Постанова № 29465581, 12.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р. Справа № 804/414/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Мішуровської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Рив`єра» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Рив`єра» (далі - ПП «Рив`єра», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 12.02.2013 року, просить визнати винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0000452304 та №0000462304 від 23.08.2012 року відносно ПП «Рив`єра» - протиправними та скасувати їх.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ПП «Рив`єра» відповідачем було складено акт перевірки № 2033/225/3011687 від 30.07.2012 року, яким було встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон №334), внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 57 736,15 грн. та завищено валові витрати на суму 288 680,75 грн. 23.08.2012 року ДПІ у Жовтневому районі були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000452304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 162 802,50 грн. та № 0000462304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 200,66 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, спирається на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно яких правочини, укладені між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів. Таким чином, позивач вважає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковим органам вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними. Позивач також зазначає, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту ним були надані всі первинні документи, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон №996). Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК встановлено, що БВП «Строитель - Плюс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, та порушило норми ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП «Строитель - Плюс» продажу товарів (послуг) ПП «Рив'єра» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Таким чином, відповідач вважає, що право на формування валових витрат у ПП «Рив'єра» по операціях з БВП «Строитель - Плюс» відсутнє. Враховуючи той факт, що оприбуткований за нікчемними правочинами товар для виготовлення торгівельного обладнання позивач використав у власній господарській діяльності, валовий дохід підприємства має бути збільшений на 346 416,90 грн. - вартість товару, отриманого безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати. Відповідачем також були встановлені розбіжності між даними, задекларованими ПП «Рив'єра» та БВП «Строитель - Плюс» з податку на додану вартість, в результаті чого позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 57 736,15 грн., та занижено ПДВ на загальну суму 57 736,15 грн. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПП «Рив'єра» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26.08.1998 року, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Жовтневому районі.

ДПІ у Жовтневому районі проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Рив'єра» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель - Плюс» (код 31263808) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 30.07.2012 року складено акт №2033/225/3011687, в якому встановлено порушення ПП «Рив'єра»:

- п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 57 736,15 грн., у тому числі: у лютому 2009 року на суму 2905,29 грн., у березні 2009 року на суму 1106,75 грн., у квітні 2009 року на суму 4447,21 грн., у травні 2009 року на суму 1916,37 грн., у вересні 2009 року на суму 14 344,91 грн., у жовтні 2009 року на суму 14 652,36 грн., у листопаді 2009 року на суму 1508,30 грн., у грудні 2009 року на суму 16 854,96 грн.;

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334, в результаті чого занижено валовий дохід на 346 416,90 грн., в т.ч. за І квартал 2009 року - на 24 072,24 грн., ІІ квартал 2009 року - на 38 181,48 грн., ІІІ квартал 2009 року - на 86 069,46 грн., ІV квартал 2009 року - на 198 093,72 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334, в результаті чого завищено валові витрати на суму 288 680,75 грн., в т.ч. за: І квартал 2009 року - на 20 060,20 грн., ІІ квартал 2009 року - на 31 817,90 грн., ІІІ квартал 2009 року - на 71 724,55 грн., ІV квартал 2009 року - на 165 078,10 грн.

23.08.2012 року ДПІ у Жовтневому районі на підставі акту №2033/225/3011687 від 30.07.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000452304, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток юридичних осіб: за основним платежем на 130 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 560,50 грн.;

- № 0000462304, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України за порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 47 360,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 840,13 грн.

В судовому засіданні встановлено, що у 2009 році БВП «Строитель-Плюс» поставляло ПП «Рив'єра» товари (профіль вітринний) для виробництва торгівельного обладнання для мережі аптек «Мед-сервіс». Протягом 2009 року БВП «Строитель-Плюс» було поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 346 416,87 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 199,2195 грн. Підтвердженням факту поставки будівельного обладнання виробничого призначення та його оплати свідчать досліджені в судовому засіданні копії видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей, гарантійного листа № 11/09-1 від 11.09.2009 року, банківських виписок. Позивач мав достатню кількість виробничих приміщень та персоналу для здійснення діяльності з виробництва меблів, торгівельного обладнання та рекламно-інформаційних конструкцій, що випливає з актом перевірки від 30.07.2012 року №2033/225/3011687.

Згідно договорів ПП «Рив'єра» з ТОВ «Мед-сервіс Груп» № 519-М від 05.01.2009 року, № 05/01-09ВР від 05.01.2009 року отримані від БВП «Строитель-Плюс» товарно-матеріальні цінності були використані як комплектуючі товару (торгівельного обладнання та рекламно-інформаційних конструкцій), який поставлявся ТОВ «Мед-сервіс Груп».

ДПІ у Жовтневому районі не заперечується факт використання ПП «Рив'єра» у господарській діяльності товару - профіль вітринний для виробництва торгівельного обладнання, проте відповідачем зроблено висновок, що товар був отриманий від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод, тобто повинен бути включений до складу валового доходу як безоплатно отриманий товар.

Висновок про нікчемність угоди з БВП «Строитель-Плюс» зроблено відповідачем на підставі акту Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Як випливає з акту №37/22/31263808 БВП «Строитель-Плюс» за рахунок підприємств-контрагентів формувало податковий кредит, тобто згідно з характером операцій є транзитером - суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу). Підрозділами ДПС в АРК складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуваннями їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. На підставі зазначеної інформації посадовими особами Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК з'ясовано, що БВП «Строитель-Плюс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

В розумінні п.1.32 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, спірний правочин ПП «Рив'єра» з БВП «Строитель - Плюс» не визнаний судом недійсними та його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів. Правочин ПП «Рив'єра» з БВП «Строитель - Плюс» виконаний сторонами: доставка товару підтверджена належними первинними документами; позивачем здійснена оплата товару. Відповідачем не заперечується, що отриманий позивачем від зазначеного контрагента товар призначався для власного використання в господарській діяльності; товар був фактично отриманий позивачем; позивач має достатню кількість виробничих потужностей та приміщень для виготовлення торгівельного обладнання з отриманого товару.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено безтоварність операцій ПП «Рив'єра» з БВП «Строитель - Плюс», не доведено, що вчинений правочин є нікчемними, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс», оскільки висновки вищезазначеного акту не спростовують дійсність правочину з ПП «Рив'єра».

На підставі п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі та представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати за господарськими операціями з БВП «Строитель - Плюс», внаслідок чого суд не вбачає порушень норм Закону №334 в діях позивача в частині формування валових витрат по операціях з зазначеним контрагентом в спірний період.

На підставі п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

В судовому засіданні спростовано висновки акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі про отримання позивачем товарів та послуг від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод, внаслідок чого суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо необхідності їх включення до складу валового доходу як безоплатно отримані товари та послуги.

В судовому засіданні з'ясовано, що БВП «Строитель - Плюс» протягом 2009 р. виписано позивачу податкові накладні на повну суму поставки товару, в т.ч. ПДВ 20%. На підставі виписаних БВП «Строитель - Плюс» податкових накладних ПП «Рив'єра» включено ПДВ до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ у звітних податкових періодах.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №168 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Як зазначено в п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон №168 виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з БВП «Строитель-Плюс». Також, в судовому засіданні не спростовано факт того, що на час виписки податкових накладних БВП «Строитель-Плюс» було зареєстровано платником ПДВ і виписані ними податкові накладні мають всі необхідні реквізити.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ПП «Рив'єра» по господарським операціям з придбання товарів та послуг з БВП «Строитель-Плюс», та відповідно заниження ПДВ в спірному періоді.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та нерозсудливо.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнає протиправними і скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №2869 від 08.01.2013 р. в сумі 2220,03 грн. підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 23.08.2012 р. № 0000452304 та № 0000462304.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Рив`єра» судовий збір у розмірі 2220 (дві тисячі двісті двадцять) гривень 03 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14 лютого 2013 року.

Суддя М.В. Бондар