Ухвала суду № 29469414, 13.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"13" лютого 2013 р. Справа № Б3/122-12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс", м. Сквира

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта Проперті",

смт. Гребінки Васильківського району

про банкрутство

суддя Лопатін А.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" звернулось до господарського суду Київської області з заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта Проперті".

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство та призначено її розгляд у підготовчому засіданні на 31.10.2012 р.

16.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області арбітражним керуючим Мальцевою Альбіною В'ячеславівною подано заяву про участь у справі про банкрутство ТОВ "Алта Проперті".

31.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області арбітражним керуючим Тарасенком Тарасом Петровичем подано заяву про участь у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника боржника, розгляд справи відкладено на 14.11.2012 р.

14.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області арбітражним керуючим Монаковим Володимиром Олексійовичем подано заяву про участь у справі про банкрутство ТОВ "Алта Проперті".

14.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області арбітражним керуючим Фоменком Андрієм Віталієвичем подано заяву про участь у справі про банкрутство.

14.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області арбітражним керуючим Лошаковим Дмитром Сергійовичем подано заяву про участь у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2012 р., у зв'язку з необхідністю детального дослідження поданих арбітражними керуючими заяв на участь у даній справі, розгляд справи відкладено на 20.11.2012 р.

Ухвалою підготовчого засідання від 20.11.2012 р. визнано

ТОВ "Сітістейтсервіс" ініціюючим кредитором ТОВ "Алта Проперті", зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу України у десятиденний строк з дня отримання ухвали за його рахунок оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Алта Проперті", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено у справі розпорядником майна арбітражного керуючого Мальцеву Альбіну В'ячеславівну та зобов'язано останню подати до господарського суду на затвердження реєстр вимог кредиторів до 08.01.2013 р., попереднє засідання суду призначено на 09.01.2013 р.

26.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ініціюючого кредитора подано примірник газети "Урядовий кур'єр" від 04.12.2012 р. у якій опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Алта Проперті".

08.01.2013 р. на адресу господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.

09.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області розпорядником майна боржника подано клопотання про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Алта Проперті" з долученим до нього реєстром вимог кредиторів до боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2013 р. розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 22.01.2013 р.

18.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області розпорядником майна боржника подано на затвердження суду реєстр вимог кредиторів ТОВ "Алта Проперті".

22.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником боржника подано заперечення на кредиторські вимоги

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Крім того, розпорядником майна боржника подано заперечення на кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

У судовому засіданні 22.01.2013 р., розглянувши подані розпорядником майна боржника та боржником заперечення на кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", суд вирішив відкласти розгляд справи у попередньому засіданні на 13.02.2013 р., з метою надання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" часу для подання до суду відзиву на зазначені вище заперечення щодо кредиторських вимог останнього.

11.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подав уточнення до заяви з грошовими вимогами до ТОВ "Алта Проперті", які за своєю правовою природою є заявою про зменшення грошових вимог.

12.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області розпорядник майна боржника подала на затвердження суду оновлений реєстр вимог кредиторів ТОВ "Алта Проперті".

13.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області розпорядник майна боржника подала заперечення на кредиторські вимоги

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Присутній у судовому засіданні представник ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подала заперечення на пояснення та заперечення розпорядника майна боржника.

У судовому засіданні, розглянувши реєстр вимог кредиторів ТОВ "Алта Проперті" та заслухавши пояснення розпорядника майна боржника та представників учасників судового процесу щодо вищевказаного реєстру, суд

встановив:

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство

ТОВ "Алта Проперті" було опубліковано в газеті у газеті "Урядовий Кур'єр" від 04.12.2012 р. № 223 (4867).

19.01.2013 р. набрала законної сили нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до п. 1 частини 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Оскільки провадження у даній справі було порушено до набрання законної сили нової редакції зазначеного Закону, суд при розгляді даної справи керується приписами норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 р.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Згідно із вимогами частини другої ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і вимоги, які не були включенні до реєстру вимог кредиторів.

Протягом встановленого Законом тридцятиденного строку до господарського суду Київської області з заявою про визнання конкурсними кредитором

ТОВ "Алта Проперті" звернулось ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з грошовими вимогами у розмірі 759964763,22 грн.

Розглянувши вказані вище вимоги у судовому засіданні, судом встановлено наступне:

13.07.2007 р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк, кредитор у справі) та ТОВ "Алта Проперті" (позичальник, боржник у справі) укладено кредитний договір № 15107К13 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 3.1 якого банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Пунктом 3.2.1. кредитного договору (в редакції додаткової угоди

№ 15107К13-36 від 19.01.2010 р.) встановлено, що ліміт кредитної лінії: 34193393,56 доларів США та 294216341,80 грн.

Відповідно до п. 3.2.6. кредитного договору (в редакції додаткової угоди

№ 15107К13-46 від 30.09.2011 р.), процентна ставка для частини кредиту у доларах США становить:

на період з 13.07.2007 р. по 30.04.2007 р. - 13,5 % річних;

на період з 01.05.2007 р. по 30.09.2008 р. - 12,5 % річних;

на період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. - 14,5 % річних;

на період з 01.01.2009 р. по 20.12.2009 р. - 12,5 % річних;

на період з 21.12.2009 р. по 31.06.2011 р. - 3 % річних;

починаючи з 01.07.2011 р. - 0,1 % річних.

процентна ставка для частини кредиту у гривнях становить:

на період з 21.12.2009 р. по 30.06.2011 р. - 6 % річних;

починаючи з 01.07.2011 р.- 0,1 % річних.

Позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту, які підлягають сплаті щомісячно до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.5.1. договору, з урахуванням змісту додаткових угод).

Відповідно до п. 8.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору кредитор надав (перевів) боржнику кредит у сумі 34193393,56 дол. США та 294216341,80 грн., що підтверджується долученими до кредиторської заяви банку виписками з особового рахунку боржника.

Про належне виконання кредитором своїх зобов'язань за договором свідчить умов договору.

Однак, позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору, як зазначає кредитор у повному обсязі не виконав, доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом суду не надав.

У відповідності до наданого суду розрахунку грошових вимог, нарахування процентів за користування кредитом за спірний період кредитор здійснював за процентними ставками, визначеними п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди

№ 15107К13-45 від 29.07.2011 р.

Факт сплати боржником частини кредиту у розмірі 3128400,00 грн. за договором підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з відсоткового рахунку боржника за спірний період, а також визнається останнім у повному обсязі.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1048, 530 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.1.1, 3.5.1 договору, з урахуванням змісту укладених додаткових угод, передбачено, що позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором.

Позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до частини п'ятнадцятої ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку визнання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що станом на день розгляду кредиторської заяви боржник частково сплатив проценти за користування кредитом, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, та, з урахуванням зменшених банком грошових вимог, визнається боржником у повному обсязі, суд дійшов висновку про доведеність заявником наявності у боржника 34193393,56 дол. США та 291087941,80 грн. заборгованості по кредиту, 1306187,58 дол. США та 21744352,32 грн. заборгованості по відсотках з користування кредитом за період з 01.04.2010 р. по 11.10.2012 р. Відповідно вказані грошові вимоги визнаються судом у повному обсязі.

Крім того, пунктами 4.1 та 3.2.7 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банкові комісію за управління кредитом у розмірі 0,05% від суми кредиту щомісячно за період з 13.02.2007 р. по 30.04.2007 р. та 0,04 % за період з 01.05.2007 р. по 01.07.2011 р.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині щомісячної сплати комісії за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 3392889,98 грн.

Приписами ст. 627, 629, 530 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що комісія за управління кредитом нараховується у національній валюті України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісячно до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оскільки станом на день розгляду кредиторської заяви боржник не сплатив комісію за управління кредитом, нараховану за вказаний вище період, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається боржником у повному обсязі, суд дійшов висновку про доведеність кредитором наявності 3392889,98 грн. заборгованості боржника по сплаті комісії за управління кредитом за договором. Відповідно вказана заборгованість визнається судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди

№ 15107К13-42 від 30.07.2010 р.), сторони домовились, що позичальник сплачує банку плату в сумі 1000,00 грн. за зміну умов договору за цією додатковою угодою.

Оскільки станом на день розгляду кредиторської заяви боржник не сплатив плату за зміну умов договору, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається боржником у повному обсязі, суд дійшов висновку про доведеність кредитором наявності 1000,00 грн. заборгованості боржника по платі за зміну умов договору. Відповідно вказана заборгованість визнається судом у повному обсязі.

Крім того, заявник просить визнати останнього конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами по пені у розмірі 2645238,92 доларів США. та 22518886,61 грн. за несвоєчасну несплату кредиту, 1749680,41 грн. та 104912,46 доларів США за несплату відсотків за користування кредитом, 267138,65 грн. за несплату комісії за управління кредитом та 59,17 грн. за несплату плати за зміну умов договору, загалом 46517724,82 грн.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої ст.232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.2 кредитного договору вказано, що у разі невиконання згідно з

п.п. 3.4.1, 3.5.1 цього договору позичальник сплачує банкові пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно п. 4.1., 7.4. цього договору позичальник сплачу банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2. договору.

Виходячи з системного аналізу зазначеного пункту договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання зобов'язань за ним ніж це встановлено частиною шостою

ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-33гс11.

Зробивши розрахунок пені за несплату кредиту, відсотків за користування кредитом, плати за управління кредитом, плати за зміну умов договору, за періоди вказані у розрахунках, суд встановив, що відповідні розрахунки, виконані кредитором вірно, а тому вимоги останнього щодо визнання його конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами по пені у розмірі 46517724,82 грн. судом задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних за несплату кредиту, відсотків за користування кредитом, плати за управління кредитом, плати за зміну умов договору, за періоди вказані у розрахунках, суд встановив, що відповідні розрахунки, виконані кредитором вірно, а тому вимоги останнього щодо визнання його конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами по 3 % річних у розмірі 856645,43 дол. США та 7979694,93 грн. судом задовольняються у повному обсязі.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат за несплату кредиту, відсотків за користування кредитом, плати за управління кредитом, плати за зміну умов договору, за періоди вказані у розрахунках, суд встановив, що відповідні розрахунки, виконані кредитором вірно, а тому вимоги останнього щодо визнання його конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами по інфляційних втратах у розмірі 3589206,40 грн. судом задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до повідомлення, яке розміщене на офіційному сайті НБУ - http://www.bank.gov.ua, станом на 29.12.2012 р. (дата сплати судового збору за подання кредиторської заяви) офіційний курс гривні до долару США становив за

100 USD - 799,300 грн. Зробивши відповідні розрахунки, судом встановлено, що позивач використовував вищевказаний курс для власних розрахунків.

Крім того, суд визнає ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" конкурсним кредитором ТОВ "Алта Проперті" з грошовими вимогами по судовому зборі у розмірі 226349,36 грн., який стягнуто з останнього на користь кредитора господарським судом Київської області у справах № 16/004-12/2 та 14/009-12 рішеннями від 19.12.2012 р. та 26.12.2012 р.

05.01.2010 р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та ТОВ "Алта Проперті" (іпотекодавець), було укладено іпотечний договір № 151409Z71.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору (у редакції додатковому про внесення змін № 151409Z71-1 до іпотечного договору від 05.01.2010 р. № 151409Z71), іпотекою за цим договором забезпечуються усі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 13.02.2007 р. № 15107К13 між іпотекодавцем та іпотекодержателем, відповідно до якого іпотекодавцю відкрито не відновлювальну кредиттну лінію з лімітом заборгованості 34193393,56 доларів США та

294216341,80 грн., на умовах, визначених кредитним договором, строком погашення 31.12.2014 р., з нарахуванням процентів комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.

Згідно з п. 1.3. договору предметом іпотеки, що є забезпеченням у кредитному договорі зобов'язань іпотекодавця, є нерухоме майно - земельна ділянка площею 50,0001 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0115, що належить іпотекодавцю на праві власності та розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сошниківська сільська рада, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства. За домовленістю сторін на дату укладення цього договору заставна вартість предмета іпотеки складає 38400000,00 грн.

Вказаний договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток юридичних осіб та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2.

Згідно із приписами ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги забезпечені заставою задовольняються у першу чергу.

Судом встановлено, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано заяву у межах 30-ти денного строку після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Алта Проперті" в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий Кур'єр". Враховуючи усе зазначене вище, суд визнає ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" конкурсним кредитором ТОВ "Алта Проперті" з сумою кредиторських вимог у розмірі 38401147,00 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу,

580216753,79 грн. - у четверту чергу та 46517724,82 грн. - у шосту чергу.

Крім того, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить визнати останнього конкурсним кредитором ТОВ "Алта Проперті" з грошовими вимогами 94829137,61 грн. на підставі кредитного договору № 151407К19 від 22.03.2007 р., укладеного між кредитором та ТОВ "Єврнобутком" (позичальник) та іпотечного договору № 151410Z13 від 26.01.2010 р., укладеного між кредитором (іпотекодержатель) та боржником (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту № 151407К19 від 22.03.2007 р., відповідно до умов якого ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" передається у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником

(ТОВ "Євробудком") нерухоме майно: земельні ділянки загальною площею 2,9700 га, які розташовані на території Бориспільского району Київської області заставною вартістю 2280000,00 грн.

Виходячи зі змісту статей 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою з грошовими вимогами про визнання кредитором боржника самостійно визначає розмір кредиторських вимог, а також надає документи, в підтвердження вказаних вимог .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п. 3, 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру. Правові підстави для визнання у справі про банкрутство вимог кредиторів, які ґрунтуються на договорах майнової поруки відсутні.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань.

Відповідно до вимог частини першої ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог частини першої ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель, виходячи з вимог ст. 583 ЦК України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.

ЦК України, Законом України "Про іпотеку" не передбачено солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, в зв'язку з чим, до майнового поручителя не може бути застосовані норми ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті, а тому вимоги банку у сумі 94829137,61 грн. не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Поряд з цим суд зазначає, що, спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачають особливості задоволення вимог кредиторів, що забезпечені заставою. Відповідно до норм частини другої ст. 26 Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Норми розділу ІІІ "Ліквідаційна процедура" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку реалізації майна банкрута, що включено до складу ліквідаційної маси, у тому числі, заставного майна, в ліквідаційної процедурі та механізму погашення грошових вимог, а також черговості задоволення вимог кредиторів банкрута, мають пріоритетне значення і є спеціальними для правовідносин, що стосуються реалізації майна, що належить банкруту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.11.2011 р. у справі № 5023/1993/12.

Таким чином, враховуючи усе наведене вище, суд прийшов до висновку затвердити реєстр вимог кредиторів боржника з внесеними до нього змінами за результатами розгляду кредиторських вимог у попередньому судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

Керуючись ст. ст. 1, 13, 14 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Закінчити попереднє засідання господарського суду.

2. Затвердити реєстр вимог кредиторів ТОВ "Алта Проперті" в сумі 665494726,61 грн.

3. Визнати кредиторами з наступними розмірами грошових вимог до боржника:

- Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на загальну суму 665135625,61 грн., а саме: 38401147,00 грн. (1 черга), 580216753,79 грн. (4 черга) та 46517724,82 грн. (6 черга);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на загальну суму 359101,00 грн., а саме: 353736,00 грн. (4 черга) та 5365,00 грн. (1 черга);

4. У задоволенні решти кредиторських вимог відмовити.

5. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними.

6. Зобов'язати розпорядника майна боржника внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Алта Проперті" у відповідності з реєстром, який затверджено судом та примірник доопрацьованого реєстру подати до суду.

7. Зобов'язати розпорядника майна боржника провести інвентаризацію майна ТОВ "Алта Проперті" та дані за її результатами подати до суду.

8. Зобов'язати розпорядника майна боржника призначити збори кредиторів, на яких визначитись з подальшою процедурою банкрутства.

9. Розпоряднику майна повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

10. За результатами проведення зборів кредиторів, розпоряднику майна боржника надати господарському суду в судове засідання, яке відбудеться

"27" березня 2013 року о 14:15 год., протокол зборів кредиторів.

Копію ухвали направити учасникам судового процесу та Головному управлінню юстиції у Київській області Міністерства юстиції України (04071,

м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, каб. 2).

Дата підписання: 20.02.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін