Рішення № 2946288, 03.02.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "03" лютого 2009 р. по справі № 4/16-38

за позовом Підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "Гран Інвест"

до відповідача Закрите акціонерне товариство "Західпромбуд"

про стягнення 433 167,11 грн.

Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Козак А. Ю. - довіреність у справі

від відповідача: Власюк О. Я. - довіреність у справі

Суть спору: позивач - підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "Гранд - інвест", м. Луцьк звернувся в господарський суд з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "Західпромбуд", м. Луцьк, в якій просить стягнути 433167,11грн. в т.ч. 263267,71грн. основного боргу, 27882,70грн. пені, 83308,00грн. 30% річних, 58708,70грн. індексації.

Відповідач у відзиві № 29 від 02.02.2009р. та представник в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що 10 січня 2006 року між підприємством "Гран-інвест" та ЗАТ "Західпромбуд" було укладено договір дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку. Згідно даного договору підприємство "Гран-інвест" було зобов'язане сплатити 263600грн. за будівництво двохкімнатної квартири. 10 квітня 2007 року між підприємством "Гран-інвест" та ЗАТ "Західпромбуд" було укладено договір поставки № 04/07. Згідно з умовами даного договору підприємство "Гран-інвест" зобов'язане було поставити щебеневу продукцію, а ЗАТ "Західпромбуд" оплатити її вартість. Після підписання даного договору та початку поставки продукції було досягнуто домовленості, що ЗАТ "Західпромбуд" 30 відсотків вартості поставленого щебеню буде сплачувати грошовими коштами, а залишок вартості буде зараховуватись як оплата за квартиру по договору дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку. Що і було зроблено при подальших взаєморозрахунках: за поставлений щебінь на суму 334101,00грн. ЗАТ "Західпромбуд" було сплачено 30% - 70834,00грн., а залишок суми 263267,00грн. зараховано як оплата за квартиру по договору дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку (загальна сума договору 263600,00грн.)

Представник позивача в поясненні з приводу поданого відповідачем відзиву від 03.02.2009р. вважає заперечення відповідача по суті позовних вимог безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать обставинам і матеріалам справи:

1) По-перше, відповідач в обґрунтування своїх заперечень, посилається на договір дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, укладеного сторонами судового спору 10 січня 2006р., і на досягнуті домовленості між сторонами про проведення розрахунків між ними по договору поставки і договору дольової участі в будівництві багатоквартирного будинку шляхом поставок товарів і надання відповідної квартири.

Разом з тим, представник позивача зазначив, що ні договір поставки № 04/07 від 11.04.2007р. (згідно якого відбувалась поставка товару), ані договір дольової участі від 10.01.2006р. не містять жодних посилань на можливість проведення взаєморозрахунків між сторонами шляхом поставок товарів чи надання відповідної квартири. І в договорі поставки (п. 5.1., 5.2, 5.З.), і в договорі на дольову участь (п. 4.1., 4.2., 5.1.1.) передбачено проведення розрахунків між сторонами шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки відповідної сторони.

Відповідач не надав суду жодних інших доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами подібних домовленостей проведення розрахунків, про які він зазначає у своєму відзиві.

2) По-друге, у свою чергу відповідач визнає існування основного боргу перед позивачем в сумі 263267,71 грн., що стверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 10.12.2008р. (в матеріалах справи). Це також спростовує твердження відповідача про наявність яких-небудь домовленостей між сторонами про проведення розрахунків в іншій формі, аніж грошовій (наприклад товарній, поставок товарів та надання відповідної квартири).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

11 квітня 2007 року між підприємством, що повністю належить іноземному інвестору "Гранд - інвест", м. Луцьк та ЗАТ "Західпромбуд" було укладено договір поставки № 04/07, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу по видаткових накладних № РН-0000090 від 27.04.2007р., № РН-0000125 від 31.05.2007р., № РН-0000158 від 25.06.2007р., № РН-0000196 від 27.07.2007р., № РН-0000238 від 24.08.2007р., № РН-000278 від 14.09.2007р., № РН-0000309 від 19.10.2007р., № РН-0000344 від 30.11.2007р., № РН- 0000367 від 14.12.2007р. на підставі довіреностей ЯНМ № 407776 від 19.04.2007р., ЯНМ № 407838 від 30.05.2007р., ЯНМ № 407871 від 22.06.2007р., ЯНМ № 407887 від 06.07.2007р., ЯНЦ № 727157 від 13.08.2007р., ЯНЦ № 727200 від 31.08.2007р., ЯОА № 701721 від 03.10.2007р., ЯОА № 701791 від 14.11.2007р., ЯОР № 493541 від 05.12.2007р. щебінь на загальну суму 334101,71грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідач протягом 10-ти календарних днів з дня поставки товару /п. 5.2. договору/ повинен був оплатити поставлений товар, однак в порушення умов договору відповідач оплату провів частково, внаслідок чого виникла заборгованість станом, на момент звернення в суд в сумі 263267,71грн., що підтверджується видатковими накладними /зазначені вище/, рахунками, актом звірки взаємних розрахунків від 10.12.2008р.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв’язку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст. 526, 546, 549 ЦК України, п. 7.2. договору та за неналежне виконання договірних зобов’язань та несвоєчасне проведення обов’язкових платежів позивачем було нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку становить 27882,70грн.

Згідно п. 7.3. договору, за прострочку платежу за товар покупець на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять процентів) річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 83308,00грн. - 30% річних та 58708,70грн. - сума нарахована в зв’язку з інфляцією.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень і на які останній посилається у своєму відзиві від 02.02.2009р. № 29.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 258, 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Західпромбуд", (м. Луцьк, вул. Мамсурова, 8а, код 21750337) в користь підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "Гранд - інвест", (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 66, код 31788549) 263267,71грн. основного боргу, 27882,70грн. пені, 83308,00грн. 30% річних, 58708,70грн. індексації, 4331,67грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Слободян П. Р.