Постанова № 29467805, 15.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2013 року Справа № 2а-10844/12/1370

10 год. 40 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю:

представника позивача - Зазуляк А.М.

представника відповідача - Пилипюк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ортлайн» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.10.2012 року №0002121552, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Ортлайн» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.10.2012 року №0002121552.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів, укладених платником із контрагентами зроблено передчасно, без достатніх для цього підстав. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами ПП «МКМ - Сервіс», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, відтак позивачем завищено суму податкового кредиту. Вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «МКМ - Сервіс», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, тому, на думку відповідача, спірні господарські операції є безтоварними.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Представник відповідача в судовому засіданні надав копію листа слідчого з ОВС ВРКС СВПМ ДПА у Львівській області від 12.02.2012 року ,відповідно до якого встановлено ,що ПП «МКМ - Сервіс» здійснювало діяльність щодо безпідставного формування податкового кредиту суб'єктам господарювання.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

01.10.2012 року працівниками відповідача проведено камеральну перевірку ПП «Ортлайн» щодо виявлених помилок (порушень) за грудень 2010 року та жовтень 2011 року ,за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №564/1520/32200974 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 16.10.2012 року №0002121552, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19627,50 грн., в тому числі за основним платежем 15702 грн., та за штрафними санкціями 3925,5 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення, податковим органом прийнято рішення від 13.11.2012 року про залишення без змін податкового повідомлення - рішення, а скаргу ПП «Ортлайн» - без задоволення; рішення ДПС України від 06.12.2012 року про залишення без змін податкового повідомлення - рішення, а скаргу ПП «Ортлайн» - без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення пп. 3.1.1, 4.1, 7.2.3, 7.3.1, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, 198.2,198.3,198.6 ст.198, п.201.4, 201.5, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України ,в результаті чого зменшено податковий кредит за грудень 2010 року та жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ - 15702 грн. та відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 15702грн. Такі висновки мотивовані тим, що згідно автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено завищення податкового кредиту ПП «Ортлайн» за грудень 2010 року на суму ПДВ 8552,21 грн. по контрагенту ПП «МКМ - Сервіс» та за жовтень 2011 року на суму ПДВ 7149,52 грн. по контрагенту ПП «Будівельні Матеріали Плюс ЛВ». При перевірці були використані акти перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 23.06.2011 року №1649/23 - 209/35383180 та ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 10.02.2012 року №178/23-209/37741019. У вказаних актах перевірки встановлено, що ПП «МКМ - Сервіс» декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг)у підприємств, які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи для перевірки не представлено. Відсутність у ПП «МКМ - Сервіс» основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів вказує про неможливість фактичного отримання та продажу товарів (робіт, послуг). Також вказано, що у ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатних працівників і фахівців ,які приймали участь у здійсненні господарських операцій, що на думку податкового органу вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Таким чином, відповідач стверджує про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ПП «МКМ - Сервіс» у грудні 2010 року та контрагентом ПП «Будівельні Матеріали Плюс ЛВ» у жовтні 2011 року не мали реального характеру, оскільки не підтверджені відповідними первинними документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Як вбачається з інструкції П-7, зокрема з п.29, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, ії посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки - фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі - Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру ,які вказані у супровідних документах.

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.1. ПК України із змінами і доповненнями, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ПК України із змінами і доповненнями, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ПК України із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ПК України із змінами і доповненнями, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» у жовтні 2011 року позивачем представлено копію видаткової накладної на поставку будівельних матеріалів (цементу, електродів, труб сталевих, сталі, щебеню ,блискавковідводу), податкової накладної. На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «МКМ - Сервіс» у грудні 2010 року позивачем представлено копію видаткової накладної на поставку будівельних матеріалів (цвяхів, плитки керамічної, кисню, дроту, дошки, щебеню тощо), податкової накладної.Також надано позивачем копії актів списання будматеріалів, копії платіжних доручень та копію електронного реєстру документів за 01.01.01 - 31.12.2013 року, довідка бухгалтера про відображення у бухгалтерському обліку вказаних операцій.

Як вбачається з поданої позивачем копії довідки АБ №257271 від 30.06.2010 року, до основних видів діяльності позивача відноситься: інші види оптової торгівлі, виробництво інших меблів, столярні та теслярські роботи, будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу інші.

На підтвердженні факту використання придбаних будматеріалів у господарській діяльності, позивачем подано копію договору генпідряду №374 від 01.12.2010 року, укладеного між Львівським національним аграрним університетом як замовником та позивачем як виконавцем щодо проведення капітального ремонту каплиці, що знаходиться на території студмістечка у м. Дубляни. Також подано копію зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, копію пояснювальної записки, локального кошторису будівництва, договірної ціни, позитивного висновку державної експертизи щодо кошторисної документації, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт. Щодо підтвердження використання у господарський діяльності придбаного блискавковідводу у ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», позивачем подано копію договору №4 від 08.06.2011 року, укладеного між позивачем як виконавцем та військовою частиною А4623 по будівництву та ремонту блискавко захисних споруд майданчика відкритого зберігання№102.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надані позивачем копії постанов Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року у справі №2а-4775/11/1370 та від 21.12.2011 року №2а-9577/11/1370, то такі не враховуються судом, оскільки не подані докази набрання вказаними рішеннями законної сили.

Таким чином, для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем та контрагентами ПП «МКМ - Сервіс» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» обов'язковим є складення таких первинних документів як товаро - транспортні накладні, акта про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару, копії довіреностей на отримання товару, документи складського обліку. Однак, на пропозицію суду позивач не надав усіх первинних документів.

Слід зазначити, що позивачем подано копії актів списання будівельних матеріалів у яких відображено, що такі зберігались ним у складі матеріалів, були доставлені до місця виконання робіт. Позивач не надав доказів того, яким чином придбані у контрагентів будівельні матеріали були доставлені на склад позивача, докази наявності у позивача складу для зберігання матеріалів, доказів транспортування будівельних матеріалів у місце їх використання (ремонту каплиці та будівництва та ремонту блискавко захисних споруд).

Позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про транспортування товару від контрагентів ПП «МКМ - Сервіс» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» до позивача.

Судом враховуються заперечення відповідача про те, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Враховуючи те, що на підтвердження реальності операцій з купівлі будівельних матеріалів позивачем надано такі первинні документи як податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів, суд вважає такі документи не достатніми для підтвердження реальності операцій.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентами ПП «МКМ - Сервіс» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від16.10.2012 року №0002121552 - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 20.02.2013 року.