Постанова № 29465042, 19.02.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2695/12

14:50

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання - Матвійчук О.М.;

представника позивача - Паланійчука В.П. (за довіреністю);

представника відповідача - Васійчука С.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного малого підприємства "Алмаз" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування рішення,-

СУТЬ СПОРУ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного малого підприємства «Алмаз» до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2012 року №0002180232 та №0002190232.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях на підставі направлення від 18.09.2012 року №001910, №001911 та наказів на проведення позапланової перевірки від 18.09.2012 року №1020, від 01.10.2012 року №1106 виданих державною податковою інспекцією у м.Чернівцях на виконання постанови старшого слідчого СУ УМВС в Івано-Франківській області капітана міліції Лісова А.Ю. про призначення позапланової перевірки приватного малого підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 року проведена позапланова документальна перевірка приватного малого підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2010 року по 31.08.2012 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт перевірки за №1178/22-2/23246086 від 10.10.2012 року(далі - Акт).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівцях постановила податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 23 жовтня 2012 року №0002180232 та №0002190232 відповідно до яких ПМП «Алмаз» було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 102 5011,5 грн., та податку на прибуток в сумі 83 361,5 грн.

На думку перевіряючих, позивач порушив пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого ПМП «Алмаз» занижено податок на прибуток всього в сумі 74 744 грн. в т.ч. за ІІІ квартал 2011 року в сумі 12616 грн., ІV квартал 2011 року в сумі 44 893 грн., І квартал 2012 року в сумі 9450 грн., ІІ квартал 2012 року 7785 грн., та п.198.1 а), п.п.198.3, п.198.6, ст.198 п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 68341 грн. в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 10970 грн., листопад 2011 року в сумі 39 038 грн., березень 2012 року в сумі 18 333 грн.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах із ПП «Симетрія» не мали реального характеру, а кошти перераховувалися без мети реального настання правових наслідків. А тому, відповідач зробив висновок, що договір укладений між ПМП «Алмаз» та ПП «Симетрія» є фіктивними, нікчемними і не породжуються юридичних наслідків, так як порушуються публічний порядок.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року №0002180232 та №0002190232 є незаконними, а висновки, які зазначені в акті перевірки є неправомірними у зв'язку з наступними обставинами.

Так, висновок ревізорів про відсутність документального підтвердження факту надання послуг спростовується наступним.

01 вересня 2011 року між ПП «Симетрія» та позивачем був укладений договір на поставку товарів та надання послуг, відповідно до яких контрагент зобов'язувався надавати послуги ПМП «Алмаз», а покупець зобов'язується своєчасно здійснити оплату за дані послуги у відповідності до умов даного договору.

Реальність надання ПП «Алмаз» послуг документально підтверджено наступними доказами, а саме актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, документами про оплату наданих послуг.

Також позивач не погоджується з висновками перевіряючих стосовно відсутності права у ПМП «Алмаз» на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування ПДВ, якщо постачальники відсутні за місцезнаходженням, не володіють достатньою кількістю основних засобів, відсутні складські приміщення тощо.

Так, з висновків Європейського суду з прав людини по справах Інтерсплав проти України, "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Супорт Центр проти Болгарії випливає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної із незаконним отриманням бюджетного відшкодування. А також те, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Оскільки, умови договору, що був укладений між позивачем та ПП «Симетрія» виконувалися в повному обсязі, не було будь-яких підстав для недовіри контрагенту.

Також позивач не погоджується з висновками перевіряючих про відсутність контрагентів за їх юридичними адресами, посилаючись на документи отримані під час проведення перевірки з інших органів податкової служби.

Так, станом на час укладення договору на поставку товарів та надання послуг та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, а тому посилання податкового органу на вказані обставини є безпідставними та не обґрунтованими.

Крім того, позивач вважає, що прийнятті відповідачем податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовільнити їх.

Відповідач наддав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми законодавства відповідно до яких складено акт №1178/22-2/23246086 від 05.09.2012 року за результатами якого, прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року №0002180232 та №0002190232.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне мале підприємство «Алмаз», зареєстровано виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 29.01.1992 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №10381200000002823 (а.с.12).

Також суд встановив, що приватне мале підприємство «Алмаз» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 01.02.1992 року за ДПІ у м.Чернівці.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ПМП «Алмаз» знаходиться за адресою: 58029, м.Чернівці, просп.Незалежності, 11.

У період, який перевірявся, позивач був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Крім того, в періоді, що перевірявся, ПМП «Алмаз» займалось реалізацією вугілля та залишків ТМЦ, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.15).

На підставі направлення від 18.09.2012 року №001910, №001911 та наказів на проведення позапланової перевірки від 18.09.2012 року №1020, від 01.10.2012 року №1106 виданих державною податковою інспекцією у м.Чернівцях на виконання постанови старшого слідчого СУ УМВС в Івано-Франківській області капітана міліції Лісова А.Ю. про призначення позапланової перевірки приватного малого підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 року проведена позапланова документальна перевірка приватного малого підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2010 року по 31.08.2012 року (а.с.13).

За результатами проведеної перевірки складено акт №1178/22-2/23246086 від 10 жовтня 2012 року в якому зафіксовані наступні порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого ПМП «Алмаз» занижено податок на прибуток всього в сумі 74 744 грн. в т.ч. за ІІІ квартал 2011 року в сумі 12616 грн., ІV квартал 2011 року в сумі 44 893 грн., І квартал 2012 року в сумі 9450 грн., ІІ квартал 2012 року 7785 грн.

- п.198.1 а), п.п.198.3, п.198.6, ст.198 п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 68341 грн. в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 10970 грн., листопад 2011 року в сумі 39 038 грн., березень 2012 року в сумі 18 333 грн.

За наслідками перевірки ПМП «Алмаз», податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року форми "Р":

- №0002180232 року, відповідно до якого ПМП «Алмаз» було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 83 361,50 грн., а саме: зобов'язання за основним платежем в сумі 74 744,0 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 8617,5 грн. (а.с.51).

- №0002190232 року, відповідно до якого ПМП «Алмаз» було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 102 511,50 грн., а саме: зобов'язання за основним платежем в сумі 68 341,0 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 34 170,5 грн. (а.с.52).

Суд погоджується з позицією позивача, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству з питань оподаткування, та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому суд вважає, що адміністративний позов належить до задоволення.

По-перше, суд не погоджується з висновками перевіряючих щодо відсутності здійснення господарських операцій між ПМП «Алмаз» та її контрагентами у зв'язку з наступним обставинами.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що мало місце реальне придбання товарів позивачем та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Так, суд встановив, що ПМП «Алмаз» уклало договір на поставку товарів та надання послуг з ПП «Симетрія» №12 від 01.09.2011 року (а.с.57).

Згідно з п.1.3 договору від 01.09.2011 року ПП «Симетрія» зобов'язано поставити та передати у власність ПМП «Алмаз» товар, а ПМП «Алмаз» зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату за нього у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п.2.2 даного договору розрахунки за кожну поставлену партію товару та надані послуги здійснюється в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання ПМП «Алмаз» виставлених ПП «Симетрія» документів на оплату.

Згідно з п.п.4.4 даного договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами у строк 1 день з моменту отримання рознарядки та відповідно до накладних, сертифікатів якості.

Крім того, відповідно до свідоцтва №17960101 про реєстрацію платника податку на додану вартість, суд встановив, що контрагент позивача є платником податку на додану вартість (а.с.56).

Таким чином, між позивачем та його контрагентом був укладений типовий договір на поставку товарів та надання послуг. Згідно з даним договором, вбачається перехід права власності на товар в момент отримання рознарядки та відповідно до накладних, сертифікатів якості.

Так, на виконання умов договору від 01.09.2011 року укладеного між ПМП «Алмаз» та ПП «Симетрія» були підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- Акт №ОУ-0011122 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 76 959,12 (а.с.58);

- Акт №ОУ-0011121 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 47 266,57 (а.с.59);

- Акт №ОУ-0301170 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 110 00,0 (а.с.60);

- Акт №ОУ-0280904 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 65 820,30 (а.с.61);

- Акт №ОУ- здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012 року на суму (з врахуванням ПДВ) 54 000,0 (а.с.62);

- Акт №ОУ- здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012 року на суму (з врахуванням ПДВ) 44 490,0 (а.с.63);

Основним видом діяльності підприємства є реалізацієя вугілля та залишків ТМЦ, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту. Даний факт підтверджує також податковий орган в акті перевірки (а.с.15). Тобто, надання позивачу товаротранспортних послуг, повністю узгоджується, є логічним та відповідає основним видам його діяльності.

Також суд становив, що за надані послуги проведено розрахунки з постачальником, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, та документами про оплату наданих послуг (а.с.64-69, 100-102).

Крім того, щодо реальності договору, то суд вважає, що реальність настання правових наслідків, що обумовлена ними, підтверджується тим, що предметом договору був надання послуг. На виконання договору позивач реально оплатив за обумовлену суму відповідні послуги у постачальника, в зв'язку з цим сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків. Доказів про визнання даного договору недійсними сторони до суду не надали.

По-друге, суд не погоджується з позицією відповідача, що позивач не має права на податковий кредит, та відповідно на бюджетне відшкодування ПДВ оскільки постачальники відсутні за місцезнаходженням та не володіють достатньою кількістю основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи зазначені вище висновки суду, суд вважає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції ПМП «Алмаз» з ПП «Симетрія».

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство, та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість наданих ПП «Симетрія» послуг.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Крім того, станом на час укладення договору на поставку товарів та надання послуг, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були наявні відомості щодо контрагента та його місцезнаходження, а тому посилання відповідача на відсутність даних фактів є безпідставним та необґрунтованим. На підтвердження своєї позиції відповідач жодних доказів до суду не надав (а.с.55-56).

По-третє, суд звертає увагу на те, що позапланова перевірка ПМП «Алмаз» була проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ УМВС в Івано-Франківській області капітана міліції Лісова А.Ю. про призначення позапланової перевірки приватного малого підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 року.

Так, відповідно до п. 86.9. ст.86 Податкового Кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Зазначеною статтею, визначено чіткий порядок пред'явлення боржнику податкового повідомлення-рішення, а саме з моменту набрання законної сили відповідним рішення суду.

Аналогічна позиція закріплена в листі ДПС України від 31.07.2012 року №20727/7/10-0217/2986.

Так, відповідно до абз.7-8 п.2 листа ДПС України від 31.07.2012 року, визначено, що диспозиція пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.86.9 ст.86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанови по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішення суду, законодавчі підставі для винесення податкових повідомлень-рішень за результатом таких перевірок. У разі ж прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора до винесення відповідного рішення суду в межах КПК України, останнє згідно з позицією ВАСУ буде скасовано.

Відповідач до суду не надав жодних доказів, які б підтвердили, існування рішення суду за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, яке набрало законної.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідачем всупереч нормам Податкового кодексу України та листа ДПС України 31.07.2012 року №20727/7/10-0217/2986 було безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року форми "Р" №0002180232 та №0002190232 року.

Так, відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже , на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган при проведенні перевірки надав неправильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та неправильно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого в акті зроблені помилкові висновки. А відтак - прийняті на підставі даного акту податкові повідомлення - рішення є відповідно незаконними.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України : "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м.Чернівцях.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 76, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повіомлення-рішення №0002190232 від 23.10.2012р. та № 0002180232 від 23.10.2012р.

3. Стягнути на користь ПМП "Алмаз"з Державного бюджету України судові витрати в сумі 1858 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім), 73 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі складена 21 лютого 2013.

Суддя О.Я.Бойко