського суду Донецької області від 21.10.2013року сторони надали письмові пояснення щодо висновку експерту №5913/14 від 10.01.2013р.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом у письмових поясненнях №48-17/51, 348-17/51/1 від 31.01.2013року вказує на те, що в періоди, які експертом виявлено порушення в експлуатації, ролики, які ремонтувались ТОВ НВП «Інкор» та у подальшому передані на гарантійний ремонт, не експлуатувались на правильній машині №1, на підтвердження чого надав таблицю, в якій зазначає перелік плавок та перелік оброблених плавок обтискового цеху ПрАТ «ДЕМЗ».

Як виходить з письмових пояснень ТОВ НВП «Інкор» від 30.01.2013року та 11.02.2013року, на думку відповідача за зустрічним позовом, висновком експерта підтверджений факт грубого порушення ПрАТ «ДЕМЗ» правил експлуатації роликів №2 та №5, встановлених на правильній машині №1, ПрАТ «ДЕМЗ» необґрунтовано здійснена заміна сталі 90ХФ на сталь 50, яка має знижені механічні властивості в порівнянні із сталлю 90ХФ, у тому числі в співвідношенні границі текучості, про даний факт відповідач за зустрічним позовом не був повідомлений, отже, за відсутності вини ТОВ НВП «Інкор» в пошкодженні роликів протягом гарантійного строку, відповідні ремонтні роботи не відносяться до гарантійного ремонту.

У судове засідання 08.02.2013року за клопотанням ТОВ НВП «Інкор» на підставі ст. 31 ГПК України викликана судовий експерт Лушникова Т.М., що здійснювала проведення судової технічної експертизи у справі.

У даному судовому засіданні судовим експертом Лушниковою Т.М. надані усні та письмові пояснення щодо проведеної судової експертизи. Зокрема, згідно письмових пояснень судовий експерт зазначає, що експертиза проведена за наслідками огляду та на підставі наданих документів, дані приведені у таблиці, що наведена у дослідницькій частині висновку, містяться у нарядах, що надані ПрАТ «ДЕМЗ» на вимогу експерта згідно листа №48-17/589 від 20.12.2012року; питання щодо можливості правити діаметри заготовок більше 250мм згідно технічних можливостей правильної машини №1 не входить до компетенції експерта.

У судовому засіданні 11.02.2013року представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та наступних письмових поясненнях до неї, заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 11.02.2013року підтримав заперечення на первісну позовну заяву, що викладені у раніше наданому відзиві, просив задовольнити зустрічну позовну заяву.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації.

Вислухавши пояснення представників сторін та судового експерта, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

12.10.2011року між ПрАТ «ДЕМЗ» (Замовник) та ТОВ НВП «Інкор» (Підрядник) укладено договір підряду №4500004988, за умовами п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту вузла нижнього ролика правильної машини №1, далі за текстом - обладнання, обтискового цеху Замовника.(арк. справи 7-10, том1).

За своєю правовою природою договір укладений між сторонами у справі є договором підряду на підпадає під правове регулювання ст.ст. 837-864 ЦК України.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 7 договору, а саме п. 7.1 договору передбачає, що він вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012року, а в частині невиконаних до даного строку зобов'язань - до їх повного виконання.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без складання протоколу розбіжностей та скріплено печатками підприємств. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір, визнання договору недійсним у судовому порядку.

Сторонами у п.3.1 узгоджена сума даного договору підряду, яка складає 529 200грн.00оп., у тому числі ПДВ - 88200грн.00коп.

Обсяги робіт, строки їх виконання та вартість визначені у специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору підряду. У разі виявлення ремонто -непридатності деталей, вузлів або збільшення обсягу робіт, вказаного в специфікації (Додаток№1), що оформлена в якості додатку до даного договору, сторонами складається акт про необхідність додаткових робіт та оформлюється додаткова угода до даного договору підряду.(п.1.2 договору).

Згідно п. 2.3 договору строк виконання робіт також вказується у означеній специфікації.

Сторонами договору у встановленому порядку підписана Специфікація №1 до договору, в якій визначено найменування обладнання та його технічна характеристика, види ремонту, зокрема, поточний ремонт вузла нижнього ролика правильної машини №1: розбирання, ревізія, ремонт та заміна підшипників, відновлення поверхні ролика наплавкою, механічна обробка, збирання згідно к.ЗС161-3-232-01СБ. Також визначена кількість роликів, що передаються у ремонт:шість, загальна вартість та вартість ремонту одного ролику, заставна вартість обладнання та строк ремонту з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі обладнання в ремонт: 30 календарних днів.(арк. справи11, том1).

У вказаній Специфікації наявне посилання, що вона є невід'ємною частиною договору підряду №4500004988 від 12.10.2011року.

Відповідно, суд приходить до висновку, що сторонами узгоджені істотні умови договору, вищезазначений договір є укладеним.

Сторони у п. 2.1 договору домовились, що Замовник зобов'язується до початку виконання робіт надати Підряднику обладнання, підготовлене до ремонту. Доставка обладнання здійснюється на умовах EXW(склад Замовника) згідно правилами ІНКОТЕРМС 2000 при поставці автотранспортом.

При передачі Підряднику обладнання сторонами оформлюється акт приймання-передачі обладнання у ремонт з вказанням технічного стану, кількості, комплектності та заставної вартості обладнання. До акту приймання-передачі повинна бути надана довіреність від Підрядника на отримання ТМЦ. Заставна вартість обладнання складає 4 320 000грн. з ПДВ без урахування вартості ремонтних робіт.(п.2.2 договору).

Як виходить з п. 2.4 договору, доставка обладнання здійснюється Підрядником на умовах CPT (склад Замовника) згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2000 при поставці автотранспортом.

Згідно п.2.5 договору Підрядник виконує роботи із своїх матеріалів та комплектуючих. Підрядник гарантує якість матеріалів та комплектуючих, що використовуються при виконанні робіт за даним договором підряду. Підрядник виконує роботи у суворій відповідності до вимог правил та стандартів, що діють в Україні, а також креслення, вказаного у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.(п.2.6 договору).

Сторонами у п.2.7 договору узгоджений порядок повернення обладнання з ремонту, зокрема, Підрядник зобов'язаний повернути відремонтоване обладнання Замовнику протягом 5 календарних днів з дня закінчення ремонту. Датою повернення обладнання вважається дата доставки відремонтованого обладнання на склад Замовника. При передачі обладнання Замовнику сторонами оформлюється акт приймання-передачі обладнання з ремонту з вказанням технічного стану, кількості та його комплектності.

Як визначено у п. 2.8 договору по закінченні робіт сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про обсяги та вартість виконаних Підрядником робіт. Вказаний акт готовиться Підрядником та передається на підпис Замовнику. Замовник зобов'язується протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту його підписати та повернути Підряднику. У разі наявності у Замовника достатніх підстав для відмови у підписанні акту приймання - передачі виконаних робіт, він у той же строк повертає Підряднику неоформлений акт, з додатком письмових заперечень(аргументів) по суті акту. У даному випадку сторони комісійно протягом п'яти днів узгоджують конфліктну ситуації,та у разі необхідності залучають експертів третіх осіб, та підписують акт у первісній або новій редакції. Момент переходу права власності на роботи, вказані у даному договорі підряду, від Підрядника до Замовника підтверджується на підставі акту виконаних робіт, за датою його підписання.

У порядку, передбаченому п.п.2.1,2.2 договору сторонами договору підписані акти приймання - передачі матеріальних активів від 21.10.2011року, 17.10.2011року, згідно яких Замовник передав, а Підрядник прийняв у ремонт нижній ролик правильної машини у кількості 5 шт.(арк. справи 57, 60,том1).

Відповідно 06.12.2011року та 26.12.2011року у порядку п.2.7 договору сторонами підписані акти приймання - передачі матеріальних активів, за якими обладнання в означеній кількості повернуто з ремонту.(арк. справи 58,61, том1).

Повноваження осіб, що підписали означені акти сторонами не оспорюються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами дотримано умови п.п.2.1, 2.2, 2.7 договору щодо порядку передачі обладнання у ремонт та повернення з ремонту.

06.12.2011року сторонами договору підписаний акт №2 здачі-приймання виконаних робіт на суму 176 400грн.00коп.(арк. справи 59,том1). 26.12.2011року акт №1 здачі-приймання виконаних робіт на суму 264 600грн.00коп. (арк. справи62,том1).

Вищезазначені акти здачі-приймання робіт містять посилання на договір підряду №4500004988 від 12.10.2011року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Безпосередньо у актах зазначено, що ремонт виконано Підрядником у повному обсязі, претензії до якості робіт відсутні.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти здачі-приймання робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем за первісним позовом прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що фактично акт № 1 первісно був підписаний 30.11.2011року та переданий відповідачу за первісним позовом для підписання разом з обладнанням, яке прийняте відповідачем за первісним позовом згідно акту приймання-передачі матеріальних активів від 30.11.2011року та видаткової накладної №0/11-2 від 30.11.2011року, не приймається судом виходячи з наступного.

Порядок підписання акту здачі - приймання виконаних робіт визначено п.2.8 договору, згідно якого, серед іншого, зазначено, що вказаний акт готовиться Підрядником та передається на підпис Замовнику. Однак позивач за первісним позовом не навів докази, які б підтверджували факт направлення або вручення уповноваженому представнику ПрАТ «ДЕМЗ» акту здачі -приймання виконаних робіт №1 від 30.11.2011року для підписання. Наявність підписаних акту приймання-передачі матеріальних активів від 30.11.2011року та видаткової накладної №0/11-2 від 30.11.2011року, за відсутності вищенаведених доказів на підтвердження дотримання позивачем за первісним позовом вимог п.2.8 договору, не впливає безпосередньо на встановлення факту виконання Підрядником зобов'язань за договором, оскільки по закінченні робіт сторони підписують саме акт приймання-передачі виконаних робіт, момент переходу права власності на роботи від Підрядника до Замовника підтверджується на підставі акту виконаних робіт, за датою його підписання.

Крім того, якщо позивач за первісним позовом вважає акт №1 від 30.11.2011р. підписаним, недоцільним є підписання акту №1 від 26.12.2011р. з ідентичним текстом та сумою.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Порядок оплати виконаних робіт передбачено в п 3.2 договору, а саме, Замовник здійснює оплату на поточний рахунок Підрядник по факту доставки відремонтованого обладнання на склад Замовника протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Моментом здійснення оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника.

Таким чином, за наявності доказів на підтвердження факту доставки відремонтованого обладнання на склад Замовника, строк оплати за актом №2 здачі-приймання виконаних робіт від 06.12.2011року на суму 176 400грн.00коп. до 04.02.2012року включно, за актом №1 здачі-приймання виконаних робіт від 26.12.2011року на суму 264 600грн.00коп. - до 24.02.2012року включно.

Як вбачається з платіжних доручень №3962 від 28.04.2012року, №5409 від 07.06.2012року, №5373 від 08.06.2012року, №6094 від 22.06.2012року, №6503 від 06.07.2012року, №6797 від 16.07.2012року, №8111 від 16.08.2012року, відповідачем за первісним позовом частково сплачена вартість виконаних робіт на суму 240000грн.00коп.

При цьому, при здійсненні оплати за платіжним дорученням №3962 від 28.04.2012року в графі «Призначення платежу» відповідач за первісним позовом вказує «Оплата за поточний ремонту вузлу нижнього ролику правильної машини згідно договору №4500004988 від 12.10.2011року, у тому числі ПДВ», відповідно, не зазначено за яким саме актом здійснена оплата заборгованості. У платіжних дорученнях №5409 від 07.06.2012року, №5373 від 08.06.2012року, №6094 від 22.06.2012року у відповідній графі наявне посилання на акт №1, у платіжних дорученнях №6503 від 06.07.2012року, №6797 від 16.07.2012року, №8111 від 16.08.2012року - посилання на акт №2, за якими безпосередньо сплачується заборгованість.

Внаслідок відсутності у графі «Призначення платежу» платіжного доручення №3962 від 28.04.2012року посилання на конкретний акт виконаних робіт, за яким погашається заборгованість, позивач за зустрічним позовом відніс дану суму у рахунок погашення заборгованості за актом №1 від 26.12.2011року.

Листом №48-17/452 від 02.10.2012року ПрАТ «ДЕМЗ» звернулось до ТОВ НВП «Інкор» та просило призначення платежу за платіжним дорученням №3962 від 28.04.2012року читати у наступній редакції: «Оплата за поточний ремонту вузла нижнього ролику правильної машини згідно акту №2 від 06.12.2011року до договору №4500004988 від 12.10.2011року, у тому числі ПДВ 6 666,67грн.». Факт направлення даного листа на адресу позивача за первісним позовом підтверджується випискою з реєстру про приймання поштової кореспонденції №726445, копія якого безпосередньо міститься на бланку вказаного листа.(арк. справи 101, том1).

У відповідь на вказаний лист ТОВ НВП «Інкор» листом №24/10-1 від 24.10.2012року відмовило у зміні призначення платежу, оскільки бухгалтерська звітність підприємства складена та здана у 2 кварталі 2012року. Крім того, позивач за первісним позовом посилається на факт направлення на адресу відповідача за первісним позовом актів звірки, в яких відображено зарахування суми 40000грн. у погашення заборгованості за актом №1, на ці акти будь-яких заперечень висловлено не було.(арк. справи 128,том1).

У відповідності до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ N 22від 21.01.2004року (з змінами та доповненнями) , що зареєстрована Міністерством юстиції за N 377/8976, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995року, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Відповідно до Листа Національного Банку України №25-111/1438-7141 від 09.06.2011року після списання коштів з рахунку платника питання щодо зміни інформації, зазначеної у реквізиті «призначення платежу» може вирішуватися виключно між сторонами.

Таким чином, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення цього платежу.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду в якому надані послуги чи товар, або безпосередньо акту, за яким виконувались роботи, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

У даному випадку, відповідач за первісним позовом у платіжному документі не зазначив конкретного акту, за виконання робіт за яким вноситься плата, а тому позивач за первісним позовом повинен був здійснити зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості саме за актом №2 від 06.12.2011року, заборгованість за яким виникла раніше, ніж заборгованість за актом №1 від 26.12.2011року. Як наслідок, позивач за первісним позовом не має належних правових підстав для відмови відповідачу за зустрічним позовом у зміні призначення платежу за спірним платіжним дорученням.

Виходячи з викладеного, суд виходить з того, що заборгованість за актом №2 від 06.12.2011року частково погашена відповідачем за зустрічним позовом за платіжними дорученнями: №3962 від 28.04.2012року на суму 40000грн.00коп.; №6503 від 06.07.2012року на суму 25000грн.00коп., №6797 від 16.07.2012року на суму 25000грн.00коп., №8111 від 16.08.2012року на суму 50000грн.00коп. Всього за вказаним актом сплачено 140000грн.00коп., заборгованість складає 36400грн.00коп.

Тоді як, заборгованість за актом №1 від 26.12.2011року частково сплачена платіжними дорученнями №5409 від 07.06.2012року на суму 59821грн.13коп.; №5373 від 08.06.2012року на суму 15 178грн.87коп.; №6094 від 22.06.2012року на суму 25000грн.00коп. Всього за вказаним актом сплачено 100000грн.00коп., заборгованість складає 164 600грн.00коп.

Відповідно частина вартості виконаних робіт в сумі 201000грн.00коп. відповідачем за первісним позовом не сплачена.

ТОВ НВП «Інкор» зверталось до відповідача за первісним позовом з претензією №3 від 11.07.2012року, в якій просило сплатити суму заборгованості, 3% річних та інфляційні нарахування. Факт направлення претензії підтверджується належним чином засвідченою копією квитанції «Кур'єрської служби доставки» №4257352 та опису вкладення у лист (арк. справи 21-28,том1).

Відповіді на зазначену претензію відповідачем за первісним позовом надано не було, але часткове погашення заборгованості здійснено, внаслідок чого ТОВ НВП «Інкор» звернулось до суду з позовними вимогами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 201000грн.00коп., не спростував факт наявності заборгованості в вказаній сумі.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №4500004988 від 12.10.2011року, строк виконання зобов'язання відповідача за первісним позовом на момент звернення з позовом настав, тому відповідач за первісним позовом зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 201000грн.00коп., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем вказаної суми заборгованості. Відповідно ПрАТ «ДЕМЗ» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 201000грн.00коп. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1675грн.80коп. та 3%річних в сумі 6046грн.65коп. суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як виходить з наданого позивачем за первісним позовом розрахунку інфляційні нарахування він просить стягнути за період з 07.02.2012року по 28.04.2012року щодо заборгованості за актом №2 в сумі 176400грн.00коп., за період з 25.02.2012року по 28.04.2012року - щодо заборгованості за актом №1 в сумі 264600грн.00коп. (з урахуванням заяви від 25.10.2012року); 3% річних відповідно за період з 07.02.2012року по 18.09.2012року щодо заборгованості за актом №2 та за період з 25.02.2012року по 18.09.2012року щодо заборгованості за актом №1 з урахуванням зменшення суми заборгованості внаслідок її часткової оплати.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем за первісним позовом свого грошового зобов'язання, позивач за первісним позовом мав підстави для нарахування вказаних сум.

Оскільки, як встановлено судом, строк оплати за актом №2 здачі-приймання виконаних робіт від 06.12.2011року на суму 176 400грн.00коп. до 04.02.2012року включно, за актом №1 здачі-приймання виконаних робіт від 26.12.2011року на суму 264 600грн.00коп. - до 24.02.2012року включно, тому право на нарахування інфляційних та 3%річних на заборгованість виникає у позивача за первісним позовом з 05.02.2012року та 25.02.2012року відповідно.

Згідно пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Заперечення відповідача за первісним позовом, що при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань, ТОВ НВП «Інкор» не враховані місяці, де була наявна дефляція, не є доцільним, оскільки позивач скористався своїм правом та визначив період, за який просить стягнути інфляційні нарахування, та вірно вказав встановлений індекс інфляції у ці місяці, вимог щодо стягнення інфляційних за інші періоди позивач за первісним позовом не заявляв.

Перевіривши за допомогою Інформаційно-пошукової системи «Законодавство» здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок індексу інфляції за означений період, суд прийшов до висновку, що вірна сума інфляційних нарахувань складає 1676грн.85коп., однак, оскільки заявлено до стягнення 1675грн.80коп. суд згідно приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума інфляційних нарахувань 1675грн.80коп.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він здійснений невірно з огляду на невірний порядок зарахування позивачем за первісним позовом оплати заборгованості в сумі 40000грн.00коп., про що зазначено вище.

Здійснивши за допомогою Інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3%річних за вказані позивачем за первісним позовом періоди виходячи з вірного алгоритму зарахування сум, сплачених відповідачем за первісним позовом, який визначено судом, суд зазначає, що сума 3% річних складає 6040грн.32коп., в цій частині первісні позовні вимоги задовольняються, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 6грн.33коп. слід відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ НВП «Інкор» до ПрАТ «ДЕМЗ» про стягнення 208722грн.45коп. задовольняються частково, стягненню підлягає сума основної заборгованості в розмірі 201000грн.00коп., сума інфляційних нарахувань в розмірі 1675грн.80коп, 3%річних в розмірі 6040грн.32коп., у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3%річних в сумі 6грн.33коп. суд відмовляє.

Щодо вимог зустрічного позову про стягнення ПрАТ «ДЕМЗ» з ТОВ НВП «Інкор» штрафних санкцій за договором підряду №4500004988 від 12.10.2011р. у розмірі 112 543грн.20коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки, так і відшкодування збитків.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, ПрАТ «ДЕМЗ» просить стягнути з ТОВ НВП «Інкор» на підставі п.6.2 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань за актом здачі - приймання виконаних робіт №2 від 06.12.2011року пеню в сумі 14 112грн.00коп., відповідно за актом здачі - приймання виконаних робіт №1 від 26.12.2011року - пеню в сумі 52920грн.0коп.

Згідно п.6.2 договору за порушення строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості невиконаних у строк робіт за кожний день прострочення виконання робіт.

Посилання відповідача за зустрічним позовом, що обов'язок сплатити пеню, передбачений п. 6.2 договору, встановлений за порушення термінів виконання робіт, тоді як ч.3 ст. 549 ЦК України передбачає, що пеня стягується виключно за порушення грошових зобов'язань, що виключає стягнення пені на підставі зазначеного пункту договору, не приймається судом.

Дійсно, згідно з ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, є предметом регулювання Господарського кодексу України.

У відповідності до Інформаційного листа ВГСУ N 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на запитання чи співвідносяться ЦК України та ГК України як загальний та спеціальний закони. Норми якого кодексу підлягають переважному застосуванню? Було надано таку відповідь: спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання.

Оскільки, між сторонами у справі на підставі договору підряду №4500004988 від 12.10.2011р. виникли саме господарські відносини, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Зокрема, у частині 1 статті 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - пені за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, у тому числі й не грошових, зокрема, передбаченої п.6.2 договору підряду №4500004988 від 12.10.2011р., що не суперечить приписам законодавства.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 07.06.2005року у справі №35/475-04 та від 22.11.2010року у справі №14/80-09-2056.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За умовами п. 2.3 договору строк виконання робіт вказується у специфікації.

Зокрема, як вбачається з специфікації, яка підписана сторонами, строк ремонту встановлено 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі обладнання в ремонт.

Як передбачено у п. 2.8 договору по закінченні робіт сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про обсяги та вартість виконаних Підрядником робіт.

Крім того, п.2.7 договору узгоджений порядок повернення обладнання з ремонту, зокрема, Підрядник зобов'язаний повернути відремонтоване обладнання Замовнику протягом 5 календарних днів з дня закінчення ремонту. Датою повернення обладнання вважається дата доставки відремонтованого обладнання на склад Замовника.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що ним порушений строк повернення обладнання з ремонту, що передбачений п.2.7 договору, а не строк виконання робіт, на підтвердження чого надає службові записки працівників підприємства від 16.11.2011року та 21.11.2011року щодо готовності відремонтованого обладнання до відправки Замовнику.

Суд вважає дане ствердження ТОВ НВП «Інкор» безпідставним, виходячи з того, що в специфікації передбачений загальний строк виконання робіт: ремонту обладнання, тому числі у даний строк Підрядником повинно бути здійснено й повернення обладнання з ремонту. При цьому умовами договору визначено, що строк повернення обладнання з ремонту вираховується з дня фактичного закінчення ремонту та встановлений у п'ять днів. У той же час, факт виконання Підрядником зобов'язань за договором підтверджується виключно актом приймання-передачі виконаних робіт, момент переходу права власності на роботи від Підрядника до Замовника підтверджується на підставі акту виконаних робіт, за датою його підписання.

Крім того, вказане вище твердження відповідача за зустрічним позовом є недоведеним належними доказами у справі, оскільки за наявності службових записок працівників підприємства про готовність відправки відремонтованих роликів Замовнику, ТОВ НВП «Інкор» не надав доказів на підтвердження неможливості відправки обладнання внаслідок відсутності транспорту, з інших причин, а також повідомлення позивача за первісним позовом про факт проведення ремонту та неможливість транспортування спірного обладнання на склад Замовника.

Відповідно, розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення пені згідно п.6.2 договору, суд виходить з того, що строк виконання зобов'язання з ремонту обладнання передбачений у специфікації та складає 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі обладнання в ремонт.

Згідно акту приймання - передачі матеріальних активів від 21.10.2011року Замовник передав, а Підрядник прийняв у ремонт нижній ролик правильної машини у кількості 2 шт.

Таким чином, строк виконання зобов'язання з проведення ремонту даного обладнання встановлений до 21.11.2011року включно (перший робочий день, оскільки строк виконання зобов'язання припадає на неділю 20.11.2011року).

При цьому, суд приймає до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом на приписи ч.5 ст. 254 ЦК України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вихідними слід вважати вихідні дні хоча б в одній з організацій, яка здійснює чи стосовно якої мають бути здійснені відповідні дії, що, виходячи з наявності вихідного дня на підприємстві відповідача за зустрічним позовом, спростовує твердження позивача за зустрічним позовом щодо встановлення строку виконання зобов'язання в календарних днях виходячи з графіку роботи ПрАТ «ДЕМЗ» (без вихідних).

У порядку п.2.7 договору сторонами підписано акт приймання - передачі матеріальних активів після проведеного ремонту від 06.12.2011року.

Як встановлено вище, акт здачі - приймання виконаних робіт №2 підписано сторонами також 06.12.2011року на загальну суму 176 400грн.00коп.

Таким чином, строк виконання зобов'язання з ремонту обладнання щодо робіт, які виконувались за актом №2 порушено ТОВ НВП «Інкор» на 14 календарних днів (з 22.11.2011року по 05.02.2011року).

Здійснивши розрахунок пені за порушення строків виконання ремонту обладнання виходячи з даних акту №2 в розмірі 0,5% від вартості невиконаних у строк робіт за кожний день прострочення виконання робіт у загальній кількості 14 днів, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є сума пені 12 348грн.00коп., в іншій частині щодо стягнення пені за порушення строку виконання зобов'язання за актом №2 слід відмовити.

17.10.2011року згідно акту приймання - передачі матеріальних активів Замовник передав, а Підрядник прийняв у ремонт нижній ролик правильної машини у кількості 3 шт.

Відповідно 26.12.2011року сторонами договору складено акт приймання - передачі матеріальних активів, за якими обладнання в означеній кількості повернуто з ремонту.

26.12.2011року сторонами договору також підписаний акт №1 здачі-приймання виконаних робіт на суму 264 600грн.00коп.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що згадуваний акт первісно був переданий на підпис 30.11.2011року та вважається підписаним, та саме з цієї дати слід вираховувати відповідні строки, спростоване судом вище.

Виходячи з строку виконання робіт, який передбачений специфікацією, а саме, 30 календарних днів, відповідач повинен був здійснити ремонт обладнання за актом №1 у строк до 16.11.2011року включно, тоді як фактично акт підписаний 26.12.2011року, відповідно відповідачем за зустрічним позовом порушено строк виконання зобов'язання на 39 календарних днів( з 17.11.2011року по 25.12.2011року). Сума пені, розрахована судом за цей період складає 51 597грн.00коп., в іншій частині щодо стягнення пені за порушення строку виконання зобов'язання за актом №1 слід відмовити.

Також у зустрічній позовній заяві ПрАТ «ДЕМЗ» просить стягнути з ТОВ НВП «Інкор» згідно ч.1 п.6.6 договору штраф за виявлення браку(недоробок) протягом гарантійного строку у розмірі 35280грн.00коп.; відповідно до ч.2 п.6.6 договору пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань з гарантійного ремонту в розмірі 10 231грн.20коп.

Відповідно до статті 859 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

За умовами п. 4.1 договору Підрядник гарантує, що виконані ним роботи є якісними та будуть такими протягом 12 місяців з моменту вводу обладнання в експлуатацію.

У письмових поясненнях №48-17/73 від 11.02.2012року позивач за зустрічним позовом зазначає, що гарантійний ремонт здійснювався щодо нижнього ролика правильної машини №1, який первісно ремонтувався за актом №2 від 06.12.2011року.

Факт вводу в експлуатацію обладнання після ремонту підтверджується витягом з Агрегатного журналу РПМ №1, в якому зазначено, що перевалка обладнання - заміна валиків здійснювалась у період з 11.01.2012року по 15.01.2012року.

Будь-яких доказів на підтвердження іншої дати введення в експлуатацію спірного обладнання відповідач за зустрічним позовом не надав.

Відповідно, гарантійний строк, встановлений п.4.1 договору починається з 15.01.2012року.

У разі виявлення неполадок (браку, недоробок, дефектів та ін.) протягом вказаного строку, Підрядник зобов'язаний протягом 3-х календарних днів з моменту письмового повідомлення Замовника прибути для їх усунення. У цьому разі, Підрядник усуває неполадки (брак, недоробки, дефекти та ін.) своїми силами та за свій рахунок у строки, вказані Замовником. Всі транспортні та інші витрати, зв'язані з усуненням неполадок (браку, недоробок, дефектів та ін.) несе Підрядник. У разі неявки Підрядника, Підрядник компенсує Замовнику всі понесені витрати, зв'язані з усуненням неполадок (браку, недоробок, дефектів та ін.) (п.4.2 договору).

24.01.2012року сторонами договору комісійно за участі уповноважених представників сторін підписано акт технічного огляду роликів правильної машини №1 обтискового цеху після відслоювання. В акті зазначено, що ремонт виконано згідно договору підряду №4500004988 від 12.10.2011р.(арк. справи 63,том1).

За зазначеним актом встановлено, що виявлені дефекти можуть бути спричинені не відповідністю марки сталі відремонтованих роликів (згідно заказу марка сталі ролика -Сталь50). У разі виявлення відповідності марки сталі роликів Сталь50 ТОВ НВП «Інкор» взяло на себе зобов'язання виконати гарантійний ремонт згідно п. 4. договору, а також відшкодувати витрати на підготовчі роботи, демонтаж (монтаж) валиків правильної машини№1.

Протоколом випробувань хімічної лабораторії ЦІЛ ПрАТ «ДЕМЗ» встановлена відповідність марки сталі 50.(арк. справи 76,том1).

Факт проведення відповідної атестації лабораторії підтверджується свідоцтвом про атестацію №06544-5-2-26-ГОМС від 06.10.2009року, листом №48-17/452 від 02.10.2012року, актом відповідності лабораторії критеріям атестації.(арк. справи 93-100,том1).

15.02.2012року згідно акту приймання - передачі матеріальних активів Замовник передав, а Підрядник прийняв у гарантійний ремонт нижній ролик правильної машини у кількості 2 шт. Безпосередньо у акті зазначено, що обладнання підлягає поверненню не пізніше 31.03.2012року. Комплектність обладнання відповідає к.ЗС161-3-232-01СБ.(арк. справи 64,том1).

Відповідно 28.05.2012року сторонами договору складено акт приймання - передачі матеріальних активів, за якими обладнання в означеній кількості повернуто з гарантійного ремонту.(арк. справи 65, том1).

Таким чином, у період з 15.02.2012року по 28.05.2012року відповідачем за зустрічним позовом проведено у порядку п.4.2 договору гарантійний ремонт обладнання.

Твердження ТОВ НВП «Інкор» щодо неможливості віднесення зазначеного ремонту до гарантійного судом не приймаються з огляду на їх недоведеність належними доказами у справі.

Зокрема, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що після отримання ТОВ НВП «Інкор» обладнання для здійснення гарантійного ремонту було встановлено факт зруйнування зовнішньої обойми підшипника на одному з роликів, внаслідок чого листом №20/02-2 від 20.02.2012року був викликаний представник ПрАТ «ДЕМЗ» для посвідчення дефекту та складання відповідного акту, але позивач за зустрічним позовом не направив свого представника.

Дійсно, у матеріалах справи міститься копія акту дефектації від 17.02.2012року,що складений ТОВ НВП «Інкор» одноособово, в якому зазначено про необхідність викликати представника ПрАТ «ДЕМЗ» для встановлення пошкодження.(арк. справи 135, том1) та листа№20/02-2 від 20.02.2012року про виклик представника (арк. справи 113,том1), однак докази направлення або вручення даного листа позивачу за зустрічним позовом у матеріалах справи відсутні. ПрАТ «ДЕМЗ» заперечує факт отримання листа.

Відповідач за зустрічним позовом приступив до гарантійного ремонту обладнання без складання будь-яких інших сумісних актів дефектації та провів даний ремонт, відремонтоване обладнання передав позивачу за зустрічним позовом для подальшої експлуатації 28.05.2012року. Даний факт сторонами не оспорюється.

Висновком Національної металургійної академії України №178/16-02 від 16.07.2012року встановлено, що при експлуатації правильної машини були допущені грубі порушення технологічної інструкції та правил експлуатації правильної машини, що призвело до виходу із строю роликів, вина ТОВ НВП «Інкор» відсутня.(арк. справи 114,том1).

Однак суд не приймає даний письмовий доказ як достовірний, оскільки листом Національної металургійної академії України №7/1 від 11.10.2012року повідомлено, що вказаний вище висновок не надавався, особи, які його підписали не приймали участі у підготовці Висновку, на дату складання Висновку знаходились у відпустці, один з них не працює на підприємстві.(арк. справи 3, том2).

Крім того, складання вказаного висновку здійснено після проведення гарантійного ремонту та передачі обладнання Замовнику, мова у даному висновку йде про факт здійснення порушень з боку ПрАТ «ДЕМЗ» 17.06.2012року та 19.06.2012року, що відповідно не має відношення до спірних правовідносин.

Про факт наявності правовідносин сторін щодо проведення іншого гарантійного ремонту, питання щодо проведення якого постало у інший період часу свідчать лист ПрАТ «ДЕМЗ» №08-05/761 від 21.06.2012року, листи ТОВ НВП «Інкор» №22/06-2 від 22.06.2012року, №02/07-1 від 02.07.2012року, протокол від 27.07.2012року сумісної наради представників сторін, що підписаний одноособово. Дані документи не мають відношення до спірних правовідносин та не досліджувались судом.

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою від 22.11.2012року господарський суд Донецької області призначив судову технічну експертизу у справі, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з висновком експерта №5913/14 від 10.01.2013р. №12/07-1 від 12.07.2012року, в зв'язку з тим, що об'єкти дослідження знаходяться у видозмінному стані і зруйнований підшипник не зберігся, встановити причину пошкодження не уявилось можливим; ПрАТ «ДЕМЗ» допущені порушення правил експлуатації роликів ч.ЗС161-3-232-01СБР №2 та №5, встановлених на правильній машині №1 згідно п.11.4.2 технологічної інструкції ТІ 234-П.03.01-2007 в частині діаметрів заготовок, що підлягають правці.

На підставі ч.5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерту для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Оцінюючи вказаний висновок експерту суд виходить з того, обладнання було введено в експлуатацію після проведеного первісного ремонту 15.01.2012року, а вже 24.01.2012року сторонами комісійно підтверджено факт руйнування роликів, тому, суд розглядає чи були саме у цей період часу порушення вказаної інструкції з боку ПрАТ «ДЕМЗ».

Згідно даних таблиці порушень ПрАТ «ДЕМЗ» щодо застосованих діаметрів заготовок, яка міститься у дослідницькій частині висновку експерту, у вказаний період часу порушень не встановлено. При цьому експертом досліджувались відрядні наряди за січень-серпень 2012року, факт дослідження нарядів за спірний період зазначено експертом у судовому засіданні 08.02.2013року.

Також у дослідницькій частині даного висновку експерт встановлює, що при дослідження кресленника 461746005 (Ролик Ремонт) виявлено, згідно основного напису ролики виготовлялись з марки сталі 90ХФ, яка відноситься до легованих марок сталі підвищеної прогартованості. Згідно основного напису і відомостей в матеріалах справи ролики №2 та 5 виготовлені з марки сталі 50, що відноситься до конструкційних вуглецевих якісних характеристик та має знижені механічні властивості у порівнянні зі сталлю 90ХФ, у тому числі і у відношенні границі текучості. Відомості в матеріалах справи про узгодження з підприємством, що виготовило ролики, заміни марки сталі 90ХФ на сталь за зниженими властивостями (сталь50) в матеріалах справи відсутні.

Як виходить з письмових пояснень ТОВ НВП «Інкор» від 30.01.2013року та 11.02.2013року,про факт заміни сталі 90ХФ на сталь 50, яка має знижені механічні властивості в порівнянні із сталлю 90ХФ, у тому числі в співвідношенні границі текучості, відповідач за зустрічним позовом не був повідомлений, що свідчить про відсутність вини підприємства в пошкодженні роликів протягом гарантійного строку.

Однак ТОВ НВП «Інкор» не наводить будь-яких доказів, які б свідчили, що саме різниця в марках сталі роликів, яка повинна була бути, та яка була фактично призвела до пошкодження обладнання протягом гарантійного строку у період з 15.01.2012року по 24.01.2012року, або, що первісний ремонт не виконаний якісно саме з цієї причини.

Як вбачається з специфікації, яка підписана сторонами та згідно якої встановлено вид ремонту, що буде проводитись, в ній наявне посилання на креслення к.ЗС161-3-232-01СБ, що містить як підставу його складання креслення 564500 055СБ (СКМЗ). У даному кресленні наявне посилання на факт фактичної марки сталі-50. Копії даних креслень долучені до висновку експерту.

Вказане спростовує твердження відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності у нього даних з цього приводу на час проведення ремонту.

Таким чином, ТОВ НВП «Інкор» у порядку ст. ст. 33,34,43 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами, що ремонт роликів правильної машини №1, який був проведений у період з 15.02.2012року по 28.05.2012року, не відноситься до гарантійного.

Відповідно позивач за зустрічним позовом має належні підстави для застосування п.6.6 договору.

Згідно п. 6.6 договору у разі виявлення браку, недоробок та ін. протягом гарантійного строку, Підрядник за свій рахунок та своїми силами усуває неполадки у строки, вказані Замовником та сплачує Замовнику штраф в розмірі 20% від вартості виконаних робіт. За порушення строку усунення браку, недоробок Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочки.

ПрАТ «ДЕМЗ» розрахунок розмір штрафу здійснено вірно, виходячи з умов п.6.6 договору та вартості обладнання, що відремонтоване за актом №2 від 06.12.2011року, яке у подальшому передане у гарантійний ремонт, а саме: 176400Х20%=35 280грн.00коп., внаслідок чого в цій частині зустрічні позовні вимоги задовольняються.

Крім того, відповідно ч.2 п.6.6 договору ПрАТ «ДЕМЗ» просить стягнути з ТОВ НВП «Інкор» пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань з гарантійного ремонту в розмірі 10 231грн.20коп.

Як вбачається з акту приймання - передачі матеріальних активів Замовник передав, а Підрядник прийняв у гарантійний ремонт нижній ролик правильної машини у кількості 2шт. 15.02.2012року. Безпосередньо у акті зазначено, що обладнання підлягає поверненню не пізніше 31.03.2012року.

Таким чином, оскільки п.4.2 договору передбачено, що Підрядник усуває неполадки (брак, недоробки, дефекти та ін.) своїми силами та за свій рахунок в строки, вказані Замовником, строк визначений Замовником в означеному акті - не пізніше 31.03.2012року, відповідно й гарантійний ремонт повинен був бути проведений в строк до 31.03.2012року.

Акт приймання - передачі матеріальних активів, за якими обладнання в означеній кількості повернуто з гарантійного ремонту сторонами договору складено 28.05.2012року.

Тобто, відповідачем за зустрічним позовом порушено строк виконання гарантійного ремонту на 57 днів, внаслідок чого позивачем за зустрічним позовом невірно здійснено розрахунок пені, пеня за згадуваний період складає 10054грн.80коп., у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а у задоволенні вимог щодо решти суми пені суд відмовляє як у безпідставно заявленій.

Таким чином, вимоги зустрічного позову задовольняються частково, стягненню підлягає сума пені за порушення строку виконання зобов'язання за актом №2 в розмірі 12 348грн.00коп., за актом №1 в розмірі 51 597грн.00коп., на підставі п.6.6 договору штраф в сумі 35 280грн.00коп., пеня в сумі 10054грн.80коп., у задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовляється.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом підлягають віднесенню на сторін частково відповідно пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати по сплаті судової експертизи покладаються на ТОВ НВП «Інкор», оскільки дана експертиза була призначена судом за ініціативою підприємства та висновок судової експертизи не спростував вимог зустрічного позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 253, 254, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 41, 42, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інкор» м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк про стягнення 208722грн.45коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченко, буд.122, ідентифікаційний код 30479040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інкор» м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Ливарна, буд.9,кв.51, ідентифікаційний код 19320948) суму основної заборгованості в розмірі 201000грн.00коп., суму інфляційних нарахувань в розмірі 1675грн.80коп, 3%річних в розмірі 6040грн.32коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 4 174грн.32коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інкор» м.Дніпропетровськ про стягнення штрафних санкцій за договором підряду №4500004988 від 12.10.2011р. у розмірі 112 543грн.20коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інкор» м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Ливарна, буд.9,кв.51, ідентифікаційний код 19320948) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченко, буд.122, ідентифікаційний код 30479040) пеню за порушення строку виконання зобов'язання за актом №2 у розмірі 12 348грн.00коп., пеню за порушення строку виконання зобов'язання за актом №1 у розмірі 51 597грн.00коп., штраф в сумі 35 280грн.00коп., пеню в сумі 10054грн.80коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2185грн.60коп.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 18.02.2013року.

Суддя Осадча А.М.