Ухвала суду № 29468711, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6537/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вісмас-Техно» до Державної податкової служби у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003222360 від 30.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0003222360, яким TOB «НВКФ «Вісмас-Техно» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 641 787,67грн., в тому числі за основним платежем 641 786,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1грн.

Підставою для прийняття спірного ППР стали висновки Акту перевірки №341/23-60/24076605 від 14.11.2011 року, за якими позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 641 786,67грн., у тому числі: за квітень 2011 в сумі 148491,05грн., за травень 2011 в сумі 240075,52грн., за червень 2011 в сумі 253220.10грн.

Таким чином, в ході перевірки встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, що не задекларовані TOB «ВТК «Град».

Крім того, одним з основних контрагентів TOB «ВТК «Град» є TOB «ТПК «Гром», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 18.07.2011, а директор TOB «ТПК «Гром» ОСОБА_2 надав письмові пояснення про те, що до господарської діяльності Підприємства він жодного відношення не має, створив його за грошову винагороду, господарською діяльністю особисто або через посередників він не займається.

Обґрунтовуючи правомірність спірного ППР, ДШ у Святошинському районі м. Києва також посилається на Акт перевірки TOB «ВТК «Град», згідно якого у Підприємства відсутні складські приміщення, устаткування, автомобільний транспорт, а відповідно до Довідки форми 1 -ДФ, кількість працюючих на підприємстві - 1 особа.

Відтак, на думку ДПІ, договори, що укладені між позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків; господарські відносини є безтоварними, а позивач позбавлений законного права на податковий кредит по спірним операціям.

Відповідно до 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з наведеного, матеріальний закон не містить правових норм за якими порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи податкові декларації з ПДВ за квітень-червень 2011 позивача та TOB «TBK «Град», дають змогу не погодитись з доводами відповідача в частині недекларування TOB TBK «Град» власних зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, адже суми зобов'язань TBK «Град» за квітень, травень, червень 2011 є тотожними сумам податкового кредиту з ПДВ позивача за аналогічні періоди.

За Договором поставки товару № 021125 від 25.02.2011 року TOB TBK «Град» (постачальник) з однієї сторони та TOB «Вісмас-Техно» (покупець) погодились про те, що постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного Договору товар у власність Покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання Товару від постачальника до покупця.

Відповідно до пп.1.2 Договору, право власності на товар переходить до Покупця з моменту повної оплати Покупцем поставленої партії товару.

Постачальник зобов'язується прийняти від покупця Замовлення на поставку товару, погодити його та здійснити поставку.

Підпунктом 2.3 Договору, встановлено, що поставка товару здійснюється партіями відповідно до Замовлення; ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються у видатковій накладній, яка має відповідати Замовленню.

Поставка товару здійснюється силами та засобами Постачальника.

Відповідачем не заперечувався факт надання до перевірки видаткових накладних, що підписані TOB «TBK «Град», в особі директора ОСОБА_3 та TOB НВКФ «Вісмас-Техно» в особі менеджера ОСОБА_4 на загальну суму 3850720,02грн., в тому числі ПДВ-641 786,67грн.

На виконання умов договору в частині оплати товару, TOB НВКФ «Вісмас-Техно» перераховано на розрахунковий рахунок TOB TBK «Град» кошти в сумі 3271119,78грн., в т.ч. ПДВ - 545186,63грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, що долучені позивачем до матеріалів справи.

За наслідками виконання Договору № 021125 від 25.02.2012 року, з боку TOB TBK «Град» на Позивача виписано податкові накладні (які є матеріалах справи), сума ПДВ по яким в розмірі 641786,67 грн. і була включена позивачем до Додаткового кредиту за перевіряємий період.

А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність у платника податку виданої йому продавцем послуг податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю Товару податку на додану вартість в ціні такого товару, що підтверджується матеріалами справи, є достатніми підставами для визнання правомірним формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень-червень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення рішення №0003222360 від 30.11.2011 року по податку на додану вартість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні Товару, а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.