Рішення № 29462800, 18.02.2013, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/411/13-ц

Провадження № 2/242/226/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за дні вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за дні вимушеного прогулу, в якому вказав, що він працював електрослюсарем черговим і по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» з 01.02.2010 р. Наказом № 18 від 15.01.2013 р. його було звільнено у зв'язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки він заступив на зміну для виконання своїх трудових обов'язків вчасно. Відлучався з території підприємства на час не більше тридцяти хвилин, про що одразу ж доповіли керівництву. Відлучення було викликано не вирішенням з сторони керівництва підприємства проблем, пов'язаних з дотриманням вимог ст..ст.163, 165 КЗпП України в частині забезпечення робітників засобами індивідуального захисту і миючими засобами. Просив поновити його на посаді електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська»; стягнути з ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.01.2013 р. по день поновлення на роботі.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.02.2010 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та наказом № 18 від 15.01.2013 р. його було звільнено у зв'язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення.

Суд вважає, що позивач був звільнений відповідачем безпідставно та з порушенням трудового законодавства з наступних підстав.

Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, аналізуючи надані у судове засідання докази суд вважає, що при обранні відносно ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідач, в порушення ст.149 КЗпП України, не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним проступку і заподіяну ним шкоду,обставини за яких вчинено проступок,його попередню роботу. Так, ОСОБА_1 дійсно відлучався з території підприємства на час не більше тридцяти хвилин, про що одразу ж доповів керівництву. Відлучення було викликано не вирішенням з сторони керівництва підприємства проблем, пов'язаних з дотриманням вимог ст..ст.163, 165 КЗпП України в частині забезпечення робітників засобами індивідуального захисту і миючими засобами. Під час роботи на підприємстві відповідача за раніше відпрацьований час не мав порушень трудової дисципліни. Від його невиходу на роботу ніякої шкоди не спричинено. Тому відповідач наклав на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, яке не співпадає з важкістю скоєного ним порушення трудової дисципліни.

Згідно із частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що ОСОБА_1, згідно трудової книжки працював на посаді електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», суд вважає, що позивач підлягає поновленню на роботі на зазначеній посаді з 15.01.2013 року.

Вирішуючи позові вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважає, що вони обгрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав

Відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі суд повинен винести рішення також про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений 15.01.2013 року, що видно із запису у трудовій книжці. Враховуючи це, суд вважає, що період, з якого починається обчислення середньої заробітної плати, є з 15.01.2013 року по 18.02.2013 року - день винесення судового рішення, тобто загальний період вимушеного прогулу складає 34 робочих днів. Середньоденна зарплата ОСОБА_1, згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», складає 104,10 грн.: середньомісячна заробітна плата / на 30 днів (18738,10 / 6 місяців / 30 днів). Тому середній заробіток за 34 робочих дня вимушеного прогулу, згідно розрахунку складає 34 х 104,10 = 3539,40 грн., які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд повинен допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

Відповідно до ст. 79,88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в доход держави у розмірі 0,2 розміру заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 11,60,79,81,88,213-214 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за дні вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» з 15.01.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 15.01.2013 року по 18.02.2013 року у розмірі 3539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» на користь ОСОБА_1 середного заробітка за весь час вимушеного прогулу за період з 15.01.2013 року по 18.02.2013 року у розмірі 3539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 40 коп. підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» в доход держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя